Послання Ігнатія та історія його життя
Послання до римлян

Розділ 9 · 6 хв читання · 8 хв слухання

Послання до римлян

Ігнатій, що зветься також Теофор, — тій, що знайшла милість у щедрості Всевишнього Отця та Ісуса Христа, Його єдиного Сина; церкві, улюбленій і просвіченій волею Того, Хто зволив усьому, що існує, через віру й любов до Ісуса Христа, нашого Бога; тій, що головує в краю римської землі, гідній Бога, гідній честі, гідній благословення, гідній хвали, гідній успіху, гідній у чистоті, що головує в любові, ходить у законі Христовому і носить ім’я Отця; цю церкву я й вітаю в ім’я Ісуса Христа, Сина Отця; тим, що тілом і духом з’єднані з кожною Його заповіддю, непохитно сповнені Божої благодаті й очищені від усякої чужої плями: щедрий привіт в Ісусі Христі, нашому Бозі, у непорочності.

Відповідаючи на мою молитву до Бога, мені було даровано побачити ваші боголюбиві обличчя, так що я одержав навіть більше, ніж просив; бо, носячи кайдани в Христі Ісусі, я сподіваюся привітати вас, якщо буде Божа воля, щоб я удостоївся дійти до кінця;

бо початок справді добре влаштований, якщо тільки я досягну мети, щоб без перешкод одержати свою спадщину. Бо я боюся саме вашої любові, щоб вона не завдала мені шкоди; бо вам легко зробити, що захочете, а мені важко досягти Бога, якщо ви мене не пощадите.

Бо я хочу, щоб ви не людям догоджали, а Богові, як ви Йому й догоджаєте. Бо ні я сам ніколи більше не знайду такої нагоди досягти Бога, ні ви, якщо змовчите, не зможете приписати собі шляхетнішого діла. Бо якщо ви змовчите й залишите мене, я стану словом Божим; а якщо полюбите мою плоть, то знову буду лише голосом, що кричить.

Ні, не давайте мені нічого більше, ніж дозволити мені вилитися жертвою Богові, поки ще готовий жертовник; щоб ви, ставши в любові хором, співали Отцеві в Ісусі Христі, що Бог зволив, щоб єпископ із Сирії знайшовся на Заході, покликавши його зі Сходу. Добре зайти від світу до Бога, щоб у Ньому мені зійти.

Ви ніколи нікому не заздрили; ви навчали інших. А я бажаю, щоб у силі залишалося те, чого ви навчаєте, наказуючи як учителі.

Тільки моліться, щоб я мав силу і зсередини, і ззовні, щоб я не тільки говорив, а й хотів; щоб я не тільки звався християнином, а й виявився ним. Бо якщо я виявлюся ним, то зможу й зватися ним, і бути вірним тоді, коли світ мене вже не бачитиме.

Ніщо видиме не є добрим. Бо наш Бог Ісус Христос, перебуваючи в Отці, тим явніше видимий. Справа ця — не переконливих слів, але християнство є справою сили, коли його ненавидить світ.

Я пишу до всіх церков і всім повідомляю, що з власної волі вмираю за Бога, якщо тільки ви мені не перешкодите. Благаю вас, не будьте до мене недоречно ласкаві. Дозвольте мені стати поживою для диких звірів, бо через них я можу досягти Бога. Я — пшениця Божа, і мене мелють зуби диких звірів, щоб я виявився чистим хлібом [Христовим].

Краще приманюйте звірів, щоб вони стали мені гробом і не залишили нічого з мого тіла, щоб я, коли засну, нікому не був тягарем. Тоді я буду справді учнем Ісуса Христа, коли світ не бачитиме навіть мого тіла. Благайте Господа за мене, щоб через ці знаряддя я виявився жертвою Богові.

Я не наказую вам, як Петро й Павло. Вони були апостолами, я — засуджений; вони були вільні, а я — раб і досі. Але якщо постраждаю, то стану визволеником Ісуса Христа і воскресну в Ньому вільним. Тепер, у кайданах, я вчуся відкидати всяке бажання.

Від Сирії аж до Рима я борюся з дикими звірами — на суходолі й на морі, вночі й удень, — прикутий серед десяти леопардів, тобто загону воїнів, які від доброго поводження з ними стають тільки гіршими. Проте через їхні кривди я ще більше стаю учнем; але не цим я виправданий.

Хай я матиму радість від звірів, приготованих для мене; і молюся, щоб вони виявилися швидкими; ба навіть приманю їх, щоб вони швидко пожерли мене, а не так, як із деякими, кого вони зі страху не зачепили. А якщо вони самі не захочуть, коли я готовий, я сам їх примушу.

Вибачте мені. Я знаю, що мені корисно. Тепер я починаю бути учнем. Хай ніщо з видимого й невидимого не заздрить мені, щоб я досяг Ісуса Христа. Хай прийдуть вогонь і хрест, і сутички з дикими звірами, [порізи й шматування,] вивертання кісток, рубання членів, роздушування всього тіла, хай прийдуть на мене люті муки диявола, — аби тільки мені досягти Ісуса Христа.

Найдальші межі всесвіту не принесуть мені жодної користі, ані царства цього світу. Краще мені вмерти за Ісуса Христа, ніж царювати над найдальшими межами землі. Його я шукаю, Того, Хто помер за нас; Його я прагну, Того, Хто воскрес [заради нас].

На мене находять муки нового народження. Вибачте мені, брати. Не заважайте мені жити; не бажайте моєї смерті. Не віддавайте світові того, хто прагне бути Божим, і не спокушайте його речовим. Дозвольте мені прийняти чисте світло. Коли я прийду туди, тоді стану людиною.

Дозвольте мені бути наслідувачем страждання мого Бога. Якщо хтось має Його в собі, хай зрозуміє, чого я прагну, і хай співчуває мені, бо знає те, що мене стискає.

Князь цього світу хоче розшматувати мене й розтлити мою думку, звернену до Бога. Тож хай ніхто з вас, хто поруч, не допомагає йому. Краще станьте на мій бік, тобто на бік Бога. Не говоріть про Ісуса Христа, водночас прагнучи світу. Хай заздрість не має у вас домівки.

Навіть якби я сам, бувши з вами, благав вас, не слухайте мене; а краще повірте тому, що я вам пишу. [Бо] я пишу вам серед життя, але прагнучи смерті. Моя пожадливість розіп’ята, і немає в мені вогню жадоби до речового, а є лише вода жива, що говорить у мені й каже всередині мене: «Іди до Отця».

Я не маю втіхи в їжі тління чи в насолодах цього життя. Я прагну хліба Божого, яким є тіло Христа, що був із насіння Давидового; а за напій прагну Його крові, яка є любов нетлінна.

Я вже не хочу жити по-людському; і так буде, якщо ви цього захочете. Захочіть, щоб і вас самих захотіли. Коротким листом я благаю вас: повірте мені.

А Ісус Христос явить вам це — що я кажу правду; Ісус Христос, непомильні уста, якими Отець промовив [правдиво].

Моліться за мене, щоб я досяг [через Святого Духа]. Я пишу вам не за тілом, а за думкою Божою. Якщо постраждаю — ви того хотіли; якщо мене відкинуть — ви мене зненавиділи.

Пам’ятайте у своїх молитвах про церкву, що в Сирії, яка замість мене має своїм пастирем Бога. Тільки Ісус Христос буде її єпископом — Він і ваша любов.

А я соромлюся зватися одним із них; бо я й не гідний, бувши найостаннішим з них і недорідком; але я знайшов милість, щоб бути кимось, якщо тільки досягну Бога.

Вітає вас мій дух і любов церков, що прийняли мене в ім’я Ісуса Христа, не як звичайного подорожнього; бо навіть ті церкви, що не лежали на моєму шляху за тілом, ішли переді мною від міста до міста.

Пишу ж я вам це зі Смирни через ефесян, гідних усякого благословення. І Крок, дороге мені ім’я, також зі мною, а з ним і багато інших.

Щодо тих, хто випередив мене із Сирії до Рима на славу Божу, то, гадаю, ви вже отримали вказівки; сповістіть і їх, що я близько; бо всі вони гідні Бога і вас, і годиться вам в усьому їх підкріпити.

Пишу вам це дев’ятого дня перед вересневими календами. Бувайте здорові до кінця в терплячому очікуванні Ісуса Христа.

Назад Далі