Д. Л. Муді (1837 – 1899)

Ким він був?

Двайт Лаймен Муді народився 5 лютого 1837 року в Нортфілді (штат Массачусетс) шостим із дев’ятьох дітей. Його батько помер, коли хлопцеві було чотири роки, і родина залишилася в злиднях. Муді закінчив лише п’ять класів і в сімнадцять років переїхав до Бостона працювати у взуттєвій крамниці свого дядька. Він навернувся 1855 року, у вісімнадцять років, коли його вчитель недільної школи Едвард Кімбол прийшов до крамниці й привів його до Христа просто за прилавком.

Переїхавши до Чикаго, Муді з головою поринув у християнське служіння — YMCA, недільна школа для бідних дітей із нетрів і незалежна церква, що виросла до громади в 1 500 осіб. Це була людина величезної енергії, теплоти й діяльної любові. Коли Велика чиказька пожежа 1871 року знищила будівлю його церкви, він залишився ні з чим, — але далі настала молитовна криза, яка його перемінила.

1871 року, коли Муді був у Нью-Йорку, шукаючи коштів на відбудову, і йшов вулицею, на нього зійшла сила Святого Духа так нестримно, що йому довелося просити Бога зупинитися. Його проповіді відразу набули іншої сили й дії, і всюди, куди він приходив, навертались сотні людей. Відтоді він став найвидатнішим масовим євангелістом дев’ятнадцятого століття.

Разом зі співаком Айрою Сенкі Муді провів євангелізаційні кампанії по всій Америці та Великій Британії, які стали визначальними подіями в історії євангельського руху. 1889 року він заснував Біблійний інститут Муді в Чикаго, Нортфілдські школи в Массачусетсі та видавництво, яке досі носить його ім’я. За оцінками, за своє життя він проповідував понад 100 мільйонам людей. Він помер 22 грудня 1899 року і був похований у рідному Нортфілді.

Велика відповідь на молитву

Після того як Велика чиказька пожежа 1871 року поглинула його церкву та більшість матеріальних основ його служіння, Муді був зламаний. Дві жінки з його громади місяцями говорили йому про потребу бути наповненим Святим Духом. Він відмахувався від них. Тепер, утративши все, він почав відчайдушно молитися.

Коли він ходив вулицями Нью-Йорка, збираючи гроші на нову будівлю, Бог зустрівся з ним. Сам Муді описував це так: «Я весь час благав, щоб Бог наповнив мене Своїм Духом. І ось одного дня в місті Нью-Йорку — о, що то був за день! — я не можу цього описати, я рідко про це згадую; цей досвід майже надто святий, щоб його називати. Можу тільки сказати, що Бог об’явив мені Себе, і я так пізнав Його любов, що мусив просити Його стримати Свою руку. Я знову почав проповідувати. Проповіді не стали іншими; я не викладав жодних нових істин; і все ж навертались сотні людей. Я не повернувся б туди, де був до того благословенного досвіду, навіть за весь світ».

Божий вогонь зійшов у відповідь на молитву. Відтоді Муді проповідував Євангеліє мільйонам, наповнював найбільші зали Америки й Британії і змінив напрямок євангельського християнства в усьому світі.

Ключові місця Писання

Римлян 10:17 — «Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.»

Дїяння 1:8 — «А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.»

Маттея 9:37 – 38 — «Жнива багато, робітника ж мало. Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.»

Його слова про молитву

«Молитва не означає, що я маю спустити Бога до своїх думок і своїх намірів і схиляти Його правління відповідно до моїх нерозумних, безглуздих, а часом і грішних уявлень.

Молитва означає, що я маю піднестися до Нього в почуттях, у єдності й задумі; що я маю увійти в Його раду й цілковито виконати Його намір».

«У молитві ми говоримо з Богом; у вивченні Біблії Бог говорить з нами; і краще нам дати Богові говорити найбільше».

«Я волів би вміти молитися, ніж бути великим проповідником; Ісус Христос ніколи не вчив Своїх учнів, як проповідувати, а лише як молитися».

«Після дива побачити мого Спасителя, гадаю, буде диво усвідомити, що я так мало користувався силою молитви».

«Християнин на колінах бачить більше, ніж філософ навшпиньки. Бог нікого не відпускає порожнім, крім тих, хто повний самого себе».

Молитва і Боже Слово

«Я молився про віру й думав, що одного дня віра зійде на мене і вразить, наче блискавка. Але віра, здавалося, не приходила. Одного дня я прочитав у десятому розділі Послання до Римлян: „Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.“ Я закривав Біблію і молився про віру. Тепер я розгорнув Біблію й почав її вивчати, і відтоді віра постійно зростає».

«Одне я помітив, вивчаючи Боже Слово: коли людина сповнена Духа, вона здебільшого звертається до Божого Слова; а людина, сповнена власних ідей, рідко посилається на Боже Слово».

Молитва і Святий Дух

«Біблія без Святого Духа — це сонячний годинник при місячному світлі».

«Я твердо вірю, що тієї миті, коли наші серця звільняться від егоїзму, честолюбства, самолюбства й усього, що суперечить Божому законові, Святий Дух прийде і заповнить кожен куточок наших сердець. Але якщо ми сповнені гордості, зарозумілості, честолюбства й світу, для Божого Духа немає місця. Я вірю, що перш ніж молитися, щоб Бог наповнив нас, нам слід молитися, щоб Він нас спорожнив».

«Дух Божий спершу дарує любов; далі Він надихає надію, а тоді дає свободу; а саме її в багатьох наших церквах чи не найменше».