Розділ 7 · 6 хв читання · 8 хв слухання
Послання до магнезійців
Ігнатій, що зветься також Теофор, — тій, що благословенна благодаттю Бога Отця в Христі Ісусі, нашому Спасителі, в Якому я вітаю церкву, що в Магнезії над Меандром, і бажаю їй щедрого привіту в Бозі Отці та в Ісусі Христі.
Довідавшись про надзвичайно добрий лад вашої любові на путях Божих, я зрадів і вирішив звернутися до вас у вірі Ісуса Христа.
Бо, удостоєний носити найбогоугодніше ім’я, у цих кайданах, які я ношу, я оспівую церкви; і молюся, щоб у них була єдність тіла й духу, що належать Ісусові Христові, нашому незмінному життю, — і єдність віри й любові, якій ніщо не можна поставити попереду, і — що найважливіше — єдність з Ісусом і з Отцем, у Якому, якщо ми терпляче знесемо всі знущання князя цього світу й уникнемо їх, ми досягнемо Бога.
Отож, коли мені дано було побачити вас в особі Дамаса, вашого боголюбивого єпископа, і ваших гідних пресвітерів Басса й Аполлонія, і мого співслужителя диякона Зотіона, яким я хотів би тішитися, бо він кориться єпископові, як Божій благодаті, і пресвітерству, як законові Ісуса Христа, —
то й вам годиться не зловживати молодістю вашого єпископа, а, за силою Бога Отця, віддавати йому всяку пошану, як, довідався я, і святі пресвітери не скористалися з його зовні молодого віку, а поступаються йому як розважливому в Бозі; втім, не йому, а Отцеві Ісуса Христа, Єпископові всіх.
Тож на честь Того, Хто вас уподобав, годиться вам коритися без лицемірства. Бо людина не стільки обманює цього видимого єпископа, скільки ошукує Іншого, невидимого; і в такому разі вона має справу не з тілом, а з Богом, Який знає приховане.
Отже, годиться нам не тільки зватися християнами, а й бути ними; адже дехто має ім’я єпископа на устах, а в усьому діє без нього. Такі, як на мене, не мають доброго сумління, бо не збираються належно, згідно із заповіддю.
Оскільки ж усе має кінець і перед нами покладено разом дві речі — життя і смерть, — і кожен піде на своє місце; бо як є дві монети, одна Божа, а друга світова, і на кожній з них відбито власне карбування — на невіруючих карбування цього світу, а на вірних у любові карбування Бога Отця через Ісуса Христа, і якщо ми з власного вільного вибору не погоджуємося через Нього вмерти для Його страждання, то Його життя немає в нас, —
отож, оскільки в згаданих особах я побачив увесь ваш народ у вірі й обійняв їх, раджу вам: дбайте робити все в Божій злагоді, коли єпископ головує на місці Бога, пресвітери — на місці ради апостолів, а диякони, найдорожчі мені, мають довірене їм служіння Ісуса Христа, Який перед віками був з Отцем і з’явився наприкінці часів.
Отож усі ви прагніть уподібнитися Богові й шануйте один одного; і хай ніхто не дивиться на свого ближнього за тілом, а любіть один одного в Ісусі Христі завжди. Хай не буде між вами нічого, що мало б силу вас розділити, але будьте єдині з єпископом і з тими, хто над вами головує, як взірець і наука нетлінності.
Отже, як Господь нічого не робив без Отця, [будучи з Ним єдиний], ні Сам, ні через апостолів, так і ви нічого не робіть без єпископа й пресвітерів. І не намагайтеся вважати щось слушним для себе окремо від інших; але хай буде спільно одна молитва, одне благання, одна думка, одна надія, у любові й у непорочній радості, — це Ісус Христос, кращого за Якого немає нічого.
Поспішайте всі сходитися, як до одного храму — Бога; як до одного жертовника — до одного Ісуса Христа, Який вийшов від Одного Отця, і перебуває з Одним, і повернувся до Одного.
Не дайте звести себе чужими вченнями чи застарілими байками, бо вони марні. Бо якщо ми й досі живемо за юдейським звичаєм, то визнаємо, що не прийняли благодаті:
адже божественні пророки жили за Христом Ісусом. Тому їх і переслідували, бо вони були натхненні Його благодаттю, щоб неслухняні цілковито переконалися, що є один Бог, Який явив Себе через Ісуса Христа, Свого Сина, Який є Його Слово, що вийшло з мовчання, і Який у всьому був до вподоби Тому, Хто Його послав.
Якщо ж ті, хто жив за давніми звичаями, прийшли до нової надії, вже не дотримуючись суботи, а влаштовуючи своє життя за днем Господнім, у який і наше життя воскресло через Нього і через Його смерть, яку дехто заперечує, — таїнство, через яке ми прийшли до віри і заради якого терпляче зносимо все, щоб виявитися учнями Ісуса Христа, нашого єдиного Учителя, —
якщо так, то як ми зможемо жити без Нього? Адже й пророки, бувши Його учнями, очікували Його в Дусі як свого Учителя. І тому Той, Кого вони праведно чекали, прийшовши, воскресив їх із мертвих.
Тож не будьмо нечутливі до Його доброти. Бо якби Він став чинити з нами за нашими ділами, ми б загинули. Тому, ставши Його учнями, навчімося жити так, як личить християнству. Бо хто зветься будь-яким іншим ім’ям, крім цього, той не від Бога.
Тож відкиньте поганий квас, що застарів і скис, і зверніться до нового квасу, яким є Ісус Христос. Посоліться в Ньому, щоб ніхто з вас не зіпсувався, бо з вашого запаху вас і буде перевірено.
Безглуздо говорити про Ісуса Христа і жити по-юдейському. Бо не християнство увірувало в юдейство, а юдейство — в християнство, у якому кожен язик, що увірував, зібрано до Бога.
Кажу ж я це, улюблені мої, не тому, що довідався, ніби хтось із вас так думає; але, як менший за кожного з вас, хочу, щоб ви заздалегідь стереглися, щоб не потрапити в пастки марного вчення, а були цілковито переконані щодо народження, страждання й воскресіння, що сталися за врядування Понтія Пилата; бо це справді й напевно вчинив Ісус Христос, наша надія; і хай нікого з вас не спіткає відвернутися від цієї надії.
Хай я в усьому тішуся вами, якщо я того гідний. Бо хоч я і в кайданах, та не можу зрівнятися з жодним із вас, хто на волі. Знаю, що ви не надимаєтеся, бо маєте в собі Ісуса Христа. І коли я вас хвалю, знаю, що вам від того тільки соромніше; як написано: «Праведник сам себе обвинувачує».
Тож дбайте утвердитися в постановах Господа й апостолів, щоб вам щастило в усьому, що б ви не робили тілом і духом, вірою й любов’ю, у Сині, і Отці, і в Дусі, на початку й наприкінці, разом із вашим достойним єпископом, і з гідно сплетеним духовним вінцем вашого пресвітерства, і з дияконами, що ходять по-Божому.
Коріться єпископові й один одному, як Ісус Христос [за тілом] корився Отцеві, а апостоли — Христові й Отцеві, щоб була єдність і тілесна, і духовна.
Знаючи, що ви сповнені Бога, я напоумив вас коротко. Пам’ятайте про мене у своїх молитвах, щоб я досяг Бога; і пам’ятайте також про церкву, що в Сирії, членом якої я не гідний зватися. Бо я потребую вашої спільної молитви й любові в Бозі, щоб церкві, що в Сирії, було дано освіжитися росою вашого палкого благання.
Вас вітають ефесяни зі Смирни, звідки я й пишу вам. Вони тут, зі мною, на славу Божу, як і ви; і вони в усьому мене втішили разом з Полікарпом, єпископом смирнян. Так, і всі інші церкви вітають вас у шані Ісуса Христа. Бувайте здорові в Божій злагоді й майте непохитний дух, який є Ісус Христос.