Ґледіс Ейлворд: служниця, яка вивела сотню дітей

Ґледіс Ейлворд була невисокою жінкою з Лондона, яка працювала служницею й прибирала в чужих домах. Вона була певна, що Бог хоче, щоб вона поїхала до Китаю. Але коли вона попросила місійне товариство послати її, її перевірили й відмовили: вона, мовляв, недостатньо розумна і надто стара, щоб вивчити мову.

Ґледіс не здалася. Вона відкладала свою платню, пенні за пенні, поки не назбирала якраз на найдешевшу, найдовшу й найнебезпечнішу дорогу — потягом через усю Європу й Азію. Вона прибула до міста Янчен, високо в горах, майже ні з чим, окрім своєї Біблії та своєї впертості.

І там люди її полюбили. Мову вона таки вивчила. Вона відкрила заїжджий двір, де подорожні могли відпочити й послухати історії про Ісуса. Вона навіть стала урядовицею, що мала об’їжджати села, і скрізь, куди приходила, збирала дітей, про яких нікому було дбати, аж поки не мала їх повен дім.

Потім прийшла війна. Солдати вдерлися в край, і залишатися стало небезпечно. На руках у Ґледіс було майже сто дітей і жодного війська, щоб їх захистити, — тільки вона сама. Тож вона зробила єдине, що могла. Вона зібрала дітей і вирушила пішки через гори, щоб перевести їх у безпечне місце по той бік.

Дорога забрала майже два тижні. Вони видиралися крутими стежками й переправлялися через широку бурхливу річку. Їжі було мало, малеча втомлювалася, а Ґледіс несла найменших і співала, щоб усі йшли далі. Коли діти боялися, вона нагадувала їм про Бога, Який колись давно безпечно провів Свій народ через море.

Кожна дитина, всі до одної, перейшли гори живими.

Розумні люди казали Ґледіс Ейлворд, що вона не годиться. Бог узяв служницю, яку вони відкинули, і зробив її такою сильною, що вона змогла провести сотню дітей крізь війну.