Вільям Кері: швець, який не здавався

Вільям Кері був бідним чоловіком, який лагодив взуття в маленькому англійському селі. Він не був розумним так, як бувають розумні багаті люди, — він рано покинув школу, щоб працювати, — але мав допитливий розум. Поки його руки зшивали шкіру, він сам вивчав мови, слово за словом, з книжок, розкладених на його робочому столі.

На стіні своєї майстерні Вільям повісив мапу всього світу, яку намалював власноруч і всю списав нотатками. Працюючи, він дивився на великі далекі країни — Індію, Китай, Африку, морські острови, — де мільйони людей жодного разу не чули імені Ісуса. І від цього в нього розривалося серце.

Тоді багато християн думали, що з цим нічого не вдієш. Якщо Бог захоче, щоб ті далекі люди почули, казали вони, Бог Сам про це подбає без жодної нашої допомоги. Але Вільям не вірив, що Бог діє саме так. Він підвівся серед старших і значніших за нього чоловіків і сказав те, що змінило світ: Чекайте від Бога великого; беріться за велике для Бога.

А тоді він зробив найважче — поїхав. Вільям поплив до Індії й залишився там на все життя, сорок років, і так ніколи й не повернувся додому. Він узявся за величезну справу — перекласти Біблію мовами Індії, щоб люди могли самі читати Божі слова. Разом із друзями він переклав Біблію, повністю або частково, десятками індійських мов — більше, ніж більшість людей змогли б навіть навчитися розмовляти.

Він робив не тільки переклади. Він відкривав школи. Він садив сади й вивчав рослини Індії. А ще він довго й завзято боровся — і зрештою переміг — проти жорстокого звичаю спалювати вдів живцем.

Вільяма Кері пам’ятають як батька сучасних місій — того, хто розбудив церкву й показав їй увесь широкий світ. Але він ніколи не вважав себе кимось особливим. Якщо його взагалі хтось пам’ятатиме, сказав він якось, то нехай лише як людину, що вміла вперто трудитися, — що йшла все далі й далі і не здавалася. І він справді вперто трудився, аж поки далекі країни на його мальованій мапі не змогли читати добру новину рідними мовами.