Розділ 1 · 3 хв читання · 4 хв слухання
Передмова видавця
ПЕРЕДМОВА ВІД ВИДАВЦЯ
Джон Беньян народився в Елстові, поблизу Бедфорда, в Англії, восени 1628 року — першим із трьох дітей Томаса й Маргарет Беньянів. Парафіяльна метрична книга засвідчує, що його охрестили 30 листопада 1628 року.
У «Рясній благодаті» Беньян описує своє походження як «низьке й нікчемне». Особливо зневажливо він говорив про батьківський дім: для нього той був «найнижчого й найбільш зневажуваного стану з-поміж усіх родин у країні».
Сер Вальтер Скотт вважав, що Джон Беньян був циганського роду, бо його батько був мандрівним лудильником, що лагодив горщики й казани. Проте історики вважають, що це ремесло було чимось на зразок ремесла «сільського коваля». Беньяни не були безпритульними; вони мали власну землю, хоч і походили із селянського роду.
Навчався Беньян недовго, і невдовзі він уже допомагав батькові та сам опановував його ремесло. Коли йому виповнилося шістнадцять, Беньян вступив до армії нового зразка Кромвеля, і це познайомило його з пуританським рухом. Після цієї військової служби він осів як лудильник («мідник») і у двадцять років одружився.
У 1653 році Беньян приєднався до пуританської Вільної церкви в Бедфорді, а в 1657 році взяв на себе своє перше доручення як «польовий проповідник». У той час десятки людей, здебільшого малоосвічених, проповідували нонконформістським слухачам по всій Англії. Коли на престол повернувся Карл II, ці проповідники опинилися під підозрою, і їм загрожував арешт. Беньян відмовився припинити проповідувати, тож у 1660 році його заарештували й ув’язнили більш ніж на одинадцять років.
«Рясна благодать першому з грішників», написана під час цього ув’язнення, — це духовна автобіографія Беньяна, мандрівного лудильника, який став видатним проповідником і письменником. Вона належить до того ж жанру, що й «Сповідь» Августина та «Наслідування Христа» Томи Кемпійського. Це не докладна розповідь про ранні роки Беньяна, бо вона дуже мало повідомляє нам про його юність, освіту, військовий досвід і шлюби.
Написана в 1666 році, «Рясна благодать» простежує духовну мандрівку Беньяна від безбожного життя, сповненого лайки, богохульства й осквернення суботнього дня, до нового творіння в Христі Ісусі. Деякі коментатори життя й творчості Беньяна вважають, що він писав про свої ранні роки надто принизливо. Джордж Оффор, упорядник тритомного зібрання творів Беньяна, зауважує:
Між ученими мужами висловлено чималу розбіжність думок щодо того, чи слід розуміти Беньянову розповідь про себе буквально, коли йдеться про його погану поведінку до навернення, чи він дивиться на себе крізь скло, яке збільшує його лихі звички. Ніхто не може сумніватися в його цілковитій чесності. Він просто розповідає як про свої вади, так і про свої чесноти, що його спокутують; і його оповідь не здається перебільшеною.
«Рясна благодать» — це автобіографія, що починається з провини й розпачу, а закінчується серцем, «сповненим утіхи», серцем, вдячним за «рясну благодать».
Ті, хто прочитав і «Рясну благодать», і «Мандрівку пілігрима», зрозуміють, що «Мандрівка пілігрима» значною мірою зображує те саме життя, що й описане в «Рясній благодаті», але в алегорії, а не в прямій оповіді. Джордж Оффор наголошує на цьому, наводячи слова такого собі доктора Чівера:
Читаючи «Рясну благодать», ви на кожному кроці готові сказати: ось майбутній автор «Мандрівки пілігрима». Ви ніби стоїте поруч із великим скульптором і, вже бачивши його задум, стежите за кожним рухом різця, так що з кожним ударом вам чітко відкривається якась нова риса майбутньої краси.
Ернест В. Бейкон у недавній біографії, що спирається на найновіші історичні дослідження, висловлює ту саму думку:
Переживання, які він [Беньян] описує в «Рясній благодаті», видно в персонажах «Мандрівки пілігрима», і навряд чи можна сумніватися, що він не зміг би написати свою велику алегорію, якби сам не зазнав рятівного Божого милосердя, про яке розповідає в автобіографії. У ній є незгасна життєвість і вічна молодість; це неперевершене свідчення пуританського досвіду й духовний поштовх великої цінності.
Значення «Рясної благодаті» підсумовує Г’ю Мартін:
«Рясна благодать» — одна з найвеличніших історій про Боже поводження з людською душею; її варто поставити на полицю поруч із такими скарбами, як «Сповідь» Августина, «Серйозний заклик» Лоу, «Автобіографія» Бакстера та Веслієва розповідь про власні духовні муки.