Перше послання Климента до коринтян
Напоумляймо й виправляймо одне одного

Розділ 56 · 1 хв читання · 2 хв слухання

Напоумляймо й виправляймо одне одного

Тож молімося й ми за тих, хто впав у якийсь гріх, щоб їм було дано лагідність і смирення, аби вони скорилися не нам, а Божій волі. Бо так вони матимуть від нас плідну й досконалу пам’ять із співчуттям до них — і в наших молитвах до Бога, і в нашій згадці про них перед святими. Приймаймо напоумлення, улюблені, на яке ніхто не повинен ображатися. Напучення, якими ми напоумляємо одне одного, і добрі [самі собою], і дуже корисні, бо єднають нас із Божою волею. Бо так каже святе Слово: «Тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смертї.» «Кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає». «Праведний, — каже воно, — напоумить мене з милістю і докорить мені; але олія грішників хай не намастить моєї голови». І знову воно каже: «Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання! Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять. В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо. У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї — од мечового вдару. Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде. Ти сміятимешся з неправедних і беззаконних, і не боятимешся польових звірів. Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі. Тоді пізнаєш, що твій дім буде в мирі, і житло твого намету не занепаде. І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї. Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.» Бачите, улюблені, що ті, кого карає Господь, мають захист; бо Бог добрий і виправляє нас, щоб ми були напоумлені Його святим покаранням.

Ви завершили: Напоумляймо й виправляймо одне одного

Назад Далі