Розділ 2 · 31 хв читання · 40 хв слухання
Січень
1 січня
ПЕРША ОБІТНИЦЯ БІБЛІЇ
«І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту». 1 Мойсея 3:15
Це перша обітниця, дана грішній людині. Вона містить у собі всю Євангелію і саму суть завіту благодаті. Значною мірою вона вже здійснилася. Насіння жінки, тобто наш Господь Ісус, було вражене в п’яту, і страшне то було враження. Яким же страшним буде остаточне розтрощення голови змія! По суті це сталося, коли Ісус забрав гріх, переміг смерть і зламав силу сатани; але воно ще чекає повнішого здійснення під час Другого Пришестя нашого Господа і в День Суду. Для нас ця обітниця стоїть як пророцтво, що сили зла в нашій нижчій природі завдаватимуть нам страждань і так ранитимуть нас у п’яту; але ми восторжествуємо в Христі, Який ставить ногу на голову давнього змія. Упродовж цього року нам, можливо, доведеться на власному досвіді пізнати першу частину цієї обітниці — через спокуси диявола і через немилосердя безбожних, які є його насінням. Вони можуть так поранити нас, що ми кульгатимемо на хвору п’яту; але вхопімося за другу частину тексту, і ми не зневіримося. Вірою радіймо, що ми ще царюватимемо в Христі Ісусі, насінні жінки.
2 січня
ВІД БОРОТЬБИ ДО ПЕРЕМОГИ
«Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром». Римлян 16:20
Ця обітниця добре продовжує вчорашню. Очевидно, ми маємо уподібнитися до нашої Голови завіту не лише в тому, що Його вражено в п’яту, а й у Його перемозі над лукавим. Навіть під нашими ногами має бути розтоптаний давній дракон. Віруючих у Римі засмучували чвари в церкві; але їхній Бог був «Богом впокою» і давав їм спокій душі. Головний ворог підставляв ногу необережним і зводив серця простодушних; але він мав зазнати поразки і бути потоптаним тими, кого турбував. Ця перемога мала прийти до Божого народу не через їхню власну вправність чи силу: Сам Бог розітре сатану. Хоч це станеться під їхніми ногами, проте розтрощить його тільки Господь.
Сміливо топчімо спокусника! Не лише нижчі духи, а й сам князь темряви мусить упасти перед нами. З непохитною довірою до Бога чекаймо швидкої перемоги. «НЕЗАБАРОМ». Щасливе слово! Незабаром ми поставимо ногу на давнього змія! Яка радість — розчавити зло! Яка ганьба для сатани — мати голову, розтрощену людськими ногами! Вірою в Ісуса топчімо спокусника.
3 січня
СПОЧИНОК НА ОБІТНИЦІ
«Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її». 1 Мойсея 28:13
Жодна обітниця не підлягає приватному тлумаченню: вона належить не одному святому, а всім віруючим. Якщо ви, брате мій, можете з вірою лягти на обітницю й спочити на ній, вона ваша. Там, де Яків «приблудивсь», зупинився і спочив, там він і взяв землю у володіння. Простягнувшись утомленим тілом на землі, поклавши собі в голови каміння того місця, він і гадки не мав, що в такий спосіб стає власником цієї землі; а проте так і було. Він побачив уві сні ту дивовижну драбину, яка для всіх справжніх віруючих з’єднує землю з небом; і певно, там, де стояла драбина, він мав право на ґрунт, бо інакше не міг би дістатися до Божих сходів. Усі Божі обітниці в Христі Ісусі — «так» і «амінь»; і оскільки Він наш, кожна обітниця наша, якщо тільки ми ляжемо на неї в спокійній вірі.
Прийдіть, утомлені, покладіть собі в голови слова вашого Господа. Лягайте в мирі. Нехай вам сниться тільки Він. Ісус — ваша драбина світла. Подивіться, як ангели піднімаються й сходять по Ньому між вашою душею і вашим Богом; і будьте певні, що обітниця — ваша власна, Богом дана частка, і що ви не вчините грабунку, коли приймете її до себе, як сказану саме вам.
4 січня
У СПОКІЙНОМУ ВІДПОЧИНКУ
«І дам їм жити безпечно». Осії 2:18
Так, святі матимуть мир. Уривок, з якого взято це милостиве слово, говорить про мир «із зьвірми польовими, з птаством під небом і всїм тим, що човгає по землї». Це мир із земними ворогами, з таємничими лихами і з дрібними прикрощами! Будь-що з цього могло б не дати нам лягти, але ніщо з цього того не зробить. Господь цілком знищить те, що загрожує Його народові: «й закину луки та мечі й війну з землї». Мир справді буде глибокий, коли всі знаряддя неспокою буде розбито вщент.
Разом із цим миром прийде спочинок. «Дає він і сон тим, кого любить». Цілком забезпечені і втихомирені Богом, віруючі лягають у спокійному відпочинку.
Цей спочинок буде безпечний. Одна річ — лягти, а зовсім інша — «жити безпечно». Нас приведено до обіцяної землі, до Отчого дому, до світлиці любові, на лоно Христа: певно, тепер ми можемо спочивати безпечно. Віруючому безпечніше лягти в мирі, ніж сидіти без сну й тривожитися.
«Дав менї оселю серед лугів зелених». Ми ніколи не спочинемо, доки Утішитель не вкладе нас.
5 січня
ДИВОВИЖНА ЗАПОРУКА
«Я додам тобі сили». Ісаїї 41:10
Коли нас покликано служити або страждати, ми підраховуємо свою силу і бачимо, що її менше, ніж ми думали, і менше, ніж нам потрібно. Але нехай не занепадає наше серце, доки маємо таке слово, на яке можна спертися, бо воно запевняє нам усе, що нам тільки може знадобитися. Бог має всемогутню силу; цю силу Він може передати нам; і Його обітниця — що Він це зробить. Він буде поживою наших душ і здоров’ям наших сердець; і так Він дасть нам силу. Неможливо сказати, скільки сили Бог може вкласти в людину. Коли приходить Божа сила, людська неміч уже не перешкода.
Хіба ми не пам’ятаємо пори праці й випробувань, коли одержували таку особливу силу, що дивувалися самі собі? Посеред небезпеки ми були спокійні, у втраті — покірні, під наклепом — стримані, у хворобі — терплячі. Річ у тім, що Бог дає несподівану силу, коли на нас приходять незвичайні випробування. Ми підносимося над своєю немічною природою. Боягузи стають мужніми, нерозумним дається мудрість, а мовчазні тієї ж години одержують, що їм говорити. Власна неміч змушує мене відступати, але Божа обітниця робить мене сміливим. Господи, укріпи мене «по слову твому».
6 січня
ДОПОМОГА ЗЗОВНІ
«Буду помагати». Ісаїї 41:10
Вчорашня обітниця запевнила нам силу для того, що ми маємо робити, а ця гарантує нам допомогу там, де ми не можемо діяти самі. Господь каже: «Буду помагати». Силу всередині доповнює допомога ззовні. Бог може підняти нам союзників у нашій боротьбі, якщо так буде вгодно в Його очах; і навіть якщо Він не пошле нам людської допомоги, Він Сам буде поруч із нами, а це ще краще. «Наш величний Союзник» кращий за легіони смертних помічників.
Його допомога вчасна: Він — поміч скора в нещастях. Його допомога дуже мудра: Він знає, як дати кожному допомогу, що йому пасує й підходить. Його допомога найдієвіша, тоді як марна допомога людська. Його допомога більша за допомогу, бо Він несе весь тягар і задовольняє кожну потребу. «Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдїє менї чоловік?»
Оскільки Він уже був нашою допомогою, ми довіряємо Йому щодо теперішнього й майбутнього. Наша молитва: «Господи, прийди менї в поміч!»; наш досвід: «Дух помагає нам в немощах наших»; наше сподівання: «Очі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде»; а наша пісня незабаром буде: «Ти, Господи, допоміг менї».
7 січня
ЗАВЖДИ ЗРОСТАЮЧИ
«Більше сього бачити меш». Йоана 1:50
Це сказано віруючому з дитячою вірою, який був готовий прийняти Ісуса як Сина Божого, Царя Ізраїлевого, на підставі одного переконливого доказу. Ті, хто хоче бачити, побачать: це через те, що ми заплющуємо очі, ми стаємо такими сумно сліпими.
Ми вже багато бачили. Великі й незбагненні речі показав нам Господь, і за це ми хвалимо Його ім’я; але в Його Слові є більші істини, більші глибини досвіду, більші висоти спілкування, більші діла служіння, більші відкриття сили, і любові, і мудрості. Ми ще побачимо їх, якщо хочемо вірити нашому Господеві. Здатність вигадувати фальшиве вчення згубна, але сила бачити істину — це благословення. Небо буде відкрите нам, дорогу туди нам буде прояснено в Сині Людському, а ангельське сполучення, що діється між вишнім і нижнім царствами, стане нам яснішим. Тримаймо очі відкритими до духовного і чекаймо, що бачитимемо дедалі більше. Вірмо, що наше життя не зійде нанівець, а що ми завжди зростатимемо, бачачи більші й ще більші речі, доки не побачимо Самого великого Бога і вже ніколи не втратимо Його з очей.
8 січня
ЧИСТОТА СЕРЦЯ І ЖИТТЯ
«Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога». Маттея 5:8
Чистота, і саме чистота серця, — ось головне, до чого слід прагнути. Нам потрібно очиститися всередині через Духа і Слово, і тоді ми будемо чисті й назовні через посвяту й послух. Між почуттями і розумінням є тісний зв’язок: якщо ми любимо зло, то не можемо зрозуміти доброго. Якщо серце нечисте, то й око буде тьмяне. Як можуть бачити святого Бога ті люди, що люблять несвяте?
Який привілей — бачити Бога тут! Мить споглядання Його — це Небо на землі! У Христі Ісусі чисті серцем бачать Отця. Ми бачимо Його, Його істину, Його любов, Його задум, Його владу, Його вірність завітові, так, ми бачимо Його Самого в Христі. Але це осягається лише тоді, коли гріх не допускають до серця. Тільки ті, хто прагне побожності, можуть вигукнути: «Очі мої все дивляться на Господа». Бажання Мойсея: «Покажи ж менї славу твою!» — може здійснитися в нас лише тоді, коли ми очищаємо себе від усякого беззаконня. Ми «побачимо Його, яко ж єсть»; і «всякий, що має сю надїю на Нього, очищує себе». Радість теперішнього спілкування і надія на блаженне бачення — нагальні спонуки до чистоти серця і життя. Господи, зроби нас чистими серцем, щоб ми побачили Тебе!
9 січня
ЗДОБУВАТИ, ДАЮЧИ
«Добродїйна душа буде насичена». Приповісток 11:25
Якщо я хочу процвітати душею, я не повинен збирати свої запаси, а мушу роздавати бідним. Бути скупим і скнарою — це світський шлях до достатку, але не Божий, бо Він каже: «Той сипле щедро, й йому ще прибуває, а другий на міру скупий, та й все біднїшає». Шлях віри до здобутку — давати. Я мушу пробувати це знову й знову; і можу сподіватися, що стільки достатку, скільки буде мені на добро, прийде до мене як милостива нагорода за щедрий спосіб життя.
Звичайно, я не можу бути певний, що розбагатію. Я буду ситий, але не пересичений. Надто великі багатства могли б зробити мене таким неповоротким, якими зазвичай бувають огрядні люди, і завдати мені нетравлення світськості, а може, й спричинити ожиріння серця. Ні, якщо я досить ситий, щоб бути здоровим, то можу бути вдоволений; і якщо Господь дасть мені достатньо на прожиття, я можу бути цілком задоволений.
Але є розумова й духовна ситість, якої я дуже прагнув би, і вона приходить як плід щедрих думок про мого Бога, Його церкву і моїх ближніх. Не буду скупитися, щоб не заморити голодом свого серця. Буду щедрим і великодушним, бо так я стану подібним до мого Господа. Він віддав Себе за мене: чи ж пошкодую я Йому чогось?
10 січня
БОЖА НАГОРОДА
«Хто щедро надїляє, й сам надїлен буде». Приповісток 11:25
Якщо я дбайливо думатиму про інших, Бог подумає про мене; і так чи інакше Він мене винагородить. Подбаю про бідного, і Господь подбає про мене. Доглядатиму малих дітей, і Господь поводитиметься зі мною як зі Своєю дитиною. Пастиму Його отару, і Він пастиме мене. Поливатиму Його сад, і Він зробить мою душу напоєним садом. Це власна обітниця Господа; нехай же мені буде дано виконати умову, а тоді чекати її здійснення.
Я можу дбати про себе, доки не стану хворобливим; я можу стежити за власними почуттями, доки нічого не відчуватиму; і можу оплакувати свою неміч, доки не стану майже надто немічним, щоб оплакувати. Набагато корисніше для мене буде стати безкорисливим і з любові до мого Господа Ісуса почати дбати про душі людей довкола мене. Мій резервуар дуже міліє; свіжий дощ не приходить його наповнити; що мені робити? Я витягну затичку і дам його вмісту витекти, щоб напоїти зів’ялі рослини довкола мене. Що ж я бачу? Моя цистерна ніби наповнюється, поки з неї витікає. Діє таємне джерело. Поки все стояло, свіже джерело було запечатане; але коли мій запас витікає, щоб напоїти інших, Господь думає про мене. Алілуя!
11 січня
ВІРА БАЧИТЬ ВЕСЕЛКУ
«І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі». 1 Мойсея 9:14
Саме тепер хмар досить, але ми не боїмося, що світ буде знищено потопом. Ми досить часто бачимо веселку, щоб не мати таких страхів. Завіт, який Господь уклав із Ноєм, стоїть твердо, і ми не маємо щодо нього сумнівів. Чому ж тоді нам думати, що хмари скорботи, які тепер затьмарюють наше небо, скінчаться нашою загибеллю? Відкиньмо такі безпідставні страхи, що безчестять Бога.
Віра завжди бачить веселку завітної обітниці, коли почуття бачать хмару скорботи. Бог має лук, з якого міг би пускати Свої стріли погибелі; але гляньте! — веселка, цей лук, обернена вгору. Це лук без стріли й без тятиви; лук, вивішений для показу, якого вже не вживають для війни. Це лук багатьох барв, що виражає радість і втіху, а не лук, червоний від крові різанини чи чорний від гніву. Будьмо ж мужні. Ніколи Бог так не затьмарює нашого неба, щоб залишити Свій завіт без свідка; а навіть якби й так, ми довіряли б Йому, бо Він не може змінитися, чи збрехати, чи в будь-який інший спосіб не дотримати Свого завіту миру. Доки води знову не покриють землі, ми не матимемо причини сумніватися в нашому Богові.
12 січня
«ЛЮБОВ ДО КІНЦЯ»
«Бо не на віки Господь покидає». Плач 3:31
Він може відкинути на якийсь час, але не навіки. Жінка може на кілька днів відкласти свої прикраси, але не забуде про них і не викине їх на смітник. Не в Господній вдачі відкидати тих, кого Він любить, бо, «любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх». Дехто говорить, ніби ми то перебуваємо в благодаті, то випадаємо з неї, наче кролики, що шмигають у свої нори й назад; але насправді це не так. Господня любов — справа набагато серйозніша й тривкіша.
Він вибрав нас від вічності — і любитиме нас усю вічність. Він так полюбив нас, що помер за нас, тож ми можемо бути певні: Його любов ніколи не помре. Його честь настільки пов’язана зі спасінням віруючого, що Він так само не може відкинути його, як не може скинути з Себе Своїх шат Царя слави. Ні, ні! Господь Ісус як Голова ніколи не відкидає Своїх членів; як Жених Він ніколи не відкидає Своєї нареченої.
Ви думали, що вас відкинуто? Чому ви так погано подумали про Господа, Який заручив вас із Собою? Відкиньте такі думки й більше ніколи не дозволяйте їм гніздитися у вашій душі. «Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав» (Римлян 11:2). «Він ненавидить розлучення» (Малахія 2:16).
13 січня
НІКОЛИ НЕ ВИЖЕНЕ ГЕТЬ
«Хто приходить до мене, не вижену геть». Йоана 6:37
Чи є хоч один випадок, коли наш Господь вигнав того, хто прийшов до Нього? Якщо такий був, ми хотіли б про нього знати; але такого не було й ніколи не буде. Серед загиблих душ у пеклі немає жодної, яка могла б сказати: «Я прийшов до Ісуса, а Він мені відмовив». Неможливо, щоб ви чи я стали першими, кому Ісус порушить Своє слово. Не плекаймо такої темної підозри.
Припустімо, ми підемо до Ісуса зараз із сьогоднішніми бідами. В одному ми можемо бути певні: Він не відмовить нам у прийомі й не вижене нас. Ті з нас, хто приходив часто, і ті, хто ніколи раніше не приходив, — ходімо разом, і ми побачимо, що Він не зачинить дверей Своєї благодаті перед жодним із нас.
«Сей грішників приймає», але Він нікого не відштовхує. Ми приходимо до Нього в немочі й гріху, з тремтливою вірою, мізерним знанням і слабкою надією; але Він не виганяє нас. Ми приходимо з молитвою, і та молитва уривчаста; з визнанням, і те визнання недосконале; з хвалою, і та хвала далеко не гідна Його заслуг; і все ж Він приймає нас. Ми приходимо хворі, осквернені, виснажені й нікчемні; але Він аж ніяк не виганяє нас геть. Прийдімо ж сьогодні знову до Того, Хто ніколи нас не виганяє.
14 січня
СПОЧИНОК — ЦЕ ДАР
«Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас». Маттея 11:28
Ми, спасенні, знаходимо спочинок в Ісусі. Ті, хто ще не спасенний, отримають спочинок, якщо прийдуть до Нього, бо тут Він обіцяє його «дати». Ніщо не може бути безкоштовнішим за дар; приймімо ж радо те, що Він радо дає. Вам не треба його купувати чи позичати — лише прийняти як дар. Ви трудитеся під батогом честолюбства, жадібності, хтивості чи тривоги: Він визволить вас із цього залізного рабства й дасть вам спочинок. Ви «обтяжені» — так, «тяжко обтяжені» гріхом, страхом, клопотами, докорами сумління, страхом смерті; але якщо прийдете до Нього, Він зніме з вас тягар. Він ніс нищівну вагу нашого гріха, щоб нам більше не довелося її нести. Він став великим Тягарноносцем, щоб кожен обтяжений перестав згинатися під неймовірним гнітом.
Ісус дає спочинок. Це так. Чи повірите ви в це? Чи випробуєте це? Чи зробите це негайно? Прийдіть до Ісуса, відмовившись від усякої іншої надії, думаючи про Нього, вірячи Божому свідченню про Нього й довіряючи Йому все. Якщо ви так прийдете до Нього, спочинок, який Він вам дасть, буде глибоким, надійним, святим і вічним. Він дає спочинок, що переростає в небо, і дає його сьогодні всім, хто приходить до Нього.
15 січня
ЗБАГАЧЕНІ ВІРОЮ
«Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних». Псальма 9:18
Бідність — тяжка спадщина; але ті, хто уповає на Господа, збагачуються вірою. Вони знають, що Бог їх не забув; і хоча може здаватися, що їх оминули, коли Він у Своєму провидінні розподіляв добрі речі, вони чекають часу, коли все це буде виправлено. Лазар не завжди лежатиме серед псів біля воріт багача — він дістане свою нагороду на лоні Авраама.
Уже й тепер Господь пам’ятає Своїх бідних, але дорогоцінних синів. «Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене», — сказав один із давніх; і це справді так. Побожні бідні мають великі сподівання. Вони сподіваються, що Господь подасть їм усе потрібне для життя й побожності; вони сподіваються бачити, як усе сприяє їхньому добру; вони сподіваються на ще ближче спілкування зі своїм Господом, Який не мав де голову прихилити; вони чекають Його Другого Пришестя й сподіваються мати частку в його славі. Це сподівання не може загинути, бо воно зберігається в Христі Ісусі, Який живе навіки; і оскільки Він живе, житиме й воно. Бідний святий співає чимало пісень, яких багатий грішник не може зрозуміти. Тож коли тут, унизу, у нас скупий пайок, думаймо про царський стіл угорі.
16 січня
НАВІТЬ НАЙСЛАБШИЙ ПОКЛИК
«І буде того часу: Кожен, хто призивати буде ймя Господнє, спасеться». Йоіла 2:32
Чому я не призиваю Його імені? Чому я біжу то до одного сусіда, то до іншого, коли Бог так близько й почує мій найслабший поклик? Чому я сиджу, вигадую задуми та складаю плани? Чому б одразу не скинути себе й свій тягар на Господа? Найкраще бігти навпростець — чому ж я одразу не біжу до живого Бога? Марно шукатиму визволення деінде; але в Бога я його знайду, бо тут маю Його царське СПАСЕТЬСЯ, яке це запевняє.
Мені не треба питати, чи можна мені призивати Його, бо слово «кожен» дуже широке й всеосяжне. «Кожен» означає й мене, бо означає будь-кого й кожного, хто призиває Бога. Тож я піду за провідною думкою цього тексту й негайно призву славного Господа, Який дав таку щедру обітницю.
Моя справа нагальна, і я не бачу, як мене буде визволено; але це не моя турбота. Той, Хто дає обітницю, знайде шляхи й засоби її виконати. Моє — слухатися Його наказів; не моє — керувати Його задумами. Я Його слуга, а не Його повірений. Я призиваю Його, і Він визволить мене.
17 січня
ЛЮДИНА БЕЗ СТРАХУ
«Рече ж Бог до Мойсея: Та ж я буду з тобою». 2 Мойсея 3:12
Звісно, якщо Господь послав Мойсея з дорученням, то не відпустив би його самого. Величезний ризик, який це спричиняло, і велика сила, якої це вимагало, зробили б безглуздим, щоб Бог послав бідного самотнього єврея протистояти наймогутнішому цареві в усьому світі, а потім покинув його напризволяще. Не можна й уявити, щоб мудрий Бог виставив бідного Мойсея проти фараона й величезних сил Єгипту. Тому Він і каже: «Та ж я буду з тобою», ніби й мови не могло бути, що Він пошле його самого.
І в моєму випадку діятиме те саме правило. Якщо я йду в Господній справі, просто покладаючись на Його силу й маючи на меті лише Його славу, то певно, що Він буде зі мною. Те, що Він мене посилає, зобов’язує Його мене підтримати. Хіба цього не досить? Чого ще мені бажати? Якби зі мною були всі ангели й архангели, я міг би зазнати поразки; але якщо ВІН зі мною, я мушу перемогти. Тільки б мені подбати, щоб поводитися гідно цієї обітниці. Нехай я не йду боязко, неохоче, недбало чи самовпевнено. Якою ж має бути людина, з якою Бог! У такому товаристві мені личить бути мужнім і, як Мойсей, без страху увійти до фараона.
18 січня
ХРИСТОС І ЙОГО ДІТИ
«Як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство». Ісаїї 53:10
Наш Господь Ісус помер не даремно. Його смерть була жертовною: Він помер як наш Замісник, бо смерть була карою за наші гріхи; і оскільки Бог прийняв Його заміну, Він спас тих, за кого віддав Свою душу в жертву. Через смерть Він став подібним до пшеничного зерна, яке приносить багато плоду. Ісус неодмінно матиме покоління за поколінням дітей; Він — «Отець будучого віку». Він скаже: «Ось я і дїти, що дав менї Бог».
Людину шанують у її синах, а Ісус має повний сагайдак цих стріл сильного. Людина представлена у своїх дітях — так і Христос у християнах. У нащадках життя людини ніби подовжується й поширюється; так і життя Ісуса триває у віруючих.
Ісус живий, бо Він бачить Своє потомство. Він спиняє на нас Свій погляд, Він тішиться нами, Він визнає нас плодом страждань Своєї душі. Радіймо, що наш Господь не позбавлений радості від наслідку Своєї страшної жертви і що Він ніколи не перестане милуватися жнивами Своєї смерті. Ті очі, що колись плакали за нами, тепер дивляться на нас із втіхою. Так, Він дивиться на тих, хто дивиться на Нього. Наші погляди зустрічаються! Яка ж це радість!
19 січня
ВИЗНАННЯ УСТАМИ; ВІРА СЕРЦЕМ
«Коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся». Римлян 10:9
Мусить бути визнання устами. Чи зробив я його? Чи відкрито засвідчив свою віру в Ісуса як Спасителя, Якого Бог підняв із мертвих, і чи зробив я це так, як того хоче Бог? Чесно відповім собі на це питання.
Мусить бути й віра серцем. Чи щиро я вірю у воскреслого Господа Ісуса? Чи покладаюся на Нього як на єдину надію спасіння? Чи ця довіра — від серця? Відповім, як перед Богом.
Якщо я можу щиро твердити, що й визнав Христа, і повірив у Нього, то я спасенний. Текст не каже, що так, можливо, буде; він ясний як день і світлий як сонце на небі: «Ти будеш спасений». Як віруючий і визнавець, я можу покласти руку на цю обітницю й посилатися на неї перед Господом Богом зараз, і все життя, і в годину смерті, і в день суду.
Я мушу бути спасенний від вини гріха, від сили гріха, від кари за гріх і, зрештою, від самого існування гріха. Бог сказав це: «Ти будеш спасений». Я вірю в це. Я буду спасенний: я спасенний. Слава Богові на віки вічні!
20 січня
ПЕРЕМОЖЕЦЬ
«Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серединї раю Божого». Одкриттє 2:7
Ніхто не сміє повернутися спиною в день битви чи відмовитися йти на святу війну. Ми мусимо воювати, якщо хочемо царювати, і мусимо вести боротьбу, доки не переможемо кожного ворога, інакше ця обітниця не для нас, бо вона лише для того, «хто побідить». Ми маємо перемогти лжепророків, що прийшли у світ, і все зло, яке супроводжує їхнє вчення. Ми маємо перемогти власне малодушшя й схильність відступати від своєї першої любові. Прочитайте все слово Духа до церкви в Ефесі.
Якщо з благодаті ми здобудемо перемогу — а ми її здобудемо, якщо справді йтимемо за нашим переможним Провідником, — тоді нас допустять до самого центру Божого раю, і нам дозволять пройти повз херувима з його полум’яним мечем і підійти до того охоронюваного дерева, з якого коли людина з’їсть, то житиме навіки. Так ми уникнемо безконечної смерті, що є долею гріха, і здобудемо вічне життя, яке є печаттю невинності, плодом безсмертних засад богоподібної святості. Ну ж бо, серце моє, наберися відваги! Утекти від боротьби — означає втратити радощі нового й кращого Едему; битися до перемоги — означає ходити з Богом у раю.
21 січня
БОЖІ ВОРОГИ СХИЛЯТЬСЯ
«І відати муть Египтяне, що я Господь». 2 Мойсея 7:5
Безбожний світ важко навчити. Єгипет не знає Єгови, а тому сміє ставити своїх ідолів і навіть насмілюється питати: «Хто сей Господь?» Та Господь має намір зламати горді серця, хочуть вони того чи ні. Коли Його суди гримлять над їхніми головами, затьмарюють їхнє небо, нищать їхні врожаї та вбивають їхніх синів, вони починають розпізнавати дещо з Єговиної сили. Ще будуть на землі вчинені такі діла, що поставлять скептиків на коліна. Не лякаймося їхнього богохульства, бо Господь може подбати про Своє ім’я, і Він зробить це дуже дієво.
Спасіння Його власного народу було ще одним могутнім засобом, щоб Єгипет пізнав, що Бог Ізраїля — Єгова, живий і істинний Бог. Жоден ізраїльтянин не загинув від жодної з десяти кар. Ніхто з вибраного насіння не втопився в Червоному морі. Так само спасіння вибраних і певне прославлення всіх істинних віруючих змусить найупертіших Божих ворогів визнати, що Єгова — Він Бог.
О, якби Його переконлива сила виходила через Святого Духа в проповіді Євангелії, доки всі народи не схиляться перед ім’ям Ісуса й не назвуть Його Господом!
22 січня
ХРИСТИЯНСЬКА ЩЕДРІСТЬ
«Щасливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь». Псальма 41:1
Думати про бідних і носити їх у серці — обов’язок християнина; бо Ісус поставив їх поруч із нами й біля нас, коли сказав: «Всякого бо часу маєте вбогих із собою».
Багато хто дає гроші бідним поспіхом, не замислюючись; а ще більше людей не дає нічого. Ця дорогоцінна обітниця належить тим, хто «дбає» про бідних: вникає в їхнє становище, обмірковує, як їм допомогти, і дбайливо це здійснює. Турботою ми можемо зробити більше, ніж готівкою, а найбільше — тим і другим разом. Тим, хто дбає про бідних, Господь обіцяє Свою власну дбайливість у часи скрути. Він виведе нас із біди, якщо ми допомагаємо іншим, коли вони в біді. Ми дістанемо надзвичайну допомогу провидіння, якщо Господь побачить, що ми намагаємося подбати про інших. Час біди в нас буде, хоч би якими щедрими ми були; але якщо ми милосердні, то можемо претендувати на особливе визволення, і Господь не зречеться Свого слова й Своєї розписки. Скупі скнари хай допомагають собі самі, а дбайливим і щедрим віруючим допоможе Господь. Як ви вчинили з іншими, так і Господь учинить із вами. Спорожніть кишені.
23 січня
ДОВЕРШЕНА ЖЕРТВА
«І положить руку свою на голову жертви всепалення, і знайде ласку в Господа, щоб спокутувати гріхи свої». 3 Мойсея 1:4
Якщо через те покладення руки бичок ставав жертвою того, хто його приносив, то наскільки більше Ісус стане нашим, коли ми покладемо на Нього руку віри?
«Кладе моя віра руку
На голову дорогу Твою,
Як каянник, я стою
І гріх свій там визнаю».
Якщо бичок міг знайти ласку, щоб спокутувати гріхи того, хто його приніс, то наскільки більше Господь Ісус буде нашим повним і всеохопним умилостивленням? Дехто сперечається з великою істиною заміни; але для нас вона — наша надія, наша радість, наша похвала, наше все. Ісуса прийнято за нас, щоб спокутувати наші гріхи, і ми «прийняті в Улюбленому».
Нехай читач негайно подбає покласти руку на довершену Господню жертву, щоб, прийнявши її, здобути її благо. Якщо він уже зробив це колись, хай зробить знову. Якщо ж ніколи не робив, хай простягне руку без найменшого зволікання. Ісус ваш уже тепер, якщо ви хочете Його мати. Спирайтеся на Нього; спирайтеся на Нього всією вагою — і Він ваш поза всяким сумнівом; ви примирені з Богом, ваші гріхи стерто, і ви належите Господу.
24 січня
ТУРБОТА ПРО НАШІ НОГИ
«Ноги праведних він стереже». 1 Самуїлова 2:9
Дорога слизька, а наші ноги немічні, але Господь стерегтиме наші ноги. Якщо ми слухняною вірою віддамо себе, щоб бути Його святими, Він Сам буде нашим охоронцем. Він не лише накаже Своїм ангелам берегти нас, але й Сам оберігатиме наші кроки.
Він стерегтиме наші ноги від падіння, щоб ми не забруднили своєї одежі, не поранили своїх душ і не дали ворогові приводу богохульствувати.
Він стерегтиме наші ноги від блукання, щоб ми не ступили на стежки омани, на шляхи безумства чи на дороги світських звичаїв.
Він стерегтиме наші ноги, щоб вони не набрякали від утоми й не вкривалися пухирями через нерівність і довжину дороги.
Він стерегтиме наші ноги від ран: наше взуття буде залізне й мідне, тож навіть коли ступатимемо по лезу меча чи по смертоносних зміях, ми не стікатимемо кров’ю й не отруїмося.
Він також визволить наші ноги із сітки. Ми не заплутаємося в підступах наших злобних і хитрих ворогів.
Маючи таку обітницю, біжімо без утоми й ходімо без страху. Той, Хто стереже наші ноги, робить це надійно.
25 січня
ВІН ВІДПОВІДАЄ НА ЩИРЕ ВИЗНАННЯ
«І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї. Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло». Йова 33:27, 28
Це слово правди, зібране з досвіду Божої людини, і воно рівнозначне обітниці. Що Господь робив і робить, те Він робитиме й надалі, доки стоїть світ. Господь прийме в Своє лоно всіх, хто приходить до Нього зі щирим визнанням свого гріха; власне, Він завжди пильно виглядає тих, хто в біді через свої провини.
Хіба ми не можемо підписатися під цими словами? Хіба ми не грішили, грішили особисто, так що можемо сказати: «Грішив я»? Грішили свідомо, кривлячи правдою? Грішили так, що побачили: користі в цьому немає, а є лише вічна втрата? Тож ходімо до Бога з цим чесним визнанням. Більшого Він не просить. Меншого ми зробити не можемо.
Посилаймося на Його обітницю в Ісусове ім’я. Він визволить нас із пекельної безодні, що роззявилася на нас; Він дарує нам життя й світло. Навіщо нам впадати у відчай? Навіщо навіть сумніватися? Господь не глузує зі смиренних душ. Він має на увазі те, що каже. Винних можна простити. Ті, хто заслуговує на страту, можуть дістати безплатне помилування. Господи, ми визнаємо, і молимо Тебе: прости!
26 січня
БОГ РОЗГАНЯЄ СТРАХ
«На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону». 4 Мойсея 23:24 (23:23)
Як це має з корінням і гіллям вирвати всі безглузді, забобонні страхи! Навіть якби в чаклунстві та прикметах була якась правда, вони не могли б зашкодити Господньому народові. Тих, кого благословляє Бог, біси не можуть проклясти.
Безбожні люди, як Валаам, можуть хитро замишляти загибель Господнього Ізраїля; але з усією своєю потайністю й підступністю вони приречені на поразку. Їхній порох відсирів, лезо їхнього меча затупилося. Вони збираються разом; але оскільки Господь не з ними, збираються марно. Ми можемо спокійно сидіти й дати їм плести свої сіті, бо ми в них не потрапимо. Хоч би вони кликали на поміч Вельзевула й удавалися до всієї його зміїної хитрості, це їм нічого не дасть: чари не діятимуть, ворожба обдурить їх самих. Яке ж це благословення! Як воно заспокоює серце! Божі Якови борються з Богом, але ніхто не поборе їх. Божі Ізраїлі мають силу перед Богом і перемагають, але ніхто не матиме сили перемогти їх. Нам не треба боятися ні самого лукавого, ні жодного з тих таємних ворогів, чиї слова сповнені підступу, а задуми глибокі й незбагненні. Вони не можуть зашкодити тим, хто уповає на живого Бога. Ми кидаємо виклик дияволові й усім його легіонам.
27 січня
ДОРОГОЦІННЕ ПОКАЯННЯ
«І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили». Езекиїла 20:43
Коли Господь прийняв нас і ми стоїмо на місці ласки, миру й безпеки, тоді нас спонукає каятися в усіх наших падіннях і провинах перед нашим милостивим Богом. Покаяння таке дорогоцінне, що його можна назвати діамантом найчистішої води, і воно солодко обіцяне Божому народові як один із найбільш освячувальних плодів спасіння. Той, Хто приймає покаяння, також і дає покаяння; і дає Він його не з «гіркої скриньки», а з тих «коржиків із медом», якими годує Свій народ. Відчуття прощення, купленого кров’ю, і незаслуженої милості — найкращий засіб розтопити кам’яне серце. Чи відчуваємо ми черствість? Подумаймо про любов завіту — і тоді ми покинемо гріх, оплакуватимемо гріх і гидуватимемо гріхом; так, ми гидуватимемо самими собою за те, що грішили проти такої безмежної любові. Прийдімо до Бога з цією обітницею покаяння й попросімо Його допомогти нам згадати, і покаятися, і пожалкувати, і повернутися. О, якби ми могли зазнати, як святий смуток розтоплює серце! Яким полегшенням був би потік сліз! Господи, удар по скелі або промов до скелі, і дай водам потекти!
28 січня
СЛЬОЗИ ПРИПИНЯТЬСЯ
«І обітре Бог усяку сльозу з очей їх». Одкриттє 21:4
Так, ми дійдемо до цього, якщо ми віруючі. Смуток припиниться, і сльози буде обтерто. Це світ плачу, але він минає. Буде нове небо й нова земля — так каже перший вірш цього розділу; а отже, не буде за чим плакати щодо гріхопадіння та бід, які з нього випливають. Прочитайте другий вірш і зверніть увагу, як він говорить про наречену та її весілля. Весілля Агнця — час безмежної радості, і сльози там були б не до речі. Третій вірш каже, що Сам Бог перебуватиме серед людей; а по Його правиці, безперечно, блаженство повік, і сльози вже не можуть литися.
Яким буде наш стан, коли не буде більше ні смутку, ні крику, ні болю? Це буде славніше, ніж ми можемо нині уявити. О очі, червоні від плачу, спиніть свій пекучий потік, бо ще трохи — і ви більше не знатимете сліз! Ніхто не може обтерти сліз так, як Бог любові, а Він уже йде, щоб це зробити. «Посилає на ніч сльози, а досьвіта радість». Прийди, Господи, і не барися; бо тепер плакати мусять і чоловіки, і жінки!
29 січня
ПОСЛУХ ПРИНОСИТЬ БЛАГОСЛОВЕННЯ
«Пильнуй і сповняй всї слова мої, що тобі заповідаю, щоб по віки було добре тобі й дїтям твоїм по тобі за те, що чинити меш все, що добре і праве перед очима Господа, Бога твого». 5 Мойсея 12:28
Хоч спасіння не з діл закону, однак благословення, обіцяні за послух, не відмовлені вірним слугам Божим. Прокляття наш Господь зняв, коли став за нас прокляттям, але жодного пункту благословення не скасовано.
Ми маємо помічати й слухати об’явлену волю Господа, зважаючи не на якісь її частини, а на «усі ці слова». Не повинно бути жодного перебирання, лише неупереджена пошана до всього, що Бог заповів. Це дорога блаженства для батька й для його дітей. Господнє благословення спочиває на Його вибраних до третього й четвертого покоління. Якщо вони ходять перед Ним праведно, Він дасть усім людям пізнати, що вони — насіння, яке Господь благословив.
Жодне благословення не прийде до нас чи наших через нечесність або дворушність. Шляхи пристосування до світу й несвятості не можуть принести добра ні нам, ні нашим. Добре буде нам, коли ми добре ходитимемо перед Богом. Якщо чесність не дасть нам успіху, то шахрайство й поготів. Що тішить Бога, те потішить і нас.
30 січня
НЕБЕСНИЙ СУПРОВІД
«І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш». 1 Мойсея 28:15
Чи потребуємо ми милостей у дорозі? Ось добірні — Божа присутність і охорона. Усюди ми потребуємо і того, і того, і всюди матимемо їх, якщо йдемо на поклик обов’язку, а не лише за власною примхою. Навіщо нам вважати переїзд до іншої країни сумною необхідністю, коли його покладає на нас Божа воля? У кожній країні віруючий однаково прочанин і чужинець; і все ж у кожному краї Господь — його оселя, як Він був оселею для Своїх святих в усіх поколіннях. Нам може бракувати захисту земного монарха, але коли Бог каже: «Я оберігатиму тебе», — ми не в справжній небезпеці. Це благословенний паспорт для мандрівника й небесний супровід для переселенця.
Яків ніколи раніше не виходив із батьківського дому: він був маминим синком, а не шукачем пригод, як його брат. Та все ж він вирушив у чужий край, і Бог пішов із ним. Мав він мало пожитків і жодних слуг; однак жоден князь ніколи не подорожував із шляхетнішою вартою. Навіть коли він спав у відкритому полі, ангели стерегли його, і Господь Бог говорив до нього. Якщо Господь велить нам іти, скажімо разом із нашим Господом Ісусом: «Уставайте, ходїмо з відсїля».
31 січня
БОГ ЗАВЖДИ ЧУЄ
«Бог мій почує мене». Михея 7:7
Друзі можуть бути невірні, але Господь не відвернеться від благодатної душі; навпаки, Він вислухає всі її бажання. Пророк каже: «Перед тою, що лежить на лонї твойму, стережи двері уст твоїх. Ворогами стануть чоловікові домашні його». Це жалюгідний стан речей; але навіть у такому разі Найкращий Друг лишається вірним, і ми можемо розповісти Йому все своє горе.
Наша мудрість — дивитися на Господа, а не сваритися з чоловіками чи жінками. Якщо наші власні рідні нехтують нашими любовними закликами, уповаймо на Бога нашого спасіння, бо Він почує нас. Він почує нас тим охочіше через немилосердя й гніт інших, і невдовзі ми матимемо причину вигукнути: «О, не тїшся моїм горем, моя ворожице!»
Оскільки Бог — живий Бог, Він може чути; оскільки Він — люблячий Бог, Він хоче чути; оскільки Він — наш Бог завіту, Він зобов’язав Себе чути нас. Якщо кожен із нас може говорити про Нього «Бог мій», ми можемо з абсолютною певністю сказати: «Бог мій почує мене». Тож прийди, о стражденне серце, і нехай твої печалі виллються перед Господом, Богом твоїм! Я схилю коліна потай і в душі прошепочу: «Бог мій почує мене».