Ісус — Учитель молитви
Не моя воля, а Твоя

Розділ 19 · 7 хв читання · 8 хв слухання

Не моя воля, а Твоя

«Пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: „Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.“» (Маттея 26:39)

Назва «Гетсиманія» означає «олійний прес». Це був сад оливкових дерев на схилі Оливної гори, просто через долину від Єрусалима. У пресі оливки чавили важким камінням, доки не стікала олія. Тієї ночі, коли Ісуса зрадили, Він прийшов туди молитися — і Його Самого було розчавлено.

Була пізня година. Пасхальний місяць стояв повний. Більшість учнів Ісус залишив біля входу: «Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам» (Маттея 26:36). Петра, Якова та Івана Він узяв трохи далі — тих самих трьох, які бачили Його славу на горі Преображення. Тепер вони побачать Його муку.

«Почав скорбіти та вдаватись у тугу. Тодї рече до них: „Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.“» (Маттея 26:37-38)

Тоді Він відійшов ще трохи далі, сам-один, і впав лицем до землі.

Чаша

Що це за «чаша», яку Ісус просив Отця відвести від Нього? У Старому Завіті чаша часто є образом Божого суду над гріхом. Ісус мав понести цей суд замість нас. Ідеться не лише про фізичний біль хреста, хоч яким страшним він був. Ідеться про тягар гріха всього світу й темряву розлуки з Отцем. «Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші» (Ісаїї 53:5).

Лука, який був лікарем, додає подробиці, яких інші не згадують:

«Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.» (Луки 22:43-44)

(У деяких найдавніших рукописах Євангелії від Луки цих двох віршів немає, але Церква читає їх із найраніших часів.)

Автор Послання до євреїв теж пам’ятав цю ніч: Ісус «приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом)» (Євреїв 5:7).

Чесна молитва

Погляньте на першу половину Ісусової молитви: «Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся».

Ісус був цілком чесний зі Своїм Отцем. Він не вдавав спокою. Він не приховував, чого хоче. По суті, Він сказав: «Отче, Я не хочу цього. Якщо є будь-який інший шлях, прошу, забери це від Мене». Ось Син Божий, безгрішний і досконалий, прямо каже Отцеві, чого прагне Його серце.

Це дозволяє і нам бути чесними. Молитва — не місце для вдавання. Якщо вам страшно, скажіть Богові. Якщо ви чогось відчайдушно хочете, скажіть Йому. Якщо дорога попереду здається нестерпною, скажіть Йому й це. Ісус так і зробив.

Молитва покори

Але далі йде друга половина: «Тільки ж не як я хочу, а як Ти».

Ісус молився цією молитвою тричі тієї ночі (Маттея 26:44). Удруге Його слова вже зрушили: «Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя» (Маттея 26:42). У ці години молитви Ісус привів Свою людську волю до цілковитої згоди з волею Отця.

Це серце Гетсиманії. Це не молитва того, хто здається. Це молитва того, хто віддається. Ісус перестав прагнути, щоб чаша минула, не тому, що втратив надію, а тому, що довіряв Отцеві більше, ніж власним бажанням. І Послання до євреїв каже: «почуто Його». Чаші не відвернено, але Його почуто. Йому дано сили випити її, і Своїм стражданням Він здобув спасіння для світу.

Е. М. Баундс зворушливо писав про цю молитву. Він знав, що кожен віруючий матиме свою Гетсиманію:

«„Не моя воля, а Твоя нехай буде“, — скажуть наші розбиті серця».

Е. М. Баундс, Реальність молитви

Але Баундс також застерігав. Дехто використовує слова «Нехай буде воля твоя» як виправдання, щоб не молитися з вірою та зусиллям, ніби вони означають «що буде, те й буде»:

«Ми завжди готові виправдати брак ревної та трудної молитви уявним і оманливим поглядом на покору».

Е. М. Баундс, Реальність молитви

Покора Ісуса в Гетсиманії не була лінивою чи пасивною. Він молився так напружено, що Його піт падав, наче краплі крові. Справжня покора приходить наприкінці чесної молитви, у якій людина бореться, а не замість неї.

Сплячі друзі

Поки Ісус молився, Його найближчі друзі поснули. Тричі Він повертався й знаходив їх сплячими. «Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?» — сказав Він Петрові. «Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.» (Маттея 26:40-41).

У цих словах є смуток, але й велика доброта. Ісус розумів їхню слабкість. І Його застереження справдилося: за кілька годин усі вони розбіглися. Ісус, Який молився, вистояв. Вони, які спали, впали.

А наприкінці Ісус підвівся з землі, спокійний і готовий: «Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій» (Маттея 26:46). Він увійшов до саду, пригнічений смутком. Вийшов звідти з силою зустріти хрест. Молитва не змінила дороги, але приготувала Його нею пройти.

Три ключові думки

  1. Ми можемо бути чесними з Богом щодо того, чого хочемо. Ісус прямо сказав Отцеві, що хоче, щоб чаша минула. Молитва — не місце для вдавання; ми можемо вилити перед Ним свої справжні бажання.
  2. Покора — це віддатися, а не здатися. «Тільки ж не як я хочу, а як Ти» — це не молитва того, хто втратив надію. Це молитва того, хто довіряє Отцеві більше, ніж власним бажанням.
  3. Молитва готує нас до того, що нам належить пережити. Чаша не минула, але Ісус підвівся з молитви зміцнений і готовий. Іноді Бог відповідає не тим, що змінює дорогу, а тим, що дає нам сили нею йти.

Для нас сьогодні

Кожен, хто йде за Ісусом, прийде до своєї Гетсиманії. Це може бути діагноз, смерть, зрада, переслідування, Божий поклик зробити щось дуже важке. Це може бути мить, коли ми мусимо обирати між власною волею і Божою. У тому місці ми можемо молитися так, як молився Ісус.

Спершу чесно скажіть Богові, чого ви хочете. Не соромтеся свого страху чи своїх сліз. Ісус плакав і голосно взивав. Потім, продовжуючи молитися, просіть у Нього благодаті сказати: «Тільки ж не як я хочу, а як Ти». На це може знадобитися час. Ісус молився тричі. Може знадобитися ціла ніч або багато ночей. Але це шлях до миру й до сили.

А якщо у вас є друзі, які переживають свою Гетсиманію, не засинайте поруч із ними. Пильнуйте з ними. Моліться з ними. Це один із найбільших дарунків, які ми можемо дати.

Спробуйте

Цього тижня навчіться молитися гетсиманською молитвою.

  • Назвіть свою чашу. Подумайте про найважче, з чим ви стикаєтеся, або про те, чого найбільше боїтеся. Запишіть це.
  • Моліться чесно. Скажіть Богові, чого саме ви хочете, нічого не приховуючи. «Отче, якщо є хоч якась можливість, нехай це мине мене».
  • Моліться з покорою. Потім помоліться: «Тільки ж не як я хочу, а як Ти». Якщо ви ще не можете сказати це щиро, попросіть Бога допомогти вам казати це щиро. Помоліться так знову завтра.
  • Пильнуйте з кимось. Подумайте про одну людину, якій зараз важко. Цього тижня пильнуйте заради неї: зателефонуйте їй, відвідайте її або помоліться разом із нею.

Заключна молитва

Отче, Твій Син стояв на колінах у саду й молився зі сльозами. Дякую Тобі, що я можу бути чесним із Тобою щодо того, чого хочу і чого боюся. Ось моя чаша: Ти знаєш її. Якщо є хоч якась можливість, забери її від мене. Але не як я хочу, а як Ти. Дай мені довіри сказати це — і сказати щиро. А коли дорога не змінюється, дай мені сили нею йти, як Ти дав сили Ісусові. Збережи мене пильним і в молитві — за себе й за тих, кому я потрібен. В Його ім’я. Амінь.

Питання для роздумів

  • Що є вашою «чашею» зараз — тим, що ви найбільше хотіли б, щоб Бог забрав?
  • У чому різниця між тим, щоб здатися, і тим, щоб віддатися? Як це показав Ісус?
  • Баундс застерігає, що слова «Нехай буде воля твоя» можуть стати виправданням, щоб не молитися ревно. Чи використовували ви їх колись так?

Читайте більше на Ochorus

  • Е. М. Баундс, Реальність молитви, особливо розділ «Гетсиманська молитва»
  • Двайт Л. Муді, Переможна молитва, особливо розділ «Покора»

Ви завершили: Не моя воля, а Твоя

Назад Далі