Колоски між снопами
Молитва

Розділ 11 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Молитва

Наполеглива молитва

Не кидайте тих молитов, які Божий Дух вклав у ваші серця, — бо пам’ятайте: те, чого ви просили, варте того, щоб на нього чекати. До того ж у молитві ви — жебрак; тож не вам вибирати час, коли Бог вас почує. Якби ви мали правильне уявлення про себе, ви сказали б: «Диво, що Він узагалі колись мене слухає, такого негідного. Невже Безмежний справді схиляє до мене Своє вухо? Чи можу я сподіватися, що Він зрештою мене вислухає? Тоді мені варто й далі молитися».

І пам’ятайте, що це ваша єдина надія: іншого Спасителя немає. Або це, або ніщо — або Христова кров, або вічний гнів. І до кого ви підете, якщо від Нього відвернетеся? Ще ніхто не загинув, благаючи про милість; тож не зупиняйтеся.

До того ж і кращим за вас людям доводилося чекати. Царі, патріархи й пророки чекали; тож, напевно, і ви можете бути задоволені, якщо трохи посидите у царському передпокої. Це честь — сидіти, як Мардохей, біля брами. Моліться далі — чекайте далі!

«Ах! — каже хтось, — саме це я вже давно й роблю». Так, так, але чекання буває різне. Людина каже: «Я чекав», — а сама склала руки й заснула. Так можна чекати, аж поки не загинеш. Чекання, про яке я говорю, — це «приготувати все», — це чекання бідного страждальця на лікаря, коли він кричить від болю: «Чи йде лікар?» Я ручаюся за свого Учителя, коли кажу, що жодного такого Він не відпустить ні з чим. Він ніколи не порушить Своєї обітниці. Випробуйте Його — випробуйте Його!

Молитва з вірою

Молитви вислуховуються на небі значною мірою відповідно до нашої віри. Мала віра отримає дуже великі милості, а велика віра — ще більші. За давніх часів був звичай, що всі бідні з парафії обходили кожен дім із мисками по харчі; і хоч яка велика була миска, кожна щедра людина її наповнювала. Віра — наша миска: якщо в нас лише «мала віра», то нам наповнять її; а якщо в нас «велика віра», то наповнять і ту. Мала віра отримує багато; але велика віра — шляхетний і князівський купець, що веде велику торгівлю: вона здобуває мільйони там, де мала віра заробляє лише сотні. Велика віра заволодіває Божою скарбницею.

Перебувайте в молитві

Моліться багато. Божі рослини швидше ростуть у теплому повітрі потаємної кімнати — це теплиця для духовної рослинності. Хто хоче стати сильним, мусить часто ставати на коліна перед престолом благодаті. З усіх вправ, що готують до духовних битв, вправа на колінах — найздоровіша і найбільше зміцнює.

Непокірні молитви

Коли ми дивимося на свої молитви, маємо чимало причин шкодувати про непокірний дух, який надто часто їх пронизує. Як часто ми в молитвах не просто боролися з Богом за благословення — бо це дозволено, — а владно його вимагали! Ми не казали: «Відмов мені в цьому, мій Боже, якщо Тобі так завгодно»; ми не були готові сказати, як Відкупитель: «тільки ж не як я хочу, а як Ти»; а просили за сліпим потягом свого невігластва, наче не могли стерпіти відмови від усевідущої поради Його волі. Забувши про смиренну пошану до вищої мудрості й благодаті нашого Господа, ми просили й заявляли, що не будемо задоволені, поки не отримаємо саме того, до чого прагнуло наше серце. Отже, коли ми приходимо до Бога й просимо чогось, що вважаємо справжнім добром, ми маємо право палко благати; але помиляємося, коли переступаємо межі палкості й починаємо вимагати. Наша справа — просити благословення, а не визначати, яким це благословення має бути. Наша справа — схилити голову під могутні руки Божественного благословення, але не наша справа — підіймати ці руки, як Йосиф підняв руки Якова, і казати: «Не тако, панотченьку!» Ми мусимо бути задоволені, якщо Він дає благословення навхрест; так само задоволені, якщо Він покладе нам на голову ліву руку, як і праву. Ми не повинні втручатися в Божу роздачу милостині: «Він — Господь; що йому до вподоби, те й учинить». Молитва ніколи не мала бути кайданами для Божої суверенності. Ми завжди мусимо додавати внизу молитви цю небесну приписку: «Отче, відмов у цьому, якщо так буде найбільше на Твою славу». Христос не матиме нічого спільного з молитвами-наказами.

Назад Далі