Чекова книжка банку віри
Квітень

Розділ 5 · 31 хв читання · 39 хв слухання

Квітень

1 квітня

ЦАРСЬКИЙ ШЛЯХ

«хто ходити ме тим шляхом, той не зблукаєсь, хоча б і як був недоумний» Ісаїї 35:8

Дорога святості така пряма й рівна, що найпростіші уми не зіб’ються з неї, якщо постійно нею йтимуть. Мудрі світу цього мають безліч викрутів і поворотів, проте роблять жахливі помилки й здебільшого не досягають своєї мети. Світська хитрість — річ убога й короткозора, і коли люди обирають її своєю дорогою, вона веде їх через темні гори. Благодатні душі не знають нічого кращого, ніж чинити так, як велить їм Господь; але саме це тримає їх на царському шляху й під царським захистом.

Нехай читач ніколи, ні на мить, не пробує виплутатися з труднощів брехнею чи сумнівним учинком; хай він тримається самої середини битого шляху правди й чесності — і йтиме найкращим можливим курсом. У житті ми ніколи не повинні ходити манівцями чи навіть думати про викрутаси. Будь справедливим і не бійся. Іди за Ісусом і не зважай на жодні лихі наслідки. Якби найгіршого з лих можна було уникнути, чинячи неправду, то самою цією спробою ми впали б у зло, гірше за будь-яке інше лихо. Божа дорога мусить бути найкращою дорогою. Ідіть нею, хоч би люди вважали вас дурнем, — і будете справді мудрими.

Господи, «провадь» Своїх слуг «по простій стежцї задля ворогів» їхніх.

2 квітня

СПРАВЖНЯ СЕРДЕЧНА СНАГА

«Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх» 1 Тимотея 4:15

По суті, це обітниця, що через старанні роздуми й віддання всього свого розуму праці для Господа ми зробимо поступ, який усі зможуть побачити. Не поспішним читанням, а глибоким роздумом здобуваємо ми користь із Божого Слова. Не тим, що зробимо багато роботи абияк, а тим, що вкладемо найкращі думки в те, за що беремося, ми здобудемо справжню користь. «З усякої працї є користь», але не з метушні й поспіху без справжньої сердечної снаги.

Якщо ми ділимо себе між Богом і мамоною або між Христом і власним «я», то не зробимо жодного поступу. Ми мусимо цілком віддатися святим речам, інакше будемо поганими купцями в небесній справі, і на нашому обліку не виявиться жодного прибутку.

Чи я служитель? Тож нехай буду служителем цілком і не трачу сил на другорядні справи. Що мені до партійної політики чи до марних розваг? Чи я християнин? Тож нехай моє служіння Ісусові буде моїм заняттям, справою мого життя, моїм єдиним прагненням. Ми мусимо бути цілком в Ісусі, а тоді — цілком для Ісуса, інакше не матимемо ні поступу, ні користі, і ні церква, ні світ не відчують того потужного впливу, який Господь хоче, щоб ми мали.

3 квітня

ЧУЙНІ ДО ОСТОРОГИ

«Що твоє серце помякшало й ти впокорився перед Господом, як почув єси, що я висказав проти сього місця й осадників його, що вони викличуть страх і прокляттє, та що роздер єси одежу на собі й плакав передо мною, за се й я вислухав тебе, — говорить Господь» 2 Царів 22:19

Багато хто нехтує осторогою — і гине. Щасливий той, хто тремтить перед словом Господнім. Так чинив Йосія, і його вберегло від того, щоб бачити лихо, яке Господь постановив навести на Юдею за її великі гріхи. Чи маєте ви таку чуйність? Чи впокорюєте ви себе так? Тоді й ви будете збережені в лихий день. Бог ставить знак на людях, які зітхають і стогнуть через гріх своїх часів. Ангелові-губителеві наказано тримати меч у піхвах, доки Божі вибрані не будуть укриті: найлегше їх розпізнати з їхнього побожного страху й тремтіння перед Словом Господнім. Чи часи загрозливі? Чи папство й невірство наступають велетенськими кроками, і чи боїтеся ви народної кари на цей осквернений народ? Маєте на те підстави. Проте спочивайте на цій обітниці: «і ти спочнеш в твойму гробовищі в мирі, а очі твої не побачать всїх злигоднїв, що я наведу на се місце». А ще краще — може прийти Сам Господь, і тоді дні нашого плачу скінчаться.

4 квітня

БОЖІ ШЕРШНІ

«І пошлю рога поперед тебе, і повиганяють вони Гевіїв, Канааніїв, і Гетіїв зперед тебе» 2 Мойсея 23:28

Якими були ті шершні, нам не треба розглядати. То було Боже власне військо, яке Він посилав поперед Свого народу, щоб жалити його ворогів і полегшити Ізраїлеві завоювання. Наш Бог Своїми власними, обраними Ним засобами воюватиме за Свій народ і дошкулятиме його ворогам ще до того, як дійде до справжньої битви. Часто Він збентежує противників правди способами, до яких самі реформатори не мають жодного стосунку. Повітря сповнене таємничих впливів, що непокоять ворогів Ізраїля. Ми читаємо в Одкритті, що «земля помогла жінцї».

Ніколи не біймося. Зорі на своїх шляхах воюють проти ворогів наших душ. Часто, коли ми рушаємо на бій, то не знаходимо війська, з яким треба битися. «Господь бо воювати ме за нас, ви ж бувайте супокійні». Божі шершні можуть зробити більше, ніж наша зброя. Нам і не снилося, що перемогу можна здобути такими засобами, до яких вдасться Єгова. Ми повинні виконувати наказ до походу й вирушати підкоряти народи для Ісуса, і побачимо, що Господь пішов поперед нас і приготував дорогу; тож наприкінці ми радісно визнаємо: «правиця його і сьвяте рамя його дали побіду йому».

5 квітня

НЕ ЗАБУТІ

«ти слуга мій, Ізраїлю; не забувай же про мене!» Ісаїї 44:21

Наш Єгова не може так забути Своїх слуг, щоб перестати їх любити. Він вибрав їх не на якийсь час, а навіки. Він знав, якими вони будуть, коли кликав їх до Божої родини. Він стирає їхні гріхи, як хмару; і ми можемо бути певні, що Він не вижене їх за двері за беззаконня, які Сам стер. Уявляти таке було б богохульством.

Він не забуде їх так, щоб перестати про них думати. Одна мить забуття з боку нашого Бога була б нашою загибеллю. Тому Він каже: «Ти не будеш Мною забутий». Люди нас забувають: ті, кому ми зробили добро, обертаються проти нас: у мінливих людських серцях ми не маємо сталого місця; але Бог ніколи не забуде жодного Свого вірного слуги. Він прив’язує Себе до нас не тим, що ми робимо для Нього, а тим, що Він зробив для нас. Нас надто довго любили й надто дорого викупили, щоб тепер забути. Ісус бачить у нас плід муки Своєї душі, а цього Він ніколи не може забути. Отець бачить у нас наречену Свого Сина, а Дух бачить у нас Своє власне дієве діло. Господь думає про нас. Цього дня нас буде підтримано й укріплено. О, якби ж і ми ніколи не забували Господа!

6 квітня

ОДИН ЦАР, ОДИН ГОСПОДЬ

«І царювати ме Господь над усією землею; один тодї буде Господь, і одно ймя його» Захарії 14:9

Благословенна перспектива! Це не мрія мрійника, а проголошення непомильного Слова. Єгову пізнають серед усіх народів, і Його благодатну владу визнає кожне плем’я людське. Нині до цього ще дуже далеко. Де ті, що схиляються перед Великим Царем? Скільки ж непокори! Скільки ще на землі — «многі боги і многі пани»! Навіть серед тих, хто називає себе християнами, які різні уявлення про Нього та Його Євангелію! Одного дня буде один Цар, один Єгова і одне ім’я живого Бога. Господи, прискор це! Ми щодня благаємо: «Нехай прийде царство твоє».

Не будемо обговорювати, коли це станеться, щоб не втратити розради від певності, що це станеться. Так само певно, як Святий Дух промовляв через Своїх пророків, так певно вся земля сповниться славою Господньою. Ісус помер не марно. Дух Божий діє не марно. Вічні задуми Отця не будуть зруйновані. Тут, де тріумфував сатана, Ісус буде увінчаний, і «обняв бо царство Господь Бог Вседержитель». Тож ідімо до своєї щоденної праці й боротьби, укріплені у вірі.

7 квітня

БЕЗ СТРАХУ ПЕРЕД ЛЮДЬМИ

«І побачять всї народи землї, що тебе названо іменем Господнїм, і бояти муться тебе» 5 Мойсея 28:10

Тоді ми не маємо жодних підстав боятися їх. Це свідчило б про нікчемний дух і було б ознакою невір’я, а не віри. Бог може зробити нас настільки подібними до Себе, що люди змушені будуть побачити: ми по праву носимо Його ім’я й справді належимо Святому Єгові. О, якби нам здобути цю благодать, яку Господь чекає, щоб дарувати!

Будьте певні, що безбожні люди бояться справжніх святих. Вони ненавидять їх, але водночас і бояться. Гаман тремтів перед Мордехаєм навіть тоді, коли домагався загибелі цього доброго чоловіка. Насправді їхня ненависть часто виростає зі страху, в якому вони надто горді зізнатися. Тож ходімо шляхом правди й чесності без найменшого тремтіння. Страх не для нас, а для тих, хто чинить зло й воює проти Господа Саваота. Якщо на нас справді назване ім’я Вічного Бога, ми в безпеці; бо як колись римлянинові досить було сказати Romanus sum — «Я римлянин», — і він міг вимагати захисту всіх легіонів величезної імперії, так і кожен Божий чоловік має своїм охоронцем Всемогутнього, і Бог радше спорожнить Небо від ангелів, ніж залишить святого без захисту. Будьте за правду хоробріші за левів, бо Бог з вами.

8 квітня

ЗБЕРЕЖЕНИЙ ДО КІНЦЯ СПРАВИ

«став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати» Дїяння 23:11

Чи ви свідок Господній і чи саме тепер вам загрожує небезпека? Тоді пам’ятайте, що ви безсмертні, доки не виконаєте своєї праці. Якщо Господь має для вас ще свідчення, яке ви повинні скласти, ви доживете, щоб його скласти. Хто той, що може розбити посудину, яку Господь має намір знову вжити?

Якщо ж для вас уже немає праці для вашого Учителя, вас не може засмучувати, що Він от-от забере вас додому й поставить там, де ви будете поза досяжністю противників. Ваше свідчення про Ісуса — ваша головна турбота, і вас не можуть зупинити в ньому, доки воно не завершиться: тож будьте спокійні. Жорстокий наклеп, лихе перекручення, відступництво друзів, зрада найдовіренішої людини та все інше, що може прийти, не здатні перешкодити Господньому задумові щодо вас. Господь стоїть біля вас у ніч вашої скорботи й каже: «Ти ще маєш свідчити про Мене». Будьте спокійні, сповніться радості в Господі.

Якщо ця обітниця вам не потрібна саме тепер, вона може дуже скоро знадобитися. Збережіть її як скарб. Пам’ятайте також молитися за місіонерів і за всіх переслідуваних, щоб Господь зберіг їх аж до завершення справи їхнього життя.

9 квітня

НАЙВИЩЕ МІСЦЕ БІБЛІЇ

«Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання» Псальма 119:165

Так, справжня любов до великої Книги принесе нам великий мир від великого Бога і стане нам великим захистом. Живімо постійно в товаристві Господнього закону, і він породить у наших серцях такий спокій, якого ніщо інше дати не може. Святий Дух діє як Утішитель через Слово і розливає ті благодатні впливи, що втихомирюють бурі душі.

Ніщо не стає каменем спотикання для людини, в якій щедро перебуває Боже Слово. Вона бере свій щоденний хрест, і він стає їй утіхою. До вогняного випробування вона приготована й не вважає його чимось дивним, щоб цілком через нього занепасти духом. Її не спотикає добробут, як багатьох, і не розчавлює лихо, як інших; бо вона живе понад мінливими обставинами зовнішнього життя. Коли її Господь ставить перед нею якусь велику таємницю віри, через яку інші вигукують: «Жорстоке се слово; хто може його слухати?» — віруючий приймає її без заперечень; бо його розумові труднощі долає благоговійний трепет перед Господнім законом, який для нього є найвищим авторитетом, перед яким він радісно схиляється. Господи, вчини в нас сьогодні цю любов, цей мир, цей спочинок.

10 квітня

ПОГЛЯНЬ І ЖИВИ

«Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим» 4 Мойсея 21:8

Це славний євангельський прообраз. Ісус, до лиходіїв прилічений, висить перед нами на хресті. Погляд на Нього зцілить нас від зміїного укусу гріха; зцілить негайно: «і він погляне на неї, то зостанеться живим». Нехай читач, який оплакує свою гріховність, зверне увагу на ці слова: «Кожен, хто погляне на неї, зостанеться живим». Кожен, хто погляне, переконається в цьому. Я переконався. Я поглянув на Ісуса — і відразу ожив. Я знаю, що так було. Читачу, якщо ви поглянете на Ісуса, ви теж житимете. Так, ви набрякаєте від отрути й не бачите жодної надії. Так, іншої надії, крім цієї, теж немає. Але це не сумнівні ліки: «як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим».

Мідяного змія піднесли не як дивовижу, щоб на нього витріщалися здорові; його особливе призначення було для тих, кого «укусила гадюка». Ісус помер як справжній Спаситель за справжніх грішників. Чи укус зробив вас п’яницею, чи злодієм, чи розпусником, чи богохульником — погляд на Великого Спасителя зцілить вас від цих недуг і дасть вам жити у святості й спілкуванні з Богом. Поглянь і живи.

11 квітня

ТІСНЕ СПІЛКУВАННЯ

«Потім уже не будуть навчати одно одного, чи брат брата й казати: Познайте Господа; самі бо знати муть мене від найменшого до найбільшого, говорить Господь» Еремії 31:34

Справді, хоч чого б іншого ми не знали, ми знаємо Господа. Сьогодні ця обітниця справджується в нашому досвіді, і це не мала обітниця. Найменший віруючий серед нас знає Бога в Христі Ісусі. Не так повно, як прагнемо, але все ж справді й насправді ми знаємо Господа. Ми знаємо не лише доктрини про Нього — ми знаємо ЙОГО. Він наш Отець і наш Друг. Ми знайомі з Ним особисто. Ми можемо сказати: «Господь мій і Бог мій». Ми перебуваємо в тісному спілкуванні з Богом і проводимо багато щасливих годин у Його святій присутності. Ми вже не чужі нашому Богові, але таємниця Господня з нами.

Цього природа не могла б нас навчити. Не тіло й кров відкрили нам Бога. Христос Ісус об’явив Отця нашим серцям. Якщо ж Господь дав нам пізнати Себе, хіба це не джерело всякого спасенного знання? Знати Бога — це життя вічне. Щойно ми знайомимося з Богом, маємо доказ того, що ожили для нового життя. О душе моя, радій цим знанням і благословляй свого Бога весь цей день!

12 квітня

ВІН БІЛЬШЕ НЕ ЗГАДУЄ

«бо я прощу провини їх і не згадувати му вже гріхів їх» Еремії 31:34

Коли ми знаємо Господа, ми дістаємо прощення гріхів. Ми знаємо Його як Бога благодаті, що минає наші провини. Яке ж це радісне відкриття!

Але як божественно висловлена ця обітниця: Господь обіцяє більше не згадувати наших гріхів! Хіба Бог може забути? Він каже, що забуде, і Він має на увазі те, що каже. Він дивитиметься на нас так, ніби ми ніколи не грішили. Велике спокутування так дієво усунуло весь гріх, що для Божого розуму його більше не існує. Віруючий тепер у Христі Ісусі такий самий прийнятий, як Адам у своїй невинності; так, навіть більше, бо він зодягнений у божественну праведність, а праведність Адама була лише людською.

Великий Господь не згадуватиме наших гріхів так, щоб карати за них або щоб любити нас через них хоч на крихту менше. Як сплачений борг перестає бути боргом, так і Господь цілковито стирає беззаконня Свого народу.

Коли ми сумуємо над своїми провинами й недоліками — а це наш обов’язок, доки живемо, — водночас радіймо, що їх ніколи не буде пригадано проти нас. Це змушує нас ненавидіти гріх. Вільне Боже прощення пробуджує в нас бажання ніколи більше не засмучувати Його непослухом.

13 квітня

ЦЕ ТІЛО БУДЕ ПЕРЕОБРАЖЕНЕ

«котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його» Филипян 3:21

Часто, коли нас роздирає біль і ми не здатні ні думати, ні поклонятися, ми відчуваємо, що це справді «тїло смирення нашого»; а коли нас спокушають пристрасті, що здіймаються з плоті, ми не вважаємо, що слово «мерзенне», яке стоїть в англійському перекладі, аж надто сильне. Наші тіла упокорюють нас; і це, мабуть, найкраще, що вони для нас роблять. О, якби ж ми були належно смиренні, бо наші тіла ріднять нас із тваринами і навіть пов’язують нас із порохом!

Але наш Спаситель, Господь Ісус, усе це змінить. Ми станемо подібні до Його власного тіла слави. Це станеться з усіма, хто вірує в Ісуса. Вірою їхні душі вже переображені, а їхні тіла зазнають такого оновлення, яке зробить їх придатними для відроджених духів. Як скоро настане це велике переображення, ми не знаємо; але думка про нього має допомагати нам зносити сьогоднішні випробування і всі біди плоті. Ще трохи — і ми будемо такими, яким нині є Ісус. Не буде більше болючих скронь, опухлих кінцівок, потьмянілих очей, знесилених сердець. Старий уже не буде в’язкою немочей, а хворий — згустком муки. «подобне тїлу слави Його». Який вислів! Навіть наша плоть спочиватиме в надії на таке воскресіння!

14 квітня

МІЙ ВИБІР — ЙОГО ВИБІР

«Він вибрав для нас наслїдчину нашу» Псальма 47:4

Наші вороги визначили б нам дуже похмурий уділ, але ми не залишені в їхніх руках. Господь поставить нас на нашому уділі, і наше місце призначене Його безмежною мудрістю. Мудріший за наш розум улаштовує нашу долю. Призначення всього — у Бога, і ми радіємо, що так є; ми обираємо, щоб Бог обирав за нас. Якби нам дали діяти по-своєму, ми б хотіли, щоб усе йшло Божим шляхом.

Усвідомлюючи власне безглуздя, ми не бажали б самі керувати своєю долею. Ми почуваємося безпечніше й спокійніше, коли Господь кермує нашим човном, ніж почувалися б, якби могли спрямовувати його за власним судженням. Радісно залишаємо болісне теперішнє й невідоме майбутнє нашому Отцеві, нашому Спасителеві, нашому Утішителеві.

О душе моя, сьогодні склади свої бажання до ніг Ісуса! Якщо ти останнім часом була дещо норовлива й свавільна, прагнучи бути й діяти за власним розумом, тепер відпусти своє нерозумне «я» і віддай віжки в Господні руки. Скажи: «Він вибере». Якщо інші заперечують верховну владу Господа й хваляться вільною волею людини, відповідай їм: «Він вибере за мене». Мій найвільніший вибір — дозволити Йому вибирати. Як вільна особа, я обираю, щоб Він мав абсолютну владу.

15 квітня

БАЖАННЯ ПРАВЕДНИХ СПОВНИТЬСЯ

«а праведних бажаннє сповниться» Приповісток 10:24

Оскільки це праведне бажання, Богові безпечно його виконати. Не було б добре ні для самої людини, ні для суспільства загалом, якби таку обітницю дали неправедним. Дотримуймося Господніх заповідей, і Він по праву зважатиме на наші бажання.

Коли праведних полишено бажати неправедного, ці бажання не буде виконано. Але тоді це не їхні справжні бажання; це їхні блукання чи помилки, і добре, що їм відмовлено. Їхні благодатні бажання постануть перед Господом, і Він не скаже їм «ні».

Чи Господь на якийсь час відмовляє нам у наших проханнях? Нехай сьогоднішня обітниця заохотить нас просити знову. Чи Він відмовив нам зовсім? Ми й тоді дякуватимемо Йому, бо завжди бажали, щоб Він нам відмовив, якщо вважатиме відмову найкращою.

Про деякі речі ми просимо дуже сміливо. Наші головні бажання — святість, корисність, подоба Христові, готовність до Неба. Це бажання благодаті, а не природи, — бажання праведної людини, а не просто людини. Бог не скупитиметься для нас у цих речах, а вчинить для нас понад усяку міру. «І радуйся в Господї, то він дасть тобі бажання серця твого.» Сьогодні, душе моя, проси щедро!

16 квітня

УСЕ ОБЕРНЕНЕ НА СВЯТІСТЬ

«Того часу й на кінській уздї надписувати муть: ГОСПОДЕВІ ПРИСЬВЯЧЕНО» Захарії 14:20

Щасливий день, коли все буде посвячене і дзвіночки на конях дзвонитимуть: «Господеві присвячено»! Цей день настав для мене. Хіба я не роблю все святим для Бога? Цей одяг — коли я вдягаю чи знімаю його, хіба не нагадуватиме він мені про праведність Христа Ісуса, мого Господа? Хіба моя праця не буде виконана як для Господа? О, якби сьогодні мій одяг став ризами, мої страви — таїнствами, мій дім — храмом, мій стіл — жертовником, моя мова — кадилом, а я сам — священиком! Господи, сповни Твою обітницю, і нехай ніщо не буде для мене буденним чи нечистим.

Дай мені з вірою чекати цього. Вірячи, що так є, я дістану допомогу, щоб так і було. Оскільки я сам належу Ісусові, мій Господь може скласти опис усього, що я маю, бо все це цілком Його; і я постановляю довести це тим, як ужию все це сьогодні. Від ранку до вечора я хотів би впорядковувати все за щасливим і святим правилом. Мої дзвіночки дзвонитимуть — чому б ні? Навіть мої коні матимуть дзвіночки — хто має таке право на музику, як святі? Але всі мої дзвіночки, моя музика, мої веселощі будуть обернені на святість і дзвонитимуть ім’я «Щасливого Бога».

17 квітня

ВОРОГИ ПРИМИРЕНІ

«Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.» Приповісток 16:7

Я мушу дбати, щоб мої дороги були приємні Господові. Навіть тоді я матиму ворогів; і, можливо, тим певніше, що намагаюся чинити те, що правильно. Але яка це обітниця! Господь змусить гнів людський прославляти Його і вгамує його, щоб він не завдавав мені лиха.

Він може змусити ворога відступитися й не шкодити мені, хоч би той і мав такий намір. Так Він учинив з Лаваном, який гнався за Яковом, але не посмів його торкнутися. Або Він може вгамувати гнів ворога й зробити його приязним, як учинив з Ісавом, що зустрів Якова по-братньому, хоча Яків боявся, що той уразить мечем його і його родину. Господь може також перемінити лютого противника на брата в Христі й співробітника, як учинив із Савлом із Тарсу. О, якби Він робив це в кожному випадку, де з’являється дух переслідування!

Щаслива людина, чиї вороги стають для неї тим, чим були леви для Даниїла в ямі, — тихими й товариськими! Коли я зустріну смерть, яку названо останнім ворогом, молюся, щоб мати з нею мир. Нехай лише моєю великою турботою буде догоджати Господові в усьому. О, якби мені віри й святості, бо вони милі Всевишньому!

18 квітня

ВІН НІКОЛИ НЕ ПІДВЕДЕ

«так буду й з тобою; не відхилю від тебе руки моєї і не полишу тебе» Иозея 1:5

Це слово до Ісуса Навина часто цитують; воно лежить в основі того новозавітного слова: «Сам бо рече: „Не оставлю тебе, анї покину тебе.“»

Любі, перед нами життя, сповнене боротьби, але Господь сил з нами. Чи ми покликані вести великий, але мінливий народ? Ця обітниця запевняє нам усю мудрість і розсудливість, яких ми потребуватимемо. Чи маємо змагатися з підступними й могутніми ворогами? Тут — сила й відвага, звитяга й перемога. Чи маємо здобути величезну спадщину? Цим знаком ми досягнемо мети: Сам Господь з нами.

Горе було б нам справді, якби Єгова міг нас підвести; але оскільки цього ніколи не буде, вітри неспокою засинають у печерах божественної вірності. Жодного разу Господь нас не покине. Хоч би що сталося, Він буде поруч із нами. Друзі відпадають від нас, їхня допомога — лише квітнева злива; але Бог вірний, Ісус той самий навіки, і Святий Дух перебуває в нас.

Ну ж бо, серце моє, будь сьогодні спокійне й сповнене надії. Хмари можуть збиратися, але Господь може їх розвіяти. Оскільки Бог мене не підведе, моя віра не підведе; і як Він мене не покине, так і я не покину Його. О, якби мені спокійної віри!

19 квітня

ДОСВІДЧЕНИЙ ШУКАЧ

«Так бо говорить Господь Бог: Самий я відшукаю собі вівцї мої та й буду їх дозирати.» Езекиїла 34:11

Так Він робить спочатку, коли Його вибрані — мов заблукані вівці, що не знають ні Пастиря, ні кошари. Як дивовижно Господь знаходить Своїх обраних! Ісус великий і як Пастир, що шукає, і як Пастир, що спасає. Хоча багато з тих, кого дав Йому Отець, підійшли до самих воріт пекла так близько, як тільки могли, проте Господь, шукаючи й розшукуючи, знаходить їх і наближається до них у благодаті. Він розшукав нас: тож маймо добру надію щодо тих, кого покладено нам на серце в молитві, бо Він знайде і їх.

Господь повторює це, коли хтось із Його отари збивається з пасовищ істини й святості. Вони можуть упасти в грубу помилку, у сумний гріх і тяжку закам’янілість; але Господь, Який став за них поручником перед Своїм Отцем, не допустить, щоб хоч один із них зайшов так далеко, що загинув. Провидінням і благодаттю Він переслідуватиме їх у чужих краях, в оселях убогості, у норах безвісності, у безоднях відчаю; Він не втратить жодного з усіх, кого дав Йому Отець. Для Ісуса це справа честі — шукати й спасати всю отару, без жодного винятку. Яка це обітниця, щоб на неї посилатися, якщо цієї години я змушений кликати: «Блукаю, мов вівця заблудивша»!

20 квітня

ВІРОЮ, А НЕ ПОЧУТТЯМ

«Праведний вірою жив буде» Римлян 1:17

Я не помру. Я можу вірити, я вірю в Господа, мого Бога, і ця віра збереже мене живим. Я хотів би бути зарахованим до тих, хто праведний у своєму житті; але навіть якби я був досконалим, я не намагався б жити своєю праведністю; я тримався б діла Господа Ісуса і далі жив би вірою в Нього і нічим іншим. Якби я міг віддати своє тіло на спалення за мого Господа Ісуса, то й тоді не покладався б на власну мужність і стійкість, а далі жив би вірою.

«Хоч би на вогнищі горів,

Я б Спаса ймення звав;

Прощення ради Нього б я просив

І інших прав не мав.»

Жити вірою — річ набагато певніша й щасливіша, ніж жити почуттями чи ділами. Галузка, живучи в лозі, живе кращим життям, ніж жила б сама по собі, навіть якби вона взагалі могла жити окремо від стовбура. Жити, тримаючись Ісуса, беручи все від Нього, — річ солодка й свята. Якщо навіть найправедніші мусять жити так, то наскільки більше я, бідний грішник! Господи, вірую. Я мушу цілком довіритися Тобі. Що ще я можу зробити? Довіра до Тебе — моє життя. Я відчуваю, що це так. Я триматимуся цього аж до кінця.

21 квітня

БОГ ВІДДАСТЬ

«Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.» Приповісток 19:17

Ми маємо давати вбогим зі співчуття. Не для того, щоб нас бачили й хвалили, а тим паче не для того, щоб здобути над ними вплив; ми маємо допомагати їм із чистого співчуття й милосердя.

Ми не повинні чекати від убогих нічого назад, навіть вдячності; а маємо вважати зроблене позикою Господові. Він бере зобов’язання на Себе, і якщо ми в цій справі дивимося на Нього, то не повинні дивитися на другу сторону. Яку честь виявляє нам Господь, коли зволяє позичати в нас! Велику ласку має той купець, у чиїх книгах записаний Господь. Шкода було б записувати таке ім’я за якусь мізерну дрібницю; нехай це буде велика сума. Наступному нужденному, що прийде цим шляхом, — йому допоможімо.

Про віддачу ми навряд чи можемо й думати, а проте ось Господня боргова розписка. Благословенне Його ім’я, Його обіцянка заплатити краща за золото й срібло. Чи нам трохи бракує через скруту часів? Ми можемо смиренно наважитися пред’явити цей вексель у Банку віри. Чи хтось із наших читачів був трохи скнарою щодо вбогих? Бідна душа! Нехай Господь простить йому.

22 квітня

СИЛА ПІДНОСИТИ

«Господь слїпим очі вітворяє, Господь пригноблених підносить» Псальма 146:8

Чи я пригнічений? Тоді посилатимуся на це слово благодаті перед Господом. Це Його шлях, Його звичай, Його обітниця, Його радість — підносити пригноблених. Чи мене тепер мучить усвідомлення гріха і пригніченість духу, що з нього випливає? Тоді діло Ісуса саме в цьому випадку вчинене й приготоване, щоб піднести мене до спочинку. Господи, піднеси мене заради Твого милосердя!

Чи це тяжка втрата близьких, чи велике падіння статків? І тут Утішитель узявся втішати. Яке милосердя для нас, що одна з Осіб Святої Трійці стала Утішителем! Це діло буде добре виконане, бо такий славний Хтось зробив його Своєю особливою турботою.

Деякі такі пригнічені, що лише Ісус може звільнити їх від їхньої немочі, але Він може це зробити — і зробить. Він може піднести нас до здоров’я, до надії, до щастя. Він часто робив так у колишніх випробуваннях, і Він той самий Спаситель і повторить Свої діла милосердя. Ми, сьогодні пригнічені й засмучені, ще будемо піднесені на висоту, а ті, хто тепер з нас глузує, будуть дуже засоромлені. Яка честь бути піднесеним Господом! Варто бути пригніченим, щоб зазнати Його піднімальної сили.

23 квітня

БЕЗ СТРАХУ СМЕРТІ

«Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.» Одкриттє 2:11

Першу смерть ми мусимо перетерпіти, якщо Господь раптово не прийде до Свого храму. Будьмо ж на неї готові, очікуючи її без страху, бо Ісус перетворив смерть із похмурої печери на прохід, що веде до слави.

Боятися слід не першої, а другої смерті; не розлуки душі з тілом, а остаточного відлучення всієї людини від Бога. Оце справді і є смерть. Ця смерть убиває всякий мир, радість, щастя, надію. Коли Бога не стало, не стало й нічого. Така смерть набагато гірша, ніж перестати існувати: це існування без життя, яке робить існування вартим того, щоб його мати.

Отже, якщо з Божої благодаті ми боротимемося до кінця і переможемо в славній війні, жодна друга смерть не покладе на нас свого холодного пальця. Ми не матимемо страху перед смертю й пеклом, бо дістанемо вінець життя, що не в’яне. Як це додає нам снаги до бою! Вічне життя варте битви цілого життя. Уникнути кривди від другої смерті — це варто боротьби впродовж усього життя.

Господи, дай нам віри, щоб ми могли перемагати, а тоді дай нам благодаті залишатися неушкодженими, хоч гріх і сатана ступають за нами слід у слід!

24 квітня

УМОВА БЛАГОСЛОВЕННЯ

«Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?» Малахія 3:10

Багато хто читає цю обітницю й посилається на неї, не помічаючи умови, за якої обіцяно благословення. Ми не можемо чекати, що Небо відчиниться чи благословення виллється, якщо не віддаємо належного Господові, нашому Богу, і Його справі. Не бракувало б коштів на святі цілі, якби всі, хто називає себе християнами, сплачували свою справедливу частку.

Багато хто вбогий тому, що обкрадає Бога. Багато церков також позбавлені відвідин Духа, бо морять голодом своїх служителів. Якщо для Божих слуг немає дочасної їжі, то не дивно, що в їхньому служінні мало поживи для наших душ. Коли місії чахнуть без коштів, а Господнє діло гальмує порожня скарбниця, як можемо ми сподіватися великого душевного процвітання?

Ну ж бо, ну ж бо! Що я дав останнім часом? Чи не був я скупим щодо свого Бога? Чи не урізав я свого Спасителя? Так ніколи не годиться. Віддаймо моєму Господу Ісусові Його десятину, допомагаючи вбогим і підтримуючи Його діло, і тоді я на собі випробую Його силу благословити мене щедро.

25 квітня

ЩО ЗАЛИШИТИ ДІТЯМ

«Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.» Приповісток 20:7

Тривога за родину природна, але ми вчинимо мудро, якщо обернемо її на турботу про власний характер. Якщо ходитимемо перед Господом у непорочності, то більше зробимо для благословення наших нащадків, ніж якби заповіли їм великі маєтки. Святе життя батька — багата спадщина для його синів.

Праведна людина залишає своїм спадкоємцям свій приклад, а це вже саме по собі буде копальнею справжнього багатства. Скільки людей можуть завдячувати своїм успіхом у житті прикладові своїх батьків!

Він залишає їм також своє добре ім’я. Люди думають про нас тим краще, що ми сини людини, якій можна було довіряти, наступники торговця з бездоганною репутацією. О, якби всі юнаки дбали про те, щоб зберегти добре ім’я родини!

Понад усе він залишає своїм дітям свої молитви й благословення Бога, Який вислуховує молитви, а це робить наших нащадків улюбленцями серед синів людських. Бог спасе їх навіть після нашої смерті. О, якби вони були спасені негайно!

Наша непорочність може стати Божим засобом спасіння наших синів і дочок. Якщо вони побачать, що правдивість нашої віри підтверджена нашим життям, може, і самі увірують в Ісуса. Господи, сповни це слово для мого дому!

26 квітня

ЛАСКАВЕ ПОВОДЖЕННЯ

«благословити ме тебе Господь, Бог твій, у всьому, що ти робиш.» 5 Мойсея 15:18

Ізраїльський господар мав у належний час відпустити свого раба на волю, а коли той залишав його службу, мав забезпечити його на початок життя щедрою часткою. Це слід було робити щиро й радо, і тоді Господь обіцяв благословити щедрий учинок. Дух цієї заповіді, та й увесь закон Христів, зобов’язує нас добре поводитися з робітниками. Ми повинні пам’ятати, як Господь повівся з нами, і що це робить конче потрібним, щоб і ми ласкаво поводилися з іншими. Тим, хто є дітьми милостивого Бога, личить бути щедрими. Як можемо ми чекати, що наш великий Господар благословить нас у наших справах, якщо ми гнобимо тих, хто нам служить?

Яке благословення поставлене тут перед щедрою душею! Бути благословенним у всьому, що робимо, — це бути справді благословенним. Господь пошле нам це частково в достатку, частково в задоволенні духу, а частково в усвідомленні Його прихильності, яка є найкращим з усіх благословень. Він може дати нам відчути, що ми під Його особливою опікою й оточені Його особливою любов’ю. Це робить земне життя радісною прелюдією до життя прийдешнього. Боже благословення варте більшого, ніж ціле багатство. Воно «богатим робить, і горя з собою не приносить».

27 квітня

БОГ ЗАВЕРШУЄ СВОЄ ДІЛО

«Господь докіньчить за мене» Псальма 138:8

Той, Хто почав, продовжить діло, що здійснюється в моїй душі. Господь дбає про все, що стосується мене. Усе, що нині добре, але не досконале, Господь стерегтиме, зберігатиме й доведе до завершення. Це для мене велика розрада. Сам я не міг би довершити діла благодаті. У цьому я цілком певен, бо щодня зазнаю поразок і тримався досі лише тому, що Господь мені допомагав. Якби Господь залишив мене, увесь мій минулий досвід пішов би нанівець, і я загинув би в дорозі. Але Господь і далі благословлятиме мене. Він довершить мою віру, мою любов, мій характер, діло мого життя. Він зробить це, бо почав у мені діло. Він дав мені ту турботу, яку я відчуваю, і певною мірою вже сповнив мої благодатні прагнення. Він ніколи не залишає діла недокінченим; це не було б на Його славу і не було б схоже на Нього. Він знає, як здійснити Свій благодатний задум, і хоч моя власна зла природа, і світ, і диявол — усі змовляються Йому перешкодити, я не сумніваюся в Його обітниці. Господь докінчить за мене, і я хвалитиму Його повіки. Господи, нехай Твоє благодатне діло сьогодні просунеться вперед!

28 квітня

ЦЕ СТАЄ ВЗАЄМНИМ

«вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.» 2 Коринтян 6:16

Ось взаємна належність. Кожен належить кожному. Бог — уділ Свого народу, а вибраний народ — уділ свого Бога. Святі знаходять у Богові своє головне надбання, а Він вважає їх Своїм особливим скарбом. Яка копальня розради криється в цьому для кожного віруючого!

Цей щасливий стан взаємної належності веде до взаємної уваги. Бог завжди думатиме про Свій народ, а вони завжди думатимуть про Нього. Сьогодні мій Бог усе вчинить для мене; що можу я зробити для Нього? Мої думки мають линути до Нього, бо Він думає про мене. Подбаю ж, щоб так і було, і не вдовольнятимуся тим, що лише визнаю: так має бути.

Це ж, своєю чергою, веде до взаємного спілкування. Бог перебуває в нас, а ми перебуваємо в Ньому; Він ходить з нами, а ми ходимо з Богом. Яке щасливе спілкування!

О, якби мені благодаті поводитися з Господом як зі своїм Богом: довіряти Йому й служити Йому, як того гідне Його Божество! О, якби я міг любити Єгову, поклонятися Йому, шанувати Його й коритися Йому в дусі та правді! Це прагнення мого серця. Коли я досягну цього, то знайду своє Небо. Господи, допоможи мені! Будь моїм Богом, допомагаючи мені пізнати Тебе як мого Бога, заради Ісуса.

29 квітня

ЗАБУДЬ І ПРОСТИ

«Не говори: „За зло я самий віддам“; полиши се Господеві, — він охоронить тебе.» Приповісток 20:22

Не поспішайте. Нехай гнів охолоне. Нічого не кажіть і нічого не робіть, щоб помститися за себе. Ви неодмінно вчините нерозумно, якщо візьметеся за кийок і самі воюватимете за себе; і, звісно, не виявите духу Господа Ісуса. Шляхетніше простити й дати образі минути. Плекати кривду в серці й обмірковувати помсту — це тримати старі рани відкритими й завдавати нових. Краще забути й простити.

Може, ви скажете, що мусите щось зробити, інакше багато втратите; тоді зробіть те, що радить сьогоднішня обітниця: «полиши се Господеві, — він охоронить тебе». Ця порада не коштуватиме вам грошей, але варта набагато більше. Будьте спокійні й тихі. Чекайте на Господа: розкажіть Йому про свою кривду; розгорніть лист Рабсака перед Господом, і вже це саме полегшить ваш обтяжений розум. До того ж є обітниця: «він охоронить тебе». Бог знайде для вас шлях визволення. Як Він це зробить, не вгадаєте ні ви, ні я, але зробить неодмінно. Якщо Господь спасе вас, це буде набагато краще, ніж уплутуватися в дрібні сварки й вимазатися брудом, борючись із нечистими. Не гнівайтеся більше. Залиште свою справу Судді всіх.

30 квітня

НАГОРОДА ПЕРЕМОЖЦЯ

«Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на каменї нове імя написане, котрого нїхто не знає, тільки, хто приняв.» Одкриттє 2:17

Серце моє, будь натхнене витривати у святій війні, бо нагорода за перемогу велика. Сьогодні ми їмо небесну їжу, що падає довкола нашого табору; їжу пустелі, їжу, що сходить з Неба, їжу, якої ніколи не бракує прочанам до Ханаану. Але для нас у Христі Ісусі приготований ще вищий ступінь духовного життя і їжа для нього, яка поки що прихована від нашого досвіду. У золотій посудині, покладеній у ковчег, була захована частка манни, яка, хоч зберігалася віками, ніколи не псувалася. Ніхто її не бачив; вона була захована з ковчегом заповіту у Святому Святих. Так само найвище життя віруючого приховане з Христом у Богові. Ми вже скоро дійдемо до нього. Ставши переможцями через благодать нашого Господа Ісуса, ми їстимемо з царського столу й живитимемося царськими наїдками. Ми живитимемося Самим Ісусом. Він — наша «манна закрита», так само як і манна пустелі. Він для нас усе в усьому і в найвищому, і в найнижчому нашому стані. Він допомагає нам боротися, дає нам перемогу, а тоді Сам стає нашою нагородою. Господи, допоможи мені перемогти.

Ви завершили: Квітень

Назад Далі