Ісус — Учитель молитви
Завжди молитися й не занепадати духом

Розділ 9 · 7 хв читання · 9 хв слухання

Завжди молитися й не занепадати духом

«Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати.» (Луки 18:1)

У світі Ісуса вдова була однією з найбеззахисніших людей у суспільстві. Не мала чоловіка, який заступився б за неї в суді, часто не мала власних грошей і не мала сили змусити когось її вислухати. Старозавітний закон знову й знову наказував Божому народові захищати вдів, бо їх так легко було ошукати й так легко не помітити.

Ісус розповів історію про одну таку жінку. Хтось її скривдив. Можливо, сусід забрав її землю, або родич украв те, що залишив їй чоловік. У неї була тільки одна надія — суддя її міста. Але суддя був жорстокою людиною.

«Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся. Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм. І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.» (Луки 18:2-5)

Уявіть, як вона щоранку стоїть біля його дому. Іде слідом за ним через базар. Гукає до нього біля міської брами, де він сидів і розбирав справи. День у день, тиждень у тиждень — ті самі слова: «Помстись за мене над противником моїм». Не мала вона грошей на хабар, не мала друзів на високих посадах. Мала тільки свій голос і свою відмову здатися.

І зрештою вона перемогла.

Бог — не неправедний суддя

Лука пояснює, навіщо Ісус розповів цю історію, ще до того, як вона починається: про те, «що треба по всяк час молитись, а не внивати». Ісус знав, що Його послідовників спокушатиме думка покинути молитву. Відповіді здаватимуться повільними. Здаватиметься, що неправда перемагає. Здаватиметься, що молитви відскакують від зачиненого неба.

Тож Ісус розповів їм цю історію, а тоді пояснив її:

«Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?» (Луки 18:6-8)

Як і історія про друга опівночі в попередньому розділі, це міркування від меншого до більшого. Якщо навіть продажний суддя, якому ні до кого немає діла, зрештою віддасть належне вдові, яка все приходить і приходить, то наскільки більше Бог, досконало справедливий і люблячий Свій народ, відповість тим, хто взиває до Нього день і ніч?

Вдова була для судді чужою. Ми — вибрані Божі діти. Суддю треба було втомити. Бог прагне діяти. Вдова не мала жодної обітниці, за яку могла б триматися. Ми маємо Божі обітниці.

«Незабаром»

Але ось загадка. Ісус каже, що Бог діятиме «незабаром». І водночас Він велить нам молитися далі й не занепадати духом, а це означає, що часом відповідь здаватиметься повільною.

Правда і те, і те. З боку неба Бог ніколи не спізнюється. Він діє саме вчасно. З нашого боку очікування може здаватися дуже довгим. Петро писав про це: «Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам» (2 Петра 3:9). Божий час — не наш час. Те, що нам здається зволіканням, може бути Божим терпінням, Його приготуванням або Його працею, якої ми ще не бачимо.

Ось чому Ісус завершує запитанням: «Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?» Віра, якої Він шукає, — це віра вдови. Вона повертається знову й знову. Мовчання не вважає за відповідь. Вона молиться, доки Бог не вчинить.

Голоси з минулого

Мало хто в історії показав таку віру яскравіше, ніж Джордж Мюллер, який у 1800-х роках самою лише молитвою опікувався тисячами сиріт у Бристолі, в Англії. Мюллер часто зустрічав християн, яких спокушала думка здатися. Він розповідав про одного чоловіка, що багато років молився за своїх шістьох синів, які не виявляли жодного зацікавлення Богом. Мюллер сказав йому: «Продовжуйте молитися за своїх синів, чекайте відповіді на свою молитву, і вам доведеться прославляти Бога». Чоловік прийняв цю пораду й віддався молитві ревніше, ніж будь-коли. Через два місяці після тієї розмови п’ятеро з його шістьох синів протягом восьми днів навернулися до Христа. Коли Мюллер через шість років знову приїхав до того міста, усі п’ятеро й далі ходили з Господом. Мюллер писав:

«Нехай християнський читач підбадьориться цим, якщо його молитви не дістануть відповіді одразу; і замість того, щоб перестати молитися, нехай чекає на Бога ще ревніше й наполегливіше та очікує відповідей на свої прохання.».

Джордж Мюллер, Відповіді на молитву

Мюллер жив так, як навчав. Американський проповідник Р. А. Торрі, який знав про Мюллерову працю, розповів про його власну наполегливість, чесно зазначивши, де пам’ять його підводить:

«Джордж Мюллер щодня молився за двох чоловіків понад шістдесят років. Один із них навернувся незадовго до смерті Мюллера — здається, на останньому богослужінні, яке провів Джордж Мюллер, — а другий навернувся протягом року після його смерті».

Р. А. Торрі, Як молитися

Шістдесят років. І одна з відповідей прийшла вже тоді, коли сам Мюллер відійшов до Господа.

Три ключові думки

  1. Зволікання — не відмова. Коли відповідь здається повільною, це не означає, що Бог перестав слухати. Він ніколи не спізнюється, навіть коли не приходить раніше. Наша справа — молитися далі й не занепадати духом.
  2. Ми молимося не для того, щоб втомити Бога. Вдові доводилося докучати неправедному судді. Ми ж приходимо до справедливого й люблячого Отця. Ми не здаємося не тому, що Бог не хоче дати, а тому, що саме так виглядає довіра, яка триває в часі.
  3. Наполеглива молитва — це віра в дії. Віра, якої Ісус шукатиме, коли повернеться, — це віра вдови: вона повертається знову й знову. Щоразу, коли ми знову молимося про те саме, ми кажемо: «Я й досі вірю, що Ти вчиниш».

Для нас сьогодні

За що ви перестали молитися? Багато хто з нас має молитву, яку давно покинув: син чи донька, що відвернулися від Бога, чоловік чи дружина, які не вірять, хвороба, що не минула, зруйновані стосунки, народ, що страждає від несправедливості. Ми молилися, нічого, здавалося, не відбувалося, і поволі ми перестали просити.

Історія Ісуса запрошує нас почати знову. У Томі 4 цієї серії ми зустрінемо Моніку — матір із Північної Африки, яка багато років зі сльозами молилася за свого непокірного сина. Цей син став Августином, одним із найвеличніших учителів, яких будь-коли знала церква.

Молитва вдови була благанням про справедливість. Сьогодні по всьому світу багато християн моляться саме такою молитвою: за переслідуваних, за жертв війни й корупції, за бідних, яких ошукують, і за слабких, яких розчавлюють. Книга Одкриття показує мучеників на небі, які волають: «Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї?» (Одкриттє 6:10). Ісус каже: волайте й далі. Бог чує.

І одне слово для рівноваги. Наполеглива молитва — це не те саме, що відмова прийняти Божу відповідь. Павло тричі молився, щоб болісну «колючку» було від нього забрано, і Бог відповів: «Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершується» (2 Коринтян 12:9). Часом відповідь — не те, чого ми просили, а щось краще. Наполегливість тримає нас у розмові з Богом, доки ми не почуємо Його відповіді, хоч якою б вона була.

Спробуйте

Виберіть одне давнє прохання, за яке ви перестали молитися або яке вас спокушає покинути.

  • Запишіть його з сьогоднішньою датою й тримайте там, де бачитимете його.
  • Моліться про це щодня цього тижня. Якщо хочете, скористайтеся простими й щирими словами вдови: «Отче, будь ласка, вчини».
  • Моліться з подякою. Павло писав: «В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою» (Колосян 4:2). Дякуйте Богові наперед, що Він чує вас і відповість у Свій час.
  • Знайдіть партнера в молитві. Попросіть одного друга, якому довіряєте, молитися разом із вами про це прохання протягом наступних місяців. Коли прийде відповідь, запишіть дату поруч із першою.

Заключна молитва

Отче, Ти не неправедний суддя. Ти мій люблячий Отець, і Ти чуєш мене. Прости мені, що деякі молитви я покинув. Дай мені віру вдови, яка повертається знову й знову й не занепадає духом. Я знову приношу Тобі те, про що давно прошу. Я довіряю Твоєму часові, навіть коли не розумію його. І коли Твій Син повернеться, нехай Він знайде таку віру в мені. В Його ім’я молюся. Амінь.

Питання для роздумів

  • Чи є молитва, яку ви покинули? Що змусило вас зупинитися?
  • Чим вам допомагає знання, що Бог не схожий на неправедного суддю?
  • Яка різниця між наполегливою молитвою і відмовою прийняти Божу відповідь?

Читайте більше на Ochorus

  • Джордж Мюллер, Відповіді на молитву, особливо розділ «Дорогоцінні відповіді на молитву»
  • Р. А. Торрі, Як молитися, особливо розділ «Завжди молитися й не знемагати»
  • Е. М. Баундс, Мета в молитві, особливо розділ «Молися й ніколи не занепадай духом»

Ви завершили: Завжди молитися й не занепадати духом

Назад Далі