Колоски між снопами
Благодать і спасіння

Розділ 8 · 9 хв читання · 12 хв слухання

Благодать і спасіння

Тріумф благодаті

Одне з найбільших чудес — те, що не всі люди люблять Христа. Ніщо не виявляє ясніше цілковитої зіпсованості нашого роду, ніж той факт, що Він був «маловажений і в погордї у людей». Проте ті, хто бачив, як розверзлися джерела великої безодні людської розбещеності, не губляться, пояснюючи, як поводилися з Месією. Неможливо було, щоб темрява мала спільність зі світлом або Христос — з Веліялом. Занепала людина не могла ходити з Ісусом, бо ці двоє не були згодні. Це був лише неминучий наслідок зіткнення двох таких протилежностей, що винне створіння зненавиділо Досконалого. «Розпни, розпни Його!» — природний крик занепалої людини. Наше перше здивування відступає, і інше чудо заповнює коло думки. Ми дивувалися, що не всі люди люблять? — ще більше чудо, що хтось узагалі любить Ісуса. У першому випадку ми бачили страшну сліпоту, що не змогла розгледіти сяйва сонця, — з дрожем ми бачили це й дуже дивувалися; але в цьому другому випадку ми бачимо, як Ісус з Назарета відкриває щільно заплющене око й розганяє єгипетську темряву Божественним сяйвом Свого дивного світла. Хіба це менше чудо? Якщо дивно було бачити страшне шаленство біснуватого серед гробів, то, безперечно, ще дивовижніше бачити того самого чоловіка, що сидить біля ніг Ісуса, одягнений і при розумі. Це справді тріумф благодаті, коли людське серце приведено до того, щоб віддати свою прихильність Ісусові, бо це доводить, що діло сатани цілком зруйноване і що людину відновлено з її занепалого стану.

Одежа праведності

Наша придворна одежа на небі й наша щоденна одежа освячення — це поблажливі дари Христової любові.

Євангелія

У Євангелії є все, чого вам потрібно. Чи потрібно вам щось, що підтримає вас у біді? Це є в Євангелії: «Поки життя твого, поти буде сила твоя». Чи потрібно вам щось, що додасть вам снаги до обов’язку? Є благодать, якої досить на все, що Бог кличе вас витерпіти чи виконати. Чи потрібно вам щось, що запалить око вашої надії? О! є в Євангелії спалахи радості, від яких ваше око знову засяє безсмертним вогнем блаженства. Чи потрібно вам щось, що дасть вам стояти непохитно посеред спокуси? У Євангелії є те, що може зробити вас незрушними, завжди багатими в ділі Господньому. Немає жодної пристрасті, жодного почуття, жодної думки, жодного бажання, жодної сили, яких Євангелія не наповнила б по самі вінця. Євангелія, очевидно, призначена для людини: вона пристосована до неї в кожній її частині. Є знання для голови; є любов для серця; є провід для ноги.

Незаслужена любов

Ніщо так не спонукає любити Христа, як відчуття Його любові, урівноважене відчуттям нашої негідності її. Солодко думати, що Христос любить нас; але, о, пам’ятати, що ми смугляві, «мов ті намети Кедарські», а Він усе ж любить нас! Це думка, яка цілком може відлучити нас від усього іншого.

Благодать

Благодать — завжди благодать, але ніколи вона не здається такою благодатною, як тоді, коли ми бачимо, що її принесено нам, негідним.

Посуди милості

Про Божих вибраних сказано як про «посуди милости». А ми знаємо, що посудина — це не що інше, як вмістилище. «Посудина» — не джерело, а лише вмістилище й сховок того, що в неї вливають. Такі й викуплені Божі; вони від природи не джерела, з яких б’є щось добре; вони просто вмістилища. Колись вони повні самих себе, але благодать спорожняє їх, і тоді їх як порожні посудини ставлять на шляху Божої доброти; Бог наповнює їх по вінця Своєю милістю, і так вони виявляються посудами Його милості. Вони можуть потім як «посудини» віддавати іншим, але можуть віддати лише те, що Бог у них вклав; вони можуть зі страхом і трепетом дбати про своє спасіння, але не можуть цього робити, якщо Бог не діє в них, щоб і хотіти, і робити за Його вподобою. Вони можуть переливатися вдячністю, але лише тому, що Бог наповнив їх благодаттю; з них може струменіти святість, але лише тому, що Господь підтримує запас, який переливається через край. Вони вмістилища, і тільки вмістилища.

Вимога Євангелії

Євангелія — це не задум давати Богові, а задум одержувати від Бога. Це брати з Його повноти, пити з Його «жерел спасення», одержувати з Його скарбниці. Грішнику! пам’ятайте, що все, чого Бог вимагає від вас для вашого спасіння, — це щоб ви були одержувачем, і навіть це Він вам дає — саму силу одержувати. Він не просить вас щось робити, а лише простягнути свою порожню руку й узяти все, чого вам потрібно. Він не велить вам наповнювати свої клуні й ставати багатим, але велить вам просто визнати свою вбогість і відчинити двері своїх порожніх комор, щоб Він міг вилити на вас таке благословення, якому ви ледве знайдете місце. Чи навчилися ви цієї правди? Чи почали ви жити як одержувач з Божої руки? Чи стояли ви біля воріт Милосердя, смиренно шукаючи спасіння? Бо якщо ні — якщо ви ще ніколи не хотіли брати від Бога багатства благодаті замість того, щоб давати Йому свої нікчемні вчинки, — якщо ви не хочете бути одержувачем Його дармової доброти, то ви цілком чужі всьому, що схоже на Євангелію Христову.

Ще більший наддостаток благодаті

Ніколи в історії цього світу не було такого часу, коли б він цілком віддався гріху. Бог завжди мав Своїх слуг на землі; часом вони, може, ховалися по півсотні в печерах, але їх ніколи не було цілком винищено. Благодать могла бути на спаді; потік міг бути дуже мілким, але він ніколи не пересихав зовсім. Хмари ніколи не були такими суцільними, щоб сховати день. Але швидко наближається час, коли благодать пошириться на весь наш світ і «земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море». «Там ще більший наддостаток благодати»; і хоч би яких надбань світ утратив через гріх, він здобув куди більше через благодать. Правда, нас вигнано з саду втіх, де мир, любов і щастя знайшли славну оселю, але ми маємо через Ісуса кращу спадщину. Рівнини неба перевершують поля раю завжди новими втіхами, які вони дають, а дерево життя й ріка від престолу роблять мешканців небесних країв більш ніж райськими. Правда, ми через гріх стали підвладні смерті, але хіба благодать не відкрила безсмертя, заради якого ми радо вмираємо? Життя, втрачене в Адамі, більш ніж відновлене в Христі. Наша первісна одежа була роздерта Адамом, але Ісус зодягнув нас у божественну праведність, що вартістю куди перевищує навіть незаплямовану одежу створеної невинності. Ми оплакуємо свій низький і жалюгідний стан через гріх, але радіємо думці, що тепер ми в більшій безпеці, ніж до падіння, — нас приведено в ближчий союз з Ісусом, ніж ним коли-небудь могло похвалитися наше становище створінь. О Ісусе! Ти здобув нам спадщину ширшу, ніж будь-коли втратив Адам; Ти наповнив нашу скриню більшими багатствами, ніж будь-коли розтринькав наш гріх; Ти обсипав нас почестями й обдарував нас привілеями, куди кращими, ніж могло б дати нам наше природне право народження. Воістину, воістину, «там ще більший наддостаток благодати».

Усе з благодаті

Божий народ, після того як його покликано благодаттю, зберігається в Христі Ісусі; вони «силою Божою стережені... через віру, на спасеннє»; їм не дано прогрішити свою вічну спадщину, але коли постають спокуси, їм дається сила, щоб протистояти їм; а коли гріх оскверняє їх, їх обмивають наново й знову очищають. Але зауважте: причина, чому Бог береже Свій народ, та сама, що зробила їх Його народом, — Його власна вільна, суверенна благодать. Якщо вас визволено в годину спокуси, зупиніться й згадайте, що вас визволено не заради вас самих. Не було у вас нічого, що заслуговувало б на визволення. Якщо вас годовано й забезпечено в годину потреби, то не тому, що ви були вірним слугою Божим чи молитовним християнином; це просто й лише через Божу милість. Ніщо з того, що ви робите для Нього, не спонукає Його до того, що Він робить для вас; Його причина благословляти вас лежить цілком і повністю в глибинах Його власного серця. Благословенний Бог, Його народ буде збережено.

«Ні смерть, ні пекло не відірве Улюблених Його від лона; В обіймах дорогих любові Спочити їм повік судилось».

Але чому? Тому що вони святі? Тому що вони освячені? Тому що вони служать Богові добрими ділами? Ні, а тому, що Він у Своїй суверенній благодаті полюбив їх, любить їх і любитиме їх до кінця. Отже, спасіння від початку до кінця — усе з благодаті. Тож яким смиренним має бути християнин! Ми не маємо жодного стосунку до свого спасіння; Бог зробив усе. Це незаслужена милість, яку ми одержали. Це Його безмежна, незбагненна любов спонукала Його спасти нас; і це та сама любов і милість, що тримає нас тепер. Йому слава!

Сей грішників приймає

«Сей грішників приймає». Бідний, хворий гріхом грішнику, яке солодке це слово для вас! Відгукніться, відгукніться на нього й скажіть: «Отже, Він напевно не відкине мене». Дозвольте мені заохотити вас прийти до мого Учителя, щоб ви прийняли Його велику спокуту й зодягнулися в усю Його праведність. Зауважте: ті, до кого я звертаюся, — це bona fide, справжні, дійсні грішники; не ті, хто лише каже, що вони грішники, загальним визнанням, а ті, хто відчуває свій загублений, зруйнований, безнадійний стан. Усіх їх щиро й вільно запрошено прийти до Ісуса Христа й бути спасенними Ним. Прийдіть, бідний грішнику, прийдіть. Прийдіть, бо Він сказав, що прийме вас. Я знаю ваші страхи; я знаю, що ви кажете у своєму серці: «Він відкине мене. Якщо я принесу свою молитву, Він не почує мене; якщо я кликатиму до Нього, то, може, небо буде, як мідь; я був таким великим грішником, що Він ніколи не візьме мене до Свого дому жити з Ним». Бідний грішнику! не кажіть так; Він оголосив указ. Хіба цього не досить? Він сказав: «Хто приходить до мене, не вижену геть». Чи не наважитеся ви покластися на цю обітницю? Чи не вирушите ви в море на кораблі, такому міцному, як цей: Він це сказав? Це часто було єдиною втіхою святих; цим вони жили, з цим вони вмирали. Він це сказав. Що! невже ви думаєте, що Христос сказав би вам, що прийме вас, а потім не прийняв би? Невже Він сказав би: «Ійдїть, бо вже все готове», а тоді зачинив би перед вами двері? Ні; якщо Він сказав, що не вижене нікого, хто приходить до Нього, будьте певні: Він не може, Він не вижене вас. Тож прийдіть, випробуйте Його любов на тій підставі, що Він це сказав. Прийдіть і не бійтеся, бо пам’ятайте: якщо ви відчуваєте себе грішником, це відчуття — Божий дар; а тому ви можете цілком безпечно прийти до Того, Хто вже так багато зробив, щоб притягти вас. Якщо ви відчуваєте свою потребу в Спасителі, Христос дав вам це відчути; якщо ви бажаєте йти за Христом, Христос дав вам це бажання; якщо ви маєте якесь прагнення до Бога, Бог дав вам це прагнення; якщо ви можете зітхати за Христом, Христос дав вам зітхати; якщо ви можете плакати за Христом, Христос дав вам плакати. Так, якщо ви можете лише бажати Його сильним бажанням того, хто боїться, що ніколи не знайде, а проте сподівається, що знайде, — якщо ви можете бодай сподіватися на Нього, то Він дав вам цю надію. І о, чи не прийдете ви до Нього? Ви вже маєте при собі деякі Царські дари; прийдіть і посилайтеся на те, що Він зробив; немає такого прохання, яке могло б колись не вдатися перед Богом, коли ви посилаєтеся на це. Прийдіть до Нього, і ви побачите, що правда те, що написано: «Сей грішників приймає».

Ви завершили: Благодать і спасіння

Назад Далі