Чекова книжка банку віри
Червень

Розділ 7 · 30 хв читання · 39 хв слухання

Червень

1 червня

БОЖА ОБІТНИЦЯ НЕ ПРОПАДЕ

«Пускай твій хлїб на пливучу воду, бо по довгому часї знайдеш його.» Екклезіаста 11:1

Ми не повинні чекати, що одразу побачимо нагороду за все добро, яке робимо; і не завжди слід обмежувати свої зусилля тими місцями й людьми, від яких, здається, можна сподіватися винагороди за наші труди. Єгиптянин кидає своє зерно на води Нілу, де це могло б видатися чистою марнотратою збіжжя. Але свого часу повінь спадає, рис чи інше зерно осідає в родючий мул, і швидко постає врожай. Робімо ж сьогодні добро невдячним і лихим. Навчаймо недбалих і впертих. Під неперспективними водами може ховатися обнадійливий ґрунт. Ніде наша праця не буде марна в Господі.

Наше діло — пускати свій хліб на воду; а Богові належить виконати обітницю: «Знайдеш його». Він не дасть Своїй обітниці зійти нанівець. Його добре слово, яке ми промовили, житиме, знайдеться, і знайдемо його саме ми. Може, не просто зараз, але колись ми пожнемо те, що посіяли. Мусимо вправлятися в терпеливості; бо, може, і Господь випробує її. «По довгому часї», — каже Писання, і в багатьох випадках ці дні тягнуться місяцями й роками, а проте Слово залишається правдиве. Божа обітниця не пропаде; тож пильнуймо, щоб ми берегли заповідь, і берегли її сьогодні.

2 червня

НЕГАЙНА СВОБОДА

«Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої.» Наума 1:13

Ассирійцеві було дозволено на якийсь час гнобити Господній народ, але настав час, коли його силу мало бути зламано. Так і багато сердець тримає в неволі сатана, і вони тяжко мучаться під ярмом. О, якби до таких в’язнів надії негайно прийшло Господнє слово, згідно з текстом: «Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої»!

Дивіться! Господь обіцяє визволення вже тепер: «Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить». Вір у негайну свободу, і за вірою твоєю станеться тобі цієї ж години. Коли Бог каже «тепер», нехай ніхто не каже «завтра».

Подивіться, яке повне має бути визволення; бо ярмо не буде зняте, а потрощене; і окови не будуть розв’язані, а розірвані. Ось вияв Божої сили, який ручиться, що гнобитель не повернеться. Його ярмо потрощене, і ми вже не можемо знову зігнутися під його вагою. Його окови розірвані, і вони вже не можуть нас тримати. О, якби вірити в Ісуса задля повного й вічного визволення! «Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.» Прийди, Господи, і визволи Своїх полонених за словом Твоїм.

3 червня

ТВЕРДА ХОДА

«Бо Господь Бог — моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.» Аввакума 3:19

Ця певність Божої людини рівнозначна обітниці; бо те, у чому переконана віра, є Божим задумом. Пророкові довелося пройти глибокими долинами убогості й голоду, але він спускався з гори не посковзнувшись, бо Господь дав йому стійкість. Згодом його покликано на високі місця, на гори боротьби; і він так само не боявся підійматися, як і спускатися.

Дивіться! Господь позичив йому сили. Ні, Сам Єгова був його силою. Подумайте лише: Сам Всемогутній Бог стає нашою силою!

Зауважте, що Господь дав йому також тверду ходу. Лані перестрибують через скелі й урвища і ніколи не схибнуть ногою. Наш Господь дасть нам благодать іти найважчими стежками обов’язку не спіткнувшись. Він може пристосувати нашу ногу до скель, так що ми почуватимемося вдома там, де без Бога загинули б.

Одного дня нас покличуть на ще вищі місця. Туди, угору, ми підіймемося, аж до Божої гори, на висоти, де зібрані сяйливі. О, які ж то ноги — ноги віри, якими, ідучи за Ланню зорі, ми зійдемо на Господню гору!

4 червня

НАДЗВИЧАЙНО ДОРОГОЦІННІ

«Вони будуть моїми, говорить Господь сил небесних, будуть моєю питоменностю того дня, що наведу» Малахія 3:17

Надходить день, коли коштовності з корони нашого великого Царя буде перелічено, щоб побачити, чи відповідають вони переліку, який дав Йому Його Отець. Душе моя, чи будеш ти серед дорогоцінностей Ісуса? Ти дорога Йому, якщо Він дорогий тобі, і ти будеш Його «того дня», якщо Він твій цього дня.

За днів Малахії вибрані Господні мали звичай так розмовляти між собою, що їхній Бог Сам слухав їхню розмову. Вона так сподобалася Йому, що Він записав її; так, і склав із неї книгу, яку поклав у Своєму Архіві. Задоволений їхньою розмовою, Він був задоволений і ними. Зупинися, душе моя, і спитай себе: якби Ісус послухав твою розмову, чи був би Він нею задоволений? Чи служить вона Його славі й збудуванню братства? Скажи, душе моя, і будь певна, що кажеш правду.

Але яка ж це буде честь для нас, бідних створінь, що Господь зарахує нас до Своїх коштовностей з корони! Цю честь мають усі святі. Ісус не лише каже: «Вони мої», а й: «Вони будуть моїми». Він купив нас, шукав нас, привів нас і вже настільки витесав нас за Своїм образом, що боротиметься за нас з усієї Своєї сили.

5 червня

ЧИ Є РІЗНИЦЯ?

«Нї на одного ізміж синів Ізрайлевих і пес не гавкне, нї проти людини, нї проти скотини, щоб знали ви, як Господь положив ріжницю між Египтянами й синами Ізрайлевими.» 2 Мойсея 11:7

Що? Хіба Бог має владу над язиками псів? Хіба Він може стримати дворняг від гавкання? Так, це справді так. Він може навіть не дати єгипетському псові шарпати одне з ягнят Ізраїлевої отари. Чи Бог змушує мовчати псів, і псоподібних серед людей, і великого пса біля брами пекла? Тоді рушаймо своєю дорогою без страху.

Навіть коли Він дозволяє псам рухати язиками, Він може спинити їхні зуби. Вони можуть страшенно галасувати і все ж не завдати нам справжньої шкоди. Та як солодко, коли тихо! Як чудово ходити серед ворогів і бачити, що Бог дає їм бути в мирі з нами! Як Даниїл у лев’ячій ямі, ми неушкоджені серед руйнівників.

О, якби сьогодні це Господнє слово до Ізраїля справдилося й на мені! Чи шарпає мене пес? Я розповім про нього моєму Господеві. Господи, він не зважає на мої благання; промов же Ти слово сили, і він мусить лягти. Дай мені мир, Боже мій, і дай мені так виразно побачити в ньому Твою руку, щоб я якнайясніше розпізнав різницю, яку Твоя благодать поклала між мною і безбожними!

6 червня

ВІН ЗАВЖДИ СЛУХАЄ

«Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.» Псальма 6:9

Досвід, тут записаний, — мій. Я можу засвідчити печаттю, що Бог правдивий. У дивовижний спосіб Він багато-багато разів відповідав на молитви Свого слуги. Так, і Він чує моє теперішнє благання, і не відвертає від мене Свого вуха. Благословенне Його святе ім’я!

Що ж далі? Та напевно й обітниця, яка спочиває в вірній певності псалмоспівця, також моя. Ухоплю ж її рукою віри: «Господь прийме молитву мою». Він прийме її, подумає над нею і сповнить її так і тоді, як Його любляча мудрість вважатиме найкращим. Я приношу свою вбогу молитву в руці до великого Царя, і Він дає мені аудієнцію й ласкаво приймає моє прохання. Мої вороги не слухатимуть мене, а мій Господь вислухає. Вони насміхаються з моїх заплаканих молитов, а мій Господь — ні; Він приймає мою молитву у Своє вухо й у Своє серце.

Який же це прийом для бідного грішника! Ми приймаємо Ісуса, а тоді Господь приймає нас і наші молитви задля Свого Сина. Благословенне те дороге ім’я, що є печаткою на наших молитвах, так що вони вільно проходять аж за золоті брами. Господи, навчи мене молитися, бо Ти чуєш мої молитви.

7 червня

НАЙБЕЗПЕЧНІШЕ МІСЦЕ

«І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.» Йоана 10:28

Ми віримо у вічну безпеку святих. По-перше, тому що вони Христові, і Він ніколи не загубить овець, яких купив Своєю кров’ю і прийняв від Свого Отця.

Далі, тому що Він дає їм вічне життя, а коли воно вічне, то воно таки вічне, і йому не може бути кінця, хіба що може настати кінець пеклу, і Небу, і Богові. Якщо духовне життя може згаснути, то це явно не вічне життя, а тимчасове. Але Господь говорить про вічне життя, і це остаточно виключає можливість кінця.

Зауважте далі, що Господь прямо каже: «Не погинуть до віку». Доки слова мають значення, це вберігає віруючих від загибелі. Найупертіше невірство не може вирвати цього значення з цього речення.

Далі, щоб справа була завершена, Він проголошує, що Його народ у Його руці, і кидає виклик усім їхнім ворогам вихопити їх звідти. Певно, це неможливо навіть для пекельного лиходія. Ми мусимо бути в безпеці в обіймах Всемогутнього Спасителя.

Відкиньмо ж і тілесний страх, і тілесну самовпевненість та спочиваймо мирно в долоні Відкупителя.

8 червня

МУДРІСТЬ — ТІЛЬКИ ПОПРОСИ

«Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.» Якова 1:5

«Коли ж у кого з вас недостає премудрости.» Тут немає жодного «коли», бо я певен, що мені її бракує. Що я знаю? Як можу я провадити свою власну дорогу? Як можу я спрямовувати інших? Господи, я — суцільна нерозумність, і мудрості в мене немає.

Ти кажеш: «Нехай просить у Бога». Господи, я тепер прошу. Тут, біля підніжка Твого, я прошу, щоб Ти наділив мене небесною мудрістю для сьогоднішніх заплутаних справ, так, і для сьогоднішніх простих справ; бо я знаю, що можу наробити великих дурниць навіть у звичайних речах, якщо Ти не вбережеш мене від лиха.

Дякую Тобі, що все, що мені треба робити, — це просити. Яка ж це благодать з Твого боку, що мені треба лише молитися з вірою, і Ти даси мені мудрість! Ти тут обіцяєш мені щедру освіту, і то без сердитого наставника чи сварливого помічника вчителя. І це Ти подаси без плати — подаси нерозумному, якому бракує мудрості. О Господи, дякую Тобі за це рішуче й промовисте слово: «Дасть ся йому». Я вірю цьому. Ти сьогодні дасиш Своєму немовляті пізнати приховану мудрість, якої тілесно розважливі ніколи не навчаються. Ти поведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене в славу.

9 червня

ІМ’Я, ЯКОМУ МОЖНА ДОВІРИТИСЯ

«А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.» Софонїї 3:12

Коли справжня віра ладна згаснути серед заможних, вона знаходить пристановище серед бідних цього світу, багатих вірою. Господь і тепер має Свій вірний останок. Чи я один із них?

Може, саме тому, що люди вбогі й пригноблені, вони вчаться вповати на Господнє ім’я. Хто не має грошей, мусить спробувати, що він може зробити на довіру. Хто сам у власних очах нічого не вартий, той мудро чинить, коли спочиває на іншому імені, і то на найкращому з імен — на імені Єгови. Бог завжди матиме народ, що вповає, і це буде народ пригноблений і вбогий. Хоч як мало світ думає про них, те, що вони залишені посеред народу, є для нього джерелом незліченних благословень. Ось сіль, що береже, яка стримує тління, що є у світі через пожадливість.

Знову це питання торкається кожного з нас: чи я один із них? Чи пригнічений я гріхом у мені й довкола мене? Чи я вбогий духом, убогий духовно у власній оцінці? Чи вповаю я на Господа? Це головна справа. Ісус відкриває ім’я, характер, особу Бога; чи вповаю я на Нього? Якщо так, то я залишений у цьому світі з певною метою. Господи, допоможи мені її здійснити.

10 червня

ПАСТИР ЇХ БЕРЕЖЕ

«Вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати» Софонїї 3:13

Учора ми думали про пригноблений і вбогий народ, якого Господь залишив як живе насіння в мертвому світі. Пророк каже про таких, що вони не чинитимуть беззаконня і не говоритимуть неправди. Тож хоча вони не мали ні становища, ні багатства, щоб їх захищали, вони також зовсім не могли вживати тієї зброї, на яку так покладаються безбожні: вони не могли захищатися ні гріхом, ні хитрістю.

Що ж тоді? Чи їх буде знищено? Аж ніяк! Вони мали і пастися, і відпочивати, і бути не лише вільні від небезпеки, а й спокійні, без страху лиха. Вівці — дуже кволі створіння, а вовки — страшні вороги; проте нині овець більше, ніж вовків, і справа овець завжди перемагає, а справа вовків завжди занепадає. Одного дня отари овець укриють рівнини, і не залишиться жодного вовка. Річ у тім, що вівці мають пастиря, і це дає їм пашу, захист і мир. «Нїхто» — тобто ані один, чи то в людській, чи в диявольській подобі, — «їх не буде лякати». Хто налякає Господню отару, коли Він поруч? Ми лежимо на зелених пасовищах, бо Сам Ісус — їжа й відпочинок для наших душ.

11 червня

НЕМАЄ ПРИЧИНИ ЧЕРВОНІТИ

«Не бійся, не дознаєш стиду» Ісаїї 54:4

Ми не зазнаємо сорому за свою віру. Прискіпливі критики можуть нападати на Писання, на якому ми ґрунтуємо своє вірування, але щороку Господь робитиме дедалі яснішим, що в Його Книзі немає ні помилки, ні зайвини, ні пропуску. Бути простим віруючим — не ганьба; віра, що дивиться лише на Ісуса, — це вінець честі на голові будь-якої людини, і краща за зірку на грудях.

Ми не зазнаємо сорому за свою надію. Буде саме так, як сказав Господь. Нас годуватимуть, провадитимуть, благословлятимуть і дадуть спочити. Наш Господь прийде, і тоді дні нашого плачу скінчаться. Як ми хвалитимемося в Господі, Який спершу дав нам живу надію, а потім дав нам те, на що ми надіялися!

Ми не зазнаємо сорому за свою любов. Ісус для нас — увесь любий, і ніколи, ніколи нам не доведеться червоніти через те, що ми віддали Йому свої серця. Вигляд нашого славного Улюбленого виправдає найпалкішу прихильність до Нього. Ніхто не дорікне мученикам за те, що вони вмерли за Нього. Коли вороги Христові будуть зодягнені у вічну зневагу, ті, хто любить Ісуса, побачать, що їх шанують усі святі істоти, бо вони вибрали Христову ганьбу замість скарбів Єгипту.

12 червня

БЕЗПЕЧНО ЖИТИ ОКРЕМО

«Безпечно живе проживає Ізраїль, живе собі народ Якова окроме в сьвітї, в землї багатій хлїбом і вином; а небеса його благословлять його росою.» 5 Мойсея 33:28

Що більше ми живемо окремо, то безпечніші будемо. Бог хоче, щоб Його народ був відокремлений від грішників. Його поклик до них такий: «Вийдїть із між них». Християнський світ — це таке страховисько, якого Писання ніколи не передбачає. Світський християнин духовно хворий. Тих, хто йде на компроміс із ворогами Христа, можна зарахувати до них.

Наша безпека не в тому, щоб домовлятися з ворогом, а в тому, щоб жити окремо з нашим найкращим Другом. Якщо ми це робитимемо, то житимемо безпечно, попри сарказм, наклепи й глузування світу. Ми будемо в безпеці від згубного впливу його невірства, його гордості, його марноти, його нечистоти.

Бог також дасть нам безпечно жити окремо того дня, коли гріх народів буде покарано війнами й голодом.

Господь вивів Аврама з Уру Халдейського, але той зупинився на півдорозі. Він не мав благословення, доки, вирушивши йти до землі ханаанської, не прийшов до землі ханаанської. Він був у безпеці окремо навіть серед ворогів. Лот не був у безпеці в Содомі, хоч і в колі друзів. Наша безпека — у тому, щоб жити окремо з Богом.

13 червня

БОЖИЙ ДОГЛЯД

«Я, Господь, бережу його, що хвилини напоюю його, в ночі і в день стережу його, щоб хто не вломився в него.» Ісаїї 27:3

Коли Господь Сам говорить від Своєї власної особи, а не через пророка, слово має особливу вагу для вірних умів. Сам Єгова — сторож Свого власного виноградника; Він не довіряє його нікому іншому, а дбає про нього особисто. Хіба не добре збережені ті, кого береже Сам Бог?

Ми маємо діставати благодатне напоювання не лише щодня й щогодини, а «що хвилини». Як же ми повинні рости! Якою свіжою й плідною мала б бути кожна рослина! Які рясні грона мали б родити лози!

Але приходять шкідники: малі лисенята й дикий кабан. Тому Сам Господь — наш Охоронець, і то повсякчас, «в ночі і в день». Що ж тоді може нам зашкодити? Чого ми боїмося? Він доглядає, Він напоює, Він стереже; чого ще нам треба?

Знову й знову в цьому вірші Господь каже: «Я». Яку правду, яку силу, яку любов, яку незмінність знаходимо ми у великому Божому «Я зроблю»! Хто може опиратися Його волі? Якщо Він каже «Я зроблю», то яке може бути місце для сумніву? З Божим «Я зроблю» ми можемо вийти проти всіх військ гріха, смерті й пекла. О Господи, оскільки Ти кажеш: «Я берегтиму тебе», я відповідаю: «Я хвалитиму Тебе!»

14 червня

ВІН НЕЗМІННО ПЕРЕБУВАЄ З НАМИ

«Господь не відопхне народа свого вже задля великого імени свого, коли вподобав зробити вас народом своїм.» 1 Самуїлова 12:22

Божий вибір Свого народу — причина того, що Він перебуває з ним і не покидає його. Він вибрав їх через Свою любов, і Він любить їх через Свій вибір. Його власне благовоління — джерело їхнього вибрання, а Його вибрання — причина того, що Його благовоління до них триває. Для Його великого імені було б безчестям покинути їх, бо це показало б, що Він або помилився у Своєму виборі, або був мінливий у Своїй любові. Божа любов має ту славу, що вона ніколи не змінюється, і цієї слави Він ніколи не заплямує.

Пам’ятаючи всі колишні Господні милості, будьмо певні, що Він не покине нас. Той, Хто зайшов так далеко, що зробив нас Своїм народом, не зруйнує творіння Своєї благодаті. Не для того Він учинив для нас такі чуда, щоб зрештою покинути нас. Його Син Ісус умер за нас, і ми можемо бути певні, що Він умер не марно. Хіба може Він покинути тих, за кого пролив Свою кров? Оскільки досі Йому було приємно вибирати й спасати нас, то й надалі Йому буде приємно благословляти нас. Наш Господь Ісус — не мінливий Коханий. Полюбивши Своїх, Він любить їх до кінця.

15 червня

ДОМАШНІ БЛАГОСЛОВЕННЯ ПОШИРЮЮТЬСЯ

«Благословити ме тебе Господь із Сиона, і нехай дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалиму по всї днї життя твого» Псальма 128:5

Це обітниця богобоязній людині, яка ходить дорогами святості з пильною увагою. Вона матиме домашнє щастя; її дружина й діти будуть джерелом великої радості в домі. Але як член церкви вона прагне бачити, як процвітає Божа справа, бо дбає про Господній дім так само, як і про свій власний. Коли Господь будує наш дім, цілком слушно, щоб ми прагнули бачити збудованим Господній дім. Наші блага не є справді благом, якщо ми не сприяємо ними благу вибраної Господньої церкви.

Так, ви дістанете благословення, коли підете на зібрання Сиону; там вас навчать, оживлять і втішать, де підносяться молитва й хвала і де засвідчується Велика Жертва. «Благословити ме тебе Господь із Сиона.»

І не тільки ви матимете користь; сама церква процвітатиме; віруючі помножаться, і їхня свята праця буде увінчана успіхом. Деякі благодатні люди бачать, як ця обітниця виконується для них, доки вони живуть. На жаль! Коли вони вмирають, справа часто занепадає. Будьмо ж серед тих, хто приносить Єрусалимові добро по всі свої дні. Господи, з милосердя Твого зроби нас такими! Амінь.

16 червня

НЕ ЛИШЕ ВИЗНАВАЙТЕ, А Й МАЙТЕ

«Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме» Маттея 13:12

Коли Господь дав людині багато благодаті, Він дасть їй ще більше. Мала віра — це заощадження на початок; до неї додасться більша віра. Але тоді вона не повинна бути вдаваною вірою, а справжньою і щирою. Яка ж потреба лягає на нас — мати певну справу в релігії, а не визнавати багато, нічого не маючи! Бо одного дня в нас заберуть і саме визнання, якщо це все, що ми маємо. Погроза так само правдива, як і обітниця.

Благословенний Господь, це Його спосіб: коли Він раз почав, то й далі щедро обдаровує дарами Свого Духа, доки той, хто мав лише мало, але справді мав це мале, не отримає надмір. О, якби нам той надмір! Надмір благодаті — річ, якої варто прагнути. Добре було б багато знати, але краще багато любити. Чудово було б мати надмір уміння служити Богові, але ще краще мати надмір віри, щоб покладатися на Господа і в умінні, і в усьому.

Господи, оскільки Ти дав мені усвідомити гріх, поглиб мою ненависть до зла. Оскільки Ти навів мене довіряти Ісусові, піднеси мою віру до повної певності. Оскільки Ти вчинив, що я люблю Тебе, дай мені захопитися палкою любов’ю до Тебе!

17 червня

НАШЕ ПОЛЕ БИТВИ

«Бо Господь, Бог ваш, іде з вами за вас битись із ворогами вашими, щоб спасти вас.» 5 Мойсея 20:4

Ми не маємо ворогів, окрім ворогів Божих. Наша боротьба не проти людей, а проти духовних злоб. Ми воюємо з дияволом і з богозневагою, оманою та відчаєм, які він виводить на поле битви. Ми б’ємося з усіма військами гріха — нечистотою, пияцтвом, гнобленням, невірством і безбожністю. З ними ми завзято змагаємося, але не мечем і не списом: зброя нашої боротьби не тілесна.

Єгова, наш Бог, гидує всім, що є злом, і тому Він іде з нами, щоб битися за нас у цьому хрестовому поході. Він спасе нас і дасть нам благодать воювати добрим воюванням і здобути перемогу. Можемо бути певні: якщо ми на Божому боці, то Бог на нашому боці. З таким величним союзником бій ніколи анітрохи не сумнівний. Справа не в тому, що правда могутня і мусить перемогти, а в тому, що сила належить Отцеві, Який Всемогутній, Ісусові, Якому дана вся влада на небі й на землі, і Святому Духові, Який чинить Свою волю серед людей.

Воїни Христові, оперезуйтеся зброєю. Бийте влучно в ім’я Бога святості і вірою вхопіться за Його спасіння. Не дайте цьому дневі минути, не завдавши удару за Ісуса і святість.

18 червня

САМ БОГ ДІЯТИМЕ

«Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.» Ісаїї 33:10

Коли грабіжники спустошили край так, наче його поїла сарана, а воїни, що боронили країну, сіли й плакали, мов жінки, тоді Господь прийшов на порятунок. Коли подорожні перестали ходити дорогами до Сіону, а Башан і Кармел стали як виноградники, де пропав урожай, тоді Господь устав. Бог звеличується серед стражденного народу, бо люди шукають Його лиця і довіряють Йому. Ще більше Він звеличується, коли у відповідь на їхні крики підноситься, щоб визволити їх і повалити їхніх ворогів.

Чи для нас це день смутку? Очікуймо побачити Господа прославленим у нашому визволенні. Чи ми втягнені в палку молитву? Чи кличемо до Нього день і ніч? Тоді призначений час для Його благодаті близько. Бог підніметься в слушну пору. Він устане тоді, коли це найбільше послужить виявленню Його слави. Ми бажаємо Його слави більше, ніж прагнемо власного визволення. Нехай Господь буде звеличений — і наше головне бажання здійснилося.

Господи, допоможи нам так, щоб ми побачили, що це Ти Сам дієш. Дай нам звеличувати Тебе в глибині душі. Нехай усі довкола нас побачать, який Ти добрий і великий Бог.

19 червня

ЗДОРОВЕ СЕРЦЕ

«Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї.» Псальма 119:80

Ми можемо вважати, що ця натхненна молитва містить у собі запевнення: ті, хто тримається близько Божого Слова, ніколи не матимуть причини соромитися цього.

Бачите, молитва — про здорове серце. Здорове віровчення — добре, здорове судження про нього — краще, але здорове серце щодо правди — найкраще. Ми мусимо любити правду, відчувати правду й коритися правді, інакше ми насправді не здорові в Божих уставах. Чи багато таких здорових у ці лихі дні? О, якби автор і читач були двома з таких!

Багато хто буде осоромлений в останній великий день, коли всі суперечки буде розв’язано. Тоді вони побачать безглуздя своїх вигадок і сповняться каяттям через своє горде невірство і свавільний опір Господеві; а той, хто вірив тому, чого навчав Господь, і робив те, що Господь наказав, постане виправданим у тому, що робив. Тоді праведні засяють, як сонце. Люди, яких багато обмовляли й ображали, того дня побачать, що їхня ганьба обернулася на славу.

Молімося молитвою нашого тексту, і можемо бути певні, що її обітниця сповниться на нас. Якщо Господь зробить нас здоровими, Він збереже нас у безпеці.

20 червня

ГОСПОДЬ — НАШ СУПУТНИК

«Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.» Псальма 23:4

Солодкі ці слова, коли ними описують певність на смертному ложі. Скільки людей повторювали їх в останні години з великою радістю!

Але цей вірш так само стосується душевних мук посеред життя. Дехто з нас, як Павло, щодня вмирає через схильність до душевної похмурості. Беньян поміщає Долину смертної тіні значно раніше на шляху прочанина, ніж ріку, що котиться біля підніжжя небесних пагорбів. Дехто з нас уже кілька разів проходив темною і страшною ущелиною «тїни смертної», і ми можемо засвідчити, що тільки Господь дав нам вистояти серед її диких думок, її таємничих жахів, її страшних пригнічень. Господь підтримав нас і зберіг понад усяким справжнім страхом лиха, навіть коли наш дух був пригнічений. Нас тиснули й гнітили, а проте ми жили, бо відчували присутність Великого Пастиря і були певні, що Його палиця не дасть ворогові завдати нам смертельної рани.

Якщо теперішній час затьмарений вороновими крилами великого смутку, прославмо Бога мирним упованням на Нього.

21 червня

ЖІНОЧА ВІЙНА

«жінцї в руки подасть Господь Сизару» Суддїв 4:9

Досить незвичайний текст, але, може, є у світі душі, що матимуть досить віри, щоб ухопитися за нього. Барак, чоловік, хоч і покликаний на війну, мало мав охоти до бою, якщо Девора не піде з ним, і тому Господь постановив зробити це жіночою війною. Цим Він докорив чоловікові за млявість, здобув Собі тим більшу славу і навів тим більший сором на ворогів Свого народу.

Господь і досі може використовувати немічні знаряддя. Чому не мене? Він може використати людей, яких зазвичай не кличуть до великих громадських справ. Чому не вас? Жінка, що вбила ворога Ізраїля, не була амазонкою, а дружиною, що сиділа в своєму наметі. Вона не була промовцем, а жінкою, що доїла корів і збивала масло. Хіба не може Господь ужити будь-кого з нас, щоб здійснити Свій задум? Хтось може прийти сьогодні до нашого дому, як Сисара прийшов до намету Яїлі. Нехай нашою справою буде не вбити його, а спасти. Приймімо його з великою добротою, а тоді відкриймо йому благословенну правду про спасіння через Господа Ісуса, нашого великого Замісника, і наполегливо передаймо наказ: «Віруй і живи». Хто знає, може, якийсь запеклий грішник сьогодні буде вражений Євангелією?

22 червня

ВІН З НАМИ; МИ З НИМ

«Господень страх днїв причиняє, безбожного ж лїта скоротяться.» Приповісток 10:27

У цьому немає жодного сумніву. Страх Господній веде до доброчесних звичок, а вони запобігають марнуванню життя, що походить від гріха й пороку. Святий спокій, що виростає з віри в Господа Ісуса, також дуже допомагає людині, коли вона хворіє. Кожен лікар радіє пацієнтові, чий розум цілком спокійний. Тривога вбиває, а довіра до Бога — наче цілющі ліки.

Отже, ми маємо все необхідне для довгого життя, і якщо це справді нам на добро, ми побачимо добру старість і зійдемо в могилу, як снопи в свою пору. Не піддаваймося раптовому очікуванню смерті, щойно заболить палець, а краще очікуймо, що, можливо, доведеться працювати ще чимало днів.

А що, коли нас незабаром покличуть до вищої сфери? Звісно, у такому покликанні не було б нічого, про що жалкувати, а все, чому радіти. Чи живемо, чи вмираємо — ми Господні. Якщо житимемо, Ісус буде з нами; якщо помремо, ми будемо з Ісусом.

Найсправжніше продовження життя — жити, поки живемо, не гаючи часу, а використовуючи кожну годину для найвищих цілей. Нехай так буде й сьогодні.

23 червня

ВОРОГ ЗБЛИЗЬКА

«Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.» 2 Царів 19:32

І Сеннахирим справді не потурбував міста. Він гучно вихвалявся, але не зміг виконати своїх погроз. Господь може зупинити ворогів Свого народу на самому ділі. Коли лев уже тримає ягня в щелепах, великий Пастир овець може відібрати в нього здобич. Наша скрута лише дає нагоду для величнішого виявлення Божої сили й мудрості.

У цьому випадку страшний ворог навіть не з’явився перед містом, яке прагнув знищити. Жодної дошкульної стріли не міг він пустити через мури, жодних облогових знарядь не міг поставити до праці, щоб розбити твердині, і жодних валів не міг насипати, щоб замкнути мешканців. Може, і в нашому випадку Господь не дасть нашим супротивникам завдати нам найменшої шкоди. Безперечно, Він може змінити їхні наміри або зробити їхні задуми такими марними, що вони радо від них відмовляться. Довірмо Господеві й тримаймося Його дороги, і Він подбає про нас. Так, Він сповнить нас здивованою хвалою, коли ми побачимо досконалість Його визволення.

Не боймося ворога, доки він справді не прийде, а тоді довірмо Господеві.

24 червня

ГОСПОДНЄ «НАБАГАТО БІЛЬШЕ»

«І сказав Амасія чоловікові Божому: що ж робити з стома талантами, що я віддав військові Ізрайлевому? І сказав Божій чоловік: Господь може дати тобі більше від сього.» 2 Паралипоменон 25:9

Якщо ви припустилися помилки, понесіть її втрату; але не дійте всупереч Господній волі. Господь може дати вам набагато більше, ніж ви, можливо, втратите; а якщо й не дасть, невже ви почнете торгуватися й гендлювати з Богом? Цар Юди найняв військо з ідолопоклонницького Ізраїля, і йому наказано відіслати вояків додому, бо Господь не був із ними. Він готовий був відпустити військо, тільки шкодував сплатити сто талантів даремно. О, сором! Якщо Господь дасть перемогу без найманців, то, певно, вигідною угодою було сплатити їм платню й позбутися їх.

Будьте готові втратити гроші ради сумління, ради миру, ради Христа. Будьте певні: втрати заради Господа — не втрати. Навіть у цьому житті вони більш ніж винагороджуються: в деяких випадках Господь узагалі не допускає втрати. А щодо нашого безсмертного життя, то те, що ми втрачаємо ради Ісуса, вкладено на небі. Не журіться видимим лихом, а слухайте шепіт: «Господь може дати тобі більше від сього».

25 червня

СХОДИ ДО НЕБА

«І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нинї бачити мете небо відкрите, а ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.» Йоана 1:51

Так, для нашої віри це видовище ясне навіть сьогодні. Ми бачимо Небо відкритим. Сам Ісус відкрив те царство всім віруючим. Ми вдивляємося в місце таємниці й слави, бо Він відкрив його нам. Незабаром ми ввійдемо туди, бо Він — дорога.

Тепер ми бачимо пояснення Яковової драбини. Між землею і Небом відбувається свята взаємна торгівля: молитва підноситься, а відповіді сходять униз — дорогою Ісуса, Посередника. Ми бачимо цю драбину, коли бачимо нашого Господа. У Ньому сходи світла тепер дають вільний перехід до престолу Всевишнього. Користуймося ними і посилаймо ними вгору посланців наших молитов. Ми й самі житимемо ангельським життям, якщо підніматимемося до Неба в заступницькій молитві, хапатимемося за благословення завіту, а тоді знову сходитимемо, щоб розсипати ці дари серед синів людських.

Це добірне видовище, яке Яків бачив лише уві сні, ми обернемо на яскраву дійсність. Цього самого дня ми щогодини будемо підніматися й сходити драбиною: підніматися в спілкуванні й сходити в праці, щоб спасати наших ближніх. Це Твоя обітниця, о Господи Ісусе, дай нам радісно побачити її сповнення.

26 червня

НЕДОВГО ВЖЕ

«Терпіть же й ви, утвердїте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.» Якова 5:8

Останнє слово в Пісні любові: «Біжи ж, мій милий», а серед останніх слів Апокаліпсису читаємо: «А Дух і невіста глаголють: Прийди!» — на що небесний Наречений відповідає: «Так, прийду хутко!» Любов прагне славної появи Господа і втішається цією солодкою обітницею: «прихід Господень наближуєть ся». Це заспокоює наші думки щодо майбутнього. Крізь це вікно ми дивимося з надією.

Це святе «вікно з агату» впускає потік світла на теперішнє і приводить нас у добрий стан для негайної праці чи страждання. Чи ми випробовувані? Тоді близькість нашої радості шепоче: терпи. Чи ми втомлюємося, бо не бачимо жнив нашої сівби? Знову ця славна правда кличе до нас: «Терпіть». Чи наші численні спокуси хоч трохи змушують нас хитатися? Тоді запевнення, що незабаром Господь буде тут, проповідує нам із цього тексту: «утвердїте серця ваші». Будьте тверді, будьте стійкі, будьте постійні, «тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди». Незабаром ви почуєте срібні сурми, що звіщатимуть прихід вашого Царя. Анітрохи не бійтеся. Тримайте фортецю, бо Він іде; так, Він може з’явитися цього самого дня.

27 червня

ДЯКУЙТЕ ЙОМУ; ПЕРЕБУВАЙТЕ ВГОДНО

«І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.» Псальма 140:13

О, якби моє серце було щирим, щоб я завжди міг благословляти Господнє ім’я! Він такий добрий до добрих, що я хотів би бути серед них і щодня відчувати себе сповненим вдячності. Можливо, на мить праведні похитнуться, коли їхня чесність обертається тяжким випробуванням; але неодмінно настане день, коли вони благословлятимуть свого Бога за те, що не піддалися лихим намовам і не обрали викрутливої політики. Зрештою, справжні люди дякуватимуть Богові правди за те, що Він провадив їх правою дорогою. О, якби я був серед них!

Яка обітниця прихована в цьому другому реченні: «щирі серцем лице твоє оглядати»! Вони стоятимуть прийнятими там, де інші з’являються лише для того, щоб бути засудженими. Вони будуть придворними Великого Царя, яким дано аудієнцію щоразу, коли вони того бажають. Вони будуть улюбленцями, до яких усміхається Єгова і з якими Він милостиво розмовляє. Господи, я прагну цієї високої честі, цього дорогоцінного привілею: втішатися ним буде для мене небом на землі. Зроби мене в усьому щирим, щоб я сьогодні, і завтра, і щодня стояв у Твоїй небесній присутності. Тоді я повік дякуватиму Твоєму імені. Амінь.

28 червня

ОДИН ПОГЛЯД ГОСПОДА

«І споглянув тодї ангел Господень на його й каже: Йди в оцїй силї твоїй, так і вирятуєш Ізраїля від руки Мадиянїїв. Знай, я посилаю тебе!» Суддїв 6:14

Який же то був погляд, що його Господь кинув на Гедеона! Він поглядом вивів його з його зневіри в святу відвагу. Якщо наш погляд на Господа спасає нас, то чого тільки не зробить Його погляд на нас? Господи, поглянь на мене сьогодні і зміцни мене для його обов’язків і боротьби.

Яке ж то було слово, що його Єгова сказав Гедеонові! «Йди». Він не повинен вагатися. Він міг би відповісти: «Що, йти в усій цій немочі?!» Але Господь відкинув це заперечення, сказавши: «Йди в оцїй силї твоїй». Господь поглядом вклав у нього силу, і тепер йому лишалося тільки вжити її і спасти Ізраїль, розбивши мадіянітян. Може, Господь має зробити через мене більше, ніж я коли-небудь мріяв. Якщо Він поглянув на мене, то зробив мене сильним. Дай мені вірою вживати силу, яку Він мені довірив. Він ніколи не велить мені «марнувати час у цій моїй силі». Аж ніяк. Я мушу «йти», бо Він мене зміцнює.

Яке ж то питання ставить мені Господь, як поставив його Гедеонові! «Хіба не Я посилаю тебе?» Так, Господи, Ти послав мене, і я піду в Твоїй силі. За Твоїм наказом я йду, і, йдучи, певен, що Ти переможеш через мене.

29 червня

ЗАПРОШЕННЯ ДО МОЛИТВИ

«Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досї не знав єси.» Еремії 33:3

Бог заохочує нас молитися. Нам кажуть, що молитва — це побожна вправа, яка не впливає ні на що, крім розуму, зайнятого нею. Ми знаємо краще. Наш досвід тисячу разів спростовує це невіруюче твердження. Тут Єгова, живий Бог, виразно обіцяє відповісти на молитву Свого слуги. Покличмо до Нього знову і не допускаймо жодного сумніву в тому, що Він чує нас і відповідає нам. «Хто дав слух вам, той хиба не почує?» Той, Хто дав батькам любов до їхніх дітей, хіба не вислухає криків Своїх власних синів і дочок?

Бог відповість Своєму благальному народові в його муках. Він має для нього дива в запасі. Чого вони ніколи не бачили, про що не чули й не мріяли, те Він зробить для них. Він, якщо треба, винайде нові благословення. Він перешукає море й суходіл, щоб нагодувати їх: Він пошле кожного ангела з неба на допомогу їм, якщо цього вимагатиме їхня скрута. Він здивує нас Своєю благодаттю і дасть нам відчути, що ніколи раніше так не робилося. Все, чого Він просить від нас, — щоб ми кликали до Нього. Менше Він не може від нас просити. Охоче принесімо Йому наші молитви негайно.

30 червня

НАЗАД, ПОТІМ УПЕРЕД

«Та я спогадаю про мій завіт із тобою за часів молодощів твоїх, та й відновлю завіт віковічний з тобою.» Езекиїла 16:60

Незважаючи на наші гріхи, Господь і далі вірний у Своїй любові до нас. Він дивиться назад. Бачите, як Він пам’ятає ті ранні наші дні, коли прийняв нас у завіт із Собою, а ми віддали себе Йому. Щасливі були дні! Господь не дорікає нам ними і не звинувачує нас у нещирості. Ні, Він дивиться радше на Свій завіт з нами, ніж на наш завіт із Ним. У тій святій угоді не було лицемірства — принаймні з Його боку. Який милостивий Господь, що так з любов’ю дивиться назад!

Він дивиться й уперед. Він постановив, що завіт не підведе. Якщо ми не дотримуємося його, то Він дотримується. Він урочисто проголошує: «відновлю завіт віковічний з тобою». Він не має наміру відступати від Своїх обітниць. Благословенне Його ім’я, Він бачить святу печать, «кров завіту вічнього», і пам’ятає нашого Поручника, в Якому Він затвердив той завіт, — Свого власного любого Сина; і тому Він спочиває в Своїх завітних зобов’язаннях. «Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.»

О Господи, поклади це дорогоцінне слово на моє серце і допоможи мені живитися ним увесь цей день!

Ви завершили: Червень

Назад Далі