Служіння в церкві: твоє покликання в тілі Христовому

«Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях». Римлян 16:1 (Куліш) Церква Ісуса Христа — це зовсім не будівля. Це тіло Христове — жива, дихаюча спільнота віруючих людей, зіткана з чоловіків і жінок, молодих і старих, багатих і вбогих, з кожного племені й з кожної мови. Господь Ісус любить Свою Церкву. Він віддав Самого Себе за неї. Він готує її для Себе як чисту наречену. І кожен віруючий має в цьому тілі своє власне місце й своє покликання служити.

Сестро, ти належиш до Церкви. Ти не пасивна учасниця, яка приходить лише в неділю для того, щоб її нагодували. Ти живий камінь у Божому храмі. Ти маєш духовні дари. Ти маєш і своє служіння.

Біблія каже, що кожному з нас, віруючих, дана благодать по мірі дарування Христового. А це означає, що Бог поставив тебе у твоїй місцевій церкві не випадково, а з певної причини.

Погляньмо ж тепер на кількох із тих жінок Нового Завіту, які служили в ранній церкві.

Фиву, з шістнадцятої глави Послання до Римлян, названо служителькою — грецьке слово, вжите тут, це diakonos, від якого походить і наше слово «диякон». Павло рекомендує її римським віруючим. Він каже, що вона була заступницею для многих, а також і для нього самого. Саме їй довірили нести до Рима великий Павлів лист. Тільки подумай над цим. Послання до Римлян — можливо, найвизначніший богословський лист, коли-небудь написаний, — імовірно, доправила до Рима рука жінки. Фива була служителькою церкви.

Прискила, про яку ми вже згадували, служила разом зі своїм чоловіком Аквилою в кількох містах. Вони відчинили свій дім як місце зібрань церкви. Вони навчали Писань. Вони працювали разом із Павлом. Павло називає їх своїми помічниками у Христі Ісусі, які за його душу шию свою клали.

Юнию, також із шістнадцятої глави Послання до Римлян, названо «значною між апостолами» — а це, найпевніше, означає, що її та її супутника Андроника добре знали й високо цінували в апостольському колі.

Вона була родичкою Павла й сиділа разом із ним у в’язниці. Ось перед нами жінка, яка постраждала за Євангелію і яку глибоко шанували.

Марію з Рима згадано в шістнадцятій главі Послання до Римлян як ту, що «трудилась багато для нас».

Багато трудилася. Ми не знаємо достеменно, що саме вона робила, але ми знаємо, що вона тяжко працювала для Євангелії.

Про Єводию та Синтихию з четвертої глави Послання до Филипян сказано, що вони працювали з Павлом у благовістуванні.

На жаль, Павлові довелося ще й закликати їх однаково думати в Господі, бо між ними виникла якась незгода. Навіть побожні жінки можуть впасти в конфлікт, і нам треба цього стерегтися. Але суть у тому, що вони працювали в Євангелії поряд із Павлом.

Чотири дочки Филипа-євангелиста пророкували, як про це каже двадцять перша глава Дій. Вони мали служіння звіщати людям Боже слово.

Дияконисі та вдови ранньої Церкви мали служіння молитви, навчання інших жінок, піклування про сиріт і про хворих, а також служіння тілам і душам інших віруючих. Удови віком понад шістдесят років, які були одному мужу жінками, які згодували своїх дітей, які приймали в себе сторонніх людей, які святим ноги вмивали, які помагали бідолашним, — саме таких жінок вписували на служіння в Церкві.

Від самого початку жінки були необхідні для служіння Церкви. Самого Господа Ісуса в Його земному служінні підтримував цілий гурт жінок, які подорожували разом із Ним і послуговували Йому з добра свого, — Марія Магдалина, Йоанна, жінка Хузана, Сусанна й багато інших.

А тепер скажу практично. Як же тобі служити у своїй місцевій церкві?

Перше — прилучися до місцевої церкви. У наш час багато християн стали радше споживачами, ніж членами. Вони перепливають від церкви до церкви. Вони дивляться проповіді в інтернеті, але ніколи не пристають до громади. Вони приходять, коли їм зручно, і сидять удома, коли ні. Сестро, це не біблійний взірець. Знайди церкву, вірну Біблії. Прийми на себе зобов’язання. Будь вірною. Підтримуй пастора й наставників.

Друге — відкрий свої дари. Бог дав духовні дари кожному без винятку віруючому. Хтось має дар навчання. Хтось має дар гостинності. Хтось має дар підбадьорення. Хтось має дар управління. Хтось має дар милосердя. Хтось має дар щедрого давання. Хтось має дар провідництва. Тож запитай саму себе: що я найбільше люблю робити для Господа? За що мені дякують інші люди?

Де я бачу, що Бог мене вживає? Поговори про це зі своїм пастором, із жіночою наставницею, з надійними подругами. Вони можуть побачити в тобі дари, яких ти сама в собі не бачиш.

Третє — служи там, де ти найбільше потрібна. У місцевій церкві багато різних служінь, і багато з них особливо потребують саме жінок. Недільна школа. Церковний хор. Жіноче братство. Команда гостинності. Молитовне служіння. Служіння відвідин. Прибирання церкви. Піклування про пасторову родину. Молодіжне служіння. Розмови з молодими нареченими. Служіння хворим і тим, хто в жалобі. Не чекай, поки тебе про це попросять. Спитай наставників, де саме ти можеш допомогти, і тоді вірно віддайся цій праці.

Четверте — підтримуй свого пастора та його дружину. Вони несуть великий тягар. Вони моляться за тебе. Вони сидять до пізньої ночі, готуючи проповіді. Вони відвідують хворих. Вони ховають померлих. Вони розраджують засмучених. Молися за них. Підбадьорюй їх добрим словом. Шануй їх. Принось їм гостинці — їжу чи дрова, якщо можеш. А якщо ти й сама пасторова дружина, знайди інших пасторових дружин для взаємної підтримки, бо це самотнє покликання.

П’яте — давай щедро. Скільки б ти не могла дати, давай радо. Господь любить веселого дателя. Давай десятину, як учить Писання. Давай особливі пожертви тоді, коли потреба велика. Підтримуй місіонерів.

Допомагай тим у громаді, хто в нужді. Пам’ятай, що Бог нікому не лишається винен: те, що ти даси, Він поверне тобі, та ще й з додатком.

Шосте — бережи єдність тіла. Не будь однією з тих жінок, які чинять поділи в церкві. Не пліткуй про свого пастора. Не розноси чуток про інших членів громади. Не збивай навколо себе гуртків, які відгороджуються від решти. Не покидай церкву щойно вперше щось стається не по-твоєму.

Тіло Христове тримається вкупі любов’ю та взаємною терпеливістю. Будь тією, хто зближує людей, а не тією, хто їх розганяє.

Сьоме — дозволь мені додати ще й слово про послух духовній владі. Писання вчить нас, що ми маємо слухати наставників наших і коритися їм, бо вони пильнують наших душ.

Це зовсім не означає, що пастори й церковні наставники непомильні. Вони не такі. Але коли побожні наставники ухвалюють рішення й указують церкві напрям, приймай їхнє провідництво з вдячністю. Не став себе суддею над кожною проповіддю й над кожним рішенням. Довір Господеві виправити те, що потребує виправлення, у Його час.

Дозволь завершити цю главу одним роздумом. Під час Східноафриканського пробудження одним із найпрекрасніших його плодів було відчуття родини в церкві. Брати й сестри справді ставали одне одному справжніми братами й сестрами. Вони визнавали гріхи одне одному. Вони носили тягарі одне одного. Вони раділи разом і разом плакали. Саме такої церкви й хоче Бог. Тож запитай саму себе: чи я допомагаю творити таку родину у своїй церкві? Чи я та жінка, яка приносить тілу Христовому тепло, любов і вірне служіння? Якщо так, то ти продовжуєш спадщину Фиви, Прискили, Марії та всіх вірних жінок, які пройшли цією дорогою перед тобою.

Молитва Господи Ісусе, дякую Тобі за Твою Церкву, за тіло Христове. Дякую Тобі, що поставив мене в мою місцеву громаду. Покажи мені дари, які Ти мені дав. Покажи мені, де я можу служити.

Зроби мене вірною і в малому, і у великому. Допоможи мені любити мого пастора, підтримувати наставників, будувати інших віруючих і ніколи не бути причиною поділу. Ужий мої руки, мій час, мій голос, мій дім і мої статки на будування Твого Царства. У Твоє могутнє ім’я молюся, амінь.