Відродження і Святий Дух

«Мусите ви народити ся звиш.» Це слово нашого Господа Ісуса для багатьох наче палає на їхній дорозі, мов оголений меч херувима біля брами раю. Вони впали у відчай, бо ця зміна понад усі їхні найбільші зусилля. Нове народження — згори, а отже, воно не у владі створіння. Проте я й гадки не маю заперечувати чи будь-коли приховувати істину, щоб створити фальшиву втіху. Я охоче визнаю, що нове народження надприродне і що сам грішник не може його здійснити. Погана була б з мене допомога моєму читачеві, якби я був настільки лихий, щоб намагатися підбадьорити його, переконуючи відкинути чи забути те, що безперечно істинне.

Але хіба не дивовижно, що той самий розділ, у якому наш Господь робить це всеосяжне твердження, містить і найвиразніше свідчення про спасіння вірою? Прочитайте третій розділ Євангелії від Йоана і не зупиняйтеся лише на його перших реченнях. Правда, третій вірш каже:

Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.

Але ж чотирнадцятий і п’ятнадцятий вірші промовляють:

І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.

Вісімнадцятий вірш повторює те саме вчення в найширших словах:

Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.

Кожному читачеві ясно, що ці два твердження мусять узгоджуватися, бо вони вийшли з тих самих уст і записані на тій самій натхненній сторінці. Навіщо нам створювати труднощі там, де їх не може бути? Якщо одне твердження запевняє нас, що для спасіння необхідне щось таке, що може дати лише Бог, а друге запевняє, що Господь спасе нас, коли ми повіримо в Ісуса, то ми можемо сміливо зробити висновок: Господь дасть тим, хто вірить, усе, що проголошено необхідним для спасіння. Господь і справді здійснює нове народження в усіх, хто вірить в Ісуса; і саме їхня віра — найпевніший доказ того, що вони народилися згори.

Ми покладаємося на Ісуса в тому, чого не можемо зробити самі: якби це було в нашій власній силі, навіщо було б дивитися на Нього? Наше діло — вірити, а Господнє — створити нас наново. Він не віритиме замість нас, і ми не маємо виконувати за Нього діло відродження. Нам досить коритися милостивому наказові; а Господеві належить здійснити в нас нове народження. Той, Хто зміг піти так далеко, що помер за нас на хресті, може дати й дасть нам усе, що потрібне для нашої вічної безпеки.

«Але спасенна зміна серця — це діло Святого Духа». Це також цілковита правда, і нехай буде далеко від нас сумніватися в цьому чи забувати про це. Але діло Святого Духа таємне й незбагненне, і розпізнати його можна лише з його наслідків. Є таємниці нашого природного народження, у які зазирати було б нечестивою цікавістю; ще більше це стосується святих дій Духа Божого. «Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.» Однак ось що ми знаємо напевно: таємниче діло Святого Духа не може бути причиною відмовлятися вірити в Ісуса, про Якого свідчить той самий Дух.

Якби людині звеліли засіяти поле, вона не могла б виправдати свою недбалість, кажучи, що сіяти марно, поки Бог не дасть насінню вирости. Вона не мала б виправдання, якби занедбала обробіток землі через те, що лише таємна сила Божа може створити жнива. Нікому у звичайних життєвих справах не заважає той факт, що коли Господь не будує дому, марно трудяться ті, хто його будує. Певно, що жодна людина, яка вірить в Ісуса, ніколи не побачить, що Святий Дух відмовляється діяти в ній: насправді сама її віра є доказом того, що Дух уже діє в її серці.

Бог діє у Своєму провидінні, але люди через це не сидять склавши руки. Вони не могли б і поворухнутися, якби Божа сила не давала їм життя і снаги, — і все ж вони без жодних запитань ідуть своєю дорогою; а сила ця дається день у день від Того, у Чиїй руці їхній подих і Чиї всі їхні дороги. Так само і в благодаті. Ми каємося і віримо, хоча не могли б зробити ні того, ні іншого, якби Господь не дав нам на це сили. Ми полишаємо гріх і покладаємося на Ісуса, а тоді бачимо, що Господь діяв у нас, щоб ми хотіли й чинили за Його доброю волею. Марно вдавати, ніби в цій справі є якась справжня трудність.

Деякі істини, які важко пояснити словами, досить прості в живому досвіді. Немає жодної суперечності між істиною, що грішник вірить, і тим, що його віру витворює в ньому Святий Дух. Лише безглуздя може змусити людей ламати собі голову над простими речами, коли їхні душі в небезпеці. Ніхто не відмовився б сісти в рятувальний човен через те, що не знає питомої ваги тіл; і голодна людина не відмовилася б їсти, доки не зрозуміє всього процесу травлення. Якщо ви, мій читачу, не повірите, доки не зможете збагнути всіх таємниць, ви ніколи не будете спасенні; а якщо дозволите вигаданим вами ж труднощам утримати вас від прийняття прощення через вашого Господа і Спасителя, то загинете під осудом, на який цілком заслуговуватимете. Не вчиняйте духовного самогубства через пристрасть до обговорення метафізичних тонкощів.