Розділ 8 · 31 хв читання · 39 хв слухання
Липень
1 липня
БОГ З НАМИ
«Бог буде з вами» 1 Мойсея 48:21
Добрий старий Яків уже не міг бути з Йосипом, бо надійшла його година вмирати; але він залишив сина без тривоги, бо сказав з упевненістю: «Бог буде з вами». Коли наших найдорожчих родичів чи найпомічніших друзів смерть кличе додому, ми мусимо втішати себе думкою, що Господь не відійшов від нас, а живе для нас і перебуває з нами повіки.
Якщо Бог з нами, ми в шляхетному товаристві, хоч би ми були бідні й зневажені. Якщо Бог з нами, ми маємо всевистачальну силу, бо ніщо не може бути занадто важким для Господа. Якщо Бог з нами, ми завжди в безпеці, бо ніхто не може зашкодити тим, хто ходить під Його тінню. О, яку радість ми тут маємо! Не лише Бог з нами, але Він буде з нами. З нами як з окремими людьми; з нами як із сім’ями; з нами як із церквами. Хіба саме ім’я Ісуса не Еммануїл — Бог з нами? Хіба не це найкраще з усього, що Бог з нами? Будьмо відважно старанні й радісно сповнені надії. Наша справа мусить процвітати, правда мусить перемогти, бо Господь із тими, хто з Ним.
Нехай увесь цей день кожен віруючий, що розгорне «Чекову книжку віри», втішається цим солодким словом. Більшого щастя бути не може.
2 липня
ОСВІЖНИЙ СОН
«дає він і сон тим, кого любить» Псальма 127:2
Наше життя — не життя тривожної турботи, а щасливої віри. Наш небесний Отець задовольнить потреби Своїх дітей, і Він знає, чого нам треба, перш ніж ми попросимо Його. Тож ми можемо лягати спати у належну годину, а не виснажувати себе, засиджуючись допізна, щоб обмірковувати, планувати й вигадувати. Якщо ми навчилися покладатися на нашого Бога, ми не лежатимемо без сну, коли страх гризе нам серце; ми залишимо свою турботу Господеві, наше роздумування про Нього буде солодким, і Він дасть нам освіжний сон.
Бути улюбленим Господа — найвища можлива честь, і той, хто її має, може відчувати, що навіть честолюбство не могло б бажати більшого, а тому кожне себелюбне бажання може заснути. Що є більшого навіть на небі, ніж любов Божа? Тож спочинь, душе, бо ти маєш усе.
Проте ми метаємося туди й сюди, якщо Сам Господь не дасть нам не лише підстав для спочинку, а й самого спочинку. Так, Він це робить. Сам Ісус — наш мир, наш спочинок, наше все. На Його грудях ми спимо в цілковитій безпеці — і в житті, і в смерті.
«Окроплений прощаючою кров’ю,
Лягаю спочивать,
Немов в обіймах Бога мого
Чи в Спаса на грудях.»
3 липня
ПРОВІДНИК УСІЄЮ ДОРОГОЮ
«Він буде проводирем нашим аж до смерти.» Псальма 48:14
Нам потрібен провідник. Іноді ми віддали б усе, що маємо, аби нам сказали, що саме робити і куди повернути. Ми готові чинити правильно, але не знаємо, котрою з двох доріг іти. О, якби нам провідника!
Господь, наш Бог, зволить служити нам провідником. Він знає дорогу і поведе нас нею, доки ми в мирі не дійдемо до кінця нашої подорожі. Певно, ми не бажаємо непогрішнішого керівництва. Віддаймо себе цілковито під Його провід, і ми ніколи не зіб’ємося з дороги. Зробімо Його своїм Богом, і ми знайдемо в Ньому свого провідника. Якщо ми будемо слідувати Його законові, то не схибимо з правої дороги життя, за умови, що спершу навчимося спиратися на Нього на кожному кроці.
Наша втіха в тому, що оскільки Він наш Бог повіки-віків, Він ніколи не перестане бути з нами як провідник. «Аж до смерти» Він поведе нас, а тоді ми перебуватимемо з Ним вічно і вже ніколи не вийдемо. Ця обітниця Божого проводу означає безпеку на все життя: спасіння негайно, провід до останньої години, а потім нескінченне блаженство. Хіба не повинен кожен шукати цього в юності, радіти цим у середніх літах і спочивати в цьому в старості? Цього дня поглянемо вгору по провід, перш ніж ступити за поріг.
4 липня
СЛОВО — НЕОБХІДНА ЇЖА
«Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.» Маттея 4:4
Якби Бог так захотів, ми могли б жити без хліба, як Ісус сорок днів; але ми не могли б жити без Його Слова. Тим Словом ми були створені, і тільки ним ми можемо зберігатися в бутті, бо Він тримає все словом Своєї сили. Хліб — друга причина; Сам Господь — перше джерело нашого прожитку. Він може діяти без другої причини так само, як і з нею; і ми не повинні прив’язувати Його до одного способу дії. Не будьмо надто жадібні до видимого, а дивімося на невидимого Бога. Ми чули, як віруючі розповідали, що в глибокій бідності, коли хліба бракувало, й апетит їхній ставав меншим; а іншим, коли звичайні запаси вичерпувалися, Господь посилав несподівану допомогу. Але Слово Господнє ми мусимо мати. Лише ним ми можемо встояти проти диявола. Заберіть його в нас — і ворог матиме нас у своїй владі, бо ми скоро знесилимося. Наші душі потребують їжі, і немає для них жодної поза Словом Господнім. Усі книжки й усі проповідники світу не можуть дати нам жодного обіду: тільки Слово з уст Божих може наповнити уста віруючого. Господи, давай нам завжди цей хліб. Ми цінуємо його понад царські ласощі.
5 липня
ПОВНЕ ВИЗВОЛЕННЯ
«Тебе ж я того дня врятую, говорить Господь, і не подам тебе на поталу тим людям, що ти їх боішся.» Еремії 39:17
Коли Господні вірні страждають за Нього, вони матимуть солодкі вісті любові від Нього Самого, а іноді матимуть і радісні звістки для тих, хто співчуває їм і допомагає. Евед-Мелех був лише зневаженим ефіопом, але він був добрий до Єремії, і тому Господь послав йому цю особливу обітницю устами Свого пророка. Пам’ятаймо завжди про Божих переслідуваних слуг, і Він винагородить нас.
Евед-Мелех мав бути врятований від людей, чиєї помсти він боявся. Він був смиренною чорношкірою людиною, але Єгова подбав про нього. Тисячі загинули від халдеїв, але цьому скромному африканцеві не могли зашкодити. Ми теж можемо боятися якихось великих, що запеклі проти нас; але якщо ми були вірні Господній справі в годину переслідування, Він буде вірний нам. Зрештою, що може зробити людина без Господнього дозволу? Він накладає вудила на уста люті й вуздечку на голову влади. Боймося Господа, і нам не буде кого більше боятися. Жодна чаша холодної води, подана зневаженому Божому пророкові, не залишиться без нагороди; і якщо ми стоятимемо за Ісуса, Ісус стоятиме за нас.
6 липня
ЙОГО ЛЮБОВ; ЙОГО ДАР; ЙОГО СИН
«Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.» Йоана 3:16
З усіх зір на небі Полярна зоря найкорисніша мореплавцеві. Цей текст — полярна зоря, бо він привів до спасіння більше душ, ніж будь-яке інше місце Писання. Серед обітниць він те саме, що Велика Ведмедиця серед сузір’їв.
Кілька слів у ньому сяють особливим блиском. Тут маємо Божу любов із «так», яке вказує на її безмірну велич. Далі маємо Божий дар у всій його дармовості й величі. Це також Божий Син — той єдиний і безцінний дар любові, яка ніколи не могла б повністю виявити себе, доки Єдинородного Неба не послано жити й померти за людей. Ці три пункти сповнені світла.
Далі є проста вимога віри, яка милостиво вказує шлях спасіння, придатний для винних людей. Його підкріплено широким описом — «кожен, віруючий в Него». Багато хто знайшов місце в «кожен», хто відчув би себе виключеним вужчим словом. Потім іде велика обітниця, що ті, хто вірить в Ісуса, не загинуть, а матимуть вічне життя. Це підбадьорює кожну людину, яка відчуває, що от-от загине і що не може спасти сама себе. Ми віримо в Господа Ісуса і маємо вічне життя.
7 липня
ГІРСЬКИЙ ХОР
«Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.» Ісаїї 49:13
Такі солодкі Господні втіхи, що не тільки самі святі можуть оспівувати їх, а й небеса й земля можуть підхопити пісню. Нелегко змусити гору співати; а проте пророк скликає цілий їхній хор. Ліван, і Сіріон, і високі пагорби Башану та Моаву — усіх їх він заставив би співати через Єгову благодать до Його власного Сіону. Хіба й ми не можемо зробити так, щоб гори труднощів, випробувань, таємниць і праці стали приводом для хвали нашому Богові? «Гомонїть, гори, з радощів!»
Це слово обітниці, що наш Бог змилосердиться над Своїми стражденними, має цілий передзвін дзвонів. Послухайте їхню музику — «Радуйся!» «Гомонїть!» «З радощів!» Господь хоче, щоб Його народ був щасливий через Його незмінну любов. Він не хоче, щоб ми були сумні й сповнені сумнівів; Він вимагає від нас поклоніння віруючих сердець. Він не може підвести нас: чому ж нам зітхати чи дутися, наче Він підведе? О, якби нам добре настроєну арфу! О, якби нам голоси, як у херувимів перед престолом!
8 липня
АНГЕЛЬСЬКИЙ ТАБІР
«Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх.» Псальма 34:7
Ми не можемо бачити ангелів, але досить того, що вони можуть бачити нас. Є один великий Ангел Завіту, Якого, не бачивши, ми любимо, і Його око завжди на нас і вдень, і вночі. Під Ним — безліч святих, і Він ставить їх сторожами над Своїми святими, щоб охороняти їх від усякого лиха. Якщо біси шкодять нам, то сяйні служать нам. Зауважте, що Господь ангелів не приходить і не відходить, не відвідує нас мимохідь, але Він і Його війська отаборюються довкола нас. Головна квартира війська спасіння — там, де живуть ті, чия надія на живого Бога. Цей табір оточує вірних, так що на них не можна напасти ні з якого боку, хіба що супротивник прорве укріплення Господа ангелів. Ми маємо незмінний захист, постійну варту. Охоронювані Божими посланцями, ми не будемо захоплені зненацька раптовими нападами і не будемо поглинуті переважними силами. У цьому вірші обіцяно визволення — визволення від великого Вождя нашого спасіння, і це визволення ми здобуватимемо знову й знову, доки не скінчиться наша війна і ми не змінимо поле бою на дім спочинку.
9 липня
ВІРНІ Й КОРИСНІ
«Мої очі на вірних землї, щоб були коло мене. Хто ходить правою дорогою, той нехай служить менї.» Псальма 101:6
Якщо Давид так говорив, то можемо бути певні, що Син Давидів буде того самого розуму. Ісус шукає вірних людей і спиняє на них Свої очі, щоб наглядати за ними, висувати їх, підбадьорювати й винагороджувати. Нехай жоден щиросердий не думає, що його не помічають: Сам Цар не спускає з нього ока.
Цей царський погляд має два наслідки. Спершу читаємо: «щоб були коло мене». Ісус уводить вірних у Свій дім, поселяє їх у Своєму палаці, робить їх Своїми товаришами, втішається їхнім товариством. Ми мусимо бути вірні нашому Господеві, і тоді Він виявить Себе нам. Коли наша вірність коштує нам найбільше, вона буде найкраще винагороджена; чим люті люди відкидають нас, тим радісніше прийме нас наш Господь.
Далі Він каже про щиру людину: «той нехай служить менї». Ісус ужиє на Свою славу тих, хто зневажає хитрощі політики і вірний Йому Самому, Його Слову і Його Хрестові. Вони будуть у Його царському почті, шановані слуги Його Величності. Спілкування і корисність — ось плата за вірність. Господи, зроби мене вірним, щоб я перебував із Тобою і служив Тобі.
10 липня
ЛЮБІТЬ ЦЕРКВУ
«Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час. Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.» Псальма 102:13, 14
Так, наші молитви за церкву будуть вислухані. Визначений час прийшов. Ми любимо молитовні зібрання, і недільну школу, і всі служіння Господнього дому. Ми серцем прив’язані до всього Божого народу і можемо щиро сказати: «Немає ягняти в Твоїм стаді, якого я б не хотів годувати; немає ворога, перед чиїм лицем я б боявся Твою справу захищати».
Якщо це загальне почуття, ми скоро зазнаємо часів відпочинку від лиця Господа. Наші зібрання наповняться, святі оживуть, а грішники навернуться. Це може прийти лише з Господньої милості; але воно прийде, і нас закликають цього очікувати. Час, визначений час, прийшов. Візьмімося до діла. Любімо кожен камінь нашого Сіону, хоч би він і лежав у руїнах. Цінуймо найменшу правду, найменше встановлення, найменшого віруючого, хоч би дехто й зневажав їх як просто порох. Коли ми прихильні до Сіону, Бог от-от виявить йому прихильність. Коли ми втішаємося Господньою працею, Сам Господь утішатиметься нею.
11 липня
НІКОЛИ НЕ ВІДЛУЧЕНІ ВІД БОГА
«І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?» Йоана 11:26
Так, Господи, ми віримо в це; ми ніколи не помремо. Наша душа може бути відділена від тіла, і це певного роду смерть; але наша душа ніколи не буде відділена від Бога, а це і є справжня смерть — смерть, якою погрожено гріхові, — смертна кара, гірше від якої нічого не може статися. Ми віримо в це найпевніше, бо хто відлучить нас від любові Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашім? Ми члени Тіла Христового; чи ж утратить Христос частини Свого тіла? Ми заручені з Ісусом; чи ж Він залишиться осиротілим і вдівцем? Це неможливо. У нас є життя, яке не може бути відділене від Бога; так, і Святий Дух живе в нас, — то як же нам померти? Сам Ісус — наше життя, і тому для нас немає вмирання, бо Він не може померти вдруге. У Ньому ми раз померли для гріха, і смертний вирок не може бути виконаний удруге. Тепер ми живемо, і живемо повіки. Нагорода праведності — життя вічне, а ми маємо не менше, ніж праведність Божу, і тому можемо претендувати на найвищу нагороду.
Живучи й віруючи, ми віримо, що житимемо й радітимемо. Тож ми прямуємо вперед із повною певністю, що наше життя в безпеці в нашій живій Голові.
12 липня
КОГО, КОЛИ Й ЯК ВИЗВОЛИТИ
«То й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки» 2 Петра 2:9
Побожні зазнають спокус і випробувань. Не справжня та віра, яку ніколи не випробовують. Але побожних визволяють із їхніх випробувань, і то не випадок і не другорядні чинники, а Сам Господь. Він особисто бере на Себе обов’язок визволяти тих, хто Йому довіряє. Бог любить побожних, тобто богоподібних, і неодмінно дбає знати, де вони і як їм ведеться.
Часом їхня дорога здається лабіринтом, і вони не можуть уявити, як уникнуть загрозливої небезпеки. Чого не знають вони, те знає їхній Господь. Він знає, кого визволити, і коли визволити, і як визволити. Він визволяє так, як найкорисніше для побожних, найнищівніше для спокусника і найславніше для Нього Самого. Ми можемо залишити Господеві оте «як» і вдовольнитися радістю з того, що Він так чи інакше проведе Свій народ крізь усі небезпеки, випробування й спокуси цього смертного життя аж до Своєї правиці в славі.
Сьогодні не мені вивідувати таємниці мого Господа; мені належить терпляче чекати Його часу, знаючи одне: хоч я нічого не знаю, мій Небесний Отець знає.
13 липня
БЕЗУМОВНА ДОВІРА
«Нї, дам тобі втекти, й не поляжеш од меча, й буде тобі душа твоя намість здобичі, за те, що ти вповав на мене, сказав Господь.» Еремії 39:18
Ось охоронна сила довіри Богові. Вельможі Єрусалима полягли від меча, а бідний Авдемелех був у безпеці, бо покладав надію на Єгову. На кого ж іще людині покладатися, як не на свого Творця? Ми нерозумні, коли ставимо створіння вище за Творця. О, коли б ми в усьому жили вірою — тоді нас визволяли б у кожну годину небезпеки! Ніхто ніколи не надіявся на Господа марно, і ніхто ніколи не надіятиметься.
Господь каже: «Я неодмінно визволю тебе». Зверніть увагу на це Боже «неодмінно». Хоч би що інше було непевне, Божа турбота про віруючих певна. Сам Бог — охоронець благочестивих. Під Його святим крилом безпечно навіть тоді, коли довкола ходять усі небезпеки. Чи можемо ми прийняти цю обітницю як певну? Тоді в нашій теперішній скруті ми переконаємося, що вона стоїть твердо. Ми сподіваємося на визволення, бо маємо друзів, або бо ми розважливі, або бо бачимо обнадійливі ознаки; але все це й наполовину не таке добре, як просте Боже «за те, що ти вповав на мене». Дорогий читачу, випробуйте цей шлях, і, випробувавши, триматиметеся його все життя. Він настільки ж солодкий, наскільки певний.
14 липня
ТЯГАРІ, ПОКЛАДЕНІ НА НЬОГО
«Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.» Псальма 55:22
Це важкий тягар — перекотіть його на Всемогутнього. Тепер це ваш тягар, і він вас чавить; але коли його візьме Господь, для Нього він буде ніщо. Якщо вам і далі судилося його нести, то «він піддержить тебе». Тягар буде на Ньому, а не на вас. Вас так підтримуватимуть під ним, що тягар обернеться на благословення. Введіть Господа в цю справу — і ви стоятимете прямо під тим, що само по собі пригнуло б вас до землі.
Найбільше ми боїмося, щоб випробування не зіштовхнуло нас зі стежки обов’язку; але цього Господь ніколи не допустить. Якщо ми праведні перед Ним, Він не потерпить, щоб скорбота зрушила нас із нашого місця. В Ісусі Він приймає нас як праведних, і в Ісусі Він нас такими й збереже.
А як щодо цієї хвилини? Ви йдете назустріч сьогоднішньому випробуванню самі? Знову гнітючий тягар натиратиме ваші бідні плечі? Не будьте такі нерозумні. Розкажіть Господеві все про своє горе й залиште його з Ним. Не скидайте свого тягаря, щоб потім знову його підняти; перекотіть його на Господа й залиште там. Тоді ви ходитимете на просторі, радісний і вільний від тягаря віруючий, співаючи хвалу своєму великому Носієві тягарів.
15 липня
ПЛАЧУЩИЙ УТІШЕНИЙ
«Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.» Маттея 5:4
Долиною плачу ми приходимо до Сіону. Можна було б подумати, що плач і блаженство протилежні, але безмежно мудрий Спаситель поєднує їх у цій заповіді блаженства. Що Він поєднав, того людина нехай не розлучає. Плач за гріх — за власні гріхи й за гріхи інших — це печать, яку Господь кладе на Своїх вірних. Коли Дух благодаті виллється на дім Давидів чи на будь-який інший дім, вони плакатимуть. Через святий плач ми отримуємо найкращі з наших благословень, так само як найрідкісніші товари прибувають до нас водою. Плачущий буде блаженним не лише колись у майбутньому — Христос називає його блаженним уже тепер.
Святий Дух неодмінно втішить серця, що плачуть за гріх. Їх утішить окроплення кров’ю Ісуса й очищувальна сила Святого Духа. Щодо гріха, який буяє в їхньому місті й у їхню добу, їх утішить певність, що Бог прославить Себе, хоч як люди бунтували б проти Нього. Їх утішить сподівання, що невдовзі вони будуть цілком звільнені від гріха й скоро будуть узяті, щоб навіки жити в славній присутності свого Господа.
16 липня
СЛОВО ДО КУЛЬГАВОГО
«Буду піддержувати-рятувати всякого кульгавого» Софонїї 3:19
Таких кульгавих чимало — і чоловіків, і жінок. «Ту, що кульгає», можна зустріти двадцять разів за годину. Вони на правильній дорозі й дуже прагнуть старанно бігти нею, але кульгають, і хода в них жалюгідна. На небесній дорозі багато калік. Може, вони кажуть у своєму серці — Що з нами буде? Гріх наздожене нас, сатана повалить нас. Готовий-Спіткнутися — наше ім’я і наша природа; Господь ніколи не зробить з нас добрих воїнів, ні навіть прудких посланців на Його доручення. Ну що ж! Він спасе нас, а це не дрібниця. Він каже: «Спасу ту, що кульгає». Спасаючи нас, Він величезно прославить Себе. Кожен питатиме — Як ця кульгава жінка пробігла перегони й здобула вінець? І тоді вся хвала буде віддана всемогутній благодаті.
Господи, хоч я кульгаю у вірі, в молитві, у хвалі, у служінні й у терпінні, спаси мене, благаю Тебе! Тільки Ти можеш спасти такого каліку, як я. Господи, не дай мені загинути через те, що я серед останніх, але збери Своєю благодаттю найповільніших зі Своїх прочан — і мене також. Ось Він сказав, що так буде, і тому, як Яків, що переміг у молитві, я йду вперед, хоч і зсохла моя жила.
17 липня
ВІДВАЖНІ ЗА ІСТИНУ
«Люде, віддані щиро свойму Богу, з усїх сил стануть до дїла» Даниїла 11:32
«Господь — муж боїв страшенний, на імя Господь він.» Ті, хто стає під Його прапор, матимуть Полководця, Який навчить їх до бою й дасть їм і снагу, і відвагу. Часи, про які писав Даниїл, були найгіршого ґатунку, і саме тоді було обіцяно, що Божий народ виявить себе з найкращого боку: вони будуть сильні й мужні, щоб протистояти могутньому супротивникові.
О, коли б ми знали нашого Бога — Його силу, Його вірність, Його незмінну любов — і були готові ризикнути всім заради Нього! Він Той, Чия вдача запалює нас і робить готовими жити й умирати для Нього. О, коли б ми знали нашого Бога через близьке спілкування з Ним, бо тоді ми станемо подібні до Нього й будемо готові стати за істину й праведність. Хто виходить, щойно споглядавши Боже обличчя, ніколи не злякається обличчя людини. Якщо ми перебуватимемо з Ним, то переймемо геройський дух, і цілий світ ворогів буде для нас лише як крапля з відра. Незліченне військо людей чи навіть бісів видаватиметься нам таким же малим, як народи для Бога, а Він вважає їх лише за сарану. О, бути відважними за істину в цей день неправди.
18 липня
СПІЛКУВАННЯ В ПУСТИНІ
«Та ось, і я заманю її в пустиню до себе, й буду їй до серця промовляти.» Осії 2:14
Божа доброта бачить, що нас вабить гріх, і вирішує випробувати на нас сильніші принади любові. Хіба ми не пам’ятаємо, як Коханий наших душ уперше зачарував нас і відвабив від чарів світу? Він робитиме це знову й знову, щойно побачить, що нас може заплутати зло.
Він обіцяє відвести нас осторонь, бо там Йому найлегше мати з нами справу; і це відокремлене місце буде не раєм, а пустинею, бо в такому місці ніщо не відволікатиме нашої уваги від нашого Бога. У пустелях скорботи Господня присутність стає для нас усім, і ми цінуємо Його товариство понад ту ціну, яку надавали йому, коли сиділи під своєю виноградною лозою й смоковницею в товаристві ближніх. Самота й скорбота більше, ніж будь-які інші засоби, приводять людей до самих себе й до їхнього Небесного Отця.
Коли Господь так привабив і усамітнив нас, Він має сказати нам на втіху добірні речі. Він «буду їй до серця промовляти», як сказано в оригіналі. О, коли б тепер ця обітниця пояснилася нам на нашому досвіді! Приваблені любов’ю, відокремлені випробуванням і втішені Духом істини, нехай ми пізнаємо Господа й співаємо з радості!
19 липня
МІЦНЕ ВЗУТТЯ
«Із зелїза і мідї будуть в тебе замки; і, поки життя твого, поти буде сила твоя.» 5 Мойсея 33:25
Тут для прочанина передбачено дві речі: взуття і силу.
Щодо взуття: воно дуже потрібне, щоб мандрувати нерівними дорогами й топтати смертельних ворогів. Ми не ходитимемо босі — це не личило б князям царської крові. Наше взуття зовсім не звичайне, бо матиме підошви з міцного металу, які не зносяться, навіть коли дорога довга й важка. Ми матимемо захист відповідно до потреб дороги й битви. Тож сміливо крокуймо вперед, не боячись зла, навіть коли ступаємо на зміїв чи ставимо ногу на самого дракона.
Щодо сили: вона триватиме, доки триватимуть наші дні, і буде співмірна з напругою й тягарем тих днів. Слів небагато — «поки життя твого, поти буде сила твоя», — але зміст повний. Сьогодні ми можемо чекати випробування й праці, що вимагатиме снаги, але так само впевнено можемо чекати рівної їм сили. Це слово, дане Ассерові, дане й нам, хто має віру, щоб привласнити його. Піднімімося до тієї святої сміливості, яку воно покликане народжувати у віруючому серці.
20 липня
ЧЕКАЮЧИ НА НЬОГО
«Удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє» Євреїв 9:28
Це наша надія. Той, на Кого ми вже дивилися як на Того, Хто прийшов одного разу, щоб понести гріхи багатьох, ще раз з’явиться синам людським; уже це саме по собі радісна перспектива. Але те друге явлення має певні особливі ознаки, які надзвичайно його прославляють.
Наш Господь покінчить зі справою гріха. Він так забрав гріх від Свого народу й так дієво поніс його кару, що при Своєму другому приході не матиме з ним нічого спільного. Він не принесе жертви за гріх, бо цілковито усуне гріх.
Тоді наш Господь довершить спасіння Свого народу. Вони будуть остаточно й досконало спасенні й в усьому втішатимуться повнотою того спасіння. Він приходить не для того, щоб понести наслідки наших провин, а щоб принести плід Свого послуху; не щоб зняти наше осудження, а щоб довершити наше спасіння.
Так наш Господь з’являється лише тим, хто чекає на Нього. У цій якості Його не побачать люди, чиї очі засліплені собою й гріхом. Для них Він буде страшним Суддею — і більш нічим. Ми мусимо спершу поглянути на Нього, а потім чекати на Нього; і в обох випадках наш погляд буде життям.
21 липня
СЯЯТИ, ЯК ЗОРІ
«І розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведностї — неначе зорі, повік, на завсїди.» Даниїла 12:3
Ось що мене пробудить. Задля цього варто жити. Бути мудрим — річ шляхетна сама по собі: тут ідеться про Божу мудрість, яку може дати тільки Сам Господь. О, пізнати себе, мого Бога, мого Спасителя! Нехай я буду так навчений Богом, щоб утілювати небесну істину на ділі й жити в її світлі! Чи моє життя мудре? Чи шукаю я того, чого маю шукати? Чи живу я так, як хотітиму, щоб жив, коли настане час умирати? Лише така мудрість може забезпечити мені вічне сяйво, як в отого осяяного сонцем неба.
Здобувати душі — славне досягнення. Мені треба бути мудрим, якщо я хочу навернути до праведності хоч одного; а тим паче — якщо багатьох. О, коли б мені пізнання Бога, людей, Слова й Христа, яке дало б мені змогу навертати ближніх, і то великими числами! Я віддав би себе цьому й не спочив би, доки цього не досягну. Це буде краще, ніж здобувати зірки при дворі. Це зробить мене зорею, сяйною зорею, зорею, що сяє повік, на завжди; ба більше — це дасть мені сяяти, як багато зір. Душе моя, пробудися! Господи, оживи мене!
22 липня
ВІЧНЕ ЗАРУЧЕННЯ
«Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливостї й судї, в ласкавостї й милосердю. Одружу тебе зо мною в вірностї, й спізнаєш, що я — Господь.» Осії 2:19,20
Заручини з Господом! Яка честь і яка радість! Душе моя, чи справді Ісус твій через Свої поблажливі заручини? Тоді зауваж: це навіки. Він ніколи не порушить Свого слова, а тим паче не вимагатиме розлучення з душею, яка злучена з Ним шлюбними узами.
Тричі Господь каже: «одружу тебе зо мною». Скільки слів Він громадить, щоб описати ці заручини! Справедливість приходить, щоб зробити завіт законним; ніхто не може заборонити цих законних оголошень. Суд скріплює союз своєю ухвалою: ніхто не побачить у цьому шлюбі ні безумства, ні помилки. Ласкавість ручається, що це союз любові, бо без любові заручини — неволя, а не блаженство. Тим часом милосердя усміхається і навіть співає; ба більше, воно множиться в «милосердя» без ліку, бо щедро рясніє благодать цього святого союзу.
Вірність — це реєстратор, що записує шлюб, а Святий Дух каже на це «Амінь» і обіцяє навчити заручене серце всього святого знання, потрібного для його високого призначення. Яка обітниця!
23 липня
ЖОДНОЇ ЗГАДКИ
«І гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.» Євреїв 10:17
За цим благодатним завітом Господь поводиться зі Своїм народом так, наче вони ніколи не грішили. На ділі Він забуває всі їхні провини. З гріхами всякого роду Він поводиться так, ніби їх ніколи не було, ніби їх зовсім стерто з Його пам’яті. О чудо благодаті! Бог тут чинить те, що в певному сенсі для Нього неможливе. Його милосердя творить чудеса, які далеко перевершують усі інші чудеса.
Наш Бог не зважає на наш гріх тепер, коли жертва Ісуса скріпила завіт. Ми можемо радіти в Ньому, не боячись, що через наші беззаконня Він розгнівається на нас. Погляньте! Він ставить нас серед дітей; Він приймає нас як праведних; Він тішиться нами, наче ми досконало святі. Він навіть довіряє нам відповідальні місця: робить нас охоронцями Своєї честі, хранителями коронних скарбів, управителями Євангелії. Він вважає нас гідними й дає нам служіння; це найвищий і найособливіший доказ того, що Він не пам’ятає наших гріхів. Навіть коли ми прощаємо ворогові, ми дуже не скоро починаємо йому довіряти; ми вважаємо це нерозважливим. А Господь забуває наші гріхи й поводиться з нами так, наче ми ніколи не схибили. Душе моя, яка ж це обітниця! Повір їй і будь щаслива.
24 липня
ДОСКОНАЛА ЧИСТОТА
«Хто побідить, то зʼодягнеть ся в білу одїж» Одкриттє 3:5
Воїне хреста, бийся далі! Ніколи не спочивай, доки твоя перемога не стане повною, бо твоя вічна нагорода виявиться гідною життя, прожитого в боротьбі.
Глянь, ось для тебе досконала чистота! Дехто в Сардах зберіг свою одежу неопоганеною, і їхня нагорода — бути без плями. Досконала святість — це нагорода нашого високого покликання; не проминімо її.
Глянь, ось радість! Ти носитимеш святкові шати, які люди вдягають на весільні бенкети; ти будеш одягнений у веселість і засяєш радістю. Болісна боротьба закінчиться миром сумління й радістю в Господі.
Глянь, ось перемога! Ти матимеш свій тріумф. Пальма, вінець і біла шата будуть твоєю нагородою; з тобою поводитимуться як із переможцем, і Сам Господь визнає тебе ним.
Глянь, ось священницьке вбрання! Ти стоятимеш перед Господом у такій одежі, яку носили сини Ааронові; ти приноситимеш жертви подяки й наближатимешся до Господа з кадилом хвали.
Хто не битиметься за Господа, Який дає такі великі почесті навіть найменшому зі Своїх вірних слуг? Хто не вдягне блазенського каптана заради Христа, знаючи, що Він зодягне нас славою?
25 липня
НІЧОГО ТРИВОЖНОГО
«А ти йди до свого кінця, і спочнеш, і встанеш, щоб одержати твою частку на кінцї днїв.» Даниїла 12:13
Ми не можемо зрозуміти всіх пророцтв, але дивимося на них із радістю, а не з жахом. У постанові Отця не може бути нічого, що слушно лякало б Його дитину. Хоч би й поставлено гидоту спустошення, справжній віруючий не опоганиться; навпаки, він буде очищений, вибілений і випробуваний. Хоч би земля й згоріла, на вибраних не буде навіть запаху вогню. Серед гуркоту матерії та загибелі світів Господь Єгова збереже Своїх.
Спокійно рішучі в обов’язку, хоробрі в боротьбі, терплячі в стражданні, ходімо своїм шляхом, тримаючись своєї дороги, не збочуючи з неї й не барячись на ній. Кінець прийде; ходімо своїм шляхом, доки він не настане.
Спочинок буде нашим. Усе інше хитається туди й сюди, але наша основа стоїть твердо. Бог спочиває у Своїй любові, і тому ми спочиваємо в ній. Наш мир є і завжди буде, як ріка. Частка в небесному Ханаані — наша, і ми стоятимемо в ній, хоч би що сталося. Бог Даниїла дасть гідну частку всім, хто наважиться бути рішучим за істину й святість, як Даниїл. Жодна лев’яча яма не позбавить нас нашої певної спадщини.
26 липня
ЗМІНА ІМЕНІ
«І буде так із того часу, говорить Господь, що мене ти звати меш „чоловіче мій,“ а не звати меш „Баале“ (пане мій). І викину з уст її імена Баалів, та й не буде вже більше згадувати назви їх.» Осії 2:16, 17
Той день настав. Ми вже не бачимо в нашому Богові Баала — нашого владного пана й могутнього господаря, бо ми не під законом, а під благодаттю. Тепер ми думаємо про Єгову, нашого Бога, як про нашого Іші, нашого улюбленого чоловіка, нашого пана в любові, нашого найближчого родича в узах святої спорідненості. Ми не шануємо Його менше, але любимо Його більше. Ми не служимо Йому менш слухняно, але служимо Йому з вищої й любішої причини. Ми вже не тремтимо під Його батогом, а радіємо Його любові. Раб став дитиною, а повинність — утіхою.
Чи так і з вами, дорогий читачу? Чи вигнала благодать рабський страх і насадила синівську любов? Які ж ми щасливі, маючи такий досвід! Тепер ми називаємо День Господній утіхою, і богослужіння ніколи не втомлює. Молитва тепер — привілей, а хвала — свято. Слухатися — це небо; давати на Божу справу — бенкет. Так усе стало новим. Уста наші сповнені співу, а серце — музики. Благословенний наш небесний Іші навіки-віків.
27 липня
БІЛЬШЕ, НІЖ ПРОСТО СЛОВА
«Дам вам сьвятий Давидів завіт» Дїяння 13:34
Ніщо людське не певне; але все Боже певне. Особливо ж милості завіту — певні милості, як і казав Давид: «завіт віковічно статочнїй й твердий».
Ми певні, що Господь мав на увазі Свою милість. Він не говорив порожніх слів: у кожній Його обітниці є суть і правда. Його милості — справжні милості. Навіть якщо здається, що обітниця неминуче пропаде через смерть, вона ніколи не пропаде, бо добрий Господь дотримає Свого слова.
Ми певні, що Господь подасть обіцяні милості всім, хто з Ним у завіті. Вони прийдуть свого часу до всіх вибраних Господніх. Вони певні для всього насіння, від найменшого з них до найбільшого.
Ми певні, що Господь і далі виявлятиме Свої милості Своєму народові. Він не дає, щоб забрати. Те, що Він нам дарував, — запорука ще багато чого. Те, чого ми ще не отримали, так само певне, як і те, що вже прийшло; тож чекаймо перед Господом і будьмо спокійні. Немає жодної виправданої причини для найменшого сумніву. Божа любов, і слово, і вірність певні. Багато що сумнівне, але про Господа ми співаємо — «Бо Його милості тривають, вічно вірні, вічно певні».
28 липня
СХИЛІТЬСЯ — І БУДЕТЕ ПІДНЕСЕНІ
«Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу» 1 Петра 5:6
Це рівнозначне обітниці: якщо ми схилимося, Господь підійме нас. Смирення веде до честі: покора — шлях до піднесення. Та сама Божа рука, що пригнічує нас, чекає, щоб підняти нас, коли ми будемо готові понести благословення. Ми схиляємося, щоб перемогти. Багато хто плазує перед людьми, але так і не здобуває заступництва, якого прагне; а хто смиряється під Божою рукою, той неодмінно буде збагачений, піднесений, підтриманий і втішений Тим, Хто вічно милостивий. Єгова має звичай скидати гордих і підносити смиренних.
Та для Господньої дії є свій час. Ми повинні смирятися тепер, саме в цю хвилину; і ми зобов’язані робити це й далі, чи покладе Господь на нас Свою карну руку, чи ні. Коли Господь б’є, наш особливий обов’язок — прийняти покарання з глибокою покорою. Але щодо нашого піднесення Господом, то воно може прийти лише «свого часу», і Бог найкраще знає той день і годину. Чи кричимо ми нетерпляче, вимагаючи благословення? Чи хотіли б ми передчасної честі? Чого ж ми домагаємося? Певно, ми не справді смиренні, бо інакше чекали б у тихій покорі. Тож так і чинімо.
29 липня
ВІН ПРОГАНЯЄ НАШОГО ВОРОГА
«Прогнав ворога твого» Софонїї 3:15
Яке ж то було вигнання! Сатана втратив свій престол у нашій природі, як колись утратив своє місце на небі. Наш Господь Ісус зруйнував панівну владу ворога над нами. Він може турбувати нас, але не може назвати нас своїми. Його кайдани вже не на наших душах: «Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.»
Великий ворог і досі обвинувач братів; але навіть із цієї позиції наш Господь прогнав його. Наш Заступник змушує замовкнути нашого обвинувача. Господь докоряє нашим ворогам і обороняє справи нашої душі, тож усі диявольські наклепи не завдають нам жодної шкоди.
Як спокусник, лукавий дух і досі нападає на нас і прокрадається в наші думки; але й звідти його вигнано з колишньої першості. Він звивається, як змій, але не може панувати, як володар. Він кидає богохульні думки, коли має нагоду; але яке полегшення, коли йому кажуть замовкнути й він мусить відповзти, як побитий пес! Господи, зроби це для всіх, кого тепер турбує й виснажує його гавкіт. Прожени їхнього ворога, і будь славний в їхніх очах. Ти скинув його, Господи, прожени його геть. О, коли б Ти вигнав його зі світу!
30 липня
ОБІТНИЦЯ МАЙБУТНЬОЇ ЗУСТРІЧІ
«Знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше» Йоана 16:22
Певно, Він прийде вдруге, і тоді, коли Він побачить нас, а ми побачимо Його, буде справжня радість. О, коли б те радісне повернення!
Але ця обітниця щодня сповнюється і в іншому сенсі. У Своєму ставленні до нас наш милостивий Господь має багато «знов». Він дав нам прощення, і Він знов бачить нас і повторює слово розгрішення, коли нові гріхи завдають нам смутку. Він відкрив нам, що ми прийняті перед Богом, і коли наша віра в це благословення трохи тьмяніє, Він знову й знову приходить до нас і каже: «Упокій вам»; і наші серця радіють.
Улюблені, всі наші минулі милості — запорука майбутніх. Якщо Ісус був з нами, Він знов побачить нас. Не дивіться на жодну колишню ласку як на щось мертве й поховане, за чим треба тужити; вважайте її посіяним зерном, яке виросте, проб’ється з пороху й закличе: «Знов же побачу вас». Чи темні часи, бо Ісус не з нами, як бувало? Наберімося відваги, бо Він не забариться. Ноги Його — як у сугака чи молодого оленя, і вони скоро принесуть Його до нас. Тож почнімо радіти, бо Він каже нам уже тепер: «Знов же побачу вас».
31 липня
ЗАКЛИК І ВИЗВОЛЕННЯ
«І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.» Псальма 50:15
Оце справді обітниця!
Ось нагальна нагода — «день тїсноти». У такий день темно опівдні, і кожна година здається чорнішою за попередню. Саме тоді ця обітниця вчасна: її написано для хмарного дня.
Ось поблажлива порада: «клич мене». Нам не мало б бути потрібне це напучення: це мало б бути нашим постійним звичаєм цілий день і щодня. Яка милість — мати свободу кликати Бога! Яка мудрість — добре нею користуватися! Як нерозумно бігати по людях! Господь запрошує нас викласти перед Ним свою справу, і, певно, ми не вагатимемося це зробити.
Ось підбадьорливе заохочення: «Я визволю тебе». Хоч би яка була біда, Господь не робить винятків, а обіцяє повне, певне, щасливе визволення. Він Сам здійснить наше визволення Своєю рукою. Ми віримо цьому, а Господь шанує віру.
Ось остаточний наслідок: «Ти прославиш мене». Ах! Це ми робитимемо щонайщедріше. Коли Він визволить нас, ми гучно хвалитимемо Його; а що Він неодмінно це зробить, почнімо прославляти Його вже тепер.