Розділ 13 · 31 хв читання · 40 хв слухання
Грудень
1 грудня
ПРАВИЛЬНА ХОДА
«Хто ходить у правотї, ходить у безпецї» Приповісток 10:9
Його хода може бути повільною, зате певною. Хто поспішає збагатитися, той не буде ні невинним, ні безпечним; а неухильна витривалість у чесності, якщо й не принесе багатства, то напевно принесе мир. Чинячи те, що справедливе й правильне, ми подібні до того, хто йде по скелі, бо маємо певність, що кожен наш крок ступає на твердий і безпечний ґрунт. З другого боку, навіть найбільший успіх, здобутий сумнівними оборудками, завжди мусить бути порожнім і зрадливим, і людина, яка його здобула, завжди мусить боятися, що прийде день розплати, і тоді її здобутки її ж засудять.
Тримаймося ж правди й справедливості. Божою благодаттю наслідуймо нашого Господа й Учителя, в устах Якого ніколи не знайдено підступу. Не біймося бути бідними, ані того, що нас зневажатимуть. Ніколи, за жодних обставин, не робімо того, чого наше сумління не може виправдати. Якщо ми втратимо внутрішній мир, то втратимо більше, ніж можна купити за цілі статки. Якщо ми триматимемося Господньої дороги й ніколи не грішитимемо проти сумління, наша дорога безпечна, хоч би хто на нас наступав. «І хто ж такий, що заподїяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго?» Дурні можуть вважати нас дурнями, якщо ми будемо непохитні в чесності; але там, де суд непомильний, нас буде схвалено.
2 грудня
НАШ НАЙСВЯТІШИЙ ПРИКЛАД
«По всяк час сяє Господь передо мною; як що він по правицї в мене, то не захитаюсь» Псальма 16:8
Ось як треба жити. Коли Бог завжди перед нами, ми матимемо найшляхетніше товариство, найсвятіший приклад, найсолодшу розраду й наймогутніший вплив. Це має бути рішучий акт розуму: «Я поставив», — і це треба підтримувати як щось усталене й непорушне. Завжди мати око на Господнє око й вухо для Господнього голосу — ось правильний стан побожної людини. Її Бог поруч із нею: Він заповнює обрій її зору, веде дорогою її життя й дає тему для її роздумів. Яких марнот ми уникали б, які гріхи долали б, які чесноти виявляли б, яких радощів зазнавали б, якби справді завжди ставили Господа перед собою! Чому б і ні?
Ось як бути в безпеці. Коли Господь завжди в наших думках, ми починаємо відчувати безпеку й певність, бо Він так близько. Він по нашій правиці, щоб вести нас і допомагати нам; тому нас не захитають ні страх, ні сила, ні обман, ні мінливість. Коли Бог стоїть по правиці людини, та людина напевно встоїть. Тож наступайте, вороги правди! Кидайтеся на мене, як шалена буря, коли хочете. Бог підтримує мене. Бог перебуває зі мною. «Кого менї боятися?»
3 грудня
МИР, ХОЧ БИ ДЕ МИ БУЛИ
«І вчиню з ними завіт мира та й повиганяю з землї хиже зьвіррє, й будуть жити собі безпеч у степу й спати по гаях» Езекиїла 34:25
Це вершина благодаті, що Єгова укладає завіт із людиною — немічним, грішним і смертним створінням. Проте Господь урочисто вступив з нами у вірну угоду, і від цього завіту Він ніколи не відступить. Силою цього завіту ми в безпеці. Як пастухи відганяють левів і вовків, так буде прогнано всі згубні впливи. Господь дасть нам спокій від тих, хто турбує й нищить; хиже звір’я зникне з землі. О Господи, сповни цю Твою обітницю вже тепер!
Господній народ має втішатися безпекою там, де він найбільше відкритий небезпеці: степи й гаї мають стати для отари Христової пасовиськами й кошарами. Якщо Господь не змінить місця на краще, Він змінить на краще нас у тому місці. Пустеля — не місце для життя, але Господь може зробити її таким; у гаю людина відчуває, що мусить радше пильнувати, ніж спати, — і все ж Господь і там дає сон тим, кого любить. Ніщо ні зовні, ні всередині не повинно викликати страху в Божої дитини. Вірою пустеля може стати передмістям неба, а гаї — передсінням слави.
4 грудня
ПІД ПОКРОВОМ І ЗАХИСТОМ
«І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його» Псальма 91:4
Яке ж поблажливе порівняння! Як квочка захищає своїх курчат і дозволяє їм пригорнутися під її крилами, так Господь боронитиме Свій народ і дозволить йому сховатися в Ньому. Хіба ми не бачили, як маленькі курчата визирають з-під материного пір’я? Хіба не чули їхнього тихого писку вдоволеної радості? Так і ми сховаймося в нашому Бозі й відчуймо переповнений мир, знаючи, що Він нас охороняє.
Поки Господь покриває нас, ми довіряємо. Було б дивно, якби ми не довіряли. Як можемо ми не довіряти, коли Сам Єгова стає для нас домом і оселею, притулком і спочинком?
Після цього ми виходимо на війну в Його ім’я й тішимося тією самою охоронною опікою. Нам потрібні щит і тарча, і коли ми безумовно довіряємо Богові, як курча довіряє квочці, то бачимо, що Його правда озброює нас з голови до ніг. Господь не може збрехати; Він мусить бути вірним Своєму народові; Його обітниця мусить устояти. Ця певна правда — увесь щит, якого ми потребуємо. За ним ми не боїмося розпалених стріл ворога.
Прийди, душе моя, сховайся під тими великими крилами, загубися серед того м’якого пір’я! Яка ж ти щаслива!
5 грудня
ВИСОКІ ТВЕРДИНІ ОБОРОНИ
«Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його» Ісаїї 33:16
Людина, якій Бог дав благодать жити бездоганно, живе в цілковитій безпеці.
Вона живе на висотах, понад світом, поза пострілом ворога й близько до неба. Вона має високі цілі й спонуки і знаходить високі втіхи й товариство. Вона радіє на горах вічної любові, де має свою оселю.
Її боронять твердині з велетенських скель. Найтвердіше у всесвіті — це обітниці й наміри незмінного Бога, і вони є захистом слухняного віруючого.
Про неї подбано цією великою обітницею: «Хлїб його йому подасться». Як ворог не може видертися на фортецю чи зруйнувати вал, так і фортецю не взяти облогою й голодом. Господь, Який дощем посилав манну в пустелі, утримуватиме Свій народ у достатку навіть тоді, коли його оточать ті, хто хотів би заморити його голодом.
Але що, як забракне води? Цього не може бути: «вода не зсякне в його». Усередині неприступної фортеці є криниця, що ніколи не пересихає. Господь пильнує, щоб нічого не бракувало. Ніхто не може зачепити громадянина справжнього Сиону. Хоч би який лютий був ворог, Господь збереже Своїх вибраних.
6 грудня
«ЧЕРЕЗ», А НЕ ПОГЛИНУТІ
«Чи ти через води йти меш, — я з тобою, чи через ріки, ти не потонеш; чи пійдеш через огонь, не попечешся, і поломє не обпалить тебе» Ісаїї 43:2
Мосту немає: ми мусимо йти через води й відчувати натиск річок. Божа присутність у повені краща за пором. Випробуваними ми мусимо бути, але переможцями будемо, бо Сам Єгова, сильніший за великі води, буде з нами. Хай би коли ще Він був далеко від Свого народу, у труднощах і небезпеках Господь напевно буде з ним. Скорботи життя можуть піднятися надзвичайно високо, але Господь рівня кожній нагоді.
Божі вороги можуть ставити на нашій дорозі небезпеки власного виробу, а саме переслідування й жорстокі глузування, що подібні до розпаленої вогняної печі. То й що? Ми пройдемо крізь вогонь. Коли Бог з нами, ми не попечемося; ба навіть запаху вогню не залишиться на нас.
О, яка дивовижна безпека паломника, що народився з неба й прямує на небо! Повені не можуть його втопити, ні вогонь спалити. Твоя присутність, Господи, — захист Твоїх святих від різноманітних небезпек дороги. Ось я з вірою віддаю себе Тобі, і мій дух входить у спочинок.
7 грудня
ДАР СИЛИ; МИР НА БЛАГОСЛОВЕННЯ
«Господь дасть потугу народові свому, Господь дарує супокій народові свому» Псальма 29:11 (29:10)
Давид щойно чув Господній голос у грозі й бачив Його силу в урагані, путь якого він описав; а тепер, у прохолодній тиші після бурі, та нездоланна сила, від якої здригаються небо й земля, обіцяна як сила вибраних. Той, Хто посилає блискавку, що не схибить, дасть Своїм викупленим орлині крила; Той, Хто струшує землю Своїм голосом, нажене жаху на ворогів Своїх святих і дасть Своїм дітям мир. Чому ми слабкі, коли маємо Божу силу, до якої можемо вдатися? Чому ми стривожені, коли Господній мир — наш? Ісус, «Бог кріпкий», — наша сила; зодягнімося в Нього й вирушаймо на своє служіння. Ісус, наш благословенний Господь, — також наш мир; спочиньмо в Ньому сьогодні й покладімо край своїм страхам. Яке благословення — мати Його своєю силою й миром і тепер, і навіки!
Той самий Бог, що їде на бурі в дні негоди, пануватиме й над ураганом нашої скорботи і незабаром пошле нам дні миру. Ми матимемо силу для бур і пісні для ясної погоди. Почнімо ж негайно співати Богові, нашій силі й нашому мирові. Геть, темні думки! Угору, віро й надіє!
8 грудня
СЛІДУВАННЯ ВЕДЕ ДО ЧЕСТІ
«Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець» Йоана 12:26
Найвище служіння — наслідування. Якщо я хочу бути слугою Христа, я мушу йти слідом за Ним. Чинити так, як чинив Ісус, — найпевніший спосіб принести честь Його імені. Пам’ятаймо про це щодня.
Якщо я наслідуватиму Ісуса, то матиму Його товариство: якщо я подібний до Нього, то буду з Ним. Свого часу Він візьме мене до Себе нагору, щоб я жив з Ним, якщо тим часом я намагався йти за Ним тут, долі. Після Своїх страждань наш Господь прийшов до Свого престолу, і так само, постраждавши трохи з Ним тут, долі, ми також прийдемо до слави. Кінець життя нашого Господа буде й кінцем нашого: якщо ми з Ним у Його приниженні, то будемо з Ним і в Його славі. Ну ж бо, душе моя, набирайся відваги й став свої ноги в позначені кров’ю сліди, які залишив тобі твій Господь.
Не забуваймо зауважити, що Отець пошанує тих, хто йде за Його Сином. Якщо Він бачить, що я вірний Ісусові, то покладе на мене знаки прихильності й честі заради Свого Сина. Жодна честь не зрівняється з цією. Князі й імператори дарують лише тіні честі; сама сутність слави походить від Отця. Тому, душе моя, тримайся свого Господа Ісуса тісніше, ніж будь-коли.
9 грудня
«ВСЕ» ДЛЯ ВІРИ
«Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому» Марка 9:23
Наше невірство — найбільша перешкода на нашій дорозі; насправді немає жодної іншої справжньої трудності для нашого духовного поступу й процвітання. Господь може зробити все; але коли Він встановлює правило: «По вірі вашій нехай станеть ся вам», — наше невірство зв’язує руки Його Всемогутності.
Так, спілки зла будуть розпорошені, якщо тільки ми зможемо вірити. Зневажена правда підведе голову, якщо тільки ми матимемо довіру до Бога правди. Ми зможемо нести свій тягар скорбот або неушкодженими пройти крізь хвилі горя, якщо зможемо підперезати стегна поясом миру — тим поясом, що його застібають руки довіри.
Чого ми не можемо вірити? Невже можливе все, крім віри в Бога? Адже Він завжди правдивий; чому ж ми не віримо Йому? Він завжди вірний Своєму слову; чому ж ми не можемо покластися на Нього? Коли серце наше в правильному стані, віра не коштує жодних зусиль: тоді для нас так само природно покладатися на Бога, як для дитини — довіряти своєму батькові.
Найгірше те, що ми можемо вірити Богові в усьому, крім теперішнього гнітючого випробування. Це безглуздя. Ну ж бо, душе моя, скинь із себе таку гріховність і довір своєму Богові тягар, працю й тугу теперішнього часу. Коли це зроблено, зроблено все.
10 грудня
БОГ — НАШ СОЮЗНИК
«Коли ж слухати меш голосу його й чинити меш усе, що я глаголю, тодї буду ворогом ворогам твоїм і сопротивлюся сопротивникам твоїм» 2 Мойсея 23:22
Господа Христа посеред Його народу треба визнавати й слухатися. Він — Божий намісник і говорить в ім’я Отця, і наше діло — беззастережно й негайно чинити так, як Він велить. Ми втратимо обітницю, якщо знехтуємо заповіддю.
Яке велике благословення за повний послух! Господь укладає зі Своїм народом союз — і наступальний, і оборонний. Він благословить тих, хто благословляє нас, і проклене тих, хто проклинає нас. Бог усім серцем і душею буде зі Своїм народом і з найглибшим співчуттям увійде в його становище. Який захист це нам дає! Нам не треба журитися своїми супротивниками, коли ми певні, що вони стали супротивниками Бога. Якщо Єгова взяв нашу справу на Себе, ми можемо залишити ворогів у Його руках.
Щодо наших власних інтересів, то ворогів у нас немає; але за справу правди й справедливості ми беремося за зброю й виходимо на бій. У цій святій війні ми в союзі з вічним Богом, і якщо ми старанно слухаємося закону нашого Господа Ісуса, Він зобов’язався вжити всієї Своєї сили на нашу користь. Тому ми не боїмося жодної людини.
11 грудня
ДОВІРЯЙ І ЧИНИ; ЧИНИ Й ДОВІРЯЙ
«Вповай на Господа, і твори добро; оставай в країнї, і любуйся вірностю» Псальма 37:3
«Вповай» і «твори» — слова, що добре пасують одне до одного в тому порядку, в якому їх поставив Святий Дух. Ми повинні мати віру, і ця віра має діяти. Довіра до Бога спонукає нас до святого чину: ми довіряємо Богові щодо добра, а тоді творимо добро. Ми не сидимо склавши руки через те, що довіряємо, а підбадьорюємося й очікуємо, що Господь діятиме через нас і нами. Наше діло — не тривожитися й чинити зло, а довіряти й творити добро. Ми ні довіряємо, не чинячи, ні чинимо, не довіряючи.
Вороги викорінили б нас, якби могли; але, уповаючи й творячи добро, ми живемо в цій країні. Ми не підемо в Єгипет, а залишимося в Еммануїловій землі — у Божому провидінні, у Ханаані завітної любові. Нас не так легко позбутися, як гадають Господні вороги. Вони не можуть ні вигнати нас, ні розтоптати: де Бог дав нам ім’я і місце, там ми й перебуваємо.
А як же із задоволенням наших потреб? Господь вклав у цю обітницю слово «воістину». Так само певно, як Бог правдивий, Його народ буде нагодований. Їхня справа — уповати й діяти, а Господня справа — діяти згідно з їхнім упованням. Якщо їх не годуватимуть ворони, чи якийсь Овдій, чи вдова, то все одно вони якось будуть нагодовані. Геть, страхи!
12 грудня
ТИХЕ СЕРЦЕ
«бо в тихостї і надїї вся ваша потуга» Ісаїї 30:15
Завжди це слабкість — гризтися й тривожитися, сумніватися й не довіряти. Що ми зробимо, коли змучимо себе до шкіри й кісток? Чи здобудемо щось, лякаючись і кипіючи? Хіба ми не робимо себе нездатними до дії і не виводимо розум із рівноваги, потрібної для мудрого рішення? Ми тонемо через власну борню, тоді як могли б триматися на воді вірою.
О, коли б мати благодать бути тихими! Навіщо бігати від дому до дому, щоб повторювати набридлу історію, від якої на серці стає дедалі тяжче, що більше ми її розповідаємо? Навіщо навіть удома кричати в муках через жалюгідні передчуття, що, може, ніколи й не збудуться? Добре було б тримати язик тихим, але куди краще мати тихе серце. О, бути спокійними й знати, що Єгова є Бог!
О, коли б мати благодать довіряти Богові! Святий Ізраїлів мусить захистити й визволити Своїх. Він не може відступити від Своїх урочистих заяв. Ми можемо бути певні, що кожне Його слово встоїть, хоч би й гори зрушилися. Він гідний того, щоб Йому довіряли; і якби ми виявляли довіру, а з нею й спокій, то могли б бути такими ж щасливими, як духи перед престолом.
Прийди, душе моя, вернися до спокою свого і схили голову на груди Господа Ісуса.
13 грудня
ВЕЧІР СВІТЛІШАЄ В ДЕНЬ
«тільки надвечір розвидніється» Захарії 14:7
Дивно, що це так буде; адже все загрожує тим, що надвечір стане темно. Бог має звичай діяти так високо понад наші страхи й так далеко поза наші надії, що ми дуже дивуємося і приходимо до хвали Його владної благодаті. Ні, не так буде з нами, як пророкують наші серця: темрява не згуститься до півночі, а раптом проясніє в день. Ніколи не впадаймо у відчай. У найгірші часи уповаймо на Господа, Який обертає тінь смертну на ранок. Коли норму цегли подвоюють, з’являється Мойсей, а коли скорботи найбільше, тоді вона найближча до кінця.
Ця обітниця має допомагати нашому терпінню. Світло може не прийти повністю, доки наші надії не вичерпаються в марному чеканні цілий день. Для нечестивих сонце заходить, коли ще день; для праведних сонце сходить, коли вже майже ніч. Хіба ж не дочекаємося ми терпляче того небесного світла, яке, може, довго не приходить, але напевно виявиться вартим чекання?
Прийди, душе моя, заведи свою пісню і співай Тому, Хто благословить тебе в житті й у смерті так, що це перевершить усе, що природа будь-коли бачила у свій найкращий час.
14 грудня
НІЧОГО СТАРОГО
«І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю.» Одкриттє 21:5
Слава Його імені! Усе потребує оновлення, бо все тяжко побите й зношене гріхом. Час, щоб стару одежу згорнули й відклали і щоб творіння вдягло своє недільне вбрання. Але ніхто інший не може зробити все нове, крім Господа, Який створив усе на початку; бо щоб зробити щось зі зла, потрібно стільки ж сили, як і щоб зробити з нічого. Наш Господь Ісус узявся за це завдання, і Він цілком спроможний виконати його. Він уже почав Свою працю і вже багато століть невтомно оновлює серця людей і лад суспільства. Згодом Він оновить увесь устрій людського правління, і людська природа зміниться Його благодаттю; і настане день, коли тіло буде оновлене і воскресне подібним до Його славного тіла.
Яка радість належати до царства, у якому силою його Царя все оновлюється! Ми не вимираємо: ми поспішаємо до славнішого життя. Попри опір сил зла, наш славний Господь Ісус здійснює Свій задум і робить нас і все довкола нас «новим», таким же сповненим краси, як тоді, коли все вперше вийшло з Господньої руки.
15 грудня
ЗЛАГОДА В УСЬОМУ СВІТІ
«і перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитись воювати.» Ісаїї 2:4
О, коли б настали ці щасливі часи! Тепер народи важко озброєні й винаходять дедалі страшнішу зброю, ніби головної мети людини можна досягти, лише знищуючи міріади собі подібних. Та одного дня мир переможе; так, переможе настільки, що знаряддя руйнування перекують на інші форми і вживатимуть для кращих цілей.
Як це станеться? Через торгівлю? Через цивілізацію? Через третейський суд? Ми в це не віримо. Досвід минулого забороняє нам покладатися на такі кволі засоби. Мир утвердиться лише царюванням Князя миру. Він мусить навчити людей Своїм Духом, оновити їхні серця Своєю благодаттю і царювати над ними Своєю верховною владою, і тоді вони перестануть ранити й убивати. Людина — справжнє чудовисько, коли в ній закипить кров, і тільки Господь Ісус може обернути цього лева на ягня. Коли змінюється серце людини, зникають її кровожерні пристрасті. Нехай кожен читач цієї книги обітниць сьогодні особливо помолиться до Господа і Подателя миру, щоб Він швидко поклав край війні й утвердив злагоду в усьому світі.
16 грудня
БОЖЕ ВИГНАННЯ
«мусиш бо повиганяти Канаанїїв, дарма що в їх залїзні колесницї і що вони потужні.» Иозея 17:18
Велика підбадьорливість для відваги — бути певним перемоги, бо тоді людина йде на війну з упевненістю і наважується йти туди, куди інакше боялася б. Наша війна — зі злом у нас і довкола нас, і ми повинні бути переконані, що здатні здобути перемогу і що здобудемо її в ім’я Господа Ісуса. Ми мчимо не на падіння, а на перемогу; і переможемо. Благодать Божа у Своїй всемогутності діє, щоб повалити зло в усякій формі: звідси певність тріумфу.
Деякі наші гріхи мають залізні колесниці в нашій вдачі, наших давніх звичках, наших товариствах і наших заняттях. Проте ми мусимо їх подолати. Вони дуже сильні, а ми щодо них дуже слабкі; однак в ім’я Боже ми мусимо їх опанувати — і опануємо. Якщо хоч один гріх панує над нами, ми не вільні люди Господні. Людина, яку тримає лише один ланцюг, усе ж бранець. Не можна йти до Неба, коли в нас панує хоч один гріх, бо про святих сказано: «Гріх бо над вами нехай не панує». Тож уставайте, убийте кожного ханаанея і розбийте на тріски кожну залізну колесницю! Господь Саваот з нами, і хто встоїть проти Його сили, що нищить гріх?
17 грудня
НАЙБЛИЖЧЕ Й НАЙДОРОЖЧЕ СПІЛКУВАННЯ
«і так завсїди з Господем будемо.» 1 Солунян 4:17
Поки ми тут, Господь з нами, а коли нас покличуть звідси, ми будемо з Ним. Святого не можна відділити від його Спасителя. Вони одне, і завжди мусять бути одне: Ісус не може бути без Свого народу, бо тоді був би Головою без тіла. Чи підхоплені на повітря, чи спочиваючи в раю, чи перебуваючи тут, ми з Ісусом; і хто відлучить нас від Нього?
Яка це радість! Наша найвища честь, спочинок, утіха, насолода — бути з Господом. Ми не можемо уявити нічого, що перевершило б або хоча б зрівнялося з цим Божим товариством. Через святе спілкування ми мусимо бути з Ним у Його приниженні, відкиненні й муках, і тоді будемо з Ним у Його славі. Незабаром ми будемо з Ним у Його спочинку і в Його царській гідності, у Його очікуванні і в Його явленні. Нам буде так, як Йому, і ми тріумфуватимемо, як тріумфує Він.
О мій Господи, якщо мені судилося бути навіки з Тобою, то моя доля незрівнянна. Я не заздритиму архангелові. Бути навіки з Господом — ось моє уявлення про Небо в його найвищій красі. Не золоті арфи, не нев’янучі вінці, не безхмарне світло — моя слава; але Ісус, Сам Ісус, і я навіки з Ним у найближчому й найдорожчому спілкуванні.
18 грудня
ЗАХИЩЕНІ Й ПОКРИТІ
«Як птахи — свої писклята, так Господь Саваот окриє, захистить, вибавить, пощадить і врятує Ерусалима.» Ісаїї 31:5
Поспішним крилом пташка-мати квапиться на захист своїх пташенят. Вона не марнує часу в дорозі, коли летить принести їм поживу чи вберегти від небезпеки. Так, наче на орлиних крилах, прийде Господь на захист Своїх вибраних; так, Він понесеться на крилах вітру.
Розпростертим крилом мати вкриває своїх малят у гнізді. Вона ховає їх, затуляючи власним тілом. Квочка віддає курчатам своє тепло і робить зі своїх крил дім, у якому вони живуть, як удома. Так і Сам Єгова стає захистом Своїх вибраних. Він Сам — їхній притулок, їхня оселя, їхнє все.
Як птахи, що летять, і птахи, що вкривають (бо слово означає і те, й те), таким буде для нас Господь: і таким Він буде знову й знову, і завжди успішно. Ми будемо захищені й збережені від усякого зла: Господь, Який уподібнює Себе птахам, не буде подібний до них у їхній кволості, бо Він — Єгова Саваот. Нехай буде нам утіхою те, що всемогутня любов швидка на допомогу і надійна в покритті. Боже крило швидше й ніжніше за пташине крило, і ми віднині й навіки уповатимемо під його тінню.
19 грудня
СКОРБОТИ, АЛЕ ЖОДНОЇ ЗЛАМАНОЇ КІСТКИ
«Він хоронить всї костї його, і нї одна з них не переломиться.» Псальма 34:20
З контексту ця обітниця стосується тяжко враженого скорботами праведника: «Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь». Він може зазнати ран на шкірі й на тілі, але великої шкоди йому не буде заподіяно — «нї одна з них не переломиться».
Це велика втіха для випробуваної Божої дитини, і втіха, яку я насмілююся прийняти; бо досі я не зазнав справжньої шкоди від своїх численних скорбот. Я не втратив ні віри, ні надії, ні любові. Навпаки, ці кістки характеру не лише не втрачені, а й набрали сили та снаги. Я маю більше знання, більше досвіду, більше терпіння, більше стійкості, ніж мав до того, як прийшли випробування. Навіть моя радість не знищена. Багато синців мав я від хвороби, втрат, пригніченості, наклепів і протидії; але синці загоїлися, і не було жодного складного перелому кістки, навіть простого. Причину шукати недалеко. Якщо ми уповаємо на Господа, Він береже всі наші кістки; а якщо Він їх береже, ми можемо бути певні, що жодна з них не зламана.
Прийди, серце моє, не сумуй. Тобі болить, але кістки не зламані. Терпи злигодні й кидай виклик страхові.
20 грудня
ЛЮДИ ЯК ЛЮДИ; БОГ ЯК БОГ
«Я, я сам — утїшитель ваш. Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця? А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость?» Ісаїї 51:12, 13
Нехай сам текст буде нашою часткою на сьогодні. Не треба його розлого пояснювати. Ти, що тремтиш, прочитай його, повір йому, живися ним і посилайся на нього перед Господом. Той, кого ви боїтеся, — зрештою лише людина; тоді як Той, Хто обіцяє вас утішити, — Бог, ваш Творець, Творець неба й землі. Безмежна втіха з лишком покриває дуже обмежену небезпеку.
«Де ж подїлась та злющого ярость?» Вона в Господній руці. Це лише лють смертної істоти; лють, що скінчиться, щойно віддих покине ніздрі. Чому ж нам боятися того, хто такий самий кволий, як ми? Не безчестьмо нашого Бога, роблячи бога з мізерної людини. Можна зробити з людини ідола, віддаючи їй надмірний страх, так само як і віддаючи їй надмірну любов. Ставмося до людей як до людей, а до Бога як до Бога; і тоді спокійно йтимемо дорогою обов’язку, боячись Господа і не боячись більше нікого.
21 грудня
ВІД ГНІВУ ДО ЛЮБОВІ
«Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші.» Михея 7:19
Бог ніколи не відвертається від Своєї любові, але швидко відвертається від Свого гніву. Його любов до Своїх вибраних — згідно з Його природою, Його гнів — лише згідно з Його службою: Він любить, бо Він є любов, Він хмурніє, бо це потрібно для нашого добра. Він повернеться туди, де спочиває Його серце, тобто до Своєї любові до Своїх, і тоді змилосердиться над нашими горями й покладе їм край.
Яка добірна обітниця — «зотре беззаконність нашу»! Він переможе наші беззаконня. Вони кричать, щоб поневолити нас, але Господь дасть нам перемогу над ними Своєю правицею. Як ханаанеї, вони будуть побиті, взяті під ярмо і зрештою знищені.
А щодо провини наших гріхів, то як славно її знято! «Гріхи наші» — так, усе їхнє полчище; «Ти вкинеш» — лише всемогутня рука може вчинити таке диво; «у глибінь морську» — туди, куди пішли на дно фараон і його колесниці. Не на мілину, звідки їх міг би винести приплив, а в «глибінь» будуть кинуті наші гріхи. Їх усіх нема. Вони пішли на дно, мов камінь. Алилуя! Алилуя!
22 грудня
ЗАВЖДИ ПОРУЧ
«Бог нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях.» Псальма 46:1
Допомога, якої немає поруч, коли вона нам потрібна, мало чого варта. Якір, залишений удома, нічим не допоможе морякові в годину бурі; гроші, які колись мав боржник, нічого не варті для нього, коли проти нього вже видано судовий наказ. Дуже мало земних допомог можна назвати «скорими»: зазвичай їх довго шукати, довго ними користатися, а ще далі вони стають, щойно ними скористалися. Але щодо Господа, нашого Бога, то Він поруч, коли ми шукаємо Його, поруч, коли ми потребуємо Його, і поруч, коли ми вже зазнали Його допомоги.
Він більше ніж «поруч» — Він зовсім поруч. Ближче, ніж може бути найближчий друг, бо Він у нас у нашій скорботі; ближче, ніж ми самі собі, бо часом нам бракує присутності духу. Він завжди поруч, дієво поруч, співчутливо поруч, цілковито поруч. Він поруч і тепер, якщо настала похмура пора. Спочиньмо на Ньому. Він наше прибіжище — сховаймося в Ньому; Він наша сила — зодягнімося Ним; Він наша поміч — обіпрімося на Нього; Він наша скора поміч — спочиньмо в Ньому тепер. Нам не треба ні хвилини турботи, ні миті страху. «Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.»
23 грудня
ДОРОГОЦІННІ ДАРИ
«А про Йосифа промовив: Благослови, Господе, землю його найбільшим даром небесним, росою, і дарами землї, що внизу;» 5 Мойсея 33:13
Ми можемо бути багаті на такі дари, які дістав Йосиф, і можемо мати їх у вищому сенсі. О, коли б нам «найбільший дар небесний»! Сила в Бога і виявлення сили від Бога — найдорожче. Ми прагнемо втішатися Божим миром, Господньою радістю, славою нашого Бога. Благословення трьох Божих Осіб у любові, благодаті й спілкуванні ми цінуємо понад найчистіше золото. Земні речі нічого не варті за цінністю порівняно з небесними.
«Росою». Яка ж вона дорогоцінна! Як ми молимося й хвалимо, коли маємо росу! Яке відсвіження, який ріст, які пахощі, яке життя в нас, коли випадає роса! Понад усе інше нам, рослинам, посадженим Господньою правицею, потрібна роса Його Святого Духа.
«Дарами землї, що внизу». Певно, це про той невидимий підземний океан, що живить усі свіжі джерела, які звеселяють землю. О, припасти б до вічних джерел! Це невимовне благо; нехай жоден віруючий не спочиває, доки не здобуде його. Всемогутня достатність Єгови — наша навіки. Звернімося до неї тепер.
24 грудня
ЧЕРЕЗ ЙОРДАН ЗІ СПІВОМ
«Вороги твої будуть піддобрюватись тобі» 5 Мойсея 33:29
Той головний ворог, диявол, — брехун від початку; але він такий переконливий, що ми, як мати Єва, піддаємося й віримо йому. Та на власному досвіді ми переконаємося, що він брехун.
Він каже, що ми відпадемо від благодаті, зганьбимо своє визнання і загинемо долею відступників; але, уповаючи на Господа Ісуса, ми триматимемося своєї дороги й доведемо, що Ісус не губить нікого з тих, кого дав Йому Отець. Він каже нам, що нам забракне хліба і ми помремо з голоду разом із дітьми; але Той, Хто годує воронів, досі не забув про нас і ніколи не забуде, а приготує нам стіл перед нашими ворогами.
Він шепоче, що Господь не визволить нас із випробування, яке маячить удалині, і погрожує, що остання унція зламає верблюдові хребет. Який же він брехун! Бо Господь ніколи не залишить нас і не покине. «Нехай тепер визволить його!» — кричить облудний лиходій; але Господь змусить його замовкнути, прийшовши нам на порятунок.
Він дуже любить казати нам, що смерть буде нам не під силу. «Що чинити меш, як розбурхається Йордань?» Але й там він виявиться для нас брехуном, і ми перейдемо ріку, співаючи псалми слави.
25 грудня
ВІН ПРИЙШОВ; ВІН ПРИХОДИТЬ
«Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.» Дїяння 1:11
Багато хто сьогодні святкує перше пришестя нашого Господа; звернімо ж наші думки до обітниці Його другого пришестя. Воно таке ж певне, як і перше, і великою мірою черпає свою певність із нього. Той, Хто прийшов смиренною людиною, щоб служити, напевно прийде, щоб узяти нагороду за Своє служіння. Той, Хто прийшов страждати, не забариться прийти царювати.
Це наша славна надія, бо ми розділимо Його радість. Сьогодні ми в прихованості й приниженні, як і Він був, поки перебував тут, унизу; але коли Він прийде, це буде наше виявлення, як і Його об’явлення. Померлі святі оживуть при Його появі. Обмовлені й зневажені засяють, як сонце, у царстві свого Отця. Тоді святі з’являться як царі й священики, і дні їхньої жалоби скінчаться. Довгий спочинок і неймовірна велич тисячолітнього царства стануть щедрою нагородою за віки свідчення й боротьби.
О, коли б Господь прийшов! Він приходить! Він уже в дорозі й іде швидко. Звук Його наближення має бути музикою для наших сердець! Дзвоніть, дзвони надії!
26 грудня
ДОВІРЯТИ МОЖНА ЛИШЕ БОГОВІ
«Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.» Маттея 26:33
«Та це ж, — вигукне хтось, — зовсім не Божа обітниця». Саме так, але це була обітниця людини, і тому вона ні до чого не привела. Петро думав, що говорить те, що неодмінно виконає; але обітниця, яка не має кращої основи, ніж людське рішення, впаде на землю. Щойно прийшли спокуси, як Петро зрікся свого Учителя і клятвами підтверджував своє зречення.
Що таке людське слово? Глиняний горщик, який розбивається від одного удару. Що таке твоє власне рішення? Цвіт, який з Божою опікою може дати плід, але, залишений сам собі, опаде на землю від першого вітру, що колихне гілку.
На людське слово вішай тільки те, що воно витримає.
На власне рішення не покладайся зовсім.
На обітницю свого Бога вішай час і вічність, цей світ і майбутній, усе твоє і все всіх твоїх любих.
Ця книга — чекова книжка для віруючих, а ця сторінка має застерегти їх, на який банк вони виписують чеки і чий підпис приймають. Покладайтеся на Ісуса без меж. Не довіряй ні собі, ні будь-кому, народженому від жінки, понад належну міру; а довіряй тільки й цілком Господові.
27 грудня
ЙОГО МИЛІСТЬ І ЗАВІТ
«Гори бо з місця здвигнуться й горби похитнуться, — милість же моя не одвернесь од тебе, й заповіт миру мого не схитнеться, говорить милосердний до тебе Господь.» Ісаїї 54:10
Одна з найчудовіших властивостей Божої любові — її незмінність. Стовпи землі можуть зрушитися з місць, але милість і завіт нашого милосердного Єгови ніколи не відступлять від Його народу. Як щасливо почувається моя душа у твердій вірі в це натхненне проголошення! Рік майже скінчився, і років мого життя стає дедалі менше, але час не змінює мого Господа. Нові світильники заступають старі, усе безупинно змінюється; але наш Господь той самий. Сила перевертає пагорби, але жодна мислима сила не може торкнутися вічного Бога. Ніщо в минулому, теперішньому чи майбутньому не може зробити Єгову немилостивим до мене.
Душе моя, спочинь у вічній милості Господа, Який поводиться з тобою як із близьким родичем. Пам’ятай також про вічний завіт. Бог завжди пам’ятає про нього — дбай, щоб і ти про нього пам’ятала. У Христі Ісусі славний Бог зобов’язався перед тобою бути твоїм Богом і тримати тебе як одного зі Свого народу. Милість і завіт — роздумуй над цими словами як над речами певними й тривкими, яких сама вічність у тебе не відбере.
28 грудня
ЦІЛКОВИТА ПЕВНІСТЬ
«Сам бо рече: „Не оставлю тебе, анї покину тебе.“» Євреїв 13:5
Кілька разів у Писанні Господь сказав це. Він часто повторював це, щоб наша певність була подвійно певною. Ніколи не плекаймо щодо цього сумніву. Сама собою ця обітниця особливо наголошена. Грецькою в ній п’ять заперечень, і кожне рішуче виключає можливість того, щоб Господь колись покинув когось зі Свого народу так, щоб той мав підстави почуватися покинутим своїм Богом. Це безцінне місце Писання не обіцяє нам звільнення від скорбот, але воно забезпечує нас від покинутості. Нас можуть покликати йти незнайомими дорогами, але ми завжди матимемо товариство, допомогу й забезпечення нашого Господа. Нам не треба жадати грошей, бо ми завжди матимемо нашого Бога, а Бог кращий за золото, Його ласка краща за багатство.
Ми, звичайно, повинні бути задоволені тим, що маємо, бо хто має Бога, той має більше, ніж увесь світ. Що ми можемо мати понад Безмежного? Чого більшого можемо бажати, ніж Всемогутньої Доброти.
Прийди, серце моє; якщо Бог каже, що ніколи не залишить тебе і не покине, то багато молися про благодать, щоб ти ніколи не залишило свого Господа і ні на мить не покинуло Його доріг.
29 грудня
ВІН ДОНЕСЕ НАС ДОДОМУ
«Та й до старостї вашої, до сивого волоса в вас носити вас буду; бо я все той самий; як сотворив вас, так і носити му, піддержувати вас і хоронити.» Ісаїї 46:4
Рік уже дуже старий, і ось обітниця для наших літніх друзів; так, і для всіх нас, коли старість підкрадається до нас. Проживімо досить довго — і всі ми будемо сивими; тож можемо вже тепер утішатися цією обітницею завдяки передбаченню віри.
Коли ми постарієм, наш Бог і далі буде Я ЄСМЬ, повіки той самий. Сивина свідчить про наше занепадання, але Він не занепадає. Коли ми не можемо нести тягаря і ледве несемо самих себе, Господь нестиме нас. Як у дні нашої молодості Він носив нас, мов ягнят, на Своїх грудях, так носитиме і в роки нашої немочі.
Він створив нас, і Він дбатиме про нас. Коли ми станемо тягарем для друзів і тягарем для самих себе, Господь не струсить нас, а радше підійме нас, понесе й визволить повніше, ніж будь-коли. Нерідко Господь дає Своїм слугам довгий і тихий вечір. Вони тяжко працювали цілий день і знесилилися на службі своєму Учителеві, і тому Він сказав їм: «Тепер спочиньте в очікуванні тієї вічної суботи, яку Я приготував для вас». Не страшімося старості. Старіймо благодатно, бо Сам Господь з нами в повноті благодаті.
30 грудня
ЛЮБИВ ДО ДОСКОНАЛОСТІ
«любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.» Йоана 13:1
Цей факт по суті є обітницею; бо яким наш Господь був, таким Він є, і чим Він був для тих, із ким жив на землі, тим Він буде для всіх Своїх улюблених, доки існує місяць.
«Любивши» — ось де диво! Те, що Він узагалі колись полюбив людей, — це чудо. Що було в Його бідних учнях, щоб Він їх любив? Що є в мені?
Але коли Він уже почав любити, Його природа — любити й далі. Любов зробила святих «своїми» — яке добірне ім’я! Він придбав їх кров’ю, і вони стали Його скарбом. Оскільки вони Його власні, Він їх не втратить. Оскільки вони Його улюблені, Він не перестане їх любити. Душе моя, Він не перестане любити тебе!
Текст добрий і так, як він є: «до кінця» — аж до Його смерті владна пристрасть любові до Своїх царювала в Його святих грудях. Це означає також: до краю. Він не міг любити їх більше: Він віддав Себе за них. Дехто читає це: до досконалості. Воістину Він щедро вилив на них досконалу любов, у якій не було ні вади, ні збою, ні нерозважності, ні невірності, ні стриманості.
Така любов Ісуса до кожного з Його народу. Заспіваймо нашому Улюбленому пісню.
31 грудня
НЕ ЧУЖИНЕЦЬ НА НЕБІ
«Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.» Псальма 73:24
День у день і рік у рік моя віра вірить у Божу мудрість і любов, і я знаю, що вірю не марно. Жодне Його добре слово ніколи не підвело, і я певен, що жодне ніколи не впаде на землю.
Я віддаю себе в Його руку, щоб Він мене провадив. Я не знаю, яку дорогу мені обрати: Господь обере для мене мою спадщину. Мені потрібна рада й порада; бо мої обов’язки заплутані, а моє становище складне. Я шукаю Господа, як первосвященик давнини звертався до своїх урім і туммім. Ради непомильного Бога я шукаю радше, ніж власного судження чи поради друзів. Славний Єгово, Ти поведеш мене!
Скоро прийде кінець: ще кілька років — і я мушу відійти з цього світу до Отця. Мій Господь буде біля мого ложа. Він зустріне мене біля брами Неба: Він привітає мене в краю слави. Я не буду чужинцем на Небі: мій власний Бог і Отець прийме мене в його нескінченне блаженство.
СЛАВА ТОМУ, ХТО
ПРОВАДИТИМЕ МЕНЕ ТУТ
І ПРИЙМЕ МЕНЕ ПОТІМ. АМІНЬ.