Розділ 8 · 7 хв читання · 9 хв слухання
Просіть, шукайте, стукайте
«І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.» (Луки 11:9)
Глуха ніч. Село темне й мовчазне. Раптом хтось стукає у двері. Це прийшов друг після довгої дороги пішки — втомлений, запорошений і голодний.
У світі Ісуса гостинність була священною. Не можна було дозволити гостеві лягти спати голодним. Це принесло б сором вам, вашій родині й усьому селу. Але у вас біда. У домі немає хліба. Останній ви доїли за вечерею.
Тож ви виходите в темряву, ідете до дому іншого друга й стукаєте.
Ісус розповів цю історію одразу після того, як навчив Своїх учнів молитви «Отче наш»:
«Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.» (Луки 11:5-8)
Слухачі Ісуса, мабуть, усміхалися, уявляючи цю картину. У сільській хатині з однієї кімнати вся родина спала разом на матах на підлозі. Щоб підвестися, чоловікові довелося б переступати через сплячих дітей, відсувати важкий засув на дверях і всіх перебудити. Не дивно, що він гукнув: «Не турбуй мене!»
Але чоловік надворі стукає й далі. Йому не соромно просити. І зрештою друг устає й дає йому все, чого той потребує.
Не Бог, який неохоче дає
Цю історію легко зрозуміти неправильно. Невже Ісус каже, що Бог схожий на буркотливого сусіда, якому треба докучати, доки Він не поступиться? Ні. Ісус вдається до добре знаного Його слухачам способу міркування — від меншого до більшого. Якщо навіть сонний, роздратований друг серед ночі встане, щоб допомогти, то наскільки більше ваш Отець небесний, Який ніколи не спить і Який вас любить?
Мить по тому Ісус говорить те саме, узявши картину з родинного життя:
«У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?» (Луки 11:11-13)
Бог — не той неохочий сусіда. Він Отець, Який прагне давати. Ця історія не про Божу небажаність. Вона про нашу сміливість.
Просіть, шукайте, стукайте
А тоді Ісус промовляє одне з найбільших запрошень у Біблії:
«І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.» (Луки 11:9-10)
Тут три дієслова, і кожне сильніше за попереднє. Просити — означає висловити прохання. Шукати — означає докласти зусиль, щоб щось знайти. Стукати — означає стояти перед зачиненими дверима й гримати в них, доки не відчинять. Матвій записує ті самі слова з відтінком тривалої дії — просіть і не переставайте: «Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам» (Маттея 7:7).
Ісус навчає нас не здаватися після першої спроби. Одні відповіді приходять тієї ж миті, як ми попросили. Інші — лише після довгого шукання й наполегливого стукання. Але обітниця незмінна: кожен, хто просить, одержує, хто шукає — знаходить, хто стукає — тому відчиняють.
Чарлз Сперджен, який щотижня проповідував тисячам людей у Лондоні й чия церква славилася силою своїх молитовних зібрань, сказав про це так:
«Будьте настирливі: небесна брама не відчиняється на кожен стук того, хто постукав і втік. Стукай, і стукай, і стукай знову; і до свого стукання й прохання додай шукання, і не заспокоюйся, доки не отримаєш справжньої відповіді.»
Чарлз Г. Сперджен, Могутня сила молитви
«Настирливі» — це ті, хто просить знову й знову, сміливо й не здаючись. А «стук того, хто постукав і втік», — це стук дитини, яка гупне у двері й тікає, перш ніж хтось вийде. Сперджен каже: не моліться так. Залишайтеся біля дверей.
Просити за іншого
Погляньте на цю історію ще раз. Чоловік опівночі просив не для себе. До нього прийшов голодний гість, а йому не було чим його нагодувати. «Друже, позич менї три хлїби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним».
Це картина значної частини наших молитов. У наше життя приходять люди з потребами, яких ми не можемо задовольнити: друг у розпачі, сусід, який не знає Бога, хвора дитина, церква, що переживає скруту. Самі по собі ми нічого не маємо, щоб їм дати. Але ми знаємо Того, у Кого є хліб. Тож ідемо до Нього й стукаємо — за них. У книжці З Христом у школі молитви Ендрю Мюррей назвав це так: «сміливість Божих друзів». Бог любить давати через людей, які мають сміливість просити за інших.
Найкращий дар
Зверніть увагу, що, за словами Ісуса, дасть Отець: «Духа сьвятого». У Матвія це «все добре» (Маттея 7:11). Лука ясно показує, що найбільше добро з усіх — це присутність Самого Бога. Ми можемо прийти просити хліба, зцілення чи допомоги, і Бог може радо дати нам це. Та понад усе Він хоче дати нам Себе.
Три ключові думки
- Бог запрошує нас просити сміливо. Чоловік з історії просив опівночі без сорому — і друг устав «задля докучання його». Нам не треба соромитися перед нашим Отцем. Він хоче, щоб ми приходили до Нього зі своїми потребами в будь-яку годину.
- Просіть, шукайте, стукайте — і не зупиняйтеся. Молитва іноді вимагає наполегливості. Одні двері відчиняються від першого стуку, інші — лише після довгого стукання. Просіть і далі, шукайте й далі, стукайте й далі.
- Значна частина наших прохань — за інших. Чоловік стукав опівночі заради голодного друга. Коли нам нічого дати людям довкола, ми можемо піти до Отця, у Якого є все.
Для нас сьогодні
Декому з нас важко просити в Бога. Нам здається, що це егоїстично, або що молитися треба лише «духовними» молитвами, або що Бог надто зайнятий для наших дрібних потреб. Ісус каже: просіть. Яків писав, що деякі християни залишаються ні з чим просто «тим що не просите» (Якова 4:2). Він також застерігав, що деякі молитви лишаються без відповіді, «тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші» (Якова 4:3). Тож ми просимо з чистим серцем, про те, що шанує Бога, — але таки просимо.
Інші з нас попросили один раз і здалися. Ми молилися про щось, нічого начебто не сталося, і ми вирішили, що Бог не слухає. Слова Ісуса — «просїть», «шукайте», «стукайте», і не раз, а знову й знову — звернені саме до нас. Про це ми ще поміркуємо в наступному розділі.
А в кожного з нас є «опівнічні друзі» — люди, які прийшли в наше життя з потребами, яких ми не можемо задовольнити. Їхні імена — ваше запрошення стукати.
Спробуйте
Цього тижня складіть «список прохань» із трьох частин.
- Просіть. Запишіть одну свою потребу, яку ви ще не принесли Богові. Приносьте її до Нього щодня цього тижня — просто й сміливо.
- Стукайте за друга. Запишіть ім’я людини, яка прийшла до вас із потребою, якої ви не можете задовольнити. Щодня стукайте в небесні двері за неї. Якщо Бог покаже вам, як їй допомогти, — зробіть це.
- Просіть найкращого дару. Щоранку моліться словами Луки 11:13: «Отче, Ти обіцяв дати Святого Духа тим, хто просить. Я прошу. Наповни мене Своїм Духом сьогодні».
Наприкінці тижня запишіть усе, що Бог, як ви побачили, зробив.
Заключна молитва
Отче, дякую Тобі, що Ти не сонний сусіда, а люблячий Отець, Який радіє, коли дає. Прости мені ті часи, коли я не просив, і ті, коли я надто швидко здавався. Навчи мене просити, шукати й стукати, доки не відчиняться двері. Я приношу Тобі свої потреби й потреби моїх друзів, яких я не можу задовольнити. А понад усе дай мені Свого Святого Духа, як Ти обіцяв. В ім’я Ісуса. Амінь.
Питання для роздумів
- Вам легко чи важко просити в Бога? Чому?
- Хто ваші «опівнічні друзі» зараз? Як би це виглядало — стукати за них?
- Як ви думаєте, чому Ісус завершує це навчання обітницею Святого Духа, а не хліба чи інших дарів?
Читайте більше на Ochorus
- Чарлз Г. Сперджен, Могутня сила молитви, особливо розділи «Безперестанку моліться» і «Просіть — і матимете»
- Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви, особливо розділи «Сміливість Божих друзів» і «Певність відповіді на молитву»