Розділ 21 · 7 хв читання · 9 хв слухання
Він завжди живе, щоб заступатися за нас
«Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.» (Євреїв 7:25)
Через сорок днів після того, як Він воскрес із мертвих, Ісус вивів Своїх учнів з Єрусалима до селища Віфанії, на Оливній горі. Вони вже багато разів бачили Його живим. Вони їли з Ним, торкалися Його і слухали, як Він пояснював їм Писання. Тепер Йому лишалося зробити ще одне.
«І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.» (Луки 24:50-51)
Останнє, що учні бачили з Ісуса на землі, — Його руки, піднесені над ними в благословенні. Тоді хмара сховала Його від їхніх очей (Дїяння 1:9).
Куди Він пішов? І що Він робить тепер?
Праворуч від Бога
Новий Завіт знову й знову відповідає одним образом: Ісус «вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога» (Марка 16:19). У стародавньому світі місце праворуч від царя було місцем найвищої честі й влади. Ісус, Якого розп’яли в немочі, тепер царює над усім.
Але Новий Завіт каже нам також, що Він там робить. Він молиться за нас.
«Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!» (Римлян 8:34)
«Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас.» (Євреїв 9:24)
«Коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.» (1 Йоана 2:1)
І наш ключовий вірш: «Будучи вічно жив, щоб посередникувати за них».
Христос, Який молиться
Згадайте все, що ми бачили в цій книжці. Ісус вставав до світанку, щоб молитися; молився цілу ніч, перш ніж вибрати Своїх апостолів; навчав Своїх учнів молитися; молився біля гробу Лазаря; молився за Петра; молився за весь Свій народ в Йоана 17; молився в смертельній муці в Гетсиманії; молився з хреста. Усе Його життя на землі було життям молитви.
Вознесіння не поклало край цьому життю. Воно перенесло його до небесного престолу. Той самий Ісус, Який молився за Петра, називаючи його на ім’я, молиться й за вас, називаючи на ім’я вас. Той самий Ісус, Який просив Отця вберегти Його учнів від лукавого, тепер просить про це для вас. Він ніколи не втомлюється. Він ніколи не забуває. Він ніколи не спить. «Будучи вічно жив, щоб посередникувати за них».
Автор Послання до євреїв пояснює, чому це так важливо. У Старому Завіті священики, які молилися за Ізраїль, старіли й помирали, і їхнє місце мусили займати інші. «Сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство» (Євреїв 7:24). Ісус — Священик, Який ніколи не помре. Його молитви за нас ніколи не припиняться.
Ось чому сказано, що Він «спасти може до кінця». Не частково. Не на якийсь час. До кінця, цілком. Наше спасіння залежить не від того, як міцно ми тримаємося за Нього. Воно залежить від того, як міцно Він тримає нас, і від Його молитов за нас, які ніколи не підводять.
Наші молитви і Його
А ось і щось іще дивовижніше. Наші молитви поєднані з Його молитвами.
Ендрю Мюррей любив цю істину. Він писав:
«Тому що молиться Він, молимося й ми.»
Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви
Коли ми молимося, ми не говоримо в порожнє небо, сподіваючись, що хтось почує. Ми долучаємося до молитви, яка вже триває, — до молитви Сина до Отця за нас. Мюррей сказав про це прекрасно: «Те, про що молиться Він, проходить через нас; те, про що молимося ми, проходить через Нього». Наші слабкі, розсіяні, недосконалі молитви вбираються в Його досконалу молитву й постають перед Отцем.
Святий Дух теж має в цьому участь. Павло писав, що «сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним» і що Він «по Богу промовляє за сьвятих» (Римлян 8:26-27). Отже, за нас моляться двоє: Син праворуч від Отця і Дух у наших власних серцях. Ми ніколи не молимося самі.
Золоті чаші
На початку цієї книжки ми бачили образ із книги Одкриття: молитви Божого народу перед Божим престолом у старців, які тримають кожен «чашу золоту, повну пахощів». Далі в тій самій книзі Іван бачить це знову:
«І приступив инший ангел, і став перед жертівнею, маючи золоту кадильницю; і дано йому багато пахощів, щоб положив з молитвами усїх сьвятих на жертівню золоту, що перед престолом. І зняв ся дим пахощів з молитвами сьвятих, від руки ангела, перед Богом.» (Одкриттє 8:3-4)
Кожна молитва, яку ви будь-коли підносили в ім’я Ісуса, піднялася перед Богом, як пахощі. Молитви, які ви шепотіли в темряві, молитви, яких ви не могли висловити словами, молитви, які, здавалося, лишилися без відповіді, молитви святих у кожному столітті й у кожному краї — жодна з них не загубилася. Вони зібрані перед престолом і поєднані з молитвами Того, Хто завжди живе, щоб заступатися за нас.
Сміливість
Тому автор Послання до євреїв кличе нас приходити до Бога з упевненістю:
«Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого... Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.» (Євреїв 4:14-16)
Ми приходимо не до престолу суду, а до престолу благодаті. Ми приходимо не самі, а з Ісусом, нашим Первосвящеником, поруч. Ми приходимо не для того, щоб умовити неохочого Бога, а до Отця, Який нас любить, через Сина, Який молиться за нас, у Дусі, Який нам допомагає. У всесвіті немає безпечнішого й привітнішого місця.
Три ключові думки
- Ісус і далі молиться за нас. Його вознесіння не поклало край Його молитовному життю. Праворуч від Бога Він завжди живе, щоб заступатися за нас, і Його молитви ніколи не підводять.
- Наше спасіння тримається на Його молитвах, а не на нашій силі. Оскільки Він Священик навіки, Він може спасти до кінця. Наша надія залежить не від того, як ми тримаємося за Нього, а від того, як Він тримає нас.
- Наші молитви поєднані з Його молитвами. Ми ніколи не молимося самі. Син молиться за нас на небі, Дух молиться в нас, і наші молитви підносяться перед Богом, як пахощі, змішані з Його молитвами.
Для нас сьогодні
Ця істина тримає разом усе, що є в цій книжці. Кожен урок про молитву, якого навчив нас Ісус, — про потаємну кімнату, про те, щоб просити, шукати й стукати, про наполегливість, смирення, віру й прощення, — стоїть на цьому фундаменті: Сам Ісус молиться.
Тож коли вам здається, що ваші молитви надто слабкі, пам’ятайте, що Його молитви сильні. Коли ви не знаєте, що сказати, пам’ятайте, що Дух молиться у вас. Коли ви падаєте, як Петро, пам’ятайте, що маєте Заступника перед Отцем. А коли вас спокушає зовсім покинути молитву, пам’ятайте, що ви не єдиний, хто молиться. Син Божий молиться за вас просто зараз.
Спробуйте
Цього тижня дозвольте Христові, Який молиться, змінити те, як ви молитеся.
- Починайте з Нього. Щоразу, коли молитеся цього тижня, спершу нагадуйте собі: «Ісус молиться за мене просто зараз». А тоді долучайте свою молитву до Його молитви.
- Моліться з упевненістю. Щодня читайте Євреїв 4:14-16. Приходьте до Бога сміливо — зі своїми потребами, своїми падіннями і своїми страхами.
- Озирніться назад. Перегляньте двадцять розділів цієї книжки. Виберіть один урок, який найбільше для вас означав, і попросіть Бога зробити його частиною вашого життя.
- Подякуйте. Завершіть тиждень подякою Ісусові за все Його молитовне життя: на горі, у саду, на хресті, а тепер — праворуч від Бога.
Заключна молитва
Господи Ісусе, Ти молився на горі, і в саду, і на хресті, а тепер Ти завжди живеш, щоб заступатися за мене. Дякую Тобі. Коли мої молитви слабкі, Твої сильні. Коли я падаю, Ти заступаєшся за мене. Коли я не знаю, про що молитися, Твій Дух молиться в мені. Навчи мене сміливо приходити до престолу благодаті, знаючи, що Ти там. Візьми мої молитви й поєднай їх зі Своїми. І збережи мене в молитві все моє життя, доки я не побачу Тебе лицем до лиця. Амінь.
Питання для роздумів
- Як змінюється ваш погляд на молитву, коли ви знаєте, що Ісус молиться за вас просто зараз?
- Послання до євреїв каже, що Ісус «спасти може до кінця». Що це означає для вас у дні, коли ваша віра здається слабкою?
- Озираючись на цю книжку, що найважливіше Ісус навчив вас про молитву?
Читайте більше на Ochorus
- Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви, особливо розділи «Христос — Заступник» і «Христос — Первосвященик»
- Чарлз Г. Сперджен, Могутня сила молитви, особливо розділ «Престол благодаті»