Розділ 57 · 1 хв читання · 1 хв слухання
Нехай призвідці заколоту скоряться
Тож ви, що поклали початок цьому заколотові, коріться пресвітерам і прийміть напоумлення, щоб покаятися, схиливши коліна ваших сердець. Навчіться коритися, відкинувши горду й зухвалу самовпевненість вашого язика. Бо краще вам мати скромне, але почесне місце в Христовій отарі, ніж, піднісшись високо, бути відкиненими від надії Його народу. Бо так говорить всечеснотна Мудрість: «Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої. Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав; Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли. За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас; Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота. Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене. За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли, Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми; За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.» …