Чекова книжка банку віри
Лютий

Розділ 3 · 29 хв читання · 38 хв слухання

Лютий

1 лютого

НІКОЛИ НЕ ВПАДАЙТЕ У ВІДЧАЙ

«А про вас, що боїтесь іменї мого, зійде сонце справедливостї і оздоровленнє в проміннї його» Малахія 4:2

Це благодатне слово, що вже раз сповнилося в першому пришесті нашого славного Господа і ще матиме повніше звершення в Його другому пришесті, призначене також і для щоденного вжитку. Чи темно на душі в читача? Чи ніч густішає, стаючи ще чорнішою? Та не впадаймо у відчай: сонце ще зійде. Коли ніч найтемніша, світанок найближчий.

Сонце, що зійде, — не звичайне. Це САМЕ Сонце — Сонце справедливості, кожен промінь якого — святість. Той, Хто приходить нас утішити, приходить дорогою правосуддя так само, як і милосердя; приходить, щоб не порушити жодного закону, навіть рятуючи нас. Ісус являє Божу святість так само, як і Його любов. Наше визволення, коли воно прийде, буде надійним, бо праведним.

Ми маємо дбати лише про одне: «Чи боїмося ми імені Господнього? Чи шануємо живого Бога і ходимо Його дорогами?» Тоді ніч для нас буде короткою, а коли настане ранок, уся недуга й скорбота нашої душі мине навіки. Прийдуть світло, тепло, радість і ясність зору, а за ними — зцілення від усякої хвороби й журби.

Чи зійшов над нами Ісус? Сидімо ж на сонці. Чи сховав Він Своє обличчя? Чекаймо, доки Він зійде. Він засяє так само певно, як сонце.

2 лютого

РОСТІТЬ

«Вийдете, підскакуючи, мов випасені телята» Малахія 4:2

Так, коли світить сонце, недужі покидають свої кімнати й виходять надвір подихати свіжим повітрям. Коли сонце приносить весну й літо, худоба покидає хліви й шукає пасовиськ високо в Альпах. Так само й ми: коли маємо відчутне спілкування з нашим Господом, то покидаємо хлів зневіри й виходимо на поля святої впевненості. Ми підіймаємося на гори радості й пасемося на солодких пасовиськах, що ростуть ближче до неба, ніж корм тілесних людей.

«Вийти» і «рости» — це подвійна обітниця. О душе моя, прагни втішатися обома благословеннями! Навіщо тобі бути в’язнем? Устань і ходи на волі. Ісус каже, що Його вівці входитимуть і виходитимуть і знайдуть пашу; тож виходь і пасися на багатих луках безмежної любові.

Навіщо лишатися немовлям у благодаті? Рости. Молоді телята ростуть швидко, особливо коли їх відгодовують у хліві, а ти маєш добірну опіку свого Відкупителя. Тож рости в благодаті й у пізнанні свого Господа і Спасителя. Не будь ні скутим, ні низькорослим. Сонце справедливості зійшло над тобою. Відповідай на Його промені, як бруньки — на природне сонце. Відкрий своє серце, розкривайся й зростай у Нього в усьому.

3 лютого

ВІН ДАРУЄ ДАРОМ

«Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?» Римлян 8:32

Якщо це не обітниця за формою, то обітниця по суті. Ба більше, це не одна обітниця, а ціле скупчення обітниць. Це купа рубінів, смарагдів і діамантів, а самородок золота — їхня оправа. Це питання, на яке ніколи не можна відповісти так, щоб воно викликало в нашому серці бодай якусь тривогу. Чого може відмовити нам Господь, давши нам Ісуса? Якщо нам потрібне все на небі й на землі, Він дасть нам це, бо якби десь була межа, Він не віддав би Свого власного Сина.

Чого я потребую сьогодні? Мені досить лише попросити. Я можу шукати ревно, але не так, ніби мушу тиснути й видирати неохочий дар із Господньої руки, бо Він дасть даром. З власної волі Він дав нам Свого власного Сина. Певно, ніхто не наважився б запропонувати Йому такий дар. Ніхто не зважився б про нього просити. Це було б надто зухвало. Він даром віддав Свого Єдинородного; і хіба ж ти, душе моя, не можеш довірити своєму небесному Отцеві, що Він дасть тобі будь-що, дасть тобі все? Твоя вбога молитва не мала б жодної сили перед Всемогутнім, якби потрібна була сила; але Його любов, мов джерело, б’є сама собою і переливається через край, щоб задовольнити всі твої потреби.

4 лютого

ВІН ПОВЕРНЕТЬСЯ

«Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.» Йоана 14:18

Він покинув нас, і все ж ми не залишені сиротами. Він — наша втіха, і Його немає; але ми не без утіхи. Наша втіха в тому, що Він прийде до нас, і цієї розради досить, щоб підтримати нас упродовж Його тривалої відсутності. Ісус уже в дорозі: Він каже: «прийду хутко», — Він мчить до нас щодуху. Він каже: «Прийду», — і ніхто не може перешкодити Його приходу чи відкласти його бодай на чверть години. Він особливо каже: «прийду до вас», — і так Він і зробить. Його прихід — саме до Його власного народу й заради нього. Це має бути їм утіхою тепер, поки вони тужать, що Жених ще не з’являється.

Коли ми втрачаємо радісне відчуття Його присутності, ми тужимо; але не мусимо сумувати, як ті, що не мають надії. Наш Господь у невеликому гніві на мить сховався від нас, але Він повернеться з повною ласкою. Він покидає нас у певному сенсі, але лише в певному сенсі. Відходячи, Він лишає по Собі заставу, що повернеться. О Господи, прийди скоро! Без Тебе немає життя в цьому земному існуванні. Ми зітхаємо за поверненням Твоєї лагідної усмішки. Коли Ти прийдеш до нас? Ми певні, що Ти з’явишся; але будь скорий, як серна, як молодий олень. Не забаряйся, о Боже наш!

5 лютого

ПРАВОСУДДЯ ЗАДОВОЛЕНЕ

«Бачивши кров, мину вас» 2 Мойсея 12:13

Те, що я сам бачу дорогоцінну кров, дає мені втіху; але мою безпеку забезпечує те, що її бачить Господь. Навіть коли я не можу її розгледіти, Господь дивиться на неї й через неї минає мене. Якщо мені не так спокійно, як мало б бути, бо моя віра тьмяна, я все одно в такій самій безпеці, бо Господнє око не тьмяне, і Він дивиться на кров великої Жертви незмигним поглядом. Яка ж це радість!

Господь бачить глибокий внутрішній зміст, безмежну повноту всього, що означає смерть Його улюбленого Сина. Він бачить це зі спокійною пам’яттю про задоволене правосуддя і про те, що всі Його незрівнянні властивості прославлено. Він дивився на творіння в його поступі й сказав, що воно «вельми добре»; але що Він каже про викуплення в його завершеності? Що Він каже про послух Свого Улюбленого Сина аж до смерті? Ніхто не може висловити Його втіхи в Ісусі, Його спочинку в тих солодких пахощах, які Ісус приніс, коли віддав Себе непорочного Богові.

Тож спочиваймо в тихій безпеці. Маємо Божу Жертву і Боже Слово, які творять у нас відчуття досконалої безпеки. Він омине, Він мусить оминути нас, бо не пощадив нашого славного Замісника. Правосуддя подає руку любові, щоб дати вічне спасіння всім, хто окроплений кров’ю.

6 лютого

БЛАГОСЛОВЕННЯ В МІСТІ

«Коли слухати меш голосу Господа, Бога твого: Благословен будеш в містї» 5 Мойсея 28:2, 3

Місто сповнене клопотів, і хто мусить ходити туди день у день, той знаходить, що воно дуже виснажує. У ньому повно шуму, метушні, гамору й тяжкої праці; багато в ньому спокус, утрат і турбот. Але йти туди з Божим благословенням — це притупити вістря його труднощів; а перебувати там із цим благословенням — це знаходити радість у його обов’язках і силу, що відповідає його вимогам.

Благословення в місті, може, й не зробить нас великими, але збереже нас добрими; може, й не зробить нас багатими, але збереже нас чесними. Чи ми вантажники, чи писарі, чи управителі, чи купці, чи судді — місто дасть нам нагоди бути корисними. Добре рибалити там, де ходять косяки риби, і є надія працювати для нашого Господа серед велелюдних натовпів. Ми, може, воліли б тиші сільського життя; але якщо нас покликано до міста, ми, звісно, можемо полюбити його, бо там є простір для наших сил.

Сьогодні чекаймо доброго завдяки цій обітниці й подбаймо про те, щоб мати вухо, відкрите до голосу Господа, і руку, готову виконати Його повеління. Послух приносить благословення. «Хто держить їх, тому буде велика нагорода».

7 лютого

ПОВЕРНЕННЯ З ВІДСТУПНИЦТВА

«Як вернешся до Вседержителя твого, — станеш, мов відбудований» Йова 22:23

Еліфаз у цих словах висловив велику правду, яка підсумовує чимало натхненних місць Писання. Читачу, чи гріх повалив вас? Чи ви стали, мов руїна? Чи простяглася на вас Господня рука, так що ви збідніли статком і зламані духом? Чи не ваше власне безумство спричинило всю цю руїну? Тоді насамперед треба повернутися до Господа. З глибоким покаянням і щирою вірою знайдіть дорогу назад зі свого відступництва. Це ваш обов’язок, бо ви відвернулися від Того, Кому визнавали, що служите. Це ваша мудрість, бо ви не можете змагатися з Ним і мати успіх. Це ваша нагальна потреба, бо те, що Він уже зробив, — ніщо порівняно з тим, що Він може зробити, караючи, адже Він Всемогутній і може покарати.

Погляньте, яка обітниця вас кличе! «станеш, мов відбудований» — ось що сказано вам. Ніхто, крім Всемогутнього, не може поставити повалені стовпи й відновити хиткі мури вашого становища; але Він може й зробить це, якщо ви повернетеся до Нього. Не зволікайте. Ваш пригнічений розум може зовсім підвести вас, якщо ви й далі бунтуватимете; але щире визнання полегшить вам, а смиренна віра втішить вас. Зробіть це — і все буде добре.

8 лютого

РАДІСНА БЕЗПЕКА

«Піддержу тебе вірною правицею моєю» Ісаїї 41:10

Страх упасти — корисний. Безрозсудна сміливість — не ознака мудрості. Бувають часи, коли ми відчуваємо, що неминуче впадемо, якщо не матимемо зовсім особливої опори. Ось вона. На Божу правицю чудово спиратися. Зважте: це не просто Його рука, хоч вона й тримає небо й землю на їхніх місцях, а Його правиця — Його сила, поєднана з умінням, Його сила там, де вона найвправніша. Ба ні, це ще не все, бо написано: «піддержу тебе вірною правицею моєю». Та рука, якою Він обстоює Свою святість і виконує Свої царські присуди, — простягнеться, щоб підтримати тих, хто Йому довіряє. Страшна наша небезпека, але радісна наша безпека. Людину, яку підтримує Бог, бісам не повалити.

Немічні, може, наші ноги, але всемогутня Божа правиця. Нерівна, може, дорога, але наша опора — Всемогутність. Можемо сміливо йти вперед. Ми не впадемо. Спираймося постійно на те, на що спирається все. Бог не відніме Своєї сили, бо там також Його праведність: Він буде вірний Своїй обітниці й вірний Своєму Синові, а отже, вірний і нам. Якими щасливими ми мали б бути! Хіба ж ми не такі?

9 лютого

ОЧИЩЕННЯ ВІД ШЛАКУ

«І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя моє, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь — се Бог мій!» Захарії 13:9

Благодать перетворює нас на дорогоцінний метал, а тоді як неминучий наслідок приходять вогонь і горнило. Чи це нас лякає? Чи воліли б ми, щоб нас вважали нікчемними, аби мати спокій, як камінню на полі? Це означало б вибрати гіршу долю: як Ісав, узяти юшку й зректися частки заповіту. Ні, Господи; ми радше охоче підемо в горнило, ніж будемо вигнані з-перед Твого обличчя!

Вогонь тільки очищає, а не нищить. Нас мають провести крізь вогонь, а не залишити в ньому. Господь цінує Свій народ, як срібло, і тому не шкодує зусиль, щоб очистити його від шлаку. Якщо ми мудрі, то радше вітатимемо цей процес очищення, ніж ухилятимемося від нього. Ми молитимемося, щоб із нас забрали домішки, а не щоб нас вийняли з тигля.

О Господи, Ти справді випробовуєш нас! Ми готові розтопитися від лютості полум’я. Та все ж це Твоя дорога, а Твоя дорога найкраща. Підтримай нас у випробуванні й заверши наше очищення, і ми будемо Твоїми навіки-віків.

10 лютого

НЕЗМІННИЙ СВІДОК

«Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.» Дїяння 22:15

Павла було вибрано, щоб він побачив і почув Господа, Який говорив до нього з неба. Це Боже вибрання було високим привілеєм для нього самого; але воно не мало закінчитися на ньому — воно мало впливати на інших, так, на всіх людей. Саме Павлові Європа досі завдячує Євангелієм.

Нам належить, кожному у своїй мірі, бути свідками того, що Господь нам відкрив, і ми на власну погибель приховуємо це дорогоцінне об’явлення. Спершу ми мусимо побачити й почути, інакше нам нічого буде розповісти; але коли ми це зробили, мусимо палко прагнути свідчити. Свідчення має бути особистим: «Будеш». Воно має бути для Христа: «Будеш сьвідком Йому». Воно має бути постійним і всепоглинним; ми маємо бути ним понад усе інше, відклавши багато інших справ. Наше свідчення має бути не для небагатьох вибраних, які радо нас приймуть, а «перед усїма людьми» — перед усіма, до кого ми можемо дотягтися: молодими чи старими, багатими чи бідними, добрими чи лихими. Ми ніколи не повинні мовчати, як ті, що одержимі німим духом; бо слова перед нами — це наказ і обітниця, і ми не сміємо цього проминути: «Будеш сьвідком Йому». «А мої сьвідки, — говорить Господь».

Господи, сповни це слово й на мені!

11 лютого

ЧИ ДІТИ ВДОМА?

«Вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство» Ісаїї 44:3

Наші любі діти від природи не мають Божого Духа, як ми ясно бачимо. Ми бачимо в них багато такого, що змушує нас боятися за їхнє майбутнє, і це штовхає нас до болісної молитви. Коли син стає особливо норовливим, ми волаємо разом з Авраамом: «Нехай хоч Ізмаель живе перед тобою». Ми воліли б бачити наших дочок Аннами, ніж імператрицями. Цей вірш має дуже підбадьорити нас. Він іде за словами: «Не бійся, мій кметю Якове», — і цілком може розвіяти наші страхи.

Господь дасть Свого Духа; дасть щедро, виливаючи Його; дасть дієво, так що це буде справжнім і вічним благословенням. Під цим Божим виливом наші діти виступлять уперед, і «Один скаже: Я — Господень, назве себе імям Якова».

Це одна з тих обітниць, щодо яких Господа треба просити. Чи не варто нам у певний час, окремо й виразно, молитися за наших дітей? Ми не можемо дати їм нових сердець, але Святий Дух може; і Його легко ублагати. Великий Отець радіє молитвам батьків і матерів. Чи є в нас любі, що досі поза ковчегом? Не спочиваймо, доки Господь власною рукою не зачинить їх у ньому разом із нами.

12 лютого

БОГ РАДО ДАЄ

«Господь же рече Аврамові після того, як Лот розлучивсь із ним: Позирни очима твоїми, та поглянь од місця, де ти тепер, ід півночі, ід полудню, ід востоку, ід заходу. Бо всю землю, що ти вбачаєш, тобі оддам, і потомкам твоїм навіки.» 1 Мойсея 13:14, 15

Особливе благословення з пам’ятної нагоди. Аврам залагодив родинну суперечку. Він сказав: «Нехай не буде звяги між мною й тобою і між чабанами моїми та чабанами твоїми: бо ми брати», — і тому одержав благословення, що належить миротворцям. Господь і Подавець миру радо виявляє Свою благодать тим, хто шукає миру й прагне його. Якщо ми бажаємо ближчого спілкування з Богом, мусимо триматися ближче до доріг миру.

Аврам повівся дуже великодушно зі своїм родичем, давши йому вибрати землю. Якщо ми зрікаємося себе заради миру, Господь з лихвою нам це відшкодує. Скільки патріарх може оком сягнути, стільки він може й вимагати, і ми можемо робити те саме вірою. Аврамові довелося чекати на справжнє володіння, але Господь закріпив землю за ним і його нащадками. Безмежні благословення належать нам як дар заповіту. Усе наше. Коли ми догоджаємо Господеві, Він дає нам дивитися на всі боки й бачити все своїм — чи теперішнє, чи майбутнє, усе наше, а ми Христові, а Христос — Божий.

13 лютого

БЛАГОСЛОВЕННИЙ НА ПОЛІ

«Благословен на полї» 5 Мойсея 28:3

Так був благословенний Ісаак, коли вийшов на поле ввечері роздумувати. Як часто Господь зустрічав нас, коли ми були самі! Живоплоти й дерева можуть засвідчити нашу радість. Ми сподіваємося на таке блаженство знову.

Так був благословенний Боаз, коли жав своє жниво, а його женці вітали його благословеннями. Нехай Господь дає успіх усім, хто ходить за плугом! Кожен хлібороб може посилатися перед Богом на цю обітницю, якщо тільки він слухає голосу Господа Бога.

Ми йдемо на поле працювати, як працював праотець Адам; і оскільки через гріх першого Адама на землю впало прокляття, велика втіха — знайти благословення через Другого Адама.

Ми йдемо на поле для руху, і ми щасливі, вірячи, що Господь благословить цей рух і дасть нам здоров’я, яке ми вживатимемо на Його славу.

Ми йдемо на поле вивчати природу, і немає нічого в пізнанні видимого творіння, що не могло б бути освячене для найвищих цілей Божим благословенням.

Зрештою нам доведеться йти на поле, щоб ховати наших померлих; так, і інші свого часу понесуть нас на Божу ниву: але ми благословенні — чи плачемо біля могили, чи спимо в ній.

14 лютого

МИЛОСЕРДЯ ДО НЕГІДНИХ

«Хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє» Псальма 32:10

О прекрасна нагорода за довіру! Мій Господи, дай мені її сповна! Той, хто довіряє, понад усіх людей відчуває себе грішником; і ось — милосердя приготоване для нього: він знає, що нічого не заслуговує, але приходить милосердя й щедро веде для нього господарство. О Господи, дай мені цього милосердя, так само як я довіряю Тобі!

Поглянь, душе моя, яку маєш охорону! Як князя оточують воїни, так і тебе оточує милосердя. Спереду й ззаду, і з усіх боків їдуть ці кінні вартові благодаті. Ми живемо в самому осерді милосердя, бо живемо в Христі Ісусі.

О душе моя, яким повітрям ти дихаєш! Як повітря оточує тебе, так і милосердя твого Господа. Беззаконному багато болестей, а тобі стільки милостей, що твої болі не варто й згадувати. Давид каже: «Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!» Корячись цьому велінню, моє серце тріумфуватиме в Бозі, і я звіщатиму свою радість. Як Ти оточив мене милосердям, так і я обступлю Твої жертовники, о мій Боже, піснями подяки!

15 лютого

ЗАВЖДИ ПАМ’ЯТАЄ

«Господь спогадав нас, він буде благословити» Псальма 115:12

Я можу поставити свою печатку під першим реченням. А ви хіба ні? Так, Єгова думав про нас, дбав про нас, утішав нас, визволяв нас і провадив нас. В усіх діях Свого провидіння Він пам’ятав про нас, ніколи не оминаючи наших дрібних справ. Його думка була сповнена нами — ось інший зміст слова «спогадав». Так було весь час, без жодної перерви. Проте в особливі часи ми виразніше бачили цю пам’ять про нас, і тепер хочемо згадати їх із переповненою вдячністю. Так, так, «Господь спогадав нас».

Наступне речення — логічний висновок із попереднього. Оскільки Бог незмінний, Він і надалі пам’ятатиме про нас, як пам’ятав у минулому; а Його пам’ять про нас рівнозначна благословенню. Але тут маємо не лише висновок розуму, а й проголошення натхнення: ми маємо це з авторитету Святого Духа — «він буде благословити». Це означає речі великі й незбагненні. Сама неозначеність обітниці вказує на її безмежний обсяг. Він благословлятиме нас Своїм власним Божим способом, і то навіки-віків. Тож нехай кожен з нас скаже: «Благослови, душе моя, Господа!»

16 лютого

ВИ МАЄТЕ СПРАВУ З БОГОМ

«Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина» Осії 11:9

Так Господь виявляє Своє милосердя, що щадить. Може, читач тепер під тяжким Божим невдоволенням, і все загрожує йому швидкою загибеллю. Нехай цей текст утримає його від відчаю. Господь тепер запрошує вас поміркувати над вашими дорогами й визнати свої гріхи. Якби Він був людиною, то давно вже стяв би вас. Якби Він тепер учинив по-людськи, то було б одне слово, один удар — і вам настав би кінець; але це не так, бо «як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших».

Ви слушно гадаєте, що Він гнівається, але Він не тримає гніву навіки: якщо ви навернетеся від гріха до Ісуса, Бог відвернеться від гніву. Оскільки Бог є Бог, а не людина, для вас ще є прощення, хоч би ви й по самі вуха загрузли в беззаконні. Ви маєте справу з Богом, а не з жорстокою людиною і навіть не з людиною просто справедливою. Жодна людська істота не мала б із вами терпіння: ви виснажили б і ангела, як виснажили свого засмученого батька; але Бог довготерпеливий. Прийдіть і випробуйте Його негайно. Визнайте, повірте й наверніться зі своєї лихої дороги — і будете спасені.

17 лютого

БОГ МОЖЕ ЗРОБИТИ ВАС СИЛЬНИМИ

«Але ви кріпітесь і нехай не слабшають руки ваші, бо за дїла ваші буде нагорода.» 2 Паралипоменон 15:7

Бог зробив великі речі для царя Аси та Юди, але все ж вони були кволим народом. Їхні ноги дуже хиталися на Господніх дорогах, а серця дуже вагалися, тож їх треба було попередити, що Господь буде з ними, доки вони з Ним, але якщо вони покинуть Його, Він покине їх. Їм також нагадали про сестринське царство: як погано йому велося в його бунті і як Господь був милостивий до нього, коли воно виявило покаяння. Господній задум був утвердити їх на Своїй дорозі й зробити сильними в праведності. Так має бути і з нами. Бог гідний того, щоб Йому служили з усією снагою, на яку ми здатні.

Якщо служіння Богові чогось варте, то воно варте всього. Найкращу нагороду ми знайдемо в Господній праці, якщо виконуватимемо її з рішучою старанністю. Наша праця не марна перед Господом, і ми це знаємо. Робота абияк не принесе нагороди; але коли ми вкладаємо в справу всю душу, то побачимо успіх. Цей текст був посланий авторові цих нотаток у день страшної бурі, і він підказав йому дати повний пар, маючи певність, що корабель безпечно досягне гавані зі славним вантажем.

18 лютого

БОГ ВІДПОВІСТЬ

«Він сповняє бажаннє тих, що бояться його; чує благаннє й спасає їх.» Псальма 145:19

Його власний Дух викликав у нас це бажання, і тому Він на нього відповість. Це Його власне життя в нас спонукає до благання, і тому Він його почує. Ті, що бояться Його, — люди під найсвятішим впливом, і тому їхнє бажання — прославляти Бога й тішитися Ним навіки. Як Даниїл, вони люди бажань, і Господь дасть їм здійснити їхні прагнення.

Святі бажання — це благодать у стеблі, і небесний Хлібороб плекатиме їх, доки вони не стануть повним зерном у колосі. Богобоязні люди прагнуть бути святими, корисними, бути благословенням для інших і так шанувати свого Господа. Вони прагнуть забезпечення в потребі, допомоги під тягарями, проводу в сум’ятті, визволення в біді; а часом це бажання таке сильне, а їхнє становище таке нагальне, що вони кричать у муці, як маленькі діти від болю, — і тоді Господь діє найповніше й робить усе потрібне, згідно з цим Словом: «спасає їх».

Так, якщо ми боїмося Бога, нам більше нічого боятися; якщо ми кличемо до Господа, наше спасіння певне.

Нехай читач покладе цей текст собі на язик і тримає його в устах цілий день, і він буде йому, «як медовий корж».

19 лютого

ДАЛІ БУДЕ КРАЩЕ

«Тебе, хоч я тяжко придавив, більше не придавлю» Наума 1:12

Скорботі є межа. Бог посилає її, і Бог її забирає. Ви зітхаєте й питаєте: «Коли ж буде кінець?» Пам’ятайте, що наші печалі напевно й остаточно скінчаться, коли мине це вбоге земне життя. Тихо чекаймо й терпляче зносьмо Господню волю, доки Він прийде.

А тим часом наш Отець на небі забирає різку, коли вона повністю послужила Його задумові. Коли Він вибив із нас нашу дурість, ударів більше не буде. Або, якщо скорботу послано, щоб випробувати нас, щоб наші чесноти прославили Бога, вона скінчиться, коли Господь спонукає нас засвідчити Йому хвалу. Ми не хотіли б, щоб скорбота відійшла, доки Бог не здобуде з нас усієї честі, яку ми тільки можемо Йому віддати.

Сьогодні, може, настане «тишина велика». Хто знає, як скоро ці розлючені вали поступляться місцем скляному морю, а морські птахи сядуть на лагідні хвилі? Після довгої молотьби ціп вішають на кілок, а пшениця спочиває в коморі. Ще до того, як мине кілька годин, ми можемо бути такими ж щасливими, як тепер сумні. Господеві неважко обернути ніч на день. Той, Хто посилає хмари, так само легко може прояснити небо. Будьмо ж бадьорі. Попереду краще. Заспіваймо «Алилуя» наперед.

20 лютого

НЕВПИННИЙ ПРОВІД

«Господь буде по всяк час провідником тобі» Ісаїї 58:11

Що з тобою? Чи ти збився з дороги? Чи заплутався в темному лісі й не можеш знайти своїх стежок? Стій і дивись на Боже спасіння. Він знає дорогу і поведе тебе нею, якщо ти покличеш до Нього.

Кожен день приносить своє сум’яття. Як солодко відчувати, що Господній провід невпинний! Якщо ми обираємо власну дорогу або радимося з тілом і кров’ю, ми відкидаємо Господній провід; але якщо стримуємося від свавілля, Він скеровуватиме кожен крок нашої дороги, кожну годину дня, кожен день року і кожен рік нашого життя. Якщо лише дамо себе вести, то нас поведуть. Якщо ми довіримо свою дорогу Господеві, Він так скерує наш шлях, що ми не заблукаємо.

Але зверніть увагу, кому дано цю обітницю. Прочитайте попередній вірш: «І голодному віддаси серце твоє». Ми мусимо співчувати іншим і давати їм не кілька сухих скоринок, а те, що й самі хотіли б отримати. Якщо ми виявляємо ніжну турботу про ближніх у годину їхньої потреби, тоді й Господь подбає про наші нужди й стане нашим невпинним Провідником. Ісус — Провідник не скупарів і не тих, хто гнобить бідних, а добрих і ніжносердих. Такі люди — прочани, що ніколи не зіб’ються з дороги.

21 лютого

БЛАГОСЛОВЕННЯ МАЛИМ

«Буде благословити боящихся Господа, малих вкупі з великими.» Псальма 115:13

Це слово підбадьорення для тих, хто має скромне становище й убогий статок. Наш Бог дуже милостиво зважає на тих, у кого мало майна, мало хисту, мало впливу, мала вага. Бог дбає про малі речі у творінні й навіть зважає на горобців, коли вони сідають на землю. Ніщо не мале для Бога, бо Він використовує незначні знаряддя для здійснення Своїх задумів. Нехай найменший серед людей шукає в Бога благословення на свою малість — і він знайде, що його тісне коло щасливе.

Серед тих, хто боїться Господа, є малі й великі. Одні — немовлята, інші — велетні. Але всі вони благословенні. Мала віра — благословенна віра. Тремтлива надія — благословенна надія. Кожен дар благодаті Святого Духа, навіть якщо він ще тільки в бруньці, несе в собі благословення. До того ж Господь Ісус викупив і малих, і великих тією самою дорогоцінною кров’ю, і Він зобов’язався берегти ягнят так само, як і дорослих овець. Жодна мати не нехтує дитиною через те, що вона мала; навпаки, що менша дитина, то ніжніше мати її доглядає. Якщо Господь і має якусь перевагу, то ставить їх не як «великих і малих», а як «малих вкупі з великими».

22 лютого

МИНУЛЕ ВИЗВОЛЕННЯ НАРОДЖУЄ ВІРУ

«І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія» 1 Самуїлова 17:37

Це не обітниця, якщо зважати лише на слова, але справді обітниця за змістом; бо Давид сказав слово, яке Господь підтвердив, учинивши його правдою. З минулих визволень він робив висновок, що дістане допомогу в новій небезпеці. В Ісусі всі обітниці — «так» і «амінь» на славу Божу через нас, і тому колишні Господні діла з Його віруючим народом повторяться.

Тож пригадаймо колишні Господні милості. Ми не могли сподіватися, що колись визволимося власною силою; і все ж Господь визволив нас. Хіба ж Він не спасе нас знову? Ми певні, що спасе. Як Давид побіг назустріч своєму ворогові, так і ми. Господь був з нами, Він з нами, і Він сказав: «Не оставлю тебе, анї покину тебе». Чого ж ми тремтимо? Хіба минуле було сном? Згадайте вбитого ведмедя й лева. Хто такий цей филистимлянин? Правда, він не зовсім такий самий, він ні ведмідь, ні лев; але ж Бог той самий, і Його честь так само зачеплена в одному випадку, як і в іншому. Він не рятував нас від лісових звірів, щоб дати велетневі нас убити. Будьмо ж відважні.

23 лютого

НЕПЕРЕРВНЕ СПІЛКУВАННЯ КОНЧЕ ПОТРІБНЕ

«Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.» Йоана 15:7

Ми неодмінно мусимо бути в Христі, щоб жити для Нього, і мусимо перебувати в Ньому, щоб мати змогу вимагати від Нього щедрот цієї обітниці. Перебувати в Ісусі — означає ніколи не покидати Його заради іншої любові чи іншої мети, а залишатися з Ним у живій, люблячій, свідомій, добровільній єдності. Гілка не лише завжди біля стовбура, а й завжди отримує від нього життя й плідність. Усі справжні віруючі певною мірою перебувають у Христі; але є вищий зміст, і його ми мусимо пізнати, перш ніж здобудемо необмежену силу біля престолу. «Чого схочете, просити мете» — це для Енохів, що ходять з Богом, для Іванів, що лежать на Господніх грудях, для тих, чия єдність із Христом веде до постійного спілкування.

Серце мусить перебувати в любові, розум — укорінитися у вірі, надія — бути міцно скріплена зі Словом, уся людина — з’єднана з Господом, інакше було б небезпечно довіряти нам силу в молитві. Карт-бланш можна дати лише тому, чиє саме життя — це: «Живу ж уже не я, а живе Христос у менї». О ви, що розриваєте спілкування, яку силу ви втрачаєте! Якщо хочете бути могутніми у своїх проханнях, Сам Господь мусить перебувати у вас, а ви — в Ньому.

24 лютого

СЛУХАЙТЕ, ЩОБ ВАС ПОЧУЛИ

«Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.» Йоана 15:7

Добре зважте: ми мусимо слухати, як говорить Ісус, якщо чекаємо, що Він почує, як говоримо ми. Якщо в нас немає вуха для Христа, то й у Нього не буде вуха для нас. У тій мірі, в якій ми слухаємо, нас почують.

До того ж почуте мусить залишатися, мусить жити в нас і перебувати в нашому характері як сила й міць. Ми мусимо прийняти істини, яких навчав Ісус, заповіді, які Він дав, і поруху Його Духа в нас; інакше в нас не буде сили біля престолу милосердя.

Припустімо, що слова нашого Господа прийнято і вони перебувають у нас, — яке безмежне поле привілеїв відкривається перед нами! Ми маємо отримувати бажане в молитві, бо вже віддали свою волю Господньому велінню. Так Іллі навчаються тримати ключі неба й замикати чи відмикати хмари. Одна така людина варта тисячі звичайних християн. Чи смиренно ми прагнемо бути заступниками за церкву й світ і, як Лютер, могти мати від Господа те, чого хочемо? Тоді мусимо прихилити вухо до голосу Улюбленого, зберігати Його слова й ретельно їх виконувати. Хто хоче молитися дієво, той мусить «пильно слухати».

25 лютого

ВІДДІЛЕНІ

«А ви будете зватись сьвященниками Господнїми» Ісаїї 61:6

Ця буквальна обітниця Ізраїлеві духовно належить насінню за Духом, тобто всім віруючим. Якщо ми живемо гідно своїх привілеїв, то житимемо для Бога так ясно й виразно, що люди побачать: ми відділені для святого служіння, — і назвуть нас священниками Господніми. Ми можемо працювати чи торгувати, як інші, і все ж бути цілком і повністю служителями Божими. Нашим єдиним заняттям буде приносити живому Богові через Ісуса Христа постійну жертву молитви, хвали, свідчення й посвяти себе.

Оскільки це наша єдина мета, ми можемо залишити відволікальні клопоти тим, хто не має вищого покликання. «Нехай мертві ховають мерцї свої». Написано: «І поприходять чужинцї й пасти муть вашу отару, й сини чужениць будуть у вас хлїборобами та виноградарями вашими.» Вони можуть вести політику, розплутувати фінансові задачі, обговорювати науку й розв’язувати найновіші закавики критики; а ми віддамося такому служінню, яке личить тим, хто, як Господь Ісус, висвячений на вічне священство.

Приймаючи цю почесну обітницю як таку, що несе священний обов’язок, зодягнімося в шати святості й служімо перед Господом увесь день.

26 лютого

ПРАВДА УТВЕРДЖЕНА

«Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний — на хвилину.» Приповісток 12:19

Правда носиться довго. Час випробовує її, але вона чудово витримує випробування. Тож якщо я сказав правду й поки що мушу за неї страждати, я повинен задовольнитися чеканням. А якщо я вірю Божій правді й намагаюся її звіщати, я можу зустріти великий опір, але мені не треба боятися, бо зрештою правда мусить перемогти.

Яка ж убога річ — тимчасовий тріумф неправди! «Язик ложний — на хвилину»! Це лише рослинка, що за одну ніч виростає й за одну ніч гине; і що більше вона розростається, то очевидніший її занепад. А натомість як гідне безсмертної істоти визнання й обстоювання тієї правди, що ніколи не зміниться, — вічної Євангелії, утвердженої на непохитній правді незмінного Бога! Давнє прислів’я каже: «Хто каже правду, той соромить диявола». Безперечно, хто каже Божу правду, той засоромить усіх бісів у пеклі й збентежить усе насіння змія, що тепер сичить своєю неправдою.

О серце моє, пильнуй, щоб ти в усьому було на боці правди, і в малому, і у великому; а надто на боці Того, через Кого благодать і правда прийшли до людей!

27 лютого

НЕПОХИТНА ДОВІРА

«Від злої вістки не злякається; серце його безпечне, вповаючи на Господа.» Псальма 112:7

Невідомість жахлива. Коли ми не маємо вістей з дому, то схильні тривожитися, і нас неможливо переконати, що «відсутність новин — добра новина». Віра — ліки від цього смутку: Господь Своїм Духом утверджує розум у святому спокої, і всякий страх зникає — і щодо майбутнього, і щодо теперішнього.

Ту твердість серця, про яку говорить псалмоспівець, треба старанно шукати. Це не віра в ту чи іншу Господню обітницю, а загальний стан непохитної довіри до нашого Бога, упевненість у Ньому, що Він і Сам не вчинить нам зла, і нікому іншому не дозволить нам зашкодити. Ця незмінна впевненість зустрічає і невідоме, і відоме в житті. Хай яким буде завтрашній день, наш Бог — Бог завтрашнього дня. Хай які події сталися, невідомі нам, наш Єгова — Бог і невідомого, і відомого. Ми налаштовані довіряти Господеві, хай що станеться. Якщо станеться навіть найгірше, наш Бог однаково найбільший і найкращий. Тому не боятимемося, хоч би стукіт листоноші сполохав нас чи телеграма розбудила опівночі. Господь живий — то чого ж боятися Його дітям?

28 лютого

СПРАВЖНІЙ МАЄТОК НА НЕБІ

«Відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий» Євреїв 10:34

Це добре. Наш маєток тут дуже несправжній; у ньому немає нічого тривкого. Але Бог дав нам обітницю справжнього маєтку в краї слави, і ця обітниця приходить до наших сердець з такою повною певністю, що ми знаємо в собі: там у нас є тривкий маєток. Так, ми «маємо» його вже тепер. Кажуть: «Краще синиця в жмені, ніж журавель у небі»; а в нас і синиця в жмені, і журавель у небі. Небо вже тепер наше. Ми маємо на нього дарчу грамоту, маємо його завдаток, маємо його первоплоди. Ми маємо небо в ціні, в обітниці й у засаді: і знаємо це не лише з чуток, а «в собі».

Хіба думка про кращий маєток по той бік Йордану не примирить нас із теперішніми втратами? Кишенькові гроші ми можемо втратити, але наш скарб у безпеці. Ми втратили тіні, але суть залишається, бо наш Спаситель живий, і місце, яке Він приготував для нас, стоїть. Є краща земля, кращий маєток, краща обітниця; і все це приходить до нас через кращий заповіт; тож будьмо в кращому настрої і скажімо Господеві: «Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки.»

29 лютого

ЩО ЙДЕ СЛІДОМ ЗА НАМИ

«Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого» Псальма 23:6

Побожний поет співає:

«Господи, коли Ти

Вкладаєш у мій час, як нині, день,

Якого не знають інші роки, — молю, дай,

Щоб осяяла його така благодать, аби, хай яким він буде,

Він додав святості й продовжив хвалу!»

Цей день буває лише раз на чотири роки. О, якби ми могли здобути на нього чотирикратне благословення! Досі доброта й милосердя, мов двоє вартових, ішли за нами день у день, прикриваючи тил, так само як благодать веде попереду; і оскільки цей незвичайний день — один із днів нашого життя, ці двоє ангелів-охоронців будуть з нами й сьогодні. Доброта — щоб задовольняти наші потреби, і милосердя — щоб стирати наші гріхи: ці двоє супроводжуватимуть кожен наш крок цього дня і кожного дня, доки днів не стане. Тож служімо Господеві цього особливого дня з особливою посвятою серця й співаймо Йому хвалу з більшим запалом і ніжністю, ніж будь-коли. Чи не могли б ми сьогодні принести незвичайний дар на Божу справу чи бідним? Винахідливістю любові зробімо це двадцять дев’яте лютого днем, який пам’ятатимуть навіки.

Назад Далі