Розділ 10 · 31 хв читання · 40 хв слухання
Вересень
1 вересня
ПЕРЕБУВАТИ В ПОСЛУХУ, У ЛЮБОВІ
«Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй» Йоана 15:10
Цього не можна розділити — перебування в послуху і перебування в любові Ісуса. Лише життя під владою Христа може довести, що ми — ті, у кому наш Господь знаходить утіху. Ми мусимо виконувати заповідь нашого Господа, якщо хочемо грітися в Його любові. Якщо ми живемо в гріху, то не можемо жити в любові Христовій. Без святості, яка подобається Богові, ми не можемо подобатися Ісусові. Хто зовсім не дбає про святість, той нічого не знає про любов Ісуса.
Свідома радість від любові нашого Господа — річ делікатна. Вона набагато чутливіша до гріха і святості, ніж ртуть до холоду й тепла. Коли ми ніжні серцем і дбаємо в думках, словах і житті про те, щоб шанувати нашого Господа Ісуса, тоді отримуємо незліченні ознаки Його любові. Якщо ми бажаємо продовжити таке блаженство, то мусимо продовжувати жити в святості. Господь Ісус не сховає від нас Свого обличчя, якщо ми не ховаємо від Нього свого. Гріх утворює хмару, що затьмарює наше Сонце: якщо ми будемо пильно слухняні й цілком посвячені, то зможемо ходити у світлі, як Бог у світлі, і так само певно перебувати в любові Ісуса, як Ісус перебуває в любові Отця. Ось солодка обітниця з урочистим «якщо». Господи, дай мені тримати це «якщо» в руці, бо воно, мов ключ, відмикає цю скриньку.
2 вересня
ІДІТЬ, ЩОБ ПІЗНАТИ
«Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа» Осії 6:3
Не враз, а поступово дійдемо ми до святого знання, і наша справа — витривало триматися й учитися потроху. Нам не треба впадати у відчай, хоч би як повільно ми просувалися, бо ми ще пізнаємо. Господь, Який став нашим Учителем, не покине нас, хоч би якими тугодумами ми були; бо Йому не до честі, щоб будь-яка міра людської глупоти перемогла Його вміння. Господь радо робить простих мудрими.
Наш обов’язок — триматися головного предмета й далі прагнути пізнавати не те чи інше особливе вчення, а Самого Єгову. Знати Отця, Сина і Духа, Триєдиного Бога, — це життя вічне: триматимемося цього, бо так ми здобудемо повне навчання. Прагнучи пізнавати Господа, ми пізнаємо зцілення після того, як нас поранено, перев’язування після удару і життя після смерті. Досвід довершує своє діло, коли серце йде слідом Всемогутнього Господа.
Душе моя, тримайся близько Ісуса, прагни далі пізнавати Бога в Ісусі — і так дійдеш до пізнання Христа, яке є найпрекраснішою з усіх наук. Святий Дух проведе тебе до всякої правди. Хіба це не Його милостиве служіння? Покладися на Нього, що Він його виконає.
3 вересня
З ДУХОВНОЇ СМЕРТІ
«І зрозумієте, що я — Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших» Езекиїла 37:13
Так воно й мусить бути: ті, хто отримує життя з мертвих, неодмінно впізнають руку Господню в такому воскресінні. Це найбільша і найдивовижніша з усіх змін, які може пережити людина, — бути виведеним із гробу духовної смерті й отримати радість у світлі й свободі духовного життя. Ніхто не міг би цього вчинити, крім живого Бога, Господа і Подателя життя.
Ах, як добре я пам’ятаю, коли лежав у долині, повній сухих костей, такий самий сухий, як будь-яка з них! Благословенний був той день, коли вільна й суверенна благодать послала Божого чоловіка пророкувати наді мною! Слава Богові за той рух, який це слово віри викликало серед сухих костей. А ще благословенніший був той небесний подих від чотирьох вітрів, що оживив мене! Тепер я знаю животворного Духа вічноживого Єгови. Справді, Єгова — живий Бог, бо Він оживив мене. Моє нове життя навіть у своїх тугах і смутках — ясний доказ для мене, що Господь може вбивати й оживляти. Він — єдиний Бог. Він — усе, що велике, милостиве й славне, і моя оживлена душа поклоняється Йому як великому Сущому. Уся слава Його святому імені! Доки житиму, хвалитиму Його.
4 вересня
ПЕРЕМОГА БЕЗ БИТВИ
«Дом же Юдин помилую й спасу їх у Господї Бозї їх, спасу їх не луком, нї мечем, нї боєм, нї кіньми й їздецями.» Осії 1:7
Дорогоцінне слово! Сам Єгова визволить Свій народ у величі Свого милосердя, але не звичайними засобами. Люди неохоче віддають Богові славу, належну Його імені. Якщо вони йдуть у бій з мечем і луком і здобувають перемогу, то мали б хвалити свого Бога; але вони цього не роблять, а починають звеличувати власну правицю й хвалитися своїми кіньми та їздцями. Через це наш Єгова часто постановляє спасти Свій народ без посередніх засобів, щоб уся честь належала лише Йому.
Тож дивися, серце моє, лише на Господа, а не на людину. Сподівайся побачити Бога тим ясніше, коли більше нема на кого дивитися. Якщо в мене нема ні друга, ні порадника, ні нікого за спиною, нехай я буду не менш упевнений, якщо відчуваю, що Сам Господь на моєму боці; так, нехай я радію, якщо Він дає перемогу без битви, як, здається, натякає цей текст. Навіщо мені просити коней та їздців, якщо Сам Єгова милує мене й підносить Свою руку на мій захист? Навіщо мені лук чи меч, якщо Бог спасе? Нехай я покладаюся на Нього й не боюся від цього дня й навіки. Амінь.
5 вересня
ЗІ МНОЮ, ДЕ Б Я НЕ БУВ
«Господь буде при вас» 2 Паралипоменон 20:17
Це була велика милість для Йосафата, бо проти нього вийшла велика сила; і це буде велика милість для мене, бо я маю велику потребу, а не маю ні сили, ні мудрості. Якщо Господь зі мною, то мало важить, хто мене покине. Якщо Господь зі мною, я переможу в битві життя, і що більші мої випробування, то славніша буде моя перемога. Як мені впевнитися, що Господь зі мною?
Він напевно зі мною, якщо я з Ним. Якщо я покладаюся на Його вірність, вірю Його словам і виконую Його заповіді, Він неодмінно зі мною. Якщо я на боці сатани, Бог проти мене, і інакше бути не може; але якщо я живу, щоб шанувати Бога, то можу бути певен, що Він ушанує мене.
Я цілком певен, що Бог зі мною, якщо Ісус — мій єдиний і неповторний Спаситель. Якщо я віддав свою душу в руки Єдинородного Божого Сина, то можу бути певен, що Отець докладе всієї Своєї сили, щоб зберегти мене, аби Його Син не був зневажений.
О, якби мати віру, щоб ухопитися за короткий, але солодкий текст на сьогодні! Господи, сповни це слово для Свого слуги! Будь зі мною вдома, на вулиці, у полі, у крамниці, у товаристві й насамоті. Будь також з усім Своїм народом.
6 вересня
СИЛЬНЕ СЕРЦЕ
«Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.» Псальма 27:14
Чекайте! Чекайте! Нехай ваше чекання буде на Господа! Його варто чекати. Він ніколи не розчаровує душу, що чекає.
Чекаючи, не занепадайте духом. Сподівайтеся великого визволення і будьте готові хвалити за нього Бога.
Обітниця, яка має вас підбадьорити, стоїть посередині вірша: «Він укріпить твоє серце». Вона одразу йде туди, де вам потрібна допомога. Якщо серце здорове, увесь решта організму працюватиме добре. Серце потребує заспокоєння й підбадьорення; і те, і те прийде, якщо воно буде зміцнене. Сильне серце спочиває й радіє, і з кожним ударом наповнює силою всю людину.
Ніхто інший не може дістатися до тієї таємної посудини життя — серця, щоб влити в неї силу. Лише Той, Хто його створив, може зробити його сильним. Бог сповнений сили, а тому Він може вділити її тим, хто її потребує. О, будьте відважні, бо Господь вділить вам Своєї сили, і ви будете спокійні в бурі та радісні в смутку.
Той, хто написав ці рядки, може написати, як Давид: «Чекай, кажу, на Господа». Я справді це кажу. Я знаю з довгого й глибокого досвіду, що добре мені чекати на Господа.
7 вересня
КУДИ СЯГАЄ ВСЕМОГУТНЯ БЛАГОДАТЬ
«Там, де їм говорено: ви не мій люд, звати муть їх синами живого Бога» Осії 1:10
Суверенна благодать може зробити чужих синами, і Господь тут проголошує Свій намір так учинити з бунтівниками й дати їм пізнати, що Він зробив. Любий читачу, Господь зробив це зі мною; чи зробив Він таке й з вами? Тоді з’єднаймо руки й серця, хвалячи Його преславне ім’я.
Декотрі з нас були такими явно безбожними, що Господнє Слово цілком правдиво казало нашому сумлінню й серцю: «Ви не мій люд». У Божому домі й у наших власних домівках, коли ми читали Біблію, це був голос Божого Духа в нашій душі: «Ви не мій люд». Справді, це був сумний, осудливий голос. Але тепер у тих самих місцях, через те саме служіння й Писання, ми чуємо голос, що каже: «Ви — сини живого Бога». Чи можемо ми бути досить вдячні за це? Хіба це не дивовижно? Хіба це не дає нам надії щодо інших? Хто поза досяжністю всемогутньої благодаті? Як ми можемо втрачати надію щодо будь-кого, коли Господь учинив у нас таку чудову зміну?
Той, Хто дотримав цієї однієї великої обітниці, дотримає й кожної іншої; тож ідімо вперед з піснями поклоніння й довіри.
8 вересня
НАДЛАМАНИЙ І ТЛІЮЧИЙ
«Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить» Ісаїї 42:3
Отже, я можу розраховувати на ніжне поводження з боку мого Господа. Справді, я відчуваю себе в найкращому разі таким же слабким, гнучким і нікчемним, як тростина. Хтось сказав: «Ти для мене не вартий і очеретини», — і ці слова, хоч і недобрі, не були неправдиві. Леле! Я гірший за тростину, що росте над річкою, бо та принаймні може тримати голову вгору. Я надламаний, тяжко, сумно надламаний. Нема в мені тепер музики; є тріщина, крізь яку виходить уся мелодія. Ах, леле! Проте Ісус не доламає мене; а якщо Він не доламає, то мені мало діла до того, що намагаються зробити інші. О солодкий і співчутливий Господи, я тулюся під Твоїм захистом і забуваю свої рани!
Справді, мене можна також порівняти з «льоном, що куритись почав», світло якого згасло, а лишився тільки дим. Боюся, що я радше прикрість, ніж користь. Мої страхи кажуть мені, що диявол задув моє світло й лишив мені гидкий дим і що мій Господь скоро накриє мене гасильником. Проте я помічаю, що хоч під законом були щипці для гнота, гасильників не було; і Ісус не погасить мене; тож я сповнений надії. Господи, запали мене знову і дай мені сяяти на Твою славу й на звеличення Твоєї ніжності.
9 вересня
СТРАХ МАЄ СВОЄ МІСЦЕ
«Щасливий чоловік, що все в страсї ходить» Приповісток 28:14
Страх Господній — початок і основа всякої справжньої релігії. Без урочистого трепету й благоговіння перед Богом нема опори для яскравіших чеснот. Хто не поклоняється душею, той ніколи не житиме у святості.
Щасливий той, хто ревниво боїться вчинити зло. Святий страх не тільки дивиться, перш ніж стрибнути, а навіть перш ніж зрушити. Він боїться помилки, боїться занедбати обов’язок, боїться вчинити гріх. Він боїться лихого товариства, легковажних розмов і сумнівних оборудок. Це не робить людину нещасною, а приносить їй щастя. Пильний вартовий щасливіший за вояка, що спить на своєму посту. Хто передбачає лихо й уникає його, той щасливіший за того, хто безтурботно йде далі й гине.
Страх Божий — тиха чеснота, що веде людину добірною дорогою, про яку написано: «Лева там не буде, нї зьвір хижий на його не ступить». Страх перед самою появою зла — очищувальна засада, що дає людині змогу силою Святого Духа зберігати свою одежу незаплямованою від світу. В обох значеннях той, хто «все в страсї ходить», стає щасливим. Соломон спробував і світськість, і святий страх: в одному він знайшов марноту, в другому — щастя. Не повторюймо його спроби, а тримаймося його висновку.
10 вересня
ВХОДЯЧИ; ВИХОДЯЧИ
«Благословен будеш входючи, і благословен виходючи.» 5 Мойсея 28:6
Благословення закону не скасовано. Ісус підтвердив обітницю, коли поніс кару. Якщо я виконую заповіді мого Господа, то можу без жодного сумніву привласнити собі цю обітницю.
Сьогодні я ввійду до свого дому без страху лихих звісток і ввійду до своєї комірчини, сподіваючись почути добру новину від мого Господа. Я не боятимуся ввійти в самого себе через самодослідження, ні ввійти у свої справи через ретельну перевірку своїх занять. У мене чимало роботи вдома, у моїй власній душі; о, якби на все це було благословення, благословення Господа Ісуса, Який обіцяв перебувати зі мною.
Я мушу також виходити. Боязкість змушує мене бажати залишатися вдома й ніколи більше не йти в грішний світ. Але я мушу виходити у своєму покликанні, і мушу виходити, щоб бути помічним своїм братам і корисним для безбожних. Я мушу бути оборонцем віри й нападником на зло. О, якби було благословення на моє виходження цього дня! Господи, дай мені йти туди, куди Ти ведеш, у Твоїх справах, під Твоїм наказом і в силі Твого Духа.
Господи Ісусе, зайди до мене й будь моїм гостем; а тоді вийди зі мною і дай моєму серцю горіти, поки Ти говориш зі мною в дорозі.
11 вересня
СТРАЖДАННЯ ГАРТУЮТЬ ВІРУЮЧИХ
«Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього)» Плач 3:27
Це все одно що обітниця. Добре було, добре є і добре буде для мене нести ярмо.
Ще змолоду мені довелося відчути тягар усвідомлення гріха, і відтоді він завжди був для моєї душі тягарем, що збагачує. Чи полюбив би я так Євангеліє, якби не пізнав на глибокому досвіді, як потрібне мені спасіння з благодаті? Явис був значніший за своїх братів, бо мати народила його в муках; і ті, хто багато страждає, народжуючись для Бога, стають міцно віруючими в суверенну благодать.
Ярмо осуду тяжке, проте воно готує людину до майбутньої шани. Не годиться бути провідником тому, хто не пройшов крізь стрій зневаги. Похвала п’янить, якщо їй не передувала наруга. Люди, які піднімаються до високого становища без боротьби, зазвичай падають у безчестя.
Ярма скорботи, розчарувань і надмірної праці аж ніяк не слід шукати; але коли Господь кладе його на нас замолоду, воно часто виробляє характер, який прославляє Бога і благословляє Церкву.
Тож, душе моя, схили свою шию; візьми свій хрест. Добре було тобі нести його замолоду, не зашкодить і тепер. Задля Ісуса підстав під нього плече радо.
12 вересня
А ЩО Ж МІЙ ДІМ?
«Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій» Дїяння 16:31
Це Євангеліє для чоловіка з мечем біля горла — Євангеліє і для мене. Воно підійшло б мені, якби я помирав, і це все, чого мені треба, поки я живу. Я відводжу погляд від себе, від гріха і від усякої думки про власну заслугу і довіряюся Господу Ісусу як Спасителю, Якого дав Бог. Я вірю в Нього, спочиваю на Ньому, приймаю Його як усе в усьому. Господи, я спасенний і буду спасенний навіки, бо вірю в Ісуса. Благословенне ім’я Твоє за це. Дай мені щодня доводити своїм життям, що я спасенний від себелюбства, від світськості й від усякого виду зла.
Але ті останні слова про мій «дім»: Господи, я не хочу вхопити половину обітниці, коли Ти даєш цілу. Благаю Тебе, спаси всю мою родину. Спаси найближчих і найдорожчих. Наверни дітей, і онуків, якщо вони в мене є. Будь милостивий до моїх слуг і до всіх, хто живе під моїм дахом чи працює на мене. Ти даєш цю обітницю мені особисто, якщо я вірую в Господа Ісуса; благаю Тебе, учини, як Ти сказав.
Я хотів би щодня у своїй молитві перебирати імена всіх моїх братів і сестер, батьків, дітей, друзів, родичів, слуг і не давати Тобі спокою, доки не сповниться це слово: «і дім твій».
13 вересня
НЕБЕСНА РОСА
«А небеса його благословлять його росою» 5 Мойсея 33:28
Чим є роса на Сході для світу природи, тим є вплив Духа в царстві благодаті. Як сильно я цього потребую! Без Божого Духа я річ суха й зів’яла. Я никну, в’яну, вмираю. Як солодко освіжає мене ця роса! Коли вона на мене сходить, я почуваюся щасливим, жвавим, бадьорим, піднесеним. Більше мені нічого не треба. Святий Дух приносить мені життя і все, чого життя потребує. Усе інше без роси Духа для мене менше, ніж ніщо: я слухаю, читаю, молюся, співаю, приступаю до столу причастя — і не знаходжу там благословення, доки мене не відвідає Святий Дух. Але коли Він зрошує мене, кожен засіб благодаті стає солодким і корисним.
Яка ж це обітниця для мене! «А небеса його благословлять його росою». Мене відвідає благодать. Мене не залишать на мою природну посуху, ані на пекучу спеку світу, ані на сироко сатанинської спокуси. О, якби мені саме цієї години відчути лагідну, тиху, просочливу росу Господню! А чом би й ні? Той, Хто дав мені жити, як живе трава на луці, поводитиметься зі мною так, як поводиться з травою: Він освіжить мене згори. Трава не може кликати роси, як я. Певно, Господь, Який відвідує рослину, що не молиться, відповість Своїй дитині, що благає.
14 вересня
ЗНАК БОЖОГО СХВАЛЕННЯ
«Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його» Якова 1:12
Так, він блаженний уже тоді, коли витримує випробування. Жодне око не побачить цього, доки не буде намащене небесною маззю для очей. Але він мусить витерпіти і не бунтувати проти Бога, і не відступати від своєї непорочності. Блаженний той, хто пройшов крізь вогонь і не згорів, як підробка.
Коли ж випробування скінчиться, тоді приходить клеймо Божого схвалення — «вінець життя». Ніби Господь каже: «Нехай живе; його зважено на вагах, і він не виявився легким». Нагорода — життя: не просто буття, а святе, щасливе, справжнє існування, здійснення Божого задуму щодо нас. Уже й тепер вища форма духовного життя й радості вінчає тих, хто благополучно пройшов крізь найлютіші випробування віри й любові.
Господь обіцяв вінець життя тим, хто любить Його. Лише ті, хто любить Господа, вистоять у годину випробування; решта або потоне, або надметься, або нишком прокрадеться назад у світ. Ну ж бо, серце моє, чи любиш ти свого Господа? Справді? Глибоко? Цілком? Тоді цю любов буде випробувано; але води великі не загасять її, і ріки не заллють. Господи, нехай Твоя любов живить мою до кінця.
15 вересня
НАЙПЕВНІШЕ СХОВИЩЕ
«Кожен з них буде, мов затула од вітру й захист в негоду» Ісаїї 32:2
Хто цей ЧОЛОВІК — ми всі знаємо. Ким би Він міг бути, як не Другим Чоловіком, Господом з неба, Мужем скорбот, Сином Людським? Яким сховищем був Він для Свого народу! Він Сам приймає на Себе всю силу вітру і так укриває тих, хто ховається в Ньому. Так ми уникли Божого гніву, і так уникнемо людської злоби, життєвих клопотів і страху смерті. Чому ж ми стоїмо на вітрі, коли можемо так легко й так надійно сховатися від нього за нашим Господом? Побіжімо ж сьогодні до Нього і будьмо в мирі.
Часто звичайний вітер біди наростає і стає бурею, що змітає все на своєму шляху. Те, що здавалося твердим і непохитним, хитається від пориву, і багато великих падінь буває серед наших тілесних опор. Наш Господь Ісус, славний Чоловік, — захист, якого буря ніколи не повалить. У Ньому ми спостерігаємо, як буря проноситься повз, а самі спочиваємо в чудовому спокої.
Сьогодні просто сховаймося в нашому сховищі, сидімо й співаймо під захистом нашого Покрову. Благословенний Ісусе! Благословенний Ісусе! Як ми любимо Тебе! І недарма, бо Ти для нас притулок у час бурі.
16 вересня
НАГОРОДА ПЕВНА
«І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї» Маттея 10:42
Що ж, стільки я можу зробити. Я можу вчинити добро слузі Господньому. Господь знає, що я люблю їх усіх і вважав би за честь умити їм ноги. Задля їхнього Учителя я люблю учнів.
Як милостиво з боку Господа згадати таку незначну дію — «напоїть... тільки чашею холодної води»! Це я можу зробити, хоч який я бідний; це я можу зробити, хоч яке низьке моє становище; це я зроблю залюбки. Цю справу, що здається такою малою, Господь помічає — помічає, коли її зроблено найменшому з Його послідовників. Очевидно, Він дивиться не на вартість, не на вправність і не на кількість, а на мотив: те, що ми робимо учневі через те, що він учень, його Господь бачить і винагороджує. Він винагороджує нас не за заслугу того, що ми робимо, а за багатством Своєї благодаті.
Я даю чашу холодної води, а Він дає мені пити живу воду. Я даю одному з Його малих, а Він поводиться зі мною як з одним із них. Ісус знаходить виправдання Своїй щедрості в тому, що Його благодать спонукала мене зробити, і каже: «Не втерає нагороди своєї».
17 вересня
ЯК ПАЛЬМА І КЕДР
«Праведний, як пальмове дерево, розпустить гіллє своє, як кедр Ливанський рости ме вгору» Псальма 92:12
Ці дерева не вирощує й не підрізає людина: пальми й кедри — це «дерева Божі», і процвітають вони Його піклуванням; так само і святі Господні — вони під Його власною опікою. Ці дерева вічнозелені й гарні в будь-яку пору року. Віруючі не бувають то святими, то безбожними: вони стоять у Господній красі за будь-якої погоди. Скрізь ці дерева привертають увагу: ніхто не може дивитися на краєвид, де є пальми чи кедри, щоб його погляд не зупинився на цих царственних рослинах. Послідовники Ісуса — на виду в усіх: як місто, що стоїть на горі, вони не можуть сховатися.
Дитя Боже процвітає, як пальма, що спрямовує всю свою силу вгору одним прямим стовпом, без жодної гілки. Це колона зі славною капітеллю. Вона не росте ні праворуч, ні ліворуч, а всю свою силу посилає до неба і приносить плід якомога ближче до неба. Господи, здійсни цей образ у мені.
Кедр опирається всім бурям і росте біля вічних снігів, і Сам Господь наповнює його соком, який зберігає його серцевину теплою, а гілля міцним. Господи, нехай так буде і зі мною, молю Тебе. Амінь.
18 вересня
ПОВНА БЕЗПЕКА
«А про Бенямина промовив: Він у Господа коханець і жити ме в його безпечно! Він хоронить його по всякий день і між рамями його він відпочине» 5 Мойсея 33:12
Так, немає безпеки, подібної до тієї, що походить від перебування близько до Бога. Для Своїх найулюбленіших Господь не знайде певнішого чи безпечнішого місця. Господи, дай мені завжди перебувати в Твоїй тіні, біля Твого пробитого боку. Ближче й ближче хотів би я підходити до Тебе, мій Господи; а коли вже опинюся особливо близько до Тебе, хотів би там перебувати повіки.
Який же покров дає Господь Своїм вибраним! Не гарний дах покриє його, не захищений від бомб каземат, навіть не крило ангела, а Сам Єгова. Ніщо не може дістати нас, коли ми так покриті. Цей покров Господь дасть нам по всякий день, хоч яким довгим буде день. Господи, дай мені сьогодні свідомо перебувати під цим наметом любові, під цим шатром суверенної сили.
Чи третій вислів означає, що Господь у Своєму храмі перебуватиме серед гір Бенямина, чи що Господь буде там, де покладено тягар Бенямина, чи він означає, що нас несуть на раменах Вічного? У будь-якому разі Господь — опора і сила Своїх святих. Господи, дай мені завжди тішитися Твоєю допомогою, і тоді мої руки будуть для мене достатні.
19 вересня
ПРИЧИНА ДЛЯ СПІВУ
«Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою» Софонїї 3:17
Яке це слово! Господь Бог посеред Свого народу в усій величі Своєї сили! Сама ця присутність достатня, щоб наповнити нас миром і надією. Скарби безмежної сили зберігаються в нашому Єгові, і Він перебуває у Своїй церкві, тож нехай Його народ вигукує від радості.
Ми не лише маємо Його присутність, але Він зайнятий Своєю вибраною справою спасіння. «У нього сила, рятувати тебе». Він завжди спасає: від цього Він і бере Своє ім’я Ісус. Не біймося жодної небезпеки, бо Він сильний спасти.
І це ще не все. Він повіки той самий; Він любить, Він знаходить спочинок у любові, Він не перестане любити. Його любов дає Йому радість. Він навіть знаходить у Своїх улюблених тему для пісні. Це надзвичайно дивовижно. Коли Бог творив світ, Він не співав, а просто сказав, що все «вельми добре»; але коли Він дійшов до викуплення, тоді свята Трійця відчула радість, яку треба було виразити в пісні. Подумайте про це і здивуйтеся! Єгова Ісус співає весільну пісню над Своєю вибраною нареченою. Вона для Нього — Його любов, Його радість, Його спочинок, Його пісня. О Господи Ісусе, Своєю безмірною любов’ю до нас навчи нас любити Тебе, радіти в Тобі й співати Тобі псалом нашого життя.
20 вересня
ДОСКОНАЛА ГОТОВНІСТЬ
«В день потуги твоєї буде нарід твій готовий» Псальма 110:3
Благословенний Бог благодаті, що це так! Він має народ, який вибрав від давніх-давен, щоб він був Його особливою долею. Ці люди за природою мають волю таку ж уперту, як і решта непокірних синів Адама; але коли настає день Його сили і благодать являє свою всемогутність, вони стають готові покаятися й повірити в Ісуса. Ніхто не буває спасенний проти волі, але воля лагідно схиляється й кориться. Яка ж дивовижна ця сила, що ніколи не ґвалтує волі, а проте панує над нею! Бог не ламає замка, а відмикає його відмичкою, якою вміє володіти лише Він.
Тепер ми готові бути, робити чи страждати так, як хоче Господь. Якщо колись ми стаємо непокірні, Йому досить лише прийти до нас із силою — і ми одразу всім серцем біжимо дорогою Його заповідей. Нехай це буде для мене день сили щодо якогось шляхетного зусилля для слави Божої і добра моїх ближніх! Господи, я готовий; чи не можу я сподіватися, що це день Твоєї сили? Я цілком у Твоєму розпорядженні; готовий, ба навіть прагну, щоб Ти вжив мене для Своїх святих цілей. Господи, не дай мені кричати: «Хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу)», але дай мені силу, як даєш мені волю.
21 вересня
НЕХАЙ ВИПРОБУВАННЯ БЛАГОСЛОВЛЯЮТЬ
«Знаючи, що горе робить терпіннє» Римлян 5:3
Це обітниця за суттю, якщо не за формою. Нам потрібне терпіння, і тут ми бачимо, як його здобути. Лише терплячи, ми вчимося терпіти, так само як люди вчаться плавати, лише плаваючи. Не можна навчитися цього мистецтва на суші, і не можна навчитися терпіння без біди. Хіба не варто зазнати горя заради того, щоб здобути цю прекрасну рівновагу духу, яка тихо погоджується з усією волею Божою?
Однак наш текст висловлює дивний факт, який не відповідає природі, а є надприродним. Горе саме по собі породжує дратівливість, невірство й бунт. Лише святою алхімією благодаті його змушено виробляти в нас терпіння. Ми не молотимо пшеницю, щоб прибити пил, — а проте ціп горя робить саме це на Божому току. Ми не кидаємо людину туди й сюди, щоб дати їй спокій, — а проте саме так Господь поводиться зі Своїми дітьми. Справді, це не людський спосіб, але він щедро примножує славу нашого премудрого Бога.
О, якби мені благодаті, щоб дозволити моїм випробуванням благословляти мене! Навіщо мені бажати зупинити їхню благодатну дію? Господи, я прошу Тебе забрати мою скорботу, але вдесятеро більше благаю забрати мою нетерплячість. Дорогоцінний Господи Ісусе, вирізьби Своїм хрестом образ Твого терпіння на моєму серці.
22 вересня
ШИРОКІ РІКИ БЕЗ ГАЛЕР
«Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде» Ісаїї 33:21
Господь буде для нас найбільшим добром без жодної з тих вад, що, здається, неминуче супроводжують найкращі земні речі. Якщо місто обдароване широкими ріками, на нього можуть напасти веслові галери та інші військові кораблі. Але коли Господь зображує щедрість Своєї доброти цим образом, Він навмисно дбає про те, щоб відкинути страх, який могла б навіяти ця метафора. Благословенна Його досконала любов!
Господи, якщо Ти пошлеш мені достаток, мов широкі ріки, не дай припливти галері з веслами у вигляді світськості чи гордості. Якщо Ти даси мені рясне здоров’я й веселий дух, не дай, щоб «корабель» тілесної безтурботності приплив повноводною течією. Якщо я матиму успіх у святому служінні, широкий, як німецький Рейн, то не дай мені ніколи побачити галеру самовпевненості й самонадіяності, що пливе хвилями моєї корисності. Якщо я буду такий безмірно щасливий, що роками тішитимуся світлом Твого обличчя, то не дай мені ніколи зневажати Твоїх немічних святих і не дозволь марній думці про мою власну досконалість припливти широкими ріками моєї повної впевненості. Господи, дай мені те благословення, яке збагачує і не додає ні смутку, ні гріха.
23 вересня
ВИЗВОЛЕННЯ ВІД ПИЛУ Й ПОЛОВИ
«Я звелю й розсиплю Ізраїля по всїх народах, як розсипають зерно по решетї, й нї одно здорове не впаде на землю» Амоса 9:9
Просіювання триває й досі. Куди б ми не пішли, нас усе ще віють і просіюють. У всіх країнах Божий народ випробовують, «як розсипають зерно по решетї». Часом решето тримає диявол і жбурляє нас угору й униз щосили, палко бажаючи позбутися нас назавжди. Невірство не забариться збурити наше серце й розум своїми неспокійними страхами. Світ охоче докладає руку до того ж і з великою силою трясе нас праворуч і ліворуч. Найгірше ж те, що церква, так значною мірою відступницька, втручається, щоб надати просіюванню ще шаленішої сили.
Що ж, нехай! Нехай триває. Так відділяється полова від пшениці. Так пшениця звільняється від пилу й полови. І яке велике милосердя приходить до нас у тексті: «й нї одно здорове не впаде на землю»! Збережеться все, що добре, істинне, благодатне. Жоден із найменших віруючих не загине, і жоден віруючий не втратить нічого, що варто було б назвати втратою. Нас так збережуть у просіюванні, що воно стане для нас справжнім здобутком через Христа Ісуса.
24 вересня
ЖИВОТВОРНИЙ ПОТІК
«І всяка животина, що там пливає, де ввійдуть сї води, буде жити» Езекиїла 47:9
Живі води в пророчому видінні текли в Мертве море і несли з собою життя навіть у те стояче озеро. Куди йде благодать, там безпосереднім і вічним наслідком є духовне життя. Благодать діє суверенно, за волею Божою, так само як ріка в усіх своїх звивинах тече, куди їй любо; і куди б вона не прийшла, вона не чекає, поки життя прийде до неї, а творить життя своєю власною животворною течією. О, якби вона полилася нашими вулицями і затопила наші нетрі! О, якби вона прийшла тепер до мого дому і піднімалася, доки кожна кімната не попливла б у ній! Господи, нехай жива вода потече до моєї родини й моїх друзів, і нехай не мине мене. Сподіваюся, я вже пив із неї; але прагну купатися в ній, ба навіть плавати в ній. О мій Спасителю, мені потрібне життя з надміром. Прийди до мене, молю Тебе, доки кожна частина моєї природи не стане жваво енергійною і напружено діяльною. Боже живий, молю Тебе, наповни мене Своїм власним життям. Я бідна, суха палиця; прийди і дай мені так жити, щоб я, як жезл Аарона, пустив бруньки, розцвів і приніс плід на Твою славу. Оживи мене задля мого Господа Ісуса. Амінь.
25 вересня
ЖЕРТВУ ПРИЙНЯТО
«Коли б Господь хотїв нас умертвити, не прийняв би од нас усепалення і хлїбної жертви, та й не дав би нам усього сього вбачити» Суддїв 13:23
Це свого роду обітниця, виведена логікою. Це висновок, чесно зроблений із встановлених фактів. Навряд чи Господь об’явив би Маноаху та його дружині, що в них народиться син, а водночас мав би в серці намір погубити їх. Дружина міркувала слушно, і ми добре зробимо, якщо підемо за її доказом.
Отець прийняв велику жертву Голгофи й оголосив, що вона Йому вподобана; як же Він може тепер хотіти вбити нас? Навіщо замісник, якщо грішник усе одно мусить загинути? Прийнята жертва Ісуса кладе край страхові.
Господь показав нам наше обрання, наше усиновлення, нашу єдність із Христом, наш шлюб із Улюбленим: як Він може тепер погубити нас? Обітниці переповнені благословеннями, які вимагають, щоб нас було збережено для вічного життя. Неможливо, щоб Господь відкинув нас і водночас виконав Свій завіт. Минуле запевняє нас, а майбутнє запевняє знову. Ми не вмремо, а будемо жити, бо ми бачили Ісуса, а в Ньому, освітлені Святим Духом, бачили Отця. Через цей животворний погляд ми мусимо жити повіки.
26 вересня
СЕРЕД ВИКУПЛЕНИХ
«Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має» 4 Мойсея 23:9
Хто хотів би жити серед народів і бути зарахованим до них? Та навіть церква, що лише визнає віру, така, що цілковито йти за Господом у її межах дуже важко. Там стільки змішування й переплутування, що часто зітхаєш за «хатиною в якійсь безкраїй пустелі».
Безперечно, Господь хоче, щоб Його народ ішов відокремленим шляхом щодо світу і рішуче й виразно вийшов із нього. Ми відокремлені Божою постановою, викупом і покликанням, а наш внутрішній досвід зробив нас дуже несхожими на людей світу; тому наше місце не на їхньому Ярмарку марнославства і не в їхньому Місті Загибелі, а на вузькій дорозі, де всі справжні прочани мусять іти за своїм Господом.
Це може не лише примирити нас із холодністю й глузуванням світу, а й навіть спонукати приймати їх із радістю як частину нашої долі за завітом. Наші імена не в тій самій книзі, ми не з того самого насіння, ми прямуємо не до того самого місця і не покладаємося на того самого провідника, тож добре, що ми не з їхнього числа. Тільки б нас знайшли в числі викуплених — і ми згодні бути дивними й самотніми до кінця.
27 вересня
БОЖЕ СВІТЛО В ТЕМРЯВІ
«Бо ти запалюєш сьвітильника мого» Псальма 18:28
Можливо, моя душа сидить у темряві; і якщо ця темрява духовна, жодна людська сила не принесе мені світла. Благословенний Бог! Він може освітити мою темряву і вмить запалити мій світильник. Навіть якщо мене оточує «темрява, яку можна відчути на дотик», Він може розірвати морок і негайно зробити світло довкола мене.
Милість у тому, що коли Він запалює світильник, ніхто не може його загасити, і він не згасне через брак палива, і не догорить сам собою з плином годин. Світила, які Господь запалив на початку, сяють досі. Господні світильники, можливо, треба підрізати, але Він не гасить їх.
Тож нехай я, як соловей, співаю в темряві. Очікування дасть мені музику, а надія задасть тон. Незабаром я радітиму світильником, запаленим Богом. Тепер мені сумно й похмуро. Можливо, це погода, чи тілесна неміч, чи несподівана біда; але що б не спричинило темряву, лише Бог принесе світло. Мої очі звернені тільки до Нього. Незабаром довкола мене сяятимуть Господні світильники; а далі, у Його власний добрий час, я буду там, де не потрібно ні світильника, ні світла сонця. Алілуя!
28 вересня
ПРАЦЮ ЗАВЕРШЕНО; СПОЧИВАЙТЕ В НЬОМУ
«Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим» Євреїв 4:9
Бог приготував суботу, і дехто мусить увійти в неї. Ті, кому її спершу було звіщено, не ввійшли через невірство; тож та субота залишається для Божого народу. Давид співав про неї, але мусив торкатися мінорного ладу, бо Ізраїль відкинув Божий спочинок. Ісус Навин не міг дати його, і Ханаан не міг його подарувати: він залишається для віруючих.
Тож ходімо, постараймося ввійти в цей спочинок. Покиньмо виснажливу працю гріха й самого себе. Перестаньмо покладатися на будь-що, навіть на ті діла, про які можна було б сказати: «Вони вельми добрі». Чи маємо ми такі? Однак спочиньмо від своїх діл, як Бог від Своїх. Тепер знайдімо розраду в завершеному ділі нашого Господа Ісуса. Усе цілком виконано: правосуддя нічого більше не вимагає. Великий мир — наша доля в Христі Ісусі.
Щодо справ провидіння, діла благодаті в душі та Господнього діла в душах інших — покладімо ці тягарі на Господа і спочиваймо в Ньому. Коли Господь дає нам нести ярмо, Він робить це, щоб, узявши його, ми знайшли спочинок. Вірою ми стараємося ввійти в Божий спочинок і зрікаємося всякого спочинку в самовдоволенні чи лінощах. Сам Ісус — досконалий спочинок, і в Ньому ми наповнені по вінця.
29 вересня
ЩОБ ПРОСЛАВИТИ ХРИСТА ІСУСА
«Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.» Йоана 16:14
Сам Святий Дух не може краще прославити Господа Ісуса, ніж показуючи нам те, що належить Христові. Ісус — Сам Собі найкраща рекомендація. Його не прикрасиш інакше, як Його власним золотом.
Утішитель показує нам те, що Він прийняв від нашого Господа Ісуса. Ми ніколи нічого не бачимо правильно, доки Він не відкриє цього. Він уміє відкривати наш розум і відкривати Писання, і цим подвійним способом Він представляє нам нашого Господа. Багато мистецтва в тому, щоб представити якусь річ, і це мистецтво найвищою мірою належить Духові істини. Він показує нам самі речі. Це великий привілей, як знають ті, хто втішався цим святим видінням.
Шукаймо просвітлення Духа не для того, щоб задовольнити свою цікавість, і навіть не так для власної втіхи, як для того, щоб прославити Господа Ісуса. О, якби мати гідні уявлення про Нього! Низькі думки безчестять нашого дорогоцінного Господа. О, якби мати такі живі враження від Його особи, діла й слави, щоб ми могли серцем і душею вигукувати Йому хвалу! Де серце збагачене наукою Святого Духа, там Спаситель буде прославлений понад усякий вислів. Прийди, Святий Душе, світло небесне, і покажи нам Ісуса, нашого Господа!
30 вересня
ПОТРЕБИ СПОНУКАЮТЬ ВІДКРИТИ УСТА
«Відчини уста твої, і я наповню їх» Псальма 81:10
Яке це заохочення до молитви! Наші людські уявлення спонукали б нас просити малого, бо наші заслуги такі малі; але Господь хоче, щоб ми просили великих благословень. Молитва має бути такою ж простою справою, як відкрити уста; вона має бути природним, невимушеним висловом. Коли людина палка, вона широко відкриває уста, і наш текст закликає нас бути ревними в наших благаннях.
Проте це також означає, що ми можемо бути сміливими з Богом і просити з Його рук багатьох і великих благословень. Прочитайте весь вірш і побачте доказ: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з землї Египту; відчини уста твої, і я наповню їх». Оскільки Господь дав нам так багато, Він запрошує нас просити більшого, ба навіть чекати більшого.
Подивіться, як пташенята в гніздах, здається, перетворюються на самі роти, коли мати прилітає їх годувати. Нехай так буде і з нами. Приймаймо благодать через кожні двері. Вбираймо її, як губка вбирає воду, в якій лежить. Бог готовий наповнити нас, якщо тільки ми готові бути наповненими. Нехай наші потреби змушують нас відкривати уста; нехай наша неміч спонукає нас відкривати уста й важко дихати; ба навіть нехай наш страх змушує нас відкривати уста з дитячим криком. Відкриті уста наповнить Сам Господь. Нехай так буде з нами, Господи, сьогодні.