Вірний у малому
Гроші й місія

Розділ 19 · 5 хв читання · 7 хв слухання

Гроші й місія

Коли Ісус посилав Своїх перших учнів проповідувати, Він звелів їм не брати з собою грошей. «Достоєн бо робітник нагороди своєї» (Луки 10:7), — сказав Він. Вони мали покладатися на гостинність людей, яким служили. Від самого початку поширення Євангелія залежало від того, чи відчинить Божий народ свої домівки й гаманці.

Так воно й залишилося відтоді. Лука розповідає, що коли Ісус переходив від міста до міста, з Ним ходила група жінок, серед них Марія Магдалина та Йоанна, дружина Іродового домоправителя. Ці жінки були з тих, «що послугували Йому з добра свого» (Луки 8:3). Служіння Божого Сина частково трималося на щедрості цих жінок.

Співучасники в Євангелії

Послання Павла до филип’ян — це, крім усього іншого, лист подяки за гроші. Церква у Филипах знову й знову підтримувала Павла: посилала йому дари, коли він засновував церкви в інших місцях, і коли сидів у в’язниці. Павло називає їх співучасниками в Євангелії. Він пише:

«Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуєть ся на користь вашу. Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу.» (Филипян 4:17-18)

Зверніть увагу на дві речі. По-перше, Павло каже, що шукає не дару, а «овощу, що намножуєть ся на користь вашу». Їхнє давання накопичувало прибуток на їхньому власному рахунку. Коли ми даємо на підтримку Євангелія, ми маємо частку в плодах цієї праці. Кожна людина, яка приходить до віри через місіонера, якого ми підтримуємо, у певному сенсі зараховується й на наш рахунок.

По-друге, Павло називає їхній дар «солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу». Давати на підтримку Божої справи — це не просто фінансова операція. Це акт поклоніння, так само як будь-яка пісня чи молитва.

А далі йде обітниця: «Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї» (Филипян 4:19). Цей відомий вірш був написаний не тим, хто накопичував гроші. Його написано тим, хто щедро давав на Божу місію.

Підтримка тих, хто навчає

Новий Заповіт ясно каже, що церкви мають утримувати тих, хто навчає й проповідує. «Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго» (Галат 6:6). У 1 Коринтян 9 Павло докладно доводить, що ті, хто проповідує Євангеліє, мають жити з Євангелія, хоча сам він часто вирішував цим правом не користуватися.

Це означає, що наше давання має починатися з нашої власної церкви, де нас навчають, годують і про нас дбають. Але на цьому воно не повинно зупинятися. Божа місія сягає кінців землі.

До краю землі

Останнім наказом Ісуса Його учням було піти й зробити учнями всі народи. Декого покликано йти. Набагато більше людей покликано посилати. Без тих, хто посилає, не буде тих, хто йде.

Сьогодні ще мільярди людей ніколи не чули ясного викладу Євангелія, і багато хто з них живе там, де мало віруючих і майже немає християнського свідчення. Досі є мови без Біблії. Є віруючі в бідніших країнах, які працюють із дуже малими засобами. Наші гроші можуть допомогти.

Подумайте, що може зробити давання: підтримати родину місіонерів, оплатити переклад Біблії, навчати пасторів там, де мало богословських навчальних закладів, друкувати й поширювати Святе Письмо, допомогти переслідуваній церкві вистояти. Невеликий дар від християнина, який живе в достатку, може дуже багато змінити деінде.

Гроші без молитви

Але самих грошей недостатньо. Е. М. Баундз, який написав одні з найкращих книжок про молитву, застерігав у книжці Основи молитви, що гроші, дані без молитви, мало що можуть:

«Гроші важливі, але гроші без молитви безсилі перед темрявою, злиденністю й гріхом у нехристиянських краях».

І він помітив щось про церкву, що й досі правдиве:

«Хоч якими убогими є наші пожертви, наші грошові внески перевищують наші приношення молитви.»

Е. М. Баундз, Мета в молитві

Божа місія — духовна. Вона просувається Святим Духом через молитву, а гроші — слуга цієї праці, ніколи не її заміна. Найкращі жертводавці — це водночас і ті, хто найкраще молиться. Якщо ви підтримуєте місіонера, моліться за нього, називаючи його на ім’я. Якщо ви даєте на якусь справу, моліться за людей, яким вона служить.

Коли настають скрутні часи

Ось складне запитання. Коли з грошима стає тісно, що відпадає першим? Для багатьох християн відповідь — давання. Як зауважив Мартін Ллойд-Джонс: «Коли з грошима стає скрутно, найперше, на чому ми заощаджуємо, — це наш внесок у Божу справу».

Це зрозуміло. Але подумайте, що це означає. Це означає, що Божа справа — найменш важлива річ у нашому бюджеті, перша під скорочення. Деякі з найнатхненніших прикладів давання в історії подали християни, які у скрутні часи відмовилися першою скорочувати Божу частку. Павло сказав про македонські церкви: «У великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх» (2 Коринтян 8:2).

Звісно, бувають часи, коли справжня скрута змушує нас на якийсь час зменшити давання. Бог це знає і не осуджує нас. Але давання має бути останнім, що ми скорочуємо, а не першим.

Вкладення у вічність

Ісус сказав: «Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодїї не підкопують ся й не крадуть» (Маттея 6:20). Давати на Божу місію — один із найочевидніших способів це робити. Гроші, віддані на поширення Євангелія, — це єдині гроші, які ви колись побачите знову. Вони вкладені в людей, а люди вічні.

Кожен дар, який ми отримуємо, походить від Бога, і кожен дар, який ми передаємо далі, можна віддати в спілкуванні з Ним.

Голос із минулого

Ендрю Мюррей, південноафриканський пастор і автор книжок про молитву, так описав переконання Джорджа Мюллера щодо грошей:

«Гроші — це доручене Богом управительство, а тому всі гроші треба приймати й роздавати в безпосередньому спілкуванні з Самим Богом.»

Ендрю Мюррей, З Христом у школі молитви

Практика на цей тиждень

Дізнайтеся про одного місіонера, місійну організацію чи церкву в іншій частині світу. Довідайтеся їхні імена та потреби. Потім почніть регулярно молитися за них, а якщо можете — давайте на їхню підтримку. Якщо ви вже когось підтримуєте, напишіть цій людині цього тижня й скажіть, що молитеся за неї.

Для груп

  • Прочитайте Филипян 4:14-19. Що ви помічаєте в ставленні Павла до дару филип’ян?
  • Як ви думаєте, чому Павло назвав давання «солодкі пахощі»?
  • Як поєднуються молитва й давання?
  • Якби вам стало скрутно з грошима, що б ви скоротили першим? Що б ви зберегли?

Запитання для роздумів

Як фінансувалося служіння Ісуса?

Лука розповідає, що коли Ісус переходив від міста до міста, жінки, серед яких були Марія Магдалина та Йоанна, дружина Іродового домоправителя, були з тих, «що послугували Йому з добра свого» (Луки 8:3). Від самого початку поширення Євангелія залежало від того, чи відчинить Божий народ свої домівки й гаманці.

Що мав на увазі Павло під «прибутком» на рахунку филип’ян?

Павло сказав филип’янам, своїм співучасникам у Євангелії, що шукає не дару, а «овощу, що намножуєть ся на користь вашу» (Филипян 4:17). Ті, хто дає на підтримку Євангелія, мають частку в плодах цієї праці. А відома обітниця «Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї» була написана саме цим щедрим жертводавцям, а не тим, хто накопичує.

Що Е. М. Баундз казав про гроші й молитву в місії?

Баундз застерігав, що «гроші без молитви безсилі перед темрявою, злиденністю й гріхом» у нехристиянських краях, і помітив, що «наші грошові внески перевищують наші приношення молитви». Місія просувається Святим Духом через молитву; гроші служать цій праці, але ніколи її не замінюють.

Ви завершили: Гроші й місія

Назад Далі