Ви — віття

Звернення до християнських працівників

Усе залежить від того, чи ми самі стоїмо правильно в Христі. Якщо я хочу добрих яблук, мені потрібна добра яблуня; і якщо я дбаю про здоров’я яблуні, яблуня дасть мені добрі яблука. Так само й з нашим християнським життям і працею. Якщо наше життя з Христом правильне, усе стане на своє місце. Може бути потреба в настановах, порадах, допомозі й вишколі в різних ділянках праці; усе це має цінність. Але зрештою найголовніше — мати повноту життя в Христі, інакше кажучи, мати в собі Христа, Який діє через нас. Я знаю, як багато часто буває такого, що нас тривожить або породжує неспокійні питання; але Учитель має таке благословення для кожного з нас, і такий досконалий мир і спокій, і таку радість і силу, якщо тільки ми зможемо ввійти в правильне ставлення до Нього і в ньому втриматися.

Я візьму свій текст із притчі про виноградну лозу й віття, з Йоана 15:5: «Я виноградина, ви віттє». Особливо ці слова: «Ви віттє».

Яка це проста річ — бути віткою, гілкою дерева чи віткою виноградної лози! Вітка виростає з лози або з дерева, і там вона живе й росте, і свого часу приносить плід. Вона не має жодної відповідальності, крім того, щоб просто приймати від кореня і стовбура сік і поживу. І якби ми тільки через Святого Духа знали своє відношення до Ісуса Христа, наша праця перетворилася б на найсвітлішу й найнебеснішу річ на землі. Замість утоми душі чи виснаження наша праця була б наче новим досвідом, що єднає нас з Ісусом, як ніщо інше не може. Бо, на жаль, хіба не часто буває, що наша праця стає між нами та Ісусом? Яке безумство! Ту саму працю, яку Він має чинити в мені, а я — для Нього, я беру на себе так, що вона відокремлює мене від Христа. Не один робітник у винограднику скаржився, що в нього забагато праці й немає часу для близького спілкування з Ісусом, що звичайна праця послаблює в ньому охоту до молитви і що надмірне спілкування з людьми затьмарює духовне життя. Сумна думка — щоб приношення плоду відокремлювало вітку від лози! Так буває тому, що ми дивилися на свою працю як на щось інше, ніж вітку, яка приносить плід. Нехай Бог визволить нас від кожної хибної думки про християнське життя.

Тож лише кілька думок про це благословенне життя вітки.

Цілковита залежність

По-перше, це життя цілковитої залежності. Вітка не має нічого; вона в усьому просто залежить від лози. Цілковита залежність — одна з найурочистіших і найдорогоцінніших думок. Кілька років тому один великий німецький богослов написав два грубі томи, щоб показати, що все богослов’я Кальвіна підсумовується в одному принципі цілковитої залежності від Бога; і він мав рацію. Інший великий письменник сказав, що цілковита, незмінна залежність від Бога єдиного є суттю релігії ангелів і має бути такою ж і для людей. Бог — усе для ангелів, і Він готовий бути всім для християнина. Якщо я навчуся кожної миті дня залежати від Бога, усе стане на своє місце. Ви здобудете вище життя, якщо цілковито залежатимете від Бога.

Ось це ми й бачимо на прикладі лози та віття. Кожна лоза, яку ви будь-коли побачите, чи кожне гроно винограду, що з’являється на вашому столі, хай нагадує вам, що вітка цілковито залежить від лози. Лоза мусить виконувати працю, а вітка втішається її плодом.

Що ж має робити лоза? Вона має виконати велику працю. Вона мусить пустити своє коріння в ґрунт і шукати під землею — коріння часто простягається дуже далеко — поживу та вбирати вологу. Покладіть певні складники гною в певних напрямках, і лоза пустить туди своє коріння, а потім у корінні чи стовбурі перетворить вологу й гній на той особливий сік, з якого має постати плід. Лоза виконує працю, а вітка має лише приймати від лози сік, що перетворюється на виноград. Мені розповідали, що в Гемптон-Корті, у Лондоні, є лоза, яка часом давала кілька тисяч грон винограду, і люди дивувалися її великому росту та щедрому плодові. Згодом з’ясувалося, що було тому причиною. Не так уже й далеко тече річка Темза, і лоза простягла своє коріння на сотні ярдів під землею, аж поки не дісталася берега, і там, у родючому мулі річкового дна, знайшла багату поживу й дістала вологу, і коріння гнало сік усю ту відстань угору й угору до лози, і наслідком був рясний, щедрий урожай. Лоза мала виконувати працю, а віття мало лише залежати від лози й приймати те, що вона давала.

Чи це буквально правда щодо мого Господа Ісуса? Чи маю я розуміти, що коли мені треба працювати, коли треба виголосити проповідь, чи провести біблійне заняття, чи піти відвідати бідних, занедбаних людей, уся відповідальність за працю лежить на Христі?

Саме це Христос і хоче, щоб ви зрозуміли. Христос хоче, щоб у всій вашій праці самою основою була проста, благословенна свідомість: Христос мусить подбати про все.

І як же Він виправдовує довіру цієї залежності? Він робить це, посилаючи Святого Духа — не лише час від часу як особливий дар, бо пам’ятайте: зв’язок між лозою і віттям такий, що щогодини, щодня, безупинно підтримується живе єднання. Сік не тече якийсь час, а тоді зупиняється, а тоді знову тече, — ні, від миті до миті сік тече від лози до віття. І так само мій Господь Ісус хоче, щоб я як працівник зайняв це благословенне становище і ранок за ранком, день за днем, година за годиною і крок за кроком, у кожній праці, на яку маю виходити, просто перебував перед Ним у простій, цілковитій безпорадності того, хто нічого не знає, і є ніщо, і нічого не може. О, улюблені працівники, вивчайте це слово ніщо. Ви часом співаєте: «О, бути нічим, нічим»; але чи справді ви вивчали це слово і щодня молилися й поклонялися Богові в його світлі? Чи знаєте ви блаженство цього слова ніщо?

Якщо я є чимось, то Бог не є всім; але коли я стаю нічим, Бог може стати всім, і вічний Бог у Христі може повністю об’явити Себе. Це і є вище життя. Нам треба стати нічим. Хтось добре сказав, що серафими й херувими — це полум’я вогню, бо вони знають, що вони ніщо, і дозволяють Богові вкладати в них Свою повноту, Свою славу і Своє сяйво. О, станьте нічим у глибокій дійсності і, як працівник, вивчайте лише одне — ставати біднішими, нижчими й безпораднішими, щоб Христос міг чинити все у вас.

Працівники, ось вам перший урок: навчіться бути нічим, навчіться бути безпорадними. Людина, яка щось має, не залежить цілковито; але людина, яка нічого не має, залежить цілковито. Цілковита залежність від Бога — це таємниця всякої сили в праці. Вітка не має нічого, крім того, що отримує від лози, і ми з вами не можемо мати нічого, крім того, що отримуємо від Ісуса.

Глибокий спокій

Але, по-друге, життя вітки — це не лише життя повної залежності, а й глибокого спокою.

Та маленька вітка, якби вона могла думати, і якби могла відчувати, і якби могла говорити — та вітка десь на лозі в Гемптон-Корті чи на якійсь із мільйона лоз, що ростуть у нас у Південній Африці, у нашому сонячному краї, — якби ми могли мати сьогодні тут маленьку вітку, щоб вона говорила до нас, і якби ми могли сказати: «Ходи-но, вітко виноградної лози, я хочу навчитися від тебе, як мені бути справжньою віткою живої Лози», — що б вона відповіла? Маленька вітка прошепотіла б:

«Людино, я чую, що ти мудра, і знаю, що ти вмієш робити багато дивовижних речей. Знаю, що тобі дано багато сили й мудрості, але в мене є для тебе один урок. З усім твоїм поспіхом і зусиллями в Христовій праці тобі ніколи не щастить. Перше, чого тобі треба, — прийти й спочити у твоєму Господі Ісусі. Саме це я й роблю. Відколи я виросла з тієї лози, минули роки й роки, і все, що я робила, — це просто спочивала в лозі. Коли настала весна, у мене не було жодної тривожної думки чи турботи. Лоза почала вливати в мене свій сік і давати бруньку й листя. І коли настало літо, у мене не було турботи, і у велику спеку я довіряла лозі, що вона принесе вологу, аби я залишалася свіжою. І в час жнив, коли господар прийшов зривати виноград, у мене не було турботи. Якщо у винограді було щось недобре, господар ніколи не винуватив вітку, вина завжди лягала на лозу. І якщо ти хочеш бути справжньою віткою Христа, живої Лози, просто спочинь на Ньому. Нехай Христос несе відповідальність».

Ви кажете: «Чи не зробить це мене лінивим?»

Кажу вам: не зробить. Ніхто, хто вчиться спочивати на живому Христі, не може стати лінивим, бо що ближчий ваш дотик до Христа, то більше духу Його ревності й любові увійде у вас. Але, о, почніть працювати посеред вашої повної залежності, додаючи до неї глибокий спокій. Людина часом старається й старається залежати від Христа, але непокоїться через цю цілковиту залежність; вона старається — і не може її досягти. Але нехай вона щодня занурюється в повний спокій.

В Твоїй руці міцній я спочиваю —

Так праця й звершиться;

Бо хто ж так дивно діяти може,

Як Той, Хто всемогутній?

Працівнику, щодня займай своє місце біля ніг Ісуса, у благословенному мирі й спокої, що походять зі знання —

Турбот не маю — мої турботи в Нього!

Не маю страху — Він дбає про всі мої страхи.

Прийдіть, Божі діти, і зрозумійте, що саме Господь Ісус хоче діяти через вас. Ви скаржитеся на брак палкої любові. Вона прийде від Ісуса. Він дасть у ваше серце божественну любов, якою ви зможете любити людей. Ось що означає запевнення: «любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим» (Римлян 5:5); і те інше слово: «любов Христова вимагає від нас» (2 Коринтян 5:14). Христос може дати вам джерело любові, так що ви не зможете не любити найнещасніших і найневдячніших, або тих, хто досі вас виснажував. Спочиньте в Христі, Який може дати мудрість і силу, і ви не уявляєте, як часто цей спокій виявиться найкращою частиною вашого послання. Ви вмовляєте людей і сперечаєтеся, і в них складається враження: «Ось людина, що сперечається й змагається зі мною». Вони лише відчувають: «Тут двоє людей мають справу одне з одним». Але якщо ви дозволите глибокому Божому спокою зійти на вас, спокою в Христі Ісусі, миру, спокою і святості Неба, цей спокій принесе благословення серцю навіть більше, ніж слова, які ви говорите.

Рясне плодоношення

Але, по-третє, вітка навчає уроку рясного плодоношення.

Господь Ісус Христос часто повторював слово плід у тій притчі. Він говорив спершу про плід, потім про більше плоду, а потім про багато плоду. Так, ви призначені не лише приносити плід, а й приносити багато плоду. «У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви» (Йоана 15:8). Насамперед Христос сказав: «Я виноградина, а Отець мій — виноградар. Мій Отець — Виноградар, Який доглядає і мене, і вас». Той, Хто пильнуватиме зв’язок між Христом і віттям, — це Бог; і саме в Божій силі через Христа ми маємо приносити плід.

О, християни, ви знаєте, що цей світ гине через брак працівників. І йому бракує не лише більшої кількості працівників — самі працівники кажуть, одні ревніше за інших: «Нам потрібно не лише більше працівників, а й щоб наші працівники мали нову силу, інше життя; щоб ми, працівники, могли приносити більше благословення». Діти Божі, я звертаюся до вас. Ви знаєте, скільки клопоту ви берете на себе, скажімо, коли хтось хворіє. У вас є улюблений друг, якому, здається, загрожує смерть, і ніщо не може так підкріпити того друга, як кілька ягід винограду, а виноград не на сезоні; але скільки ж клопоту ви візьмете на себе, щоб дістати виноград, який має стати поживою для цього вмирущого друга! І, о, довкола вас є люди, які ніколи не ходять до церкви, і так багато тих, хто ходить до церкви, але не знає Христа. І все ж небесного винограду, винограду небесної Лози, не дістати ні за яку ціну, хіба що Боже дитя приносить його зі свого внутрішнього життя в спілкуванні з Христом. Якщо Божі діти не сповнені соку небесної Лози, якщо вони не сповнені Святого Духа й Ісусової любові, вони не можуть приносити багато справжнього небесного винограду. Усі ми визнаємо, що є дуже багато праці, дуже багато проповідування, навчання й відвідин, дуже багато механізмів, дуже багато ревних зусиль усякого роду; але в усьому цьому небагато вияву Божої сили.

Чого ж бракує? Бракує тісного зв’язку між працівником і небесною Лозою. Христос, небесна Лоза, має благословення, які Він міг би вилити на десятки тисяч тих, хто гине. Христос, небесна Лоза, має силу дати небесний виноград. Але «ви віттє», і ви не можете приносити небесного плоду, якщо не перебуваєте в тісному зв’язку з Ісусом Христом.

Не змішуйте праці і плоду. Може бути чимало праці для Христа, яка не є плодом небесної Лози. Не шукайте лише праці. О, вивчайте це питання плодоношення. Воно означає саме життя, і саму силу, і самий дух, і саму любов, що в серці Божого Сина, — воно означає, що сама небесна Лоза входить у ваше і моє серце.

Ви знаєте, що є різні сорти винограду, кожен зі своєю назвою, і кожна лоза дає саме той особливий аромат і сік, що надають винограду його неповторного смаку й присмаку. Так само в серці Христа Ісуса є життя, і любов, і Дух, і благословення, і сила для людей, цілком небесні й божественні, і вони зійдуть у наші серця. Стійте в тісному зв’язку з небесною Лозою і кажіть:

«Господи Ісусе, ніщо менше, ніж сік, що тече через Тебе Самого, ніщо менше, ніж Дух Твого божественного життя, — ось чого ми просимо. Господи Ісусе, молю Тебе, нехай Твій Дух тече через мене в усій моїй праці для Тебе».

Кажу вам знову: сік небесної Лози — це не що інше, як Святий Дух. Святий Дух — це життя небесної Лози, і те, що ви маєте отримати від Христа, — не менше ніж могутній приплив Святого Духа. Він вам украй потрібен, і нічого більшого вам не треба. Пам’ятайте це. Не чекайте, що Христос дасть трохи сили тут, трохи благословення там і ще трохи допомоги деінде. Як лоза виконує свою роботу, віддаючи вітці свій власний, особливий сік, так і ви чекайте, що Христос дасть Свого власного Святого Духа у ваше серце, — і тоді ви принесете багато плоду. А якщо ви тільки почали приносити плід і прислухаєтеся до слова Христа в притчі: «більш овощу», «багато овощу», — пам’ятайте, що для того, щоб приносити більше плоду, вам просто потрібно більше Ісуса у вашому житті й серці.

Ми, служителі Євангелія, — як же нам загрожує опинитися в стані, де лише праця, праця, праця! Ми й молимося над нею, але свіжість, бадьорість і радість небесного життя не завжди з нами. Намагаймося зрозуміти, що життя вітки — це життя з великим плодом, бо це життя, укорінене в Христі, живій, небесній Лозі.

Тісне спілкування

І по-четверте: життя вітки — це життя тісного спілкування.

Знову запитаймо: що має робити вітка? Ви знаєте те дорогоцінне, невичерпне слово, яке вжив Христос: перебувайте. Ваше життя має бути життям перебування. А яким має бути це перебування? Воно має бути точнісінько як у вітки на лозі — перебуванням щохвилини протягом дня. Ось вони, віти, у тісному, нерозривному спілкуванні з лозою від січня до грудня. І хіба я не можу щодня — для мене майже жахливо, що ми взагалі ставимо таке запитання, — хіба я не можу жити в постійному спілкуванні з небесною Лозою?

Ви кажете: «Але я так зайнятий іншими справами».

Можливо, у вас щодня десять годин тяжкої праці, коли ваш розум мусить займатися тимчасовими речами; так Бог влаштовує. Але перебування — це праця серця, а не розуму, праця серця, яке горнеться до Ісуса й спочиває в Ньому, праця, у якій Святий Дух з’єднує нас із Христом Ісусом. О, повірте, що глибше за розум, глибоко у внутрішньому житті, ви можете перебувати в Христі, так що кожної вільної хвилини прийде усвідомлення:

«Благословенний Ісусе, я й досі в Тобі».

Якщо ви навчитеся на якийсь час відкладати іншу працю, щоб увійти в цей постійний зв’язок із небесною Лозою, то побачите, що плід прийде.

Як застосувати до нашого життя це постійне спілкування? Що воно означає?

Воно означає тісне спілкування з Христом у таємній молитві. Я певен, що є християни, які справді прагнуть вищого життя, які часом отримували велике благословення, а подеколи відчували великий приплив небесної радості й великий вилив небесної веселості; і все ж через якийсь час це минало. Вони не зрозуміли, що тісне, особисте, справжнє спілкування з Христом — це абсолютна необхідність для щоденного життя. Знаходьте час, щоб побути наодинці з Христом. Ніщо на небі чи на землі не звільнить вас від цієї потреби, якщо ви хочете бути щасливими й святими християнами.

О, як багато християн дивляться на те, щоб часто бувати наодинці з Богом, як на тягар і повинність, як на обов’язок і труднощі! Це велика перешкода для нашого християнського життя повсюди. Нам потрібно більше тихого спілкування з Богом, і я кажу вам в ім’я небесної Лози: ви не можете бути здоровими вітками, вітками, в які може вливатися небесний сік, якщо не присвячуєте багато часу спілкуванню з Богом. Якщо ви не готові пожертвувати часом, щоб побути наодинці з Ним, і щодня давати Йому час діяти у вас та підтримувати зв’язок між вами і Ним, Він не може дати вам благословення Свого нерозривного спілкування. Ісус Христос просить вас жити в тісному спілкуванні з Ним. Нехай кожне серце скаже: «О Христе, саме цього я прагну, саме це я обираю». І Він радо дасть вам це.

Цілковите віддання себе

І нарешті: життя вітки — це життя цілковитого віддання себе.

Це слово — цілковите віддання себе — велике й урочисте, і я вважаю, що ми не розуміємо його значення. А проте маленька вітка проповідує його.

«Чи маєш ти якесь інше діло, маленька вітко, крім того, щоб родити виноград?»

«Ні, жодного.»

«Ти ні на що не придатна?»

Ні на що не придатна! Біблія каже, що шматок виноградної лози не годиться навіть на колочок; він придатний лише для того, щоб його спалили.

«А тепер скажи, маленька вітко, як ти розумієш свої стосунки з лозою?»

«Мої стосунки ось які: я цілковито віддана лозі, і лоза може давати мені стільки соку, багато чи мало, скільки захоче. Ось я в її розпорядженні, і лоза може робити зі мною, що їй завгодно».

О друзі, нам потрібне це цілковите віддання себе Господу Ісусу Христу. Що більше я говорю, то більше відчуваю, що це одна з найважчих для прояснення речей і водночас одна з найважливіших і найпотрібніших для пояснення — що таке це цілковите віддання себе. Людині чи гуртові людей часто буває легко вийти вперед, запропонувати себе Богові для повного посвячення й сказати: «Господи, я бажаю цілковито віддати себе Тобі». Це має велику цінність і часто приносить дуже щедре благословення. Але одне питання, яке мені слід спокійно обміркувати, таке: що означає цілковите віддання себе?

Воно означає, що так само буквально, як Христос був цілковито відданий Богові, я цілковито відданий Христові. Чи не надто це сильно сказано? Дехто так думає. Дехто вважає, що такого ніколи не може бути: щоб так само цілковито й безумовно, як Христос віддав Своє життя, аби не робити нічого, крім шукати вподобання Отця, і цілковито й безумовно залежати від Отця, — так і я не робив нічого, крім шукати вподобання Христа. Але це справді так. Христос Ісус прийшов, щоб вдихнути в нас Свого власного Духа, щоб ми знаходили своє найвище щастя в тому, щоб жити цілковито для Бога, так само як Він. О, улюблені брати, якщо це так, то я маю сказати:

«Так, наскільки правдиво це про ту маленьку вітку лози, настільки ж правдиво, з Божої благодаті, я хочу, щоб це було й про мене. Я хочу жити день у день так, щоб Христос міг робити зі мною, що Він хоче».

Ах! тут і з’являється та страшна помилка, що лежить в основі такої великої частини нашої власної релігійності. Людина думає:

«У мене є справи й сімейні обов’язки, мої громадянські стосунки, і всього цього я змінити не можу. А тепер поряд із цим я маю прийняти ще й релігію та служіння Богові як щось, що вбереже мене від гріха. Боже, допоможи мені належно виконувати мої обов’язки!»

Це не так. Коли Христос прийшов, Він прийшов і викупив грішника Своєю кров’ю. Якби тут був невільничий ринок і я купив раба, я забрав би цього раба з його колишнього оточення до себе додому, і він жив би в моєму домі як моя особиста власність, і я міг би розпоряджатися ним цілий день. А якби він був вірним рабом, то жив би так, ніби не має власної волі й власних інтересів, дбаючи лише про те, щоб примножувати добробут і честь свого пана. Так само і я, викуплений кров’ю Христа, викуплений для того, щоб щодня жити з однією думкою: як мені догодити моєму Панові?

О, християнське життя здається нам таким важким, бо ми шукаємо Божого благословення, живучи за власною волею. Ми раді були б жити християнським життям на свій смак. Ми складаємо власні плани й обираємо собі працю, а потім просимо Господа Ісуса прийти й подбати, щоб гріх не надто нас переміг і щоб ми не зайшли надто далеко в неправді; просимо Його прийти й дати нам стільки-то Свого благословення. Але наші стосунки з Ісусом мають бути такими, щоб ми були цілковито в Його розпорядженні й щодня приходили до Нього смиренно й щиро та казали:

«Господи, чи є в мені щось не за Твоєю волею, щось, що не Тобою влаштоване, або що не цілковито віддане Тобі?»

О, якби ми чекали, і чекали терпляче, — кажу вам, що з того вийшло б. Між нами і Христом виникли б стосунки такі близькі й такі ніжні, що згодом ми дивувалися б, як могли раніше жити з думкою: «Я відданий Христові». Ми відчули б, як далеко від Нього ми були досі, і що Він може — і справді приходить, і бере нас у справжнє володіння, і дає нерозривне спілкування цілий день. Вітка кличе нас до цілковитого віддання себе.

Я не говорю тепер так багато про відмову від гріхів. Є люди, яким це потрібно, — люди з запальною вдачею, поганими звичками й справжніми гріхами, які вони час від часу чинять і яких ніколи не віддали в самі обійми Агнця Божого. Благаю вас: якщо ви віти живої Лози, не тримайте при собі жодного гріха. Я знаю, що навколо цього питання про святість є дуже багато труднощів. Знаю, що не всі думають про нього однаково. Для мене це було б порівняно байдуже, якби я бачив, що всі щиро прагнуть звільнитися від кожного гріха. Але боюся, що в серцях нерідко несвідомо живуть компроміси з думкою, що ми не можемо бути без гріха, мусимо трохи грішити щодня, нічого не вдієш. О, якби люди справді взивали до Бога: «Господи, збережи ж мене від гріха!» Віддайте себе цілковито Ісусові й просіть Його зробити для вас усе, що тільки Він може, щоб уберегти вас від гріха.

Є дуже багато такого в нашій праці, у нашій церкві й нашому оточенні, що ми застали у світі, коли в нього народилися; воно розрослося навколо нас, і ми думаємо, що все гаразд і змінити цього не можна. Ми не приходимо до Господа Ісуса й не питаємо Його про це. О, раджу вам, християни, приводьте все у зв’язок з Ісусом і кажіть:

«Господи, усе в моєму житті має бути в якнайповнішій згоді з моїм становищем вітки на Тобі, благословенній Лозі».

Нехай ваше віддання себе Христові буде цілковитим. Я не розумію до кінця слова віддання себе; воно раз у раз набуває нових значень; час від часу воно безмежно розширюється. Але раджу вам вимовити це вголос: «Цілковите віддання себе Тобі, о Христе, — ось що я обрав». І Христос покаже вам, що не згідне з Його думкою, і поведе вас до глибшого й вищого блаженства.

На завершення дозвольте зібрати все в одне речення. Христос Ісус сказав: «Я виноградина, ви віттє». Іншими словами: «Я, Живий, що так цілковито віддав Себе вам, — Лоза. Ви не можете довіряти Мені надто багато. Я — Всемогутній Діяч, сповнений божественного життя й сили». Ви — віття Господа Ісуса Христа. Якщо у вашому серці є усвідомлення, що ви не сильна, здорова, плідна вітка, не тісно з’єднана з Ісусом, не живете в Ньому так, як слід, — тоді послухайте, що Він каже: «Я — Лоза, Я прийму вас, Я притягну вас до Себе, Я благословлю вас, Я зміцню вас, Я сповню вас Моїм Духом. Я, Лоза, взяв вас бути Моїм віттям, Я цілковито віддав Себе вам; діти, віддайте себе цілковито Мені. Я, Бог, цілковито віддав Себе вам; Я став людиною й помер за вас, щоб бути цілком вашим. Прийдіть і віддайте себе цілковито, щоб бути Моїми».

Якою ж буде наша відповідь? О, нехай це буде молитва з глибини нашого серця, щоб живий Христос узяв кожного з нас і тісно з’єднав із Собою. Молімося, щоб Він, жива Лоза, так з’єднав кожного з нас із Собою, щоб ми пішли звідси з піснею в серці: «Він — моя Лоза, а я — Його віття; мені більше нічого не треба; тепер у мене є вічна Лоза». А потім, коли залишитеся з Ним наодинці, поклоняйтеся Йому й славте Його, хваліть Його й довіряйте Йому, любіть Його й чекайте на Його любов. «Ти — моя Лоза, а я — Твоя вітка. Цього досить, душа моя наситилася».

Слава Його благословенному імені!