Розділ 7 · 7 хв читання · 9 хв слухання
Потаємна кімната
«Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.» (Маттея 6:6)
У селах Галилеї більшість родин жили в невеликому домі з однією головною кімнатою. Уся родина там їла, там працювала й там спала, а вночі часто й худоба була поруч. Усамітнитися було майже ніде. Але в багатьох домах був іще один закуток: невелика комора в глибині, де зберігали зерно, олію та знаряддя. Часто це була єдина кімната з дверима, які можна було зачинити.
Коли Ісус сказав: «увійди в хатину твою та, зачинивши двері», — Його слухачі могли це уявити. Відійди від усіх. Зайди до комори, поміж глеки з олією та мішки із зерном. Причини за собою двері. І там, у темряві, говори зі своїм Отцем.
Це була разюча картина, бо Ісус протиставляв її тому, що Його слухачі бачили щодня.
Молитва на розі вулиці
Побожні юдеї молилися у визначені години дня. Коли наставала година молитви, чоловік міг зупинитися там, де саме був, і молитися. Дехто дбав про те, щоб саме тоді опинитися в найлюднішому місці міста:
«І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.» (Маттея 6:5)
«Мають вони нагороду собі.» Вони хотіли, щоб люди ними захоплювалися, — і люди захоплювалися. Це й була їхня нагорода, і жодної іншої вони вже не отримають. Їхні молитви насправді були виставою, а глядачі, які їх обходили, були людьми.
У цій частині Нагірної проповіді Ісус говорить про три речі, які роблять Божі люди: подають милостиню бідним, моляться й постять (Маттея 6:1-18). Щодо всіх трьох Він дає те саме застереження. Не робіть цього, щоб вас бачили. Робіть це для свого Отця, Який бачить потай. «Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили», — так Він починає (Маттея 6:1). Потаємна кімната — це місце, де ми вчимося жити для одного-єдиного Глядача.
Ісус у потаємному місці
Ісус не лише навчав цього. Він так жив. Ми вже бачили, як Він вислизав ще до світанку й піднімався на гору, щоб молитися цілу ніч. Нагодувавши п’ять тисяч, Він «зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один» (Маттея 14:23). Сам-один. Ні натовпу, ні учнів, нікого, кого треба вразити. Лише Син і Отець.
Він ішов шляхом, яким народ Божий ходив століттями. Коли пророк Єлисей прийшов до дому, де лежав мертвий хлопчик, «ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві» (2 Царів 4:33). Даниїл підіймався до своєї горниці, щоб молитися тричі на день (Даниїла 6:10). Зверніть увагу: вікна в Даниїла були відчинені. Потаємна кімната — не про те, щоб ховати свою віру від небезпеки. Даниїл молився, «як се він робив і навперед сього», навіть тоді, коли це могло коштувати йому життя. Потаємна кімната — про мотив. До кого ми молимося? Чийого схвалення прагнемо?
Що відбувається за дверима
Чому Ісус посилає нас до кімнати на самоті? Не тому, що Бог не може почути нас серед натовпу. Він чує кожну молитву, будь-де. Ісус посилає нас туди, бо за зачиненими дверима відбувається те, чого не буває більше ніде. Ми зустрічаємо свого Отця без розсіяності й без удавання.
Ендрю Мюррей написав про потаємну кімнату цілу книжку — Внутрішня кімната. Він вірив, що найважливіше в особистій молитві — не список наших прохань і навіть не те, наскільки добре ми молимося. Найважливіше — сама зустріч:
«Перше й найголовніше — подбати про те, щоб там, потай, ти мав присутність Отця і Його увагу. Знай, що Він тебе бачить і чує.»
Ендрю Мюррей, Внутрішня кімната
Мюррей також застерігав від небезпеки. Можна зайти до потаємної кімнати, почитати Біблію, проказати молитви й вийти, так по-справжньому й не зустрівшись із Богом:
«Тобі загрожує те, що ти підставиш молитву й вивчення Біблії на місце живого спілкування з Богом — того живого обміну, у якому ти віддаєш Йому свою любов, серце і життя, а приймаєш від Нього Його любов, життя і духа.»
Ендрю Мюррей, Внутрішня кімната
Потаємна кімната — не обов’язок, який треба виконати. Це зустріч, призначена з Особою.
«Віддасть тобі прилюдно»
Ісус обіцяє нагороду за потаємну молитву: «Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно». Яка ж це нагорода? Звісно, відповіді на молитву. Але найбільша нагорода потаємної кімнати — Сам Отець: Його близькість, Його мир, Його сила на кожен день. І ця нагорода не залишається прихованою. Люди, які проводять час із Богом потай, змінюються, і інші це помічають, навіть якщо так і не дізнаються чому. Їхнє терпіння, їхня мужність і їхня доброта виростають із місця, якого ніхто інший не бачить.
Три ключові думки
- Молитва — для одного-єдиного Глядача. Питання не в тому, чи бачать люди, як ми молимося, а в тому, до кого ми молимося. У потаємній кімнаті нема кого вражати, тож ми можемо бути цілком щирими з Богом.
- Потаємна кімната — це зустріч, а не ритуал. Читання й молитва — це двері, а не мета. Найважливіше — зустріти свого Отця й знати, що Він бачить і чує нас.
- Те, що відбувається потай, формує наше прилюдне життя. Сила, яку Ісус виявляв на людях, походила з годин, які Він провів на самоті зі Своїм Отцем. Так само й з нами.
Для нас сьогодні
Завжди були способи молитися «по росхідних улицях». Сьогодні з’явилися нові. Ми можемо викладати свої молитви в мережу, щоб їх бачили інші, або дбати, щоб люди знали, які ми духовні. Молитися разом з іншими — добре; рання церква робила це постійно, як ми побачимо в Томі 3. Але застереження Ісуса закликає нас перевірити своє серце. Якби ніхто ніколи не дізнався, що ми молимося, чи молилися б ми й далі?
Дехто з читачів скаже: «У мене немає внутрішньої кімнати». Багато людей у світі живуть у тісних оселях, сплять в одній кімнаті з родиною або живуть там, де усамітнитися дуже рідко вдається. Пам’ятайте, що комора, про яку говорив Ісус, не була затишним кабінетом. Це було просто місце, де людина могла якийсь час побути на самоті з Богом. Для вас дверима, які ви зачиняєте, можуть бути ваші власні очі, заплющені в переповненому автобусі. Це може бути рання прогулянка, куточок поля чи кілька хвилин у вбиральні на роботі. В одному з наступних томів ми зустрінемо християн у Японії, які понад двісті років потай зберігали свою віру живою, і віруючих у в’язницях, які переконалися, що Бог зустрічав їх у камері. Бог не обмежений розміром вашої кімнати.
Найважче сьогодні, можливо, зачинити не дерев’яні двері. Можливо, це двері телефона, екрана й безупинного шуму повідомлень і новин. Багато з нас ніколи по-справжньому не зачиняють дверей, бо приносимо цілий світ у кишені туди, де молимося. Зачинити двері, можливо, означатиме залишити телефон в іншій кімнаті.
Спробуйте
Цього тижня щодня приходьте на зустріч зі своїм Отцем за зачиненими дверима.
- Виберіть свою кімнату й свій час. Оберіть місце й час, яких зможете дотримуватися щодня, навіть якщо це лише десять хвилин.
- Зачиніть двері. Зачиніть двері, якщо вони у вас є. Вимкніть телефон або залиште його за дверима.
- Почніть із зустрічі. Перш ніж про щось просити, тихо скажіть: «Отче, Ти бачиш мене. Ти чуєш мене. Я тут, з Тобою». Залишайтеся з цією думкою, доки не відчуєте, що це правда.
- Майте таємницю з Богом. Цього тижня зробіть комусь одне добре діло, нікому про це не розповідаючи, навіть найближчому другові. Нехай це буде таємниця між вами та вашим Отцем.
Заключна молитва
Отче, Ти бачиш потаємне. Ти бачиш мене й тепер. Дякую Тобі, що мені не треба грати перед Тобою чи вражати Тебе. Навчи мене зачиняти двері перед шумом світу й думками інших людей і зустрічатися з Тобою потай. Нехай мої молитви будуть лише для Тебе. Будь моєю нагородою. І нехай сила, яку я знаходжу з Тобою потай, сяє в тому, як я живу, — на Твою славу, а не на мою. В ім’я Ісуса. Амінь.
Питання для роздумів
- Якби ніхто ніколи не дізнався, що ви молитеся, чи змінилося б ваше молитовне життя? Як саме?
- Де ваша «внутрішня кімната»? Що заважає вам зачинити там двері?
- Мюррей застерігає, що молитва й читання Біблії можуть стати заміною зустрічі з Богом. Чи бувало таке з вами? Що допомагає вам зустрічатися з Ним?
Читайте більше на Ochorus
- Ендрю Мюррей, Внутрішня кімната, особливо розділи «Зачинені двері — на самоті з Богом» і «Відчинені двері — прилюдна нагорода»
- Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви, особливо розділ «Наодинці з Богом»