Розділ 20 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Молитви з хреста
«Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.» (Луки 23:34)
Його вивели за міські мури, на місце, що зветься Череп. Там римські воїни розтягли Йому руки, прибили цвяхами Його руки й ноги та підняли Його на хресті між двома злочинцями.
Розп’яття задумали як найболючішу й найганебнішу смерть, яку тільки можна уявити. Воно могло тривати годинами, навіть днями. Кожен подих був мукою. Люди, що вмирали так, часто проклинали й кричали на своїх катів, на натовп, на Бога.
Ісус молився.
Євангелії записали сім висловів Ісуса з хреста. Три з них — молитви до Його Отця. Разом вони показують, як Ісус молився в найтемнішу годину, яку будь-коли знав світ, і навчають нас молитися в наші темні години.
«Отче, відпусти їм»
Перша молитва пролунала на самому початку, коли воїни прибивали Його до дерева й кидали жереб за Його одяг біля Його ніг. За Лукою, Ісус промовляв це знову і знову (так у грецькому тексті): «Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять».
Подумайте, кого охоплювало це «їм». Воїнів, що замахувалися молотами. Релігійних провідників, які змовилися Його вбити. Натовп, що кричав: «Розпни, розпни Його!» Пилата, який умив руки. Учнів, які розбіглися. А в глибшому сенсі — усіх нас, чиї гріхи привели Його туди.
Ісус не чекав, доки вони попросять пробачення. Він не чекав, доки мине біль. Він молився за Своїх ворогів, коли вони завдавали Йому болю. Він робив те, чого навчав на схилі гори: «Любіть ворогів ваших» і «молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас» (Маттея 5:44). Пророк Ісая сказав про Слугу, що страждає: «за проступників зробився посередником» (Ісаїї 53:12). На хресті це пророцтво збулося.
Ця молитва лунає крізь століття. Через кілька років Стефана, першого християнського мученика, каменували в Єрусалимі. Коли в нього летіло каміння, він, «приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх» (Дїяння 7:60). У наступних томах ми зустрінемо ще багатьох, хто помирав із цією молитвою на устах — у Римі, у Богемії, в Уганді та в багатьох інших місцях. Вони навчилися її в Ісуса.
«Боже мій, Боже мій, чом?»
Друга молитва пролунала після годин страждань. Від полудня до третьої години дня темрява вкривала землю. А тоді:
«Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?» (Маттея 27:46)
Це найтаємничіша молитва в Біблії. Як міг Син Божий кликати, що Бог покинув Його? Ми не можемо до кінця цього збагнути. Але ми знаємо, що тієї миті Ісус ніс увесь тягар нашого гріха і зазнавав відлучення від Бога, яке приносить гріх. Він зійшов у найглибшу темряву, щоб нам ніколи не довелося йти туди самим.
Зверніть увагу ще на одне. Ці слова Ісус не придумав Сам. Це початкові слова 22-го псалма, псалма Давида. У Томі 1 ми бачили, що Ісус виріс, молячись псалмами. Тепер, у Його муці, на уста Йому прийшли слова Писання. А Псалом 22 не закінчується розпачем. Він закінчується хвалою: «Не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає» (Псальма 22:24).
Ця молитва дозволяє нам бути чесними, коли Бог здається далеким. Сам Ісус кликав: «Чом?» Не гріх запитати Бога: чому? Це теж молитва. Навіть у Своєму крику покинутості Ісус усе ще казав: «Боже мій». Він не відпустив.
«У Твої руки»
Третя молитва була останнім, що сказав Ісус перед смертю:
«І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.» (Луки 23:46)
Ісус знову молився псалмом: «В руки твої віддаю духа мого» (Псальма 31:5). Вірні юдеї за звичаєм молилися цим псалмом увечері, перед сном. Можливо, Ісус молився ним щовечора впродовж усього життя. Тепер Він помолився ним наприкінці життя, але додав на початку одне слово: «Отче».
Після темряви й крику «Чом?» остання молитва — це молитва повної довіри. Той самий Отець, Який, як Він відчував, покинув Його, — це Отець, у Чиї руки Він віддає Свого духа. Він помирає, як дитина, що засинає на руках у свого батька.
Е. М. Баундс, дивлячись на все життя Ісуса, бачив, що воно від початку до кінця було молитвою:
«З подихом молитви в останньому зітханні Він віддає Свого духа Богові.»
Е. М. Баундс, Реальність молитви
Молитва, на яку відповідь прийшла одразу
Біля хреста пролунала ще одна молитва — не Ісусова, а до Нього. Один зі злочинців, розп’ятих поруч із Ним, спершу теж глузував із Нього. Та минали години, і щось змінилося. Він повернув голову й сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє». І Ісус відповів йому: «Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю» (Луки 23:42-43).
Це була остання молитва, з якою хтось звернувся до Ісуса перед Його смертю, і відповідь на неї прийшла одразу. Розбійник, що помирав і не мав чого запропонувати, попросив, щоб його згадали, — і отримав обітницю раю. Навіть на хресті Ісус усе ще чув молитву.
Три ключові думки
- Ісус молився за Своїх ворогів. На хресті, у муках, Він просив Свого Отця простити людей, які Його вбивали. Ця молитва показує нам серце Бога і кличе нас молитися за тих, хто нас кривдить.
- Чесний крик «Чом?» — теж молитва. Ісус кликав, що Бог покинув Його, і вживав для цього слова псалма. Коли Бог здається далеким, ми можемо так Йому й сказати — і все одно називати Його «Боже мій».
- Ми можемо вмирати — і жити — у довірі. Останні слова Ісуса були молитвою довіри: «Отче, у Твої руки передаю духа мого». Хоч би що з нами сталося, ми можемо віддати себе в руки Отця.
Для нас сьогодні
Чи є людина, яка вас глибоко скривдила? Молитва «Отче, відпусти їм» — можливо, найважча молитва у світі. Але це молитва Ісуса, і Він може дати нам благодать молитися нею теж. Як і Йому, нам, можливо, доведеться повторювати її знову і знову, доки наше серце не піде за нашими словами.
Чи мовчить Бог у вашому житті саме тепер? Чи почуваєтеся ви покинутими? Ісус пройшов через це. Ви можете кликати разом із Ним: «Боже мій, Боже мій, чом?» Він розуміє. І Він не відпустить вас, навіть коли вам здається, що це ви відпускаєте Його.
Чи боїтеся ви смерті або майбутнього? Остання молитва Ісуса може бути нашою щовечора: «Отче, у Твої руки передаю духа мого». Багато християн протягом століть молилися цими словами перед сном, і багато хто молився ними, помираючи. Це слова досконалої довіри.
Спробуйте
Цього тижня моліться молитвами з хреста.
- «Отче, відпусти їм». Згадайте одну людину, яка вас скривдила. Щодня моліться цією молитвою за неї, називаючи її на ім’я, навіть якщо ваші почуття ще не встигають за словами.
- «Боже мій, Боже мій, чом?» Якщо у вашому житті є місце, де Бог здається далеким, чесно скажіть Йому про це. А тоді прочитайте 22-й псалом аж до кінця.
- «У Твої руки». Щовечора перед сном моліться словами Луки 23:46 або Псальма 31:5: «Отче, у Твої руки передаю духа мого». Віддайте себе, свою родину і завтрашній день під Його опіку.
- «Спогадай мене». Подякуйте Ісусові, що Він почув розбійника, який помирав, і що Він чує вас.
Заключна молитва
Господи Ісусе, на хресті Ти молився за тих, хто Тебе вбивав. Прости мене й навчи мене прощати тим, хто мене скривдив. Ти кликав у темряві: «Боже мій, Боже мій, чом?» Дякую Тобі, що Ти зійшов у ту темряву заради мене, щоб я ніколи не був по-справжньому покинутим. І Ти помер зі словами довіри: «Отче, у Твої руки». Навчи мене так жити й так умирати. Згадай мене, Господи, у Твоєму Царстві. Амінь.
Питання для роздумів
- Яка з трьох молитов Ісуса з хреста найбільше промовляє до вас саме тепер? Чому?
- Чи є людина, за яку вам треба помолитися: «Отче, відпусти їм»? Що робить це важким?
- Чим вам допомагає знати, що Ісус молився псалмами — навіть на хресті?
Читайте більше на Ochorus
- Е. М. Баундс, Реальність молитви, особливо розділ «Ісус Христос — приклад молитви»
- Джон Беньян, Спасенний єрусалимський грішник