Чекова книжка банку віри
Жовтень

Розділ 11 · 31 хв читання · 40 хв слухання

Жовтень

1 жовтня

ЗАВІТ, ЯКИЙ ВІН ПАМ’ЯТАЄ

«Він дає поживу тим, що бояться його; памятає вічно свій заповіт» Псальма 111:5

Тим, хто боїться Бога, не треба боятися нестатку. Упродовж усіх цих довгих років Господь завжди знаходив поживу для Своїх дітей, чи були вони в пустині, чи біля потоку Хорат, чи в полоні, чи серед голоду. Досі Господь давав нам день у день наш щоденний хліб, і ми не сумніваємося, що Він і далі годуватиме нас, доки нам більше нічого не буде потрібно.

Що ж до вищих і більших благословень завіту благодаті, то Він ніколи не перестане подавати їх так, як того вимагає наше становище. Він пам’ятає, що уклав завіт, і ніколи не поводиться так, ніби шкодує про це. Він пам’ятає про нього навіть тоді, коли ми провокуємо Його знищити нас. Він пам’ятає, що має любити нас, берегти й утішати, як і зобов’язався. Він пам’ятає кожну йоту й риску Своїх зобов’язань і ніколи не дає жодному Своєму слову впасти на землю.

Ми, на жаль, забуваємо нашого Бога, але Він милостиво пам’ятає нас. Він не може забути ні Свого Сина, Який є Порукою завіту, ні Свого Святого Духа, Який діяльно здійснює завіт, ні Своєї власної честі, що пов’язана із завітом. Тому твердо стоїть Божа основа, і жоден віруючий не втратить свого божественного спадку, який належить йому за завітом солі.

2 жовтня

УТІХА НА ДОРОЗІ ДОДОМУ

«І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землї сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові» 1 Мойсея 50:24

Йосиф був для своїх братів утіленим провидінням. Усі наші Йосифи вмирають, і тисяча втіх умирає разом із ними. Після смерті Йосифа Єгипет ніколи вже не був для Ізраїля тим самим; так і світ не може знову стати для декого з нас тим, чим був, коли наші любі були живі.

Та подивіться, як було полегшено біль тієї сумної смерті! Вони мали обітницю, що живий Бог навідається до них. Відвідини Єгови! Яка ласка! Яка втіха! Яке небо на землі! О Господи, навідайся до нас сьогодні, хоч ми й справді не варті, щоб Ти ввійшов під нашу стелю.

Але обіцяно було більше: Господь виведе їх. Після смерті Йосифа вони знайдуть у Єгипті холодний прийом; ба більше, він стане для них домом неволі. Та так не мало бути вічно: вони вийдуть із нього через Боже визволення й рушать до обітованої землі. Ми не будемо плакати тут вічно. Нас покличуть додому, до країни слави, щоб ми з’єдналися з нашими дорогими. Тож «втїшайте один одного словами сими».

3 жовтня

ДЗЕРКАЛА ГОСПОДНЬОЇ КРАСИ

«А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись» Псальма 17:15

Доля інших людей наповнює їхні тіла й збагачує їхніх дітей, але доля віруючого — іншого роду. Люди цього світу мають свій скарб у цьому світі, а люди світу майбутнього дивляться вище й далі.

Наше надбання подвійне. Ми маємо Божу присутність тут і Його подобу згодом. Тут ми бачимо лице Господа в правді, бо ми виправдані в Христі Ісусі. О, яка радість бачити лице примиреного Бога! Слава Божа в лиці Ісуса Христа дає нам небо на землі, і вона буде для нас небом небес там, угорі.

Але споглядання на цьому не закінчується: ми маємо змінитися в те, на що дивимося. Ми трохи поспимо, а тоді прокинемося й побачимо, що стали дзеркалами, які відбивають красу нашого Господа. Віра дивиться на Бога поглядом, що перетворює. Серце приймає образ Ісуса у свої глибини, доки характер Ісуса не відіб’ється в душі. Оце і є насичення. Бачити Бога й бути подібним до Нього — чого ще можу я бажати? Певна надія Давида тут Святим Духом зроблена Господньою обітницею. Я вірю в це. Я чекаю цього. Господи, даруй це. Амінь.

4 жовтня

ВЕЛИКИЙ МАГНІТ

«І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе» Йоана 12:32

Ну ж бо, працівники, підбадьортеся. Ви боїтеся, що не зможете зібрати людей. Спробуйте проповідувати розп’ятого, воскреслого й вознесеного Спасителя, бо це найбільша «принада», яка будь-коли виявлялася серед людей. Що притягло вас до Христа, як не Христос? Що притягує вас до Нього тепер, як не Він Сам, благословенний? Якщо вас притягло до релігії щось інше, то вас скоро й відтягне від неї; але Ісус тримав вас і триматиме аж до кінця. Чому ж тоді сумніватися в Його силі притягувати інших? Ідіть з ім’ям Ісуса до тих, хто досі був упертим, і подивіться, чи не притягне воно їх.

Немає такої людини, що була б поза досяжністю цієї притягальної сили. Старі й молоді, багаті й бідні, неосвічені й учені, зіпсовані чи привітні — усі люди відчують цю силу тяжіння. Ісус — єдиний магніт. Не думаймо ні про який інший. Музика не притягне до Ісуса, так само як і красномовство, логіка, обрядовість чи галас. Ісус Сам мусить притягувати людей до Себе; і Ісус цілком здатний на цю справу в кожному випадку. Не спокушайтеся шарлатанством нинішнього дня; але як працівники Господні працюйте Його власним способом і притягуйте Господніми шнурами. Притягуйте до Христа й притягуйте Христом, бо тоді Христос притягуватиме через вас.

5 жовтня

З БОЖОГО ВЕЛІННЯ

«І буде тодї останок із Якова посеред многих народів росою од Господа й дощем на траву, та й не буде спускатись на чоловіка, не буде покладати надїю на синів Адамових.» Михея 5:7

Якщо це правда щодо буквального Ізраїлю, то ще більше це правда щодо духовного Ізраїлю, віруючого Божого народу. Коли святі є такими, якими мають бути, вони — незмірне благословення для тих, серед кого вони розсіяні.

Вони — як роса, бо тихо й непомітно освіжають тих, хто довкола. Мовчки, але дієво вони служать життю, зростанню й радості тих, хто живе з ними. Приходячи свіжими з неба, виблискуючи, як діаманти на сонці, благодатні чоловіки й жінки дбають про слабких і незначних, доки кожна билинка не матиме своєї краплі роси. Малі поодинці, разом вони цілком достатні для задумів любові, які Господь здійснює через них. Краплі роси освіжають широкі лани. Господи, зроби нас подібними до роси!

Побожні люди — як дощі, що приходять з Божого веління без людського дозволу й згоди. Вони працюють для Бога, хочуть того люди чи ні; вони так само не питають людського дозволу, як і дощ. Господи, зроби нас так само сміливо готовими й вільними в службі Тобі, хоч би де випала нам доля.

6 жовтня

ПРОВІД НАШОГО ПРОВІДНИКА

«Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди» Йоана 16:13

Істина подібна до величезної печери, до якої ми прагнемо ввійти, але не можемо пройти її самі. Біля входу там ясно й світло; але якщо ми хочемо йти далі й дослідити її найпотаємніші закутки, нам потрібен провідник, інакше ми заблукаємо. Святий Дух, Який досконало знає всю істину, — призначений провідник усіх справжніх віруючих, і Він веде їх, наскільки вони здатні це знести, з однієї внутрішньої палати до іншої, так що вони бачать глибини Божі, і Його таємниця стає їм зрозумілою.

Яка ж це обітниця для покірно допитливого розуму! Ми прагнемо знати істину й увійти в неї. Ми усвідомлюємо свою схильність помилятися й відчуваємо нагальну потребу в провіднику. Ми радіємо, що Святий Дух прийшов і перебуває серед нас. Він зволяє бути нашим провідником, і ми радо приймаємо Його провід. «Всяку правду» ми прагнемо пізнати, щоб не бути однобокими й неврівноваженими. Ми не хотіли б свідомо не знати жодної частини об’явлення, щоб через це не втратити благословення чи не накликати гріха. Дух Божий прийшов, щоб провести нас до всієї істини: тож послухаймо слухняним серцем Його слів і йдімо за Його проводом.

7 жовтня

ЗАВЖДИ ПЕРШИЙ У СПІЛКУВАННІ

«Попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.» Марка 16:7

Де Він призначив зустріч Своїм учням, там Він і був у належний час. Ісус приходить на призначене побачення. Якщо Він обіцяє зустріти нас біля престолу милосердя, чи на прилюдному богослужінні, чи в таїнствах, ми можемо покладатися на те, що Він буде там. Ми можемо з лукавства не прийти на призначене місце зустрічі, але Він — ніколи. Він каже: «Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них»; Він не каже: «Там Я буду», а: «Я вже там».

Ісус завжди перший у спілкуванні: «Попередить вас». Його серце з Його народом, Його втіха в них, Він ніколи не забаряється зустріти їх. У всякому спілкуванні Він іде попереду нас.

Але Він являє Себе тим, хто йде за Ним: «Там Його побачите». Радісне видовище! Нам байдуже бачити найвеличніших із простих людей, але бачити ЙОГО — означає сповнитися радістю й миром. І ми побачимо Його, бо Він обіцяє прийти до тих, хто вірить у Нього, і явити Себе їм. Будьте певні, що так і буде, бо Він робить усе згідно зі Своїм словом обітниці: «Як сказав вам». Ухопіться за ці останні слова й будьте певні, що аж до кінця Він учинить для вас, «як сказав вам».

8 жовтня

НІКОЛИ НЕ САМОТНІ

«Не будуть уже тебе звати покидкою» Ісаїї 62:4

«Покинутий» — похмуре слово. Воно звучить, як похоронний дзвін. Це літопис найгостріших скорбот і пророцтво найтяжчих лих. Безодня горя зяє в цьому слові — «Покинутий». Покинутий тим, хто ручався своєю честю! Покинутий другом, так довго випробуваним і надійним! Покинутий дорогим родичем! Покинутий батьком і матір’ю! Покинутий усіма! Це справді горе, але його можна терпляче знести, якщо Господь прийме нас.

Але що ж то — почуватися покинутим Богом? Подумайте про той найгіркіший з усіх криків: «Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?» Чи куштували ми коли-небудь хоч трохи полину й жовчі слова «покинутий» у цьому значенні? Якщо так, благаймо нашого Господа вберегти нас від будь-якого повторення такої невимовної скорботи. О, хай би така темрява ніколи не вернулася! Люди в злобі казали про святого: «Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його». Але це завжди була неправда. Любляча ласка Господня змусить наших жорстоких ворогів з’їсти власні слова чи принаймні притримати язика.

Протилежність усьому цьому — те найвище слово, Хефціба: «Господь бо вподобав тебе». Воно обертає плач на танець. Нехай ті, кому снилося, що вони покинуті, почують, як Господь каже: «Не оставлю тебе, анї покину тебе».

9 жовтня

ЩО ОСВЯЧУЄ НАШІ ПРИНОШЕННЯ?

«І положить сьвященник крові на роги кадильного жертівника перед Господом» 3 Мойсея 4:7

Кадильний жертовник — місце, де святі приносять свої молитви й хвали; і як радісно думати про нього як про окроплений кров’ю великої жертви. Саме це робить усе наше поклоніння приємним Єгові: Він бачить кров Свого Сина й тому приймає нашу шану.

Добре нам зосередити погляд на крові єдиної жертви за гріх. Гріх домішується навіть до наших святощів, і наше найкраще покаяння, віра, молитва й подяка не могли б бути прийняті Богом, якби не заслуга примирної жертви. Багато хто глузує з «крові»; але для нас вона — основа втіхи й надії. Те, що на рогах жертовника, має бути на видноті перед нашими очима, коли ми наближаємося до Бога. Кров дає силу молитві, і тому вона на рогах жертовника. Вона «перед Господом», а отже, має бути й перед нами. Вона на жертовнику ще до того, як ми принесемо кадило; вона там, щоб освятити наші приношення й дари.

Ходімо ж, молімося з упевненістю, бо Жертву принесено, на заслугу послалися, кров — за завісою, і молитви віруючих мусять бути солодкими для Господа.

10 жовтня

ВІДЧИНЕНІ ДВЕРІ СПІЛКУВАННЯ

«Ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх» Одкриттє 3:8

Святі, які залишаються вірними Божій істині, мають перед собою відчинені двері. Душе моя, ти постановила жити й умерти з тим, що Господь об’явив у Своєму Слові, і тому перед тобою стоять ці відчинені двері.

Я ввійду через відчинені двері спілкування з Богом. Хто мені заборонить? Ісус забрав мій гріх і дав мені Свою праведність, тому я можу вільно ввійти. Господи, я входжу з Твоєї благодаті.

Переді мною також відчинені двері до таємниць Слова. Я можу ввійти в глибини Божі. Обрання, єднання з Христом, Друге Пришестя — усе це переді мною, і я можу втішатися ними. Жодна обітниця й жодне вчення тепер не замкнені від мене.

Відчинені двері доступу є переді мною наодинці, і відчинені двері корисності — прилюдно. Бог почує мене; Бог використає мене. Відчинено двері для мого руху вперед до церкви нагорі й для мого щоденного спілкування зі святими тут, унизу. Дехто може спробувати замкнути мене чи не впустити, але все марно.

Незабаром я побачу відчинені двері в небо: перлова брама буде моїм входом, і тоді я ввійду до мого Господа й Царя і буду з Богом, навіки зачинений усередині.

11 жовтня

ВІЛЬНІ ПОДОРОЖУВАТИ

«Подам їм силу в Господї, й ходити муть у ймя його, говорить Господь» Захарії 10:12

Розрада для недужих святих. Вони ослабли й бояться, що ніколи не встануть з ложа сумніву й страху; але великий Лікар може і хворобу усунути, і забрати слабкість, що від неї лишилася. Він зміцнить немічних. І зробить Він це в найкращий можливий спосіб, бо це буде «в Єгові». Наша сила набагато краща в Бозі, ніж у собі. У Господі вона породжує спілкування, у нас самих вона породила б гордість. У нас самих вона була б прикро обмежена, а в Бозі вона не знає меж.

Коли силу дано, віруючий користується нею. Він ходить в ім’я Господнє. Яка втіха — вийти пройтися після хвороби, і яка радість — бути сильним у Господі після пори знемоги! Господь дає Своєму народові свободу ходити туди й сюди і внутрішнє дозвілля, щоб цією свободою користуватися. Він робить нас вільними людьми: ми не раби, що не знають спочинку й нічого не бачать, а вільні неквапливо подорожувати по всій Еммануїловій землі.

Ну ж бо, серце моє, не будь більше хворим і сумним, — Ісус велить тобі бути сильним і ходити з Богом у святому спогляданні. Послухайся Його слова любові.

12 жовтня

ЗНАК ЗАВІТУ БЛАГОДАТІ

«І Господь, Бог твій, обріже серце твоє і серце дїтей твоїх, щоб ти любив Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю, щоб остався при життю» 5 Мойсея 30:6

Тут ми читаємо про справжнє обрізання.

Зверніть увагу на того, хто його здійснює: «Господь, Бог твій». Лише Він може дієво впоратися з нашим серцем і забрати його тілесність і скверну. Зробити так, щоб ми любили Бога всім серцем і всією душею, — це чудо благодаті, яке може вчинити лише Святий Дух. Ми мусимо в цьому дивитися на самого Господа й ніколи не вдовольнятися чимось меншим.

Зверніть увагу, де здійснюється це обрізання. Воно не в тілі, а в дусі. Це істотний знак завіту благодаті. Любов до Бога — незатерте знамення вибраного насіння; цією таємною печаттю обрання благодаті засвідчується віруючому. Ми мусимо дбати, щоб не покладатися на жоден зовнішній обряд, але бути запечатаними в серці дією Святого Духа.

Зверніть увагу, який наслідок — «щоб остався при життю». Тілесне думання — смерть. У перемозі над тілом ми знаходимо життя й мир. Якщо думаємо про духовне, то житимемо. О, хай би Єгова, наш Бог, довершив Свою благодатну працю в нашому внутрішньому єстві, щоб у найповнішому й найвищому розумінні ми жили для Господа.

13 жовтня

«ЯКЩО» І ПОТРІЙНА ОБІТНИЦЯ

«І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх» 2 Паралипоменон 7:14

Хоч ми й називаємося ім’ям Господа, ми все ж грішні чоловіки й жінки. Яка ж це милість, що наш Бог готовий прощати! Щоразу, як згрішимо, поспішаймо до престолу милосердя нашого Бога, шукаючи прощення.

Ми маємо впокоритися. Хіба нас не повинно впокорити те, що, діставши стільки любові, ми все ж переступаємо? О Господи, ми схиляємося перед Тобою в поросі й визнаємо свою тяжку невдячність. О, яка ганьба гріха! О, семикратна його ганьба в людях, яким дано стільки ласки, як нам!

Далі, ми маємо молитися про милість, про очищення, про визволення з-під влади гріха. О Господи, почуй нас і тепер, і не відкинь нашого зойку.

У цій молитві ми маємо шукати Господнього лиця. Він покинув нас через наші провини, і ми мусимо благати Його повернутися. О Господи, поглянь на нас у Твоєму Сині Ісусі й усміхнися Твоїм слугам.

З цим має йти й наше власне навернення від зла, — Бог не може навернутися до нас, якщо ми не навернемося від гріха.

А тоді приходить потрійна обітниця: вислухати, простити й зцілити. Отче наш, даруй нам це негайно заради нашого Господа Ісуса Христа.

14 жовтня

НІКОЛИ НЕ СОРОМЛЮСЯ

«От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі» Маттея 10:32

Благодатна обітниця! Для мене велика радість визнавати мого Господа. Хоч би які були мої вади, я не соромлюся Ісуса й не боюся проголошувати науку Його хреста. О Господи, я не заховав Твоєї справедливості в серці своїм.

Яка ж солодка перспектива, що її відкриває мені цей текст! Друзі покидають, вороги радіють, але Господь не зрікається Свого слуги. Без сумніву, мій Господь визнає мене навіть тут і дасть мені нові знаки Своєї прихильності. Але настане день, коли я мушу стати перед великим Отцем. Яке блаженство думати, що Ісус тоді визнає мене! Він скаже: «Цей чоловік щиро довіряв Мені й готовий був терпіти ганьбу ради Мого імені; тому Я визнаю його Своїм». Недавно одного великого чоловіка висвятили в лицарі, і королева вручила йому оздоблену коштовностями підв’язку; та що з того? Це буде честь понад усі почесті, коли Господь Ісус визнає нас перед Божою Величністю на небесах. Нехай я ніколи не соромлюся визнавати мого Господа. Нехай ніколи не вдаюся до боягузливого мовчання й не допускаю малодушного компромісу. Чи ж червонітиму я, визнаючи Того, Хто обіцяє визнати мене?

15 жовтня

ЖИВЛЕНІ ЇЖЕЮ

«Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною» Йоана 6:57

Ми живемо силою нашого єднання з Сином Божим. Як Богочоловік-Посередник, Господь Ісус живе самосущим Отцем, Який послав Його, і так само ми живемо Спасителем, Який оживив нас. Той, Хто є джерелом нашого життя, є і його поживою. Життя підтримується їжею. Ми мусимо підтримувати духовне життя духовною їжею, а ця духовна їжа — Господь Ісус. Не тільки Його життя, чи смерть, чи служіння, чи праця, чи слово, а Він Сам, що охоплює все це. Ісусом, Самим Ним, ми живимося.

Це показано нам у Господній вечері, але насправді ми втішаємося цим, коли роздумуємо про нашого Господа, віримо в Нього вірою, що привласнює, приймаємо Його в себе любов’ю і засвоюємо Його силою внутрішнього життя. Ми знаємо, що означає живитися Ісусом, але не можемо ні висловити, ні описати цього. Наймудріше для нас — чинити так, і чинити дедалі більше. Нас просять їсти вдосталь, і це буде нам на безмежну користь, коли Ісус — наша їжа й наше питво.

Господи, дякую Тобі, що те, що є необхідністю мого нового життя, є також його найбільшою насолодою. Тож я й у цю годину живлюся Тобою.

16 жовтня

ОДНЕ З ХРИСТОМ ІСУСОМ

«Бо я живу, й ви жити мете» Йоана 14:19

Ісус зробив життя тих, хто вірить у Нього, таким самим певним, як Своє власне. Так само певно, як живе Голова, живуть і члени. Якщо Ісус не воскрес із мертвих, то ми мертві в наших гріхах; але оскільки Він воскрес, усі віруючі воскресли в Ньому. Його смерть усунула наші переступи й розв’язала пута, що тримали нас під смертним вироком. Його воскресіння доводить наше виправдання: ми звільнені від вини, і милосердя каже: «Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш».

Ісус зробив життя Свого народу таким самим вічним, як Своє. Як можуть вони вмерти, поки Він живе, коли вони одне з Ним? Оскільки Він більше не вмирає і смерть над Ним більше не панує, то й вони вже не повернуться до гробів своїх давніх гріхів, а житимуть для Господа в оновленні життя. О віруючий, коли під тяжкою спокусою ти боїшся, що одного дня впадеш від руки ворога, нехай це заспокоїть тебе. Ти ніколи не втратиш свого духовного життя, бо воно сховане з Христом у Бозі. Ти не сумніваєшся в безсмерті свого Господа; тож не думай, що Він дасть тобі вмерти, коли ти одне з Ним. Доказ твого життя — Його життя, а за нього ти не можеш боятися; тож спочивай у своєму живому Господі.

17 жовтня

СВЯТИЙ СТРАХ

«А хто боїться заповідї, той має заплату» Приповісток 13:13

Святий трепет перед Божим Словом нині мало цінується. Люди вважають себе мудрішими за Слово Господнє й сідають судити його. «Я же не робив так через страх Божий». Ми приймаємо натхненну Книгу як непомильну й доводимо свою пошану послухом. Ми не маємо жаху перед Словом, але маємо синівський трепет перед ним. Ми не боїмося його покарань, бо маємо страх перед його заповідями.

Цей святий страх перед заповіддю дає спокій смирення, що набагато солодший за безрозсудність гордості. Він стає нашим провідником у наших кроках: гальмом, коли ми спускаємося з гори, і спонукою, коли ми на неї підіймаємося. Вбережені від зла й ведені до праведності нашою пошаною до заповіді, ми здобуваємо спокійне сумління, яке є криницею вина; почуття звільнення від відповідальності, яке є мов життя з мертвих; і впевненість, що ми догоджаємо Богові, яка є небом на землі. Безбожні можуть висміювати нашу глибоку пошану до Слова Господнього; та що з того? Нагорода нашого вишнього поклику — достатня розрада для нас. Нагороди за послух змушують нас зневажати глузування глузливця.

18 жовтня

СЛЬОЗИ, А ПОТІМ РАДІСНІ ЖНИВА

«Хто сїє з сльозами, той збере з піснями» Псальма 126:5

Часи плачу придатні для сівби: ми не хочемо, щоб земля була надто сухою. Зерно, змочене сльозами щирої тривоги, зійде тим швидше. Сіль молитовних сліз надасть доброму зерну смаку, що вбереже його від черв’яка: правда, сказана з благоговійною щирістю, має в собі подвійне життя. Замість того щоб припиняти сівбу через плач, подвоїмо свої зусилля, бо пора така сприятлива.

Наше небесне зерно не годиться сіяти зі сміхом. Глибока скорбота й турбота про душі інших — набагато доречніший супровід побожного навчання, ніж будь-що схоже на легковажність. Ми чули про людей, які йшли на війну з легким серцем, але їх били; і здебільшого так буває з тими, хто сіє в такий самий спосіб.

Тож, серце моє, сій далі у своєму плачі, бо ти маєш обітницю радісних жнив. Ти пожнеш. Ти сам побачиш якийсь плід своєї праці. Він прийде до тебе в такій великій мірі, що дасть тобі радість, чого не дали б убогі, зів’ялі й мізерні жнива. Коли твої очі туманяться срібними сльозами, думай про золоте збіжжя. Бадьоро неси теперішній труд і розчарування, бо день жнив повністю винагородить тебе.

19 жовтня

ВІДМІРЯНА КАРА

«Буду карати тебе, але помірно» Еремії 30:11

Залишитися без покарання було б фатальною ознакою: це доводило б, що Господь сказав: «Застряв у віру ідолську, — понехай його!» Дай Боже, щоб така доля ніколи не була нашою! Безперервне благополуччя — це те, що має викликати страх і трепет. Усіх, кого Бог ніжно любить, Він докоряє й карає; тим, кого Він не цінує, Він дозволяє безтурботно відгодовуватися, мов волам на заріз. Саме з любові наш небесний Отець уживає різку на Своїх дітей.

Але дивіться: кара — «помірно»; Він дає нам любов без міри, а кару — «помірно». Як за давнього закону жоден ізраїльтянин не міг дістати більше ніж «сорок без одного» ударів, що забезпечувало ретельний лік і обмежувало страждання, так і з кожним стражденним членом дому віри — кожен удар полічено. Це міра мудрості, міра співчуття, міра любові, якою визначається наша кара. Далекі будьмо від того, щоб повставати проти таких божественних постанов. Господи, якщо Ти стоїш поруч, щоб відміряти гіркі краплі в мою чашу, то мені належить радо прийняти ту чашу з Твоєї руки й пити, як Ти велиш, кажучи: «Нехай станеть ся воля твоя».

20 жовтня

ВІД КОЖНОГО ГРІХА

«Він спасе людей своїх од гріхів їх» Маттея 1:21

Господи, спаси мене від моїх гріхів. Твоє ім’я Ісус підбадьорює мене так молитися. Спаси мене від моїх минулих гріхів, щоб звичка до них не тримала мене в полоні. Спаси мене від гріхів моєї вдачі, щоб я не був рабом власних слабкостей. Спаси мене від гріхів, що постійно в мене перед очима, щоб я не втратив жаху перед ними. Спаси мене від таємних гріхів — гріхів, яких я не помічаю через брак світла. Спаси мене від раптових і несподіваних гріхів: не дай, щоб натиск спокуси збив мене з ніг. Спаси мене, Господи, від кожного гріха. «Не дай неправотї запанувати надо мною!»

Лише Ти можеш це зробити. Я не можу розірвати власних кайданів чи вбити власних ворогів. Ти знаєш спокусу, бо Ти був спокушуваний. Ти знаєш гріх, бо Ти ніс його тягар. Ти знаєш, як допомогти мені в годину боротьби; Ти можеш уберегти мене від гріха й спасти мене, коли я згрішив. У самому Твоєму імені обіцяно, що Ти це зробиш, і я молю Тебе: дай мені сьогодні переконатися в правдивості цього пророцтва. Не дай мені піддатися запальності, чи гордості, чи зневірі, чи будь-якій формі зла; але спаси мене для святого життя, щоб Твоє ім’я Ісус рясно прославилося в мені.

21 жовтня

БОЖА ТАБЛИЦЯ МНОЖЕННЯ

«Від малого намножиться тисяча, від найслабшого — великий нарід. Я, Господь, покваплю довершити се свого часу» Ісаїї 60:22

Праця для Господа часто починається з малого, і від цього вона не гірша. Слабкість виховує віру, наближає Бога й здобуває славу Його імені. Цінуйте обітниці зростання! Гірчичне зерно найменше з усіх насінин, але воно стає рослиною, подібною до дерева, з гілками, на яких гніздяться птахи небесні. Ми можемо почати з одного, і то «від малого», та все ж «намножиться тисяча». Господь великий у таблиці множення. Як часто Він казав Своєму самотньому слузі: «Я намножу тебе!» Довіряйтеся Господу, ви, одинаки й двійки; бо Він буде посеред вас, якщо ви зібрані в Його ім’я.

«Від найслабшого». Що може бути мізернішим в очах тих, хто рахує голови й зважує сили! Проте саме це — зародок великого народу. Увечері спершу сяє лише одна зірка, але незабаром небо переповнюється незліченними вогнями.

І не варто думати, що зростання — справа далекого майбутнього, бо обітниця каже: «Я, Господь, покваплю довершити се свого часу». Не буде передчасного поспіху, як той, що ми бачимо на збуджених зібраннях; усе буде вчасно, проте й зволікання не буде. Коли Господь квапить, Його швидкість славна.

22 жовтня

ПОСИЛАЙТЕСЯ НА ЙОГО ВЛАСНУ ОБІТНИЦЮ

«Ти бо, Господи мій, Боже, обітував се, й за твоїм благословеннєм благословен буде дом раба твого во віки» 2 Самуїлова 7:29

Це обітниця, на яку посилаються в молитві, тож вона дає нам подвійну науку. Усе, що сказав Господь Бог, ми маємо приймати як безсумнівну правду, а тоді посилатися на це перед престолом.

О, як солодко наводити те, що сказав наш власний Бог! Як дорого скористатися тим «отже», яке підказує обітниця, як робить Давид у цьому вірші!

Ми молимося не тому, що сумніваємося, а тому, що віримо. Молитися без віри не личить Господнім дітям. Ні, Господи, ми не можемо сумніватися в Тобі: ми переконані, що кожне Твоє слово — надійна основа для найсміливішого сподівання. Ми приходимо до Тебе й кажемо: «Вчини так, як сказав єси». Благослови дім Твого раба. Зціли наших хворих; спаси тих, хто вагається; поверни тих, хто блукає; утверди тих, хто живе в страху перед Тобою. Господи, дай нам їжу й одяг за словом Твоїм. Даруй успіх нашим справам; особливо поблагослови наші зусилля звіщати Твою євангелію по сусідству. Зроби наших слуг Твоїми слугами, а наших дітей — Твоїми дітьми. Нехай благословення переходить на майбутні покоління, і доки хтось із нашого роду лишається на землі, нехай вони будуть вірні Тобі. Господи Боже, нехай «благословен буде дом раба твого».

23 жовтня

ЖНИВА СВІТЛА Й РАДОСТІ

«Сьвітло сиплеться на праведника, а радість на щирих серцем» Псальма 97:11

Праведність часто дорого коштує тому, хто тримається її за всяку ціну, але зрештою вона окупить свої витрати й поверне безмежний прибуток. Святе життя подібне до сівби: багато йде з рук, і, здається, все поховане в ґрунті, щоб ніколи вже не бути зібраним. Ми помиляємося, коли чекаємо негайних жнив; але ця помилка цілком природна, бо здається неможливим закопати світло. Проте, каже текст, світло «сиплеться», мов насіння. Воно лежить приховане: ніхто його не бачить, воно посіяне. Ми цілком певні, що одного дня воно мусить виявитися.

Ми цілком певні, що Господь призначив жнива для сіячів світла, і вони пожнуть їх, кожен для себе. Тоді прийде їхня радість. Снопи радості за зерна світла. Їхнє серце було щире перед Господом, хоч люди й не віддавали їм за це належного, а ще й гудили їх: вони були праведні, хоч ті, що довкола, ганили їх як надто суворих суддів. Їм доводилося чекати, як хлібороби чекають дорогоцінних плодів землі; але світло було посіяне для них, і радість для них готував Господь жнив.

Мужайтеся, брати! Нам не треба поспішати. У терпінні нашому осягнімо душі наші, бо незабаром наші душі осягнуть світло й радість.

24 жовтня

БОЖА СТІЙКІСТЬ

«І зроблю тебе проти сих людей непоборимим мідяним муром; вони будуть напирати на тебе, та тебе не подужають; я бо з тобою, щоб тобі помагати й тебе рятувати, говорить Господь» Еремії 15:20

Стійкість у страху Божому й вірі в Бога зробить людину мідяним муром, якого ніхто не проб’є й не зруйнує. Тільки Господь може створити таких людей; але вони потрібні нам у церкві й у світі, а надто на кафедрі.

Проти безкомпромісних людей правди ця епоха підробок битиметься з усієї сили. Ніщо, здається, так не дратує сатану та його насіння, як рішучість. Вони нападають на святу твердість, як ассирійці облягали укріплені міста. Радість у тому, що вони не можуть подужати тих, кого Бог зміцнив Своєю силою. Інших, яких носить усякий вітер науки, досить тільки дмухнути — і їх уже нема; але ті, хто любить учення про благодать, бо мають благодать цього вчення, стоять, як скелі серед розбурханого моря.

Звідки ця стійкість? «Я бо з тобою, говорить Господь» — ось справжня відповідь. Єгова спасе й визволить вірні душі від усіх нападів супротивника. Проти нас полчища, але з нами Господь сил. Ми не сміємо відступити ні на п’ядь; бо Сам Господь тримає нас на нашому місці, і там ми перебуватимемо навіки.

25 жовтня

СПЕРШУ БОГ, ПОТІМ ДОДАТКИ

«А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам» Маттея 6:33

Подивіться, як починається Біблія: «У початку сотворив Бог». Нехай і ваше життя починається так само. Шукайте всією душею, насамперед і понад усе, Царства Божого як місця вашого громадянства і Його правди як характеру вашого життя. Щодо решти, то вона прийде від Самого Господа, без вашої тривоги про неї. Усе, що потрібне для цього життя й побожності, «додасть ся вам».

Яка це обітниця! Їжу, одяг, дім тощо Бог бере на Себе додати вам, поки ви шукаєте Його. Ви дбайте про Його справу, а Він подбає про вашу. Коли ви купуєте важливіші товари, вам дають на додачу папір і мотузку; так само все, що нам потрібно із земного, ми отримаємо на додачу до Царства. Хто спадкоємець спасіння, той не помре з голоду; і хто зодягає свою душу в Божу праведність, того Господь не залишить із нагим тілом. Геть гризучу турботу. Зверніть усю свою думку на те, щоб шукати Господа. Пожадливість — це убозтво, а тривога — це злидні; довіра до Бога — це маєток, а подібність до Бога — небесна спадщина. Господи, я шукаю Тебе, дай мені знайти Тебе.

26 жовтня

ЗАРАДИ НАС

«Задля вибраних укорочені будуть днї тиї» Маттея 24:22

Заради Своїх вибраних Господь стримує багато судів, а інші вкорочує. У великих скорботах вогонь пожер би всіх, якби Господь, зважаючи на Своїх вибраних, не пригашав полум’я. Тож, спасаючи Своїх вибраних заради Ісуса, Він також зберігає людський рід заради Своїх обраних.

Яку честь цим виявлено святим! Як старанно мають вони використовувати свій вплив у свого Господа! Він вислухає їхні молитви за грішників і благословить їхні зусилля для їхнього спасіння. Він благословляє віруючих, щоб вони були благословенням для тих, хто в невірстві. Чимало грішників живе завдяки молитвам матері, дружини чи доньки, на яких Господь зважає.

Чи правильно ми використали ту особливу силу, яку Господь довіряє нам? Чи молимося ми за нашу країну, за інші землі й за наш вік? Чи стоїмо ми під час війни, голоду, мору як заступники, благаючи, щоб ті дні було вкорочено? Чи плачемо перед Богом над вибухами безбожності, облуди й розпусти? Чи благаємо нашого Господа Ісуса вкоротити панування гріха, приспішивши Свою славну появу? Станьмо на коліна і не спочиваймо, доки не з’явиться Христос.

27 жовтня

ЙОГО СЛУЖІННЯ, ЛИЦЕ, ІМ’Я

«І слуги Його служити муть Йому. І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх» Одкриттє 22:3, 4

Три добірні благословення будуть нашими в краю слави.

«Слуги Його служити муть Йому». Жодні інші пани не гнобитимуть нас, жодне інше служіння не гнітитиме нас. Ми служитимемо Ісусові завжди, досконало, без утоми й без помилки. Це і є небо для святого: служити в усьому Господу Христу і бути визнаним Ним як Його слуга — ось високе прагнення нашої душі на вічність.

«І побачять лице Його». Саме це робить служіння радісним; воістину, це теперішня нагорода за служіння. Ми пізнаємо нашого Господа, бо побачимо Його таким, яким Він є. Бачити лице Ісуса — найбільша милість, якої може просити найвірніший слуга Господа. Чого більшого міг просити Мойсей, ніж — «Дай мені побачити лице Твоє»?

«А імя Його на чолах їх». Вони вдивляються у свого Господа, доки Його ім’я не відбивається на їхньому чолі, мов на світлині. Він визнає їх, і вони визнають Його. Таємна печать внутрішньої благодаті перетворюється на відкритий підпис визнаної спорідненості.

Господи, дай нам ці три речі в їхніх початках тут, щоб ми володіли ними в їхній повноті у Твоїй оселі блаженства!

28 жовтня

ГРІХИ З НЕЗНАННЯ

«І проститься їм; бо через помилку стався гріх сей» 4 Мойсея 15:25

Через наше незнання ми не цілком усвідомлюємо свої гріхи з незнання. Проте можна бути певними, що їх багато — і вчинених, і занедбаних. Ми можемо цілком щиро робити як служіння Богові те, чого Він ніколи не наказував і ніколи не може прийняти.

Господь знає ці гріхи з незнання — кожен до одного. Це може нас стривожити, бо за справедливістю Він стягне ці провини з нашої руки; але з другого боку, віра вбачає в цьому розраду, бо Господь подбає, щоб і не помічені нами плями було змито. Він бачить гріх, щоб перестати його бачити, закинувши його Собі за спину.

Наша велика розрада в тому, що Ісус, справжній Священник, учинив спокуту за всю громаду синів Ізраїлевих. Ця спокута забезпечує прощення невідомих гріхів. Його дорогоцінна кров очищає нас від усякого гріха. Чи бачили наші очі гріх і плакали над ним, чи ні — Бог його бачив, Христос його спокутував, Дух свідчить про його прощення, і так ми маємо потрійний мир.

Отче мій, я славлю Твоє Боже знання, яке не лише бачить мої беззаконня, а й дає спокуту, що визволяє мене від їхньої провини, ще до того, як я знаю, що винен.

29 жовтня

БЕРЕЖІТЬ ВІДМІННІСТЬ

«І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се» 2 Мойсея 8:23

Фараон має народ, і Господь має народ. Вони можуть жити разом і, здається, мати однакову долю, але між ними є розлука, і Господь її виявить. Не навіки одна доля спіткає всіх: буде велика відмінність між людьми світу й народом, якого вибрав Єгова.

Це може статися під час судів, коли Господь стає святилищем для Своїх святих. Це дуже помітно в наверненні віруючих, коли їхній гріх усунуто, тоді як невіруючі лишаються під осудом. Від тієї миті вони стають окремим родом, підпадають під нову науку й тішаться новими благословеннями. Їхні домівки відтепер вільні від тяжких роїв лиха, що оскверняють і мучать єгиптян. Вони вбережені від скверни хтивості, укусу турботи, зіпсуття неправди й жорстокої муки ненависті, що пожирають багато родин.

Будьте певні, випробуваний віруючий, що хоч ви й маєте свої клопоти, ви врятовані від роїв гірших, які обсідають домівки й серця слуг князя цього світу. Господь поклав розлуку; дбайте ж про те, щоб зберігати цю розлуку в дусі, меті, характері й товаристві.

30 жовтня

ДОКОРІННЕ ОЧИЩЕННЯ

«І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усїх ваших нечистот, і від усїх ваших ідолів очищу вас» Езекиїла 36:25

Яка це безмірна радість! Той, Хто очистив нас кров’ю Ісуса, очистить нас і водою Святого Духа. Бог сказав це, тож так мусить бути: «Станете чисті». Господи, ми відчуваємо й оплакуємо свою нечистоту, і як підбадьорливо мати запевнення з Твоїх власних уст, що ми будемо чисті. О, якби Ти швидко звершив це!

Він визволить нас від наших найгірших гріхів. Пориви невіри й оманливі похоті, що воюють проти душі, мерзенні думки гордості й навіювання сатани хулити святе ім’я — усе це буде так вичищено, що ніколи не повернеться.

Він також очистить нас від усіх наших ідолів, чи то із золота, чи з глини: від нашої нечистої любові й від надмірної любові до того, що саме собою чисте. Те, що ми обожнювали, або буде відірване від нас, або ми будемо відірвані від нього.

Це Бог говорить про те, що Він Сам зробить. Тому це слово тверде й певне, і ми можемо сміливо чекати того, що воно нам гарантує. Очищення — це благословення завіту, а завіт упорядкований в усьому й певний.

31 жовтня

БЕЗСМЕРТНИЙ, ДОКИ НЕ ЗАВЕРШЕНО ПРАЦЮ

«Не вмру, буду жити і росказувати про дїла Господнї» Псальма 118:17

Яке прекрасне запевнення! Воно, безперечно, ґрунтувалося на обітниці, що її було внутрішньо прошепотіно в серці псалмоспівця, а він ухопився за неї й тішився нею. Чи схожий мій випадок на Давидів? Чи я пригнічений, бо ворог мене ображає? Чи багато хто проти мене, а мало хто на моєму боці? Чи невіра велить мені лягти й померти у відчаї — переможеній, зганьбленій людині? Чи вороги мої вже почали копати мені могилу?

То що ж? Чи піддамся я шепоту страху, покину бій, а з ним і всяку надію? Аж ніяк. Є ще в мені життя: «Не вмру». Сила повернеться й прожене мою неміч: «Буду жити». Господь живе, і я житиму також. Мої уста знову відкриються: «Буду росказувати про дїла Господнї». Так, і я розповідатиму про теперішню біду як про ще один приклад чудотворної вірності й любові Господа, мого Бога. Ті, хто охоче зняв би з мене мірку на труну, хай трохи зачекають; бо «тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смертї». Слава Його імені навіки! Я безсмертний, доки моя праця не завершена. Доки Господь того не захоче, жоден склеп не зачиниться наді мною.

Ви завершили: Жовтень

Назад Далі