Послання Ігнатія та історія його життя
Послання до смирнян

Розділ 11 · 7 хв читання · 8 хв слухання

Послання до смирнян

Ігнатій, що зветься також Теофор, — церкві Бога Отця та улюбленого Ісуса Христа, милостиво обдарованій усякою благодаттю, сповненій віри й любові, що не позбавлена жодного дару, найдостойнішій і носительці святих скарбів; церкві, що в Смирні азійській, — у непорочному дусі й у слові Божому щедрий привіт.

Славлю Ісуса Христа, Бога, що дарував вам таку мудрість; бо я побачив, що ви утверджені в непохитній вірі, мовби прибиті до хреста Господа Ісуса Христа тілом і духом, і міцно вкорінені в любові в крові Христовій, цілковито переконані щодо нашого Господа, що Він справді з роду Давидового за тілом, але Син Божий з Божої волі й сили, справді народжений від діви й охрещений Йоаном, щоб Ним була виконана всяка правда,

справді прибитий цвяхами в тілі за нас за Понтія Пилата й тетрарха Ірода (від цього плоду — тобто від Його найблаженнішого страждання — походимо й ми), щоб через Своє воскресіння підняти прапор на всі віки для Своїх святих і вірних, чи то серед юдеїв, чи серед язичників, в одному тілі Своєї Церкви.

Бо все це Він вистраждав за нас, [щоб ми спаслися]; і Він страждав справді, як і справді Сам Себе воскресив; а не так, як кажуть деякі невіруючі, що Він страждав позірно, — а позірні вони самі. І як вони думають, так з ними й станеться, бо вони безтілесні й подібні до демонів.

Бо я знаю і вірю, що Він був у тілі й після воскресіння;

і коли Він прийшов до Петра і тих, що з ним, то сказав їм: «Візьміть, дотикайтесь мене й вбачайте, що Я не безтілесний демон». І вони відразу доторкнулися до Нього й увірували, з’єднавшись із Його тілом і Його кров’ю. Тому вони й зневажили смерть, ба більше — виявилися вищими за смерть. А після Свого воскресіння Він [і їв з ними, і пив, як тілесний, хоча духовно був з’єднаний з Отцем.

Застерігаю ж вас про це, улюблені, знаючи, що й ви самі так думаєте. Проте я заздалегідь пильную вас, щоб захистити від звірів у людській подобі — людей, яких ви не тільки не повинні приймати, а, якщо можливо, навіть не зустрічатися [з ними]; тільки моліться за них, чи не покаються вони якось. Це справді важко, але Ісус Христос, наше правдиве життя, має над цим владу.

Бо якщо наш Господь чинив це позірно, то й я в кайданах позірно. І навіщо ж тоді я віддав себе на смерть — на вогонь, на меч, на диких звірів? Але близько до меча — близько до Бога; серед диких звірів — разом із Богом. Тільки нехай це буде в ім’я Ісуса Христа, щоб нам страждати разом з Ним. Я все терплю, бо Він Сам, досконала Людина, дає мені силу.

Але дехто через незнання зрікається Його, а радше Він зрікся їх, бо вони заступники смерті більше, ніж правди; їх не переконали ні пророцтва, ні закон Мойсея, ба навіть і досі ні Євангеліє, ні страждання кожного з нас зокрема; бо й про нас вони думають так само.

Бо яка [мені] користь, якщо хтось хвалить мене, а мого Господа зневажає, не визнаючи, що Він носив тіло? А хто цього не визнає, той уже цим цілком зрікається Його, сам будучи носієм трупа.

А їхніх імен, оскільки вони невіруючі, я не вважав за доречне записувати — ба далекий я й від того, щоб навіть згадувати їх, доки вони не покаються й не повернуться до страждання, яке є нашим воскресінням.

Хай ніхто не обманюється. Навіть небесні сили, і слава ангелів, і начальники видимі й невидимі, якщо не вірують у кров Христа [Який є Бог], — і на них чекає суд. Хто може змістити, нехай містить. Хай посада нікого не надимає; бо віра й любов — це все, і ніщо не стоїть вище за них.

Але придивіться до тих, що мають чуже вчення про благодать Ісуса Христа, яка прийшла до нас, — які вони противні думці Божій. Вони не дбають про любов: ні про вдову, ні про сироту, ні про пригнобленого, ні про в’язня, ні про голодного чи спраглого. Вони ухиляються від євхаристії (подяки) й молитви, бо не визнають, що євхаристія — це тіло нашого Спасителя Ісуса Христа, яке страждало за наші гріхи і яке Отець зі Своєї доброти воскресив.

Тож ті, хто противиться доброму дарові Божому, гинуть у своїх суперечках. А краще було б їм мати любов, щоб і воскреснути.

Отже, годиться вам триматися осторонь від таких і не говорити про них ні наодинці, ні прилюдно, а зважати на пророків і особливо на Євангеліє, в якому нам показано страждання і в якому звершено воскресіння.

[Але] уникайте розколів, як початку лиха. Ідіть усі за своїм єпископом, як Ісус Христос — за Отцем, і за пресвітерством — як за апостолами; а дияконів шануйте, як Божу заповідь. Хай ніхто не робить будь-що з того, що стосується Церкви, без єпископа. Хай за дійсну вважається та євхаристія, що звершується під проводом єпископа або того, кому він це доручить.

Де з’явиться єпископ, там нехай буде й народ; так само як де Ісус, там і вселенська Церква. Без єпископа не дозволено ні хрестити, ні влаштовувати вечерю любові; але все, що він схвалить, те й Богові до вподоби, — щоб усе, що ви робите, було надійне й дійсне.

Розумно нам відтепер протверезіти, поки ще [маємо] час покаятися й навернутися до Бога. Добре знати Бога і єпископа. Хто шанує єпископа, того шанує Бог; хто робить будь-що без відома єпископа, той служить дияволові.

Тож хай усе рясніє вам у благодаті, бо ви того гідні. Ви в усьому підкріпили мене, і Ісус Христос підкріпить вас. І коли я був відсутній, і коли був присутній, ви мене любили. Хай віддячить вам Бог; заради Нього, якщо все витерпите, ви Його досягнете.

Філона і Рея Агатопода, які пішли за мною заради Божої справи, ви добре зробили, що прийняли як служителів [Христа] Бога; вони також дякують Господеві за вас, бо ви в усьому їх підкріпили. Ніщо для вас не пропаде.

Мій дух відданий за вас, як і мої кайдани, якими ви не погордували й яких не посоромилися. Тож і Той, Хто є досконала вірність, не посоромиться вас — Ісус Христос.

Ваша молитва полинула до церкви, що в Антіохії сирійській; звідти я, прийшовши в’язнем у найбогоугодніших кайданах, вітаю всіх, хоч я й не гідний належати до неї, бувши найостаннішим з них. З Божої волі мені це даровано, не з моєї власної заслуги, а з благодаті Божої, яку, молюся, щоб мені було дано досконало, щоб вашими молитвами я досяг Бога.

Тож щоб ваше діло було досконалим і на землі, і на небі, годиться вашій церкві на честь Божу призначити посланця Божого, щоб він пішов аж до Сирії і привітав їх із тим, що вони мають мир і повернули собі належну поставу, і їм відновлено належну повноту.

Тому мені здалося доречним, щоб ви послали когось із ваших з листом, щоб він разом із ними віддав славу за спокій, який з Божої волі настав для них, і за те, що вони вже досягли пристані завдяки вашим молитвам. Оскільки ви досконалі, хай і ваші задуми будуть досконалі; бо коли ви хочете чинити добро, Бог готовий дати вам засоби.

Вітає вас любов братів, що в Троаді, звідки я й пишу вам через Бурра, якого ви послали зі мною разом з ефесянами, вашими братами. Він у всьому мене підкріпив. І я хотів би, щоб усі його наслідували, бо він — взірець служіння Божого. Божа благодать віддячить йому в усьому.

Вітаю вашого боголюбивого єпископа і ваше достойне пресвітерство, [і] моїх співслужителів дияконів, і всіх вас, кожного зокрема й разом, в ім’я Ісуса Христа, і в Його тілі й крові, у Його стражданні й воскресінні, і тілесному, і духовному, в єдності з Богом і з вами. Благодать вам, милість, мир, терпіння повсякчас.

Вітаю родини моїх братів з їхніми жінками й дітьми і дів, що звуться вдовами. Прощаюся з вами в силі Отця. Вітає вас Філон, що зі мною.

Вітаю дім Тавії і молюся, щоб вона утвердилася у вірі й любові, і тілесній, і духовній. Вітаю Алку, дороге мені ім’я, і незрівнянного Дафна, і Евтекна, і всіх поіменно. Бувайте здорові в благодаті Божій.

Назад Далі