Життя і щоденник Девіда Брейнерда
Від того часу, як він почав вивчати богослов’я, і до отримання ліцензії на проповідь

Розділ 3 · 17 хв читання · 21 хв слухання

Від того часу, як він почав вивчати богослов’я, і до отримання ліцензії на проповідь

1 квітня 1742 — 29 липня 1742.

Навесні 1742 року Брейнерд оселився в преподобного пана Міллза в Ріптоні, щоб під його проводом готуватися до служіння. Тут він провів більшу частину часу аж до того, як отримав ліцензію на проповідь; але часто їздив відвідувати сусідніх служителів, зокрема пана Кука в Стратфорді, пана Грема в Саутбері та пана Беллемі в Бетлегемі. Нижче подано уривки з його щоденника за цей період.

1 квітня 1742.—«Здається, я занепадаю щодо свого життя й запалу в божественних речах; сьогодні не мав такого вільного доступу до Бога в молитві, як зазвичай останнім часом. О, якби Бог глибоко впокорив мене в поросі перед Собою! Я щодня заслуговую пекла за те, що не люблю більше свого Господа, Який, я вірю, «полюбив мене і видав себе за мене; і щоразу, коли мені дано знову виявити якусь благодать, я знову стаю боржником Бога всякої благодати за особливу поміч. «Де ж величаннє?» Певно ж, воно «виключене», коли подумаємо, як ми залежимо від Бога і в самому існуванні благодаті, і в кожному її вияві. О, якщо я колись потраплю до неба, то лише тому, що так угодно Богові, і ні з якої іншої причини; бо сам від себе я ніколи нічого не робив, тільки віддалявся від Бога! Моя душа буде вражена недослїдженим багацтвом божественної благодаті, коли я прибуду до осель, які благословенний Спаситель пішов наперед наготовити.

2 квітня.—«Пополудні, у потаємній молитві, я відчував глибоку покору, спокій і ясність. Що всі бурі цього дольнього світу, коли Ісус Своїм Духом приходить, ідучи по морю!—Якийсь час тому я мав велику радість від надії, що язичників буде приведено додому до Христа, і бажав, щоб Господь ужив мене в цій праці; але тепер моя душа частіше прагне померти, з Христом бути. О, якби моя душа була огорнута божественною любов’ю і мої палкі бажання за Богом зростали! Увечері я був підкріплений у молитві надією на поширення Христового Царства у світі.

День Господній, 4 квітня.—«Моє серце блукало й було бездушне. Увечері Бог дав мені віру в молитві, певною мірою розтопив мою душу і дав мені скуштувати божественної солодкості. О мій благословенний Боже! Дай мені піднятися близько до Нього, і любити, і прагнути, і благати, і боротися, і тягтися до Нього, і благати про визволення від тіла гріха і смерті. На жаль! моя душа сумувала від думки, що я колись знову втрачу з очей її Улюбленого. «О, прийди, Господи Ісусе! Амінь.»

6 квітня.—«Вранці я вийшов пройтися; мав зворушливе відчуття власної мерзенності й кликав до Бога, щоб Він очистив мене, дав мені покаяння і прощення. Тоді мені стало солодко молитися; і я міг з радістю думати про те, щоб зазнати найтяжчих страждань за справу Христову; і побачив, що готовий, якщо Бог так управить, піти у вигнання з рідного краю, між язичників, аби зробити щось для їхнього спасіння, серед злигоднів і смертей будь-якого роду. Тоді Бог дав мені ревно боротися в молитві за інших, за Царство Христове у світі та за дорогих друзів-християн.

8 квітня.—«Сьогодні мав піднесені надії щодо язичників. О, якби Бог привів їх великим числом до Ісуса Христа! Не можу не сподіватися, що побачу той славний день. Усе в цьому світі здається мені вкрай мерзенним і мізерним: таким я здаюся й самому собі. Сьогодні в молитві мені зайнялося трохи втіхи; але особливо цього вечора, думаю, я мав деяку віру і силу заступництва перед Богом. Мені було дано благати Бога про зростання благодаті в мені самому; і багато дорогих дітей Божих тоді тягарем лягли на мою душу. Благословенний Господь! Добре боротися в молитві за божественні благословення.

9 квітня.—«Більшу частину ранкової молитви я провів без відчутної солодкості; проте мав одну чудову надію прибути до небесного світу. Я більше, ніж будь-коли, дивуюся з таких думок; бо бачу себе безмежно мерзенним і негідним. Жодне бідне створіння не потребує божественної благодаті більше, ніж я, і ніхто не зловживає нею більше, ніж я зловживав і досі зловживаю.

День Господній, 11 квітня.—«Вранці я відчував мало життя; проте моє серце дещо розкрилося вдячністю Богові за Його дивовижну благодать і ласкаву поблажливість до мене в минулих впливах і допомогах Його Духа. Згодом я мав певну солодкість у думках про прибуття до небесного світу. О, коли ж настане той щасливий день! Після спільного богослужіння Бог дав мені особливу поміч у молитві; я боровся з моїм дорогим Господом, і заступництво стало для мене радісним заняттям. Увечері, споглядаючи сяйво на півночі, я втішався роздумами про славний ранок воскресіння.

12 квітня.—«Цього ранку Господові було угодно в потаємній молитві засяяти наді мною світлом Свого лиця, і Він зробив цю пору дуже дорогоцінною для моєї душі. Хоча останнім часом я був такий пригнічений щодо своїх надій на майбутню корисність у Божій справі, тепер я мав велике підбадьорення. Мені особливо було дано заступатися й благати за бідні душі, за поширення Христового Царства у світі та за особливу благодать для себе, щоб вона приготувала мене до особливих служінь. Моя віра піднесла мене над світом і прибрала всі ті гори, з-за яких останнім часом я не міг нічого бачити. Я не потребував людської прихильності, щоб на неї спиратися; бо знав, що прихильність Христова безмежно краща і що не має значення, коли, куди чи як Христос пошле мене, ані якими випробуваннями Він ще мене випробовуватиме, аби тільки я був приготований до Його праці й волі.

14 квітня.—«Моя душа прагнула спілкування з Христом і умертвіння внутрішньої зіпсованості, особливо духовної гордості. О, настає солодкий день, коли «спочинуть ті, що вичерпали сили!» Моя душа зазнала сьогодні великої солодкості в надії на його швидкий прихід.

15 квітня.—«Мої бажання, очевидно, зосередилися в Богові, і кілька разів сьогодні я відчував, як душа відчутно тягнеться до Нього. Я знаю, що жадаю Бога і уподібнення до Його волі у внутрішній чистоті й святості в десять тисяч разів більше, ніж будь-чого тут, на землі.

День Господній, 18 квітня.—«Рано-вранці я усамітнився в лісі для молитви; мав поміч Божого Духа і віру в дії; і мені було дано палко благати про поширення Христового Царства у світі та заступатися за дорогих відсутніх друзів. Опівдні Бог дав мені боротися з Ним і відчути, як я вірю, силу божественної любові в молитві. Увечері я побачив себе безмежним боржником Богові й побачив свої недоліки у виконанні обов’язку. Мені здавалося, що я, так би мовити, нічого не зробив для Бога і що жив для Нього лише кілька годин свого життя.

19 квітня.—«Цей день я відділив для посту й молитви до Бога про Його благодать; особливо щоб Він приготував мене до праці служіння, дав мені божественну поміч і провід у моєму приготуванні до цієї великої праці і в Свій час вислав мене на жниво Своє. Тож уранці я намагався благати про божественну присутність на цей день, і не без певного життя. До полудня я відчув силу заступництва за дорогоцінні, безсмертні душі, за поширення Царства мого дорогого Господа і Спасителя у світі; а разом із тим — найсолоднішу покору і навіть утіху та радість у думках про те, щоб зазнати злигоднів, бід і навіть самої смерті заради його поширення; і мав особливу свободу, благаючи про просвітлення й навернення бідних язичників. Пополудні Бог був зі мною воістину. О, це було справді благословенне товариство! Бог дав мені так боротися в молитві, що я весь змок від поту, хоча був у затінку й на прохолодному вітрі. Моя душа дуже тягнулася до світу; я прагнув охопити безліч душ. Думаю, я мав більше свободи в молитві за грішників, ніж за дітей Божих; хоча відчував, що міг би провести життя, волаючи за тих і за інших. Я мав велику радість у спілкуванні з моїм дорогим Спасителем. Думаю, я ніколи в житті не відчував такої цілковитої відлученості від цього світу і такої покори Богові в усьому. О, якби я завжди жив для мого благословенного Бога і Ним! Амінь, амінь.

20 квітня.—«Сьогодні мені двадцять чотири роки. О, скільки милості я отримав за минулий рік! Як часто Бог «проводив милость Свою перед лицем моїм!» І як убого я виконав обітниці, які дав рік тому, — бути цілком Господнім, бути навіки відданим Його служінню! Нехай Господь допоможе мені надалі жити більше для Його слави. Цей день був для мене солодким, щасливим днем; благословенний Бог. Думаю, моя душа ніколи так не розкривалася в заступництві за інших, як цього вечора. Цього вечора я мав найпалкішу боротьбу з Господом за моїх ворогів; і навряд чи колись я так прагнув жити для Бога і бути цілком відданим Йому; я хотів зносити своє життя в Його служінні й для Його слави.

21 квітня. «Відчував великий спокій і покору; і Бог знову дав мені боротися за багато душ і дав мені палкість у солодкому обов’язку заступництва. Останнім часом я маю більше солодкості в заступництві за інших, ніж у будь-якій іншій частині молитви. Мій благословенний Господь справді допустив мене близько до Себе і дав мені благати Його.

День Господній, 25 квітня. «Цього ранку я провів близько двох годин у потаємних обов’язках, і мені було дано, більше ніж звичайно, боротися в муках за безсмертні душі. Увечері я був надзвичайно розчулений божественною любов’ю і мав певне живе відчуття блаженства вишнього світу. Ці слова з великою божественною солодкістю не покидали мене. Псальма 84:7. «Що раз набирають сили; кожний з них явиться перед Богом в Сионї.» О, який близький доступ дає нам Бог часом у наших зверненнях до Нього! Це цілком можна назвати «явитися перед Богом»: так воно й є насправді, у правдивому духовному сенсі і в найсолодшому сенсі. Думаю, що вже багато місяців я не мав такої сили заступництва — і за Божих дітей, і за мертвих грішників, — як цього вечора. Я бажав і прагнув приходу мого дорогого Господа: я прагнув приєднатися до ангельських сонмів у хвалі, цілком вільний від недосконалості. О, благословенна мить наближається! Усе, чого я хочу, — бути святішим, більше схожим на мого дорогого Господа. О, якби мені освячення! Сама моя душа спрагло прагне повного відновлення благословенного образу мого Спасителя, щоб я був придатний до благословенних радощів і занять небесного світу.

«Прощай, марнотний світе; я кажу тобі: прощай,
«Мій Спас навчив мене тебе покинути.
«Твої принади тішать розум ТІЛЕСНИЙ лиш,
«Та не вдовольнять душу, що для Бога створена.
«Не спокушай, не клич мою ти душу більш;
«Вирішено благодаттю: мій Бог — моє ВСЕ.
«Поки Він дає мені небесну славу зріти,
«Твоя краса блякне — в серці нема для тебе місця.»

«Господь підкріпив мою душу багатьма солодкими місцями Свого слова. О, новий Єрусалим! моя душа прагнула його. О, пісня Мойсея і Агнця! І та благословенна пісня, якої ніхто не може навчитися, крім тих, що «викуплені від землї!»

«Господи, я тут чужинець, самотній;
«Земля не дасть мені правдивої втіхи;
«Та, й у розлуці з моїм найдорожчим,
«Душа моя радо кличе: „Мій Господи!“
«Ісусе, мій Господи, єдина любове моя,
«Володій моєю душею й не покидай її;
«Даруй мені ласкаві відвідини, небесний Голубе;
«Тоді мій Бог матиме все моє серце.»

27 квітня. «Я встав і рано усамітнився для потаємної молитви; і в молитві Богові було угодно вилити в мою душу таку невимовну втіху, що якийсь час я не міг нічого робити, тільки повторювати знову й знову: «О мій солодкий Спасителю! Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.» Якби я мав тисячу життів, моя душа радо віддала б їх усі водночас, щоб бути з Христом. Моя душа ніколи раніше не зазнавала стільки неба; це була найвитонченіша й найдуховніша пора спілкування з Богом, яку я будь-коли відчував.

28 квітня.—«Я пішов до свого звичного місця усамітнення у великому мирі й спокої, провів близько двох годин у потаємних обов’язках і почувався майже так, як учора вранці, тільки слабшим і більш знеможеним. Здавалося, я цілком покладаюся на мого дорогого Господа, відлучений від усіх інших опор. Я не знав, що сказати моєму Богові, а тільки, так би мовити, пригорнутися до Його грудей і видихати свої бажання досконалої відповідності Йому в усьому. Спрагле бажання досконалої святості і ненаситна туга опанували мою душу. Бог був такий дорогоцінний для мене, що світ з усіма його втіхами здавався безмежно мерзенним. Людська прихильність важила для мене не більше, ніж камінці. Господь був моїм УСІМ, і те, що Він править усім, надзвичайно тішило мене. Думаю, моя віра й упевненість у Богові навряд чи колись підносилися так високо. Я бачив Його таким джерелом добра, що здавалося неможливим, щоб я знову Йому не довіряв чи хоч якось тривожився про будь-що, що могло б мене спіткати. Тепер я мав велике задоволення, молячись за відсутніх друзів і за поширення Христового Царства у світі. Значна частина сили цих божественних радощів лишалася зі мною впродовж дня. Увечері моє серце ніби розтануло і, вірю, було справді впокорене через внутрішню зіпсованість, і я «тужив як голуб». Я відчув, що вся моя нещасливість походить від того, що я грішник. З покорою я міг привітати всі інші випробування; але гріх тяжко гнітив мене; бо Бог відкрив мені зіпсованість мого серця. Я ліг спати з тяжким серцем, бо я грішник; хоча ні найменше не сумнівався в Божій любові. О, якби Бог «счистив з мене жужелицю й віддїлив від мене все олово» і зробив мене вдесятеро чистішим!

1 травня.—«Мені було дано палко кликати до Бога про здібності до служіння, щоб Він виступив на поширення Свого власного Царства і щоб привів язичників. Мав велику поміч у навчанні. Цей тиждень був для мене корисним; я зазнав у своїй душі багатьох дарів благословенного Духа.

3 травня.—«Мав відчуття мерзенної невдячності. Вранці я пішов до свого звичного місця усамітнення і оплакував те, як зневажав мого дорогого Господа; провів день у пості й молитві. Бог дав мені велику силу боротися за Його справу й Царство; і це був щасливий день для моєї душі. Бог був зі мною весь день; і я був вищий над світом, ніж будь-коли в житті.

13 травня.—(У Везерсфілді.) «Побачив стільки злоби мого серця, що прагнув утекти від самого себе. Ніколи раніше я не думав, що в моїй душі стільки духовної гордості. Я почувався майже задавленим на смерть власною мерзенністю. О, яке «тїло смерти» в мені! Господи, визволи мою душу! Я не міг знайти зручного місця для усамітнення і був дуже стурбований. Пополудні поїхав до Гартфорда; мав деяке підкріплення й утіху в релігійних вправах із друзями-християнами; але прагнув більшого усамітнення. О, найтісніше ходіння з Богом — це найсолодше небо, яким можна втішатися на землі!

14 червня.—«Відчув дещо від солодкості спілкування з Богом і спонукальної сили Його любові; як дивовижно вона полонить душу й зосереджує всі бажання та почуття в Богові!—Я відділив цей день для потаємного посту й молитви, щоб благати Бога керувати мною і благословити мене щодо великої праці, яку маю на меті, — проповідування Євангелії, — і щоб Господь повернувся до мене і особисто «явив мені світло лиця Свого». До полудня мав мало життя й сили: близько середини пообіддя Бог дав мені палко боротися в заступництві за відсутніх друзів: але якраз надвечір Господь дивовижно відвідав мене в молитві. Думаю, моя душа ніколи раніше не була в такій муці. Я не відчував жодного стримування, бо скарби божественної благодаті були відкриті мені. Я боровся за відсутніх друзів, за збирання душ, за безліч бідних душ і за багатьох, кого вважав дітьми Божими, у багатьох далеких місцях. Я був у такій муці від пів години перед заходом сонця аж майже до темряви, що весь змок від поту: а все ж мені здавалося, що я змарнував день і нічого не зробив. О, мій дорогий Спаситель потів кров’ю за бідні душі! Я прагнув більшого співчуття до них. Усе ще перебував у солодкому настрої душі, відчуваючи божественну любов і благодать; і ліг спати в такому настрої, із серцем, зверненим до Бога.

15 червня.—«Мав найпалкішу тугу за Богом. Опівдні, у своєму потаємному усамітненні, я не міг нічого іншого, як тільки в солодкому спокої казати моєму дорогому Господу, що Він знає: я не бажаю нічого, крім Його Самого, нічого, крім святості; що Він дав мені ці бажання і тільки Він може дати мені бажане. Ніколи, здається, я не був так відірваний від себе і так цілком відданий Богові. Більшу частину дня моє серце було поглинуте Богом. Увечері я мав таке бачення того, як душа, так би мовити, розширюється, щоб умістити більше святості, що, здавалося, вона ось-ось відділиться від мого тіла. Тоді я боровся в муці за божественні благословення; моє серце розкрилося в молитві за деяких друзів-християн більше, ніж будь-коли раніше. Тепер я почуваюся інакше, ніж будь-коли раніше під час будь-яких радощів; більше налаштований жити для Бога навіки і менше задоволений власними настроями. Я не задоволений своїми настроями і не почуваюся анітрохи спокійніше після такої боротьби, ніж раніше; бо цього видається надто мало, навіть якби я завжди міг бути таким. О, як далеко я не сягаю свого обов’язку навіть у свої найсолодші хвилини!

18 червня.—«Зважаючи на свою велику непридатність до праці служіння, на теперішню мертвість і цілковиту нездатність зробити будь-що для слави Божої на цій ниві, почуваючись дуже безпорадним і в цілковитій розгубленості, чого Господь хоче від мене, я відділив цей день для молитви до Бога і провів більшу його частину в цьому обов’язку, але більшу частину дня був дивовижно покинутий. Проте я знайшов Бога милостиво близьким, а надто одного разу: коли я благав про більше співчуття до безсмертних душ, моє серце ніби відразу відкрилося, і мені було дано кілька хвилин кликати з великою палкістю. О, я був стривожений думкою, що приношу такі мертві, холодні служіння живому Богові! Моя душа, здавалося, дихала прагненням святості, життя постійної відданості Богові. Але часом я майже гублюся в гонитві за цим блаженством і готовий занепасти, бо постійно не досягаю бажаного й минаю його. О, якби Господь допоміг мені витримати ще трохи, доки не настане щаслива година визволення!

30 червня.—«Провів цей день сам у лісі, у пості й молитві; зазнав у душі найстрашніших борінь. Я бачив себе таким мерзенним, що готовий був сказати: «Тепер загину я від руки Саулової.» Я думав, що не маю сили стояти за Божу справу, а майже боявся шелесту листка. Майже весь день провів у безперестанній молитві. Я не міг стерпіти думки, що християни виявляють мені якусь пошану. Я майже зневірився, що зможу хоч чимось послужити у світі: не міг відчути жодної надії чи втіхи щодо язичників, яка раніше давала мені деяке підкріплення в найтемніші години такого роду. Я провів день у гіркоті душі. Надвечір мені трохи полегшало; а згодом я зазнав певної солодкості в потаємній молитві.

1 липня.—«Мав деяку радість у молитві цього ранку, а цього вечора в потаємній молитві — набагато більше, ніж зазвичай; і нічого не бажав так палко, як того, щоб Бог учинив зі мною так, як Йому завгодно.

2 липня.—«Вранці в потаємній молитві відчував спокій. Мої бажання підносилися до Бога цього дня, коли я був у дорозі: увечері мав утіху. Благословенний Бог за всі мої втіхи.

3 липня.—«Моє серце, здавалося, знову занепало. Ганьба, якої я зазнав у коледжі, здавалося, пригнічувала мій дух, бо вона відкриває уста противникам. Я не мав притулку, крім Бога. Благословенне ім’я Його за те, що я можу приходити до Нього будь-коли і знаходити в Ньому поміч.

День Господній, 4 липня.—«Мав чималу поміч. Увечері я усамітнився і зазнав щасливої пори в потаємній молитві. Богові було угодно дати мені виявляти віру і тим наблизити невидимий і вічний світ до моєї душі; і він видався мені солодким. Я сподівався, що моє виснажливе мандрування у світі буде коротким і що вже недовго лишилося до того, як мене буде приведено до мого небесного дому, до Отчого дому. Я скорився Божій волі — чекати Його часу, виконувати Його працю і терпіти те, що Йому завгодно. Я відчував вдячність Богові за всі тяжкі богопокинутості останнього часу; бо переконаний, що вони стали засобом зробити мене смиреннішим і набагато покірнішим. Мені було любо бути малим, бути нічим і лежати в поросі. Я зазнав життя й утіхи, благаючи за дорогих дітей Божих і за Царство Христове у світі: і моя душа ревно дихала прагненням святості й радості в Бозі. «О, прийди, Господи Ісусе, прийди хутко.»

29 липня.—«Мене екзаменувала Асоціація служителів, що зібралася в Денбері, щодо моїх знань, а також мого досвіду в релігії, і я отримав від них ліцензію проповідувати Євангелію Христову. Згодом почувався глибоко відданим Богові; помолився разом з одним зі служителів, моїм особливим другом, у зручному місці; і ліг спати з рішенням жити відданим Богові всі свої дні.»

Ви завершили: Від того часу, як він почав вивчати богослов’я, і до отримання ліцензії на проповідь

Назад Далі