Чекова книжка банку віри
Листопад

Розділ 12 · 30 хв читання · 38 хв слухання

Листопад

1 листопада

ДОСКОНАЛІСТЬ І ЗБЕРЕЖЕННЯ

«Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се)» 1 Солунян 5:24

Що Він зробить? Він освятить нас цілком. Погляньте на попередній вірш. Він провадитиме діло очищення, доки ми не станемо досконалими в усьому. Він збереже «ввесь ваш дух, і душа, і тїло ... непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа». Він не дасть нам відпасти від благодаті чи потрапити під владу гріха. Які це великі милості! Тож добре нам поклонятися Подателеві таких невимовних дарів.

Хто це зробить? Господь, Який покликав нас із темряви в Своє дивне світло, зі смерті в гріху до вічного життя в Христі Ісусі. Тільки Він може це зробити: така досконалість і таке збереження можуть походити лише від Бога всякої благодаті.

Чому Він це зробить? Бо Він «вірен» — вірний Своїй власній обітниці, яка запорукою стоїть за спасіння віруючого; вірний Своєму Синові, нагорода Якого в тому, що Його народ буде поставлено перед Ним бездоганним; вірний ділу, яке Він почав у нас дієвим покликанням. Святі покладаються не на власну вірність, а на вірність Самого Господа.

Ну ж бо, душе моя, ось чудовий бенкет, щоб почати похмурий місяць. Нехай надворі тумани, але всередині має сяяти сонце.

2 листопада

НЕБЕСНЕ БАГАТСТВО

«Та й не уйме добра тим, що жиють в чистотї» Псальма 84:11

Багато приємного Господь може не дати, але «добра» не уйме. Він найкращий суддя того, що для нас добре. Деякі речі безперечно добрі, і їх ми можемо мати, тільки попросивши, через Ісуса Христа, нашого Господа.

Святість — добра річ, і її Він щедро творитиме в нас. Перемогу над лихими нахилами, буйною вдачею й лихими звичками Він радо дасть, і ми не повинні лишатися без неї.

Він дарує повну певність, і близьке спілкування з Собою, і доступ до всієї правди, і сміливість, що перемагає біля престолу милосердя. Якщо ми цього не маємо, то через брак віри, щоб прийняти, а не через якусь Божу неохоту дати. Спокій, небесний настрій, велике терпіння й палку любов — усе це Він дасть святій старанності.

Але зважте добре: ми маємо «жити в чистотї». Не повинно бути ні подвійних намірів, ні кривих оборудок, ні лицемірства, ні обману. Якщо ми живемо нечисто, Бог не може дарувати нам Своїх милостей, бо це була б премія за гріх. Шлях чистоти — це шлях небесного багатства, багатства такого великого, що воно охоплює всяке добро.

Яка обітниця, щоб посилатися на неї в молитві! Станьмо на коліна.

3 листопада

У БОЖИЙ ЧАС

«Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться» Аввакума 2:3

Милість може здаватися повільною, але вона певна. Господь у Своїй непомильній мудрості призначив час для виявів Своєї благодатної сили, і Божий час — найкращий час. Ми поспішаємо; видиво благословення збуджує наше бажання й підганяє наші прагнення; але Господь дотримає Своїх призначених строків. Він ніколи не приходить раніше Свого часу; Він ніколи не запізнюється.

Боже слово тут описано як щось живе, що говоритиме й прийде. Воно ніколи не буває мертвою буквою, як ми спокушаємося боятися, коли довго вичікуємо його сповнення. Живе слово вже в дорозі від живого Бога, і хоч може здаватися, що воно бариться, насправді це не так. Божий потяг не запізнюється. Це лише справа терпіння, і незабаром ми самі побачимо вірність Господа. Жодна Його обітниця не підведе: воно «не заведе». Жодна Його обітниця не загубиться в мовчанні: «воно говорить». Яку розраду промовить воно вухові, що вірить! Жодну Його обітницю не доведеться відновлювати, як вексель, якого не змогли сплатити в день, коли настав строк, — «воно збудеться певно».

Ну ж бо, душе моя, невже ти не можеш почекати на свого Бога? Спочинь у Ньому й замовкни в невимовному мирі.

4 листопада

КОПАЙТЕ РОВИ

«І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами; Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете» 2 Царів 3:16, 17

Три війська гинули від спраги, і Господь утрутився. Хоч Він не послав ні хмари, ні дощу, проте дав води вдосталь. Він не залежить від звичайних засобів, а може здивувати Свій народ новинами мудрості й сили. Так нам дано побачити більше Бога, ніж могли б виявити звичайні процеси. Хоч Господь може прийти нам на поміч не так, як ми чекаємо, бажаємо чи гадаємо, проте Він так чи інакше подбає про нас. Велике благословення для нас — піднятися над спогляданням другорядних причин, щоб дивитися в обличчя великої Першопричини.

Чи маємо ми сьогодні досить благодаті, щоб копати рови, куди могло б литися Боже благословення? На жаль! Ми надто часто не виявляємо справжньої, практичної віри. Будьмо ж сьогодні напоготові, чекаючи відповідей на молитву. Як дитина, що йшла на зібрання молитися про дощ і взяла з собою парасольку, так і ми справді й на ділі чекаймо, що Господь нас благословить. Копаймо по долині рови за ровами й чекаймо, що всі вони сповняться.

5 листопада

БОЛІСНЕ МИНЕ

«Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив» Ісаїї 57:16

Наш небесний Отець шукає нашого навчання, а не нашої погибелі. Його суперечка з нами має добрий намір щодо нас. Він не завжди стоятиме проти нас зі зброєю. Нам здається, що Господь довго нас карає, але це тому, що нам бракує терпіння. Його милосердя навіки, але не Його суперечка. Ніч може тягтися втомливо довго, але зрештою мусить поступитися радісному дню. Як суперечка лише на час, так і гнів, що до неї веде, лише на коротку мить. Господь надто любить Своїх вибраних, щоб завжди гніватися на них.

Якби Він завжди поводився з нами так, як іноді, ми б цілком знемогли й безнадійно зійшли до брам смерті. Мужайся, любе серце! Господь скоро припинить Свої докори. Тримайся, бо Господь підтримає тебе й проведе крізь усе. Той, Хто створив тебе, знає, яке ти слабке і як мало можеш витримати. Він ніжно поводитиметься з тим, що так тонко створив. Тож не бійся болісного теперішнього, бо воно поспішає до щасливого майбутнього. Той, Хто вдарив тебе, тебе й зцілить; за Його малим гнівом прийдуть великі милості.

6 листопада

РАДІСТЬ І БАЖАННЯ

«І радуйся в Господї, то він дасть тобі бажання серця твого» Псальма 37:4

Радість у Бозі має силу перетворювати і підносить людину над грубими бажаннями нашої занепалої природи. Радість в Єгові не лише солодка сама собою, а й робить солодкою всю душу, доки прагнення серця не стануть такими, що Господь може безпечно пообіцяти їх сповнити. Хіба це не величезна радість, яка формує наші бажання, доки вони не стануть подібними до Божих бажань?

Наш нерозумний шлях — спершу забажати, а тоді взятися домагатися того, чого бажаємо. Ми не беремося до діла по-Божому, тобто шукати спершу Його, а тоді чекати, що все інше додасться нам. Якщо ми дозволимо, щоб наше серце наповнилося Богом, аж поки не переповниться радістю, то Сам Господь подбає, щоб ми не мали нестачі в жодному добрі. Замість шукати радощів деінде, залишімося вдома з Богом і пиймо воду з власного джерела. Він може зробити для нас набагато більше, ніж усі наші друзі. Краще задовольнятися самим Богом, ніж ходити, нудьгуючи й тужачи за жалюгідними дрібницями часу й почуттів. Якийсь час у нас можуть бути розчарування; але якщо вони наближають нас до Господа, їх слід надзвичайно цінувати, бо зрештою вони забезпечать нам сповнення всіх наших правильних бажань.

7 листопада

СПРАВЖНЯ ПОКОРА ВИНАГОРОДЖЕНА

«Хто ж принижуєть ся, пійде вгору» Луки 18:14

Нам не повинно бути важко впокорюватися, бо чим нам пишатися? Ми маємо займати найнижче місце, не чекаючи, поки нам про це скажуть. Якщо ми розважливі й чесні, то будемо малими у власних очах. Особливо перед Господом у молитві ми зіщулимося до нічого. Там ми не можемо говорити про заслуги, бо не маємо їх: наше єдине звернення може бути тільки до милосердя: «Боже, милостивий будь менї грішному».

Ось підбадьорливе слово від престолу. Господь піднесе нас, якщо ми впокоримося. Для нас дорога вгору веде вниз. Коли нас роздягнено від самих себе, ми зодягаємося в покору, а це найкраще вбрання. Господь піднесе нас у мирі й щасті душі; Він піднесе нас до пізнання Свого Слова й спілкування з Собою; Він піднесе нас у радості певного прощення й виправдання. Господь кладе Свої почесті на тих, хто може носити їх на честь Подателя. Він дає корисність, прийняття й вплив тим, хто не загордиться від них, а буде впокорений почуттям більшої відповідальності. Ні Бог, ні людина не захочуть підносити того, хто підносить сам себе; але і Бог, і добрі люди разом шанують скромну гідність.

Господи, принизь мене в моїх власних очах, щоб я піднісся в Тобі.

8 листопада

ВЕЛИЧ БЛАГОДАТІ

«Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершується» 2 Коринтян 12:9

Нашу неміч слід цінувати, бо вона звільняє місце для Божої сили. Ми, можливо, ніколи не пізнали б сили благодаті, якби не відчули немочі природи. Благословен Господь за жало в тілі й посланця сатани, коли вони приводять нас до Божої сили.

Це дорогоцінне слово з уст Самого нашого Господа. Воно змусило автора сміятися з радості. Божої благодаті доволі для мене! Ще б пак. Хіба небо не досить велике для птаха, а океан — для риби? Всевистачальний достатній для моєї найбільшої потреби. Той, Хто достатній для землі й неба, напевно, може зарадити одному бідному черв’якові, як я.

Тож покладімося на нашого Бога та Його благодать. Якщо Він не усуне нашого горя, то дасть нам сили його нести. Його сила вливатиметься в нас, доки черв’як не молотитиме гори, а ніщо не переможе всіх високих і могутніх. Краще нам мати Божу силу, ніж власну; бо якби ми були в тисячу разів сильнішими, ніж є, усе це було б ніщо перед лицем ворога; а якби ми могли бути ще слабшими, ніж є, що навряд чи можливо, ми все одно могли б усе в Христі.

9 листопада

КОНЕЧНЕ ЗНАННЯ

«І зрозуміють, що я Господь, Бог їх, із ними, а вони, дом Ізрайлїв, — мій нарід, говорить Господь Бог» Езекиїла 34:30

Бути Господнім народом — добірне благословення, але знати, що ми такі, — благословення втішне. Одне — сподіватися, що Бог з нами, а інше — знати, що це так. Віра нас спасає, але певність нас наповнює задоволенням. Ми приймаємо Бога як свого Бога, коли віримо в Нього; але радість Його отримуємо, коли знаємо, що Він наш, а ми — Його. Жоден віруючий не повинен задовольнятися сподіванням і довірою; він має просити Господа повести його далі, до повної певності, щоб предмети надії стали предметами певності.

Саме тоді, коли ми тішимося благословеннями завіту й бачимо, як нашого Господа Ісуса підняли для нас як славну рослину, ми доходимо ясного знання Божої прихильності до нас. Не законом, а благодаттю дізнаємося ми, що ми — Господній народ. Звертаймо завжди очі в бік дармової благодаті. Певність віри ніколи не прийде з діл закону. Це євангельська чеснота, і вона може дійти до нас лише євангельським шляхом. Не дивімося всередину себе. Дивімося на самого Господа. Коли бачимо Ісуса, бачимо своє спасіння.

Господи, пошли нам такий приплив Твоєї любові, щоб нас винесло далеко за багно сумніву й страху.

10 листопада

ХОДИТИ, НЕ СПОТИКАЮЧИСЬ

«Не дасть нозї твоїй спіткнутись» Псальма 121:3

Якщо Господь не дасть, то ні люди, ні біси не зможуть цього зробити. Як би вони тішилися, якби могли завдати нам ганебного падіння, вигнати нас з нашого місця й поховати в забутті! Вони могли б робити це досхочу, якби не одна перешкода, і лише одна: Господь не дасть; а якщо Він не дасть, то й ми не спіткнемося.

Життєвий шлях подібний до мандрівки Альпами. На гірських стежках постійно загрожує, що нога посковзнеться. Де шлях високий, там голова легко паморочиться, і тоді ноги швидко ковзають: є місця, гладенькі, як скло, а інші — нерівні від сипкого каміння, і на тих і на інших важко не впасти. Хто протягом усього життя спромігся триматися прямо й ходити, не спотикаючись, той має найкращі підстави для вдячності. Серед ям і пасток, зі слабкими колінами, втомленими ногами й хитрими ворогами жодна Божа дитина не встояла б і години, якби не вірна любов, яка не дасть її нозі спіткнутися. «Серед тисяч пасток стою, Тримаєш, бережеш мене рукою Ти; Рука незрима та мене вестиме Й на гору святу приведе Твою».

11 листопада

ГОСПОДНІ ВІЛЬНІ ЛЮДИ

«Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю» Римлян 6:14

Гріх царюватиме, якщо зможе: його не вдовольнить жодне місце нижче за престол серця. Часом ми боїмося, що він нас переможе, і тоді взиваємо до Господа: «Не дай неправотї запанувати надо мною!» А ось Його втішна відповідь: «Гріх над вами не пануватиме. Він може нападати на вас і навіть ранити вас, але ніколи не встановить над вами своєї влади».

Якби ми були під законом, наш гріх набирав би сили й тримав би нас під своєю владою; бо кара за гріх у тому, що людина потрапляє під владу гріха. А що ми під завітом благодаті, то певне проголошення завіту береже нас від того, щоб відступити від живого Бога. Нам обіцяно благодать, якою нас повертають із наших блукань, очищають від наших нечистот і звільняють від кайданів звички.

Ми могли б лягти у відчаї й «згодитися служити єгиптянам», якби досі були рабами, що працюють за вічне життя; але, оскільки ми Господні вільні люди, ми набираємося мужності боротися з нашою зіпсутістю й спокусами, певні, що гріх ніколи більше не підкорить нас своїй владі. Сам Бог дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа, Якому слава на віки віків. Амінь.

12 листопада

ОСВЯЧЕНІ ДУШІ ЗАДОВОЛЕНІ

«А люд мій засититься добром моїм, говорить Господь» Еремії 31:14

Зверніть увагу на «мій», що стоїть двічі: «Люд мій засититься добром моїм».

Той народ, що задоволений Богом, позначений як Божий власний. Він вподобав їх, бо вони вподобали Його. Вони називають Його своїм Богом, а Він називає їх Своїм народом; Він задоволений тим, щоб узяти їх за Свою частку, а вони задоволені Ним як своєю часткою. Між Божим Ізраїлем і Богом Ізраїля — взаємне спілкування радості.

Ці люди задоволені. Це велика річ. Дуже мало хто із синів людських буває колись задоволений, хоч би якою була їхня доля; вони проковтнули п’явку, і вона невпинно кричить: «Давай! Давай!» Лише освячені душі — задоволені душі. Сам Бог мусить і навернути нас, і вдовольнити нас.

Не дивно, що Господній народ задоволений добром свого Господа. Тут добро без домішки, щедрість без міри, милість без докору, любов без зміни, прихильність без застережень. Якщо Боже добро нас не задовольняє, то що задовольнить? Що?! Ми все ще стогнемо? Певно, всередині є неправильне бажання, якщо це таке бажання, якого Боже добро не задовольняє.

Господи, я задоволений. Благословенне ім’я Твоє.

13 листопада

НЕВСИПУЩА ВАРТА

«Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він» Псальма 121:4

Єгова — «Сторож Ізраїля». Жодна форма непритомності ніколи не находить на Нього — ні глибша дрімота, ні легший сон. Він ніколи не перестає пильнувати дім і серце Свого народу. Це достатня причина, щоб ми спочивали в досконалому мирі. Олександр казав, що спить, бо його друг Парменіон вартує; тим більше ми можемо спати, бо наш Бог — наша сторожа.

«Бач!» поставлено тут, щоб привернути нашу увагу до підбадьорливої правди. Ізраїль, коли мав камінь замість подушки, заснув; але його Бог не спав і прийшов до Свого слуги у видінні. Коли ми лежимо беззахисні, Сам Єгова покриє нашу голову.

Господь береже Свій народ, як багач береже свій скарб, як полководець тримає місто з гарнізоном, як вартовий стереже свого володаря. Ніхто не може зашкодити тим, хто під такою охороною. Дозволь мені віддати свою душу в Його любі руки. Він ніколи не забуває нас, ніколи не перестає дієво дбати про нас, ніколи не буває неспроможним нас зберегти.

Господи мій, бережи мене, щоб я не заблукав, не впав і не загинув. Бережи мене, щоб я беріг Твої заповіді. Своєю невсипущою опікою не дай мені спати, як лінивцеві, і загинути, як ті, що сплять сном смерті.

14 листопада

ІМ’Я, ЯКИМ ПРОСИТИ

«Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю» Йоана 14:14

Яка широка обітниця! Будь-чого! Великі чи малі — усі мої потреби охоплює це слово «чого». Ну ж бо, душе моя, будь вільною біля престолу милосердя і почуй, як твій Господь каже тобі: «Відчини уста твої, і я наповню їх».

Яка мудра обітниця! Ми завжди маємо просити в ім’я Ісуса. Це підбадьорює нас і водночас шанує Його. Це постійний аргумент. Іноді всі інші аргументи меркнуть, особливо ті, які ми могли б черпати з нашого власного стосунку до Бога чи з нашого досвіду Його благодаті; але в такі часи ім’я Ісуса таке ж могутнє біля престолу, як і завжди, і ми можемо посилатися на нього з повною певністю.

Яка повчальна молитва! Я не можу просити нічого, під чим не можу поставити руку й печать Христа. Я не смію вживати ім’я мого Господа для самолюбного чи свавільного прохання. Я можу вживати ім’я мого Господа лише для таких молитов, які Він Сам молив би, якби був на моєму місці. Це високе право — бути уповноваженим просити в ім’я Ісуса, наче Сам Ісус просить; але наша любов до Нього ніколи не дозволить нам поставити це ім’я там, де Він його не поставив би.

Чи прошу я того, що Ісус схвалює? Чи смію я поставити Його печать на свою молитву? Тоді я маю те, чого прошу в Отця.

15 листопада

БЕЗМЕЖНІ БАГАТСТВА

«Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї» Филипян 4:19

Павлів Бог — наш Бог, і Він сповнить усяку нашу потребу. Павло був певен цього щодо филип’ян, а ми певні цього щодо самих себе. Бог це зробить, бо це на Нього схоже: Він любить нас, Він радо нас благословляє, і це прославить Його. Його жалість, Його сила, Його любов, Його вірність — усе працює разом, щоб ми не голодували.

Якою мірою міряє Господь: «По багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї». Багатства Його благодаті великі, але що сказати про багатства Його слави? Його «багацтво… в славі, в Христї Ісусї» — хто зможе його оцінити? За цією незмірною мірою Бог заповнить неосяжну безодню наших потреб. Він робить Господа Ісуса вмістилищем і руслом Своєї повноти, а тоді передає нам Своє багатство любові в найвищій його формі. Алилуя!

Автор знає, що значить зазнавати випробувань у Господній праці. Вірність винагороджували гнівом, а щедрі жертводавці припиняли свої внески; але той, кого вони хотіли утиснути, не став бідніший ні на копійку, ба навпаки, став багатший; бо правдивою виявилася ця обітниця: «Бог же мій нехай сповнить усяку потріб» нашу. Боже забезпечення надійніше за будь-який банк.

16 листопада

ЗБРОЯ, ПРИРЕЧЕНА НА ПОРАЗКУ

«Нїякий знаряд, зроблений проти тебе, не буде придатний; та й всякий язик, що буде правуватись з тобою на судї, — ти обвинуватиш» Ісаїї 54:17

У кузнях і майстернях ворога стоїть великий гуркіт. Там кують зброю, щоб уражати святих. Вони не змогли б зробити навіть цього, якби Господь святих їм не дозволив, бо це Він «сотворив коваля, він роздуває угля в огнї». Але погляньте, як завзято вони працюють! Скільки мечів і списів вони виковують! Та це нічого не важить, бо на лезі кожної зброї можна прочитати напис: «Не буде придатний».

А тепер прислухайтеся до іншого шуму: це сварка язиків. Язики — знаряддя страшніші за все, що можна викувати молотом на ковадлі, і зло, якого вони завдають, ранить глибше й шириться далі. Що ж тепер буде з нами? Наклеп, брехня, натяки, глум — це отруєні стріли; як нам їм протистояти? Господь Бог обіцяє нам, що коли ми й не зможемо змусити їх замовкнути, то принаймні не загинемо від них. Вони засуджують нас на мить, але ми засудимо їх наприкінці, і то навіки. Уста тих, що говорять неправду, будуть затулені, а їхня брехня обернеться на честь тих добрих людей, які від неї потерпіли.

17 листопада

БОГ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ

«Бо Господь не кине свого народу, і не оставить свого наслїддя» Псальма 94:14

Ні, Він не відкине навіть жодного з них. Люди мають своїх відкинутих, а Бог не має жодного, бо Його вибір незмінний, і Його любов вічна. Ніхто не знайде жодної людини, яку Бог покинув би після того, як спасенно об’явив їй Себе.

Цю велику істину згадано в псалмі, щоб підбадьорити серце стражденного. Господь карає Своїх, але ніколи їх не покидає. Наслідок подвійної дії закону й різки — наше навчання, а плід цього навчання — заспокоєння духу, тверезість розуму, з якої народжується спочинок. Безбожних лишають у спокої, поки не буде викопано яму, в яку вони впадуть і будуть схоплені; а побожних посилають до школи, щоб приготувати їх до славного призначення в майбутньому. Суд повернеться й довершить своє діло над бунтівниками, але так само повернеться, щоб виправдати щирих і побожних. Тож ми можемо зносити різку кари зі спокійною покорою: вона означає не гнів, а любов.

«Бог карати може й вчити,

Та не може залишити;

Може вірно докоряти,

Та любові не відняти».

18 листопада

ЯВНО НАДПРИРОДНЕ

«Того часу закрие Господь щитом своїм осадників Ерусалимських, і найслабший між ними буде такий, як Давид, а дом Давидів буде як Божий, як ангел Господень перед ними» Захарії 12:8

Один із найкращих способів, якими Господь захищає Свій народ, — це зробити його сильним внутрішньою міццю. Люди кращі за мури, а віра міцніша за фортеці.

Господь може взяти найслабшого з нас і зробити його подібним до Давида, борця Ізраїлю. Господи, зроби це зі мною! Влий у мене Твою силу й наповни мене святою мужністю, щоб я міг вийти проти велетня з пращею й каменем, покладаючись на Бога.

Господь може зробити Своїх найбільших борців набагато могутнішими, ніж вони є: Давид може стати як Бог, як ангел Єгови. Це був би дивовижний розвиток, але він можливий, інакше про нього не було б сказано. О Господи, так дій у найкращих з наших провідників! Покажи нам, що Ти здатен зробити, — а саме піднести Твоїх вірних слуг до такої висоти благодаті й святості, яка буде явно надприродною!

Господи, оселися в Твоїх святих, і вони будуть як Бог; вклади в них Твою силу, і вони будуть як живі істоти, що перебувають у присутності Єгови. Сповни цю обітницю для всієї Твоєї церкви в наші дні, заради Ісуса. Амінь.

19 листопада

ВІД ПОСЛУХУ ДО БЛАГОСЛОВЕННЯ

«А з сього дня я буду благословити» Аггея 2:19

Майбутнє від нас приховане. Та ось дзеркало, в якому ми можемо побачити ще ненароджені роки. Господь каже: «З сього дня я буду благословити».

Варто звернути увагу на день, про який ідеться в цій обітниці. Були неврожаї, посуха й іржа, і все через гріх народу. Тепер Господь побачив, що ці покарані люди почали слухатися Його слова й будувати Його храм, і тому Він каже: «Від того дня, як закладено основи до Господнього дому, звернїть туди погляд… з сього дня я буду благословити». Якщо ми жили в якомусь гріху, а Дух веде нас очиститися від нього, ми можемо розраховувати на Господнє благословення. Його усмішка, Його Дух, Його благодать, повніше об’явлення Його істини — усе це стане для нас примноженим благословенням. Через нашу вірність ми можемо зазнати більшого спротиву від людей, але піднесемося до ближчого спілкування з Господом, нашим Богом, і до яснішого бачення того, що ми прийняті в Ньому.

Господи, я постановив бути вірнішим Тобі й точніше слідувати Твоєму вченню й Твоїм заповідям; тож благаю Тебе через Христа Ісуса: примнож блаженство мого щоденного життя відтепер і навіки.

20 листопада

ГОЛОД НАСИЧЕНО

«Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром» Псальма 107:9

Добре мати прагнення, і що палкіші вони, то краще. Господь задовольнить прагнення душі, хоч би які великі й усепоглинні вони були. Прагнімо ж сильно, бо Бог щедро дасть. Ми ніколи не перебуваємо в правильному стані духу, коли задоволені собою й вільні від прагнень. Бажання більшої благодаті й «стогнаннє невимовне» — це болі росту, і ми маємо бажати відчувати їх дедалі більше. Благословенний Душе, зроби так, щоб ми зітхали й волали за кращим і за більшою мірою найкращого!

Голод — аж ніяк не приємне відчуття. Проте «блаженні голодні й жадні правди». Такі люди не лише втамують голод крихтою їжі, а наситяться. Вони наситяться не будь-якою грубою стравою: їхня їжа буде гідна їхнього доброго Господа, бо Сам Єгова сповнить їх добром.

Тож не нарікаймо на те, що прагнемо й голодуємо, а послухаймо голосу псалмоспівця, який теж прагне й голодує бачити Бога звеличеним: «Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!»

21 листопада

ПОГЛЯД ЗА МЕЖІ СЕБЕ Й УГОРУ

«Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я — Бог, а иншого нема» Ісаїї 45:22

Це обітниця обітниць. Вона лежить в основі нашого духовного життя. Спасіння приходить через погляд на Того, Хто є «Бог справедливий і спасаючий». Яка проста вказівка! «Обернїтесь же до мене». Яка розумна вимога! Звісно, творіння має дивитися на Творця. Ми досить довго дивилися деінде; час нам дивитися лише на Того, Хто запрошує нас до сподівання й обіцяє дати нам Своє спасіння.

Тільки погляд! Хіба ж ми не глянемо негайно? Ми не повинні приносити нічого свого, а маємо дивитися за межі себе й угору — на нашого Господа на Його престолі, куди Він вознісся з хреста. Погляд не потребує ні приготування, ні надмірних зусиль: для нього не треба ні дотепності, ні мудрості, ні багатства, ні сили. Усе, чого ми потребуємо, є в Господі, нашому Богові, і якщо ми чекатимемо від Нього всього, то все те буде нашим, і ми будемо спасенні.

Прийдіть, далекі, погляньте сюди! Ви, краї землі, зверніть очі в цей бік! Як і з найвіддаленіших країв люди можуть бачити сонце й тішитися його світлом, так і ви, що лежите на межі смерті, біля самих брам пекла, можете одним поглядом прийняти Боже світло, небесне життя, спасіння Господа Ісуса Христа, Який є Бог, а тому здатен спасти.

22 листопада

НІЯКОГО ОСУДУ

«У ті днї й у ті часи, говорить Господь, шукати муть неправедностї Ізрайлевої, та не буде її, і гріхів Юдиних, та й не знайдеться їх; я бо прощу тих, що зоставив живими» Еремії 50:20

Воістину славне слово! Яке досконале прощення обіцяно тут грішним народам Ізраїлю та Юди! Гріх має бути усунутий так, що його не знайдуть, так стертий, що його не буде. Слава Богові прощення!

Сатана вишукує гріхи, щоб звинуватити нас; наші вороги шукають їх, щоб поставити їх нам на карб; і наше власне сумління шукає їх навіть із хворобливим запалом. Але коли Господь застосовує дорогоцінну кров Ісуса, ми не боїмося жодних пошуків, бо «не буде її», «не знайдеться їх». Господь зробив так, що гріхів Його народу більше немає: Він поклав край проступкам і покінчив із гріхом. Жертва Ісуса вкинула наші гріхи «у глибінь морську». Від цього ми танцюємо з радості.

Причина знищення гріха в тому, що Сам Єгова прощає Своїх вибраних. Його слово благодаті не лише царське, а й Боже. Він проголошує розрішення — і ми розрішені. Він застосовує спокуту — і від тієї години Його народ поза всяким страхом осуду. Благословенне ім’я Бога, що знищує гріх!

23 листопада

НАБУВАЮЧИ ВИТРИВАЛОСТІ

«І прожене Господь, Бог твій, народи сї, одного за другим перед тобою» 5 Мойсея 7:22

Ми не повинні чекати, що здобуватимемо перемоги для Господа Ісуса одним ударом. Лихі засади й звичаї вмирають важко. Подекуди потрібні роки праці, щоб вигнати бодай одну з численних вад, які оскверняють мешканців. Ми мусимо вести війну щосили, навіть коли нам дано мало видимого успіху.

Наше завдання в цьому світі — завоювати його для Ісуса. Ми не повинні йти на компроміси, а маємо винищувати зло. Ми не повинні шукати популярності, а маємо вести безупинну війну з беззаконням. Невір’я, папізм, пияцтво, нечистота, гноблення, світськість, омана — усе це має бути «прогнане».

Тільки Господь, наш Бог, може це здійснити. Він діє через Своїх вірних слуг; і, благословенне Його ім’я, Він обіцяє, що так діятиме. «І прожене Господь, Бог твій, народи сї… перед тобою». Він робитиме це поступово, щоб ми навчилися витривалості, зростали у вірі, пильно чували й уникали тілесної безпечності. Дякуймо Богові й за малий успіх і молімося про більший. Ніколи не вкладаймо меча в піхви, доки вся земля не буде здобута для Ісуса.

Мужайся, серце моє! Іди вперед потроху, бо з багатьох «потроху» складеться велике ціле.

24 листопада

ПРОЩЕННЯ Й ВІДПУЩЕННЯ

«Не буде вічно карати і по віки памятати» Псальма 103:9

Іноді Він таки докорятиме, інакше не був би мудрим Батьком для таких бідних, блудних дітей, як ми. Його докір дуже болючий для щирих, бо вони відчувають, як сумно на нього заслуговують і як неправильно з їхнього боку засмучувати Його. Ми знаємо, що означає цей докір, і схиляємося перед Господом, сумуючи, що спричинили Його гнів на нас.

Але яку розраду знаходимо ми в цих рядках! «Не буде вічно» Він докоряти. Якщо ми покаємося й навернемося до Нього із серцем, розбитим через гріх і відірваним від гріха, Він одразу всміхнеться нам. Йому не приносить утіхи обертати насуплене обличчя до тих, кого Він любить усім серцем: Його радість у тому, щоб наша радість була повна.

Тож шукаймо Його обличчя. Немає причини для відчаю, ба навіть для зневіри. Любімо Бога, що докоряє, і незабаром ми заспіваємо: «Ти гнївався на мене, але одвернув єси гнїв твій і потїшив мене». Геть, темні передчуття, круки душі! Увійдіть, смиренні надії та вдячні спогади, голуби серця! Той, Хто давно простив нас як Суддя, знову простить нас як Батько, і ми радітимемо Його солодкою, незмінною любов’ю.

25 листопада

ГОРИ, ЩО СТАЮТЬ РІВНИНАМИ

«Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти — низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому!» Захарії 4:7

Цієї години на нашій дорозі може стояти гора труднощів, скорботи чи нужди, і природний розум не бачить шляху ні через неї, ні крізь неї, ні в обхід. Нехай увійде віра — і гора відразу зникає й стає рівниною. Але віра мусить спершу почути Господнє слово: «Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних». Ця велика істина — першочергова потреба, щоб зустріти непереборні випробування життя.

Я бачу, що нічого не можу вдіяти, і що всяка надія на людину — марнота. «Нї військом». Я бачу, що на жодні видимі засоби не можна покладатися, а сила — в невидимому Дусі. Діяти має тільки Бог, а люди й засоби мають вважатися нічим. Якщо це так, якщо Всемогутній Бог бере на Себе справи Свого народу, то великі гори — ніщо. Він може переставляти світи, як хлопчики підкидають м’ячі чи гонять їх ногою. Цю силу Він може позичити мені. Якщо Господь звелить мені зрушити Альпи, я зможу це в Його ім’я. Хай це велика гора, але навіть перед моєю немічністю вона стане рівниною, бо Господь сказав це. Чого мені боятися, коли Бог на моєму боці?

26 листопада

НЕБЕСНА АЛХІМІЯ

«Смуток ваш на радощі обернеть ся» Йоана 16:20

Їхнім особливим смутком були смерть і відсутність їхнього Господа, і він обернувся на радість, коли Він воскрес із мертвих і з’явився серед них. Усі скорботи святих так само будуть перетворені, навіть найгірші з них, що здаються вічними джерелами гіркоти.

Отже, що більше смутку, то більше радості. Якщо ми маємо вантажі смутку, Господня сила оберне їх на тонни радості. І що гіркіша біда, то солодша втіха: маятник, відхилившись далеко ліворуч, тим далі відхилиться праворуч. Спогад про горе посилить смак насолоди: ми протиставлятимемо одне одному, і блиск діаманта буде видно ще ясніше завдяки чорній підкладці за ним.

Ну ж бо, серце моє, підбадьорся! Ще трохи — і я буду таким же радісним, яким тепер похмурим. Ісус каже мені, що небесною алхімією мій смуток обернеться на радість. Я не бачу, як це станеться, але вірю й починаю співати наперед. Цей пригнічений дух ненадовго; незабаром я буду там, угорі, серед щасливих, що хвалять Господа день і ніч, і там співатиму про милосердя, яке визволило мене з великих скорбот.

27 листопада

СПОЧИНОК У ВСІХ ТВОЇХ ДОРОГАХ

«І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій» 2 Мойсея 33:14

Дорогоцінна обітниця! Господи, дай мені привласнити її цілком.

Нам доводиться часом вирушати зі своєї оселі: «не маємо бо тут сталого города». Часто трапляється, що коли ми почуваємося в якомусь місці найбільш удома, нас раптом кличуть звідти. Ось ліки від цього лиха. Сам Господь буде нам товаришем. Його присутність, яка включає Його прихильність, Його спілкування, Його опіку і Його силу, завжди буде з нами в кожному нашому поході. Це означає набагато більше, ніж говорить, бо насправді означає все. Якщо Бог присутній з нами, ми володіємо небом і землею. Іди зі мною, Господи, а тоді посилай мене, куди хочеш!

Але ми сподіваємося знайти місце спочинку. Текст обіцяє його. Ми матимемо спочинок, який Бог Сам дає, творить і зберігає. Його присутність дасть нам спочивати навіть у поході, ба навіть серед битви. Спочинок! Тричі благословенне слово. Чи може смертний будь-коли ним утішатися? Так, ось обітниця, і ми вірою посилаємося на неї. Спочинок приходить від Утішителя, від Князя миру і від славного Отця, Який сьомого дня спочив від усіх Своїх діл. Бути з Богом — означає спочивати в найповнішому сенсі.

28 листопада

РОБИТИ ТЕ, ЩО БОГ МОЖЕ БЛАГОСЛОВИТИ

«Господь буде благословити твої комори і всяке дїло рук твоїх» 5 Мойсея 28:8

Якщо ми слухаємося Господа, нашого Бога, Він благословить те, що дає нам. Багатство не є прокляттям, коли воно благословенне Господом. Коли люди мають більше, ніж потребують на нагальні потреби, і починають складати в комори, за нагромадженням легко приходить суха гниль зажерливості або порча жорстокосердості; але з Божим благословенням цього не буває. Розсудливість керує заощадженням, щедрість спрямовує витрати, вдячність підтримує посвяту, а хвала робить утіху солодкою. Велика милість — мати Боже благословення на своєму залізному сейфі й на своєму банківському рахунку.

Яку ласку дає нам остання частина! «Господь буде благословити… всяке дїло рук твоїх». Ми не бралися б ні за що, на що не сміємо просити Божого благословення, і не бралися б до справи без молитви й віри. Але який привілей — мати змогу сподіватися Господньої допомоги в кожному починанні! Дехто говорить про щасливчиків: Господнє благословення краще за щастя. Покровительство великих — ніщо проти Божої прихильності. Покладатися на себе — це добре, але Господнє благословення безмежно більше, ніж усі плоди таланту, генія чи вправності.

29 листопада

УМІЙТЕ ЧЕКАТИ

«Хто в його ввірує, той не застидаєсь» Ісаїї 28:16

Він поспішатиме виконувати Господні заповіді, але не поспішатиме в жодному нетерплячому чи недоречному сенсі.

Він не поспішатиме тікати, бо не буде охоплений страхом, що спричиняє паніку. Коли інші метаються туди й сюди, ніби втратили розум, віруючий буде тихий, спокійний і розважливий, а тому зможе мудро діяти в годину випробування.

Він не поспішатиме у своїх сподіваннях, вимагаючи свого добра негайно й на місці, а чекатиме Божого часу. Дехто страшенно поспішає мати синицю в руці, бо вважає Господню обітницю журавлем у небі, який навряд чи буде їхнім. Віруючі вміють чекати.

Він не поспішатиме, кидаючись у неправильні чи сумнівні вчинки. Невірство мусить щось робити, і так воно чинить собі загибель; а віра поспішає не більше, ніж годиться для доброго поступу, і тому їй не доводиться з сумом вертатися дорогою, якою вона легковажно йшла.

Як же зі мною? Чи я вірую і чи тому тримаюся ходи віруючого, тобто ходжу з Богом? Тихо, тріпотливий духу! О, «вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його»! Серце, подбай, щоб зробити це негайно!

30 листопада

БОГ НА ПЕРЕДОВІЙ

«І сам Господь ійти ме перед тобою, сам він буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе; не лякайсь і не трівожся!» 5 Мойсея 31:8

Перед лицем великої праці чи великої війни ось текст, що має допомогти нам підперезатися обладунком. Якщо Сам Єгова йде перед нами, іти за Ним мусить бути безпечно. Хто може стати на перешкоді нашому поступу, коли Сам Господь — в авангарді? Ну ж бо, браття-вояки, рушаймо вперед без вагань! Чому ми зволікаємо йти до перемоги?

Та Господь не лише перед нами: Він з нами. Угорі, внизу, довкола, всередині — Всемогутній, Всюдисущий. Повсякчас, аж до вічності, Він буде з нами, як був досі. Як це має зміцнити нашу руку! Сміливо вперед, вояки хреста, бо Господь сил з нами!

Будучи перед нами й з нами, Він ніколи не відбере Своєї допомоги. Він не може знесилитися в Собі й не підведе нас. Він і далі допомагатиме нам відповідно до нашої потреби, аж до кінця. Як Він не може підвести нас, так і не покине нас. Він завжди буде і спроможний, і готовий давати нам силу й підмогу, доки не минуть дні битви.

Не біймося ж і не тривожмося, бо Господь сил піде з нами в битву, прийме на Себе головний удар бою і дасть нам перемогу.

Ви завершили: Листопад

Назад Далі