Цілковите віддання себе Богові

«Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її. І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського, і повелїв сказати йому: „Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодицї й найлучші сини — мої.“ І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю» (1 Царів 20:1-4).

Те, чого вимагав Венадад, було цілковитим відданням себе; і те, що дав Ахав, було саме тим, чого від нього вимагали, — цілковитим відданням себе. Я хочу взяти ці слова: «Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю» — як слова цілковитого віддання себе, з якими кожне Боже дитя має віддатися своєму Отцеві. Ми вже чули це раніше, але нам треба почути це дуже виразно: умова Божого благословення — цілковите віддання всього в Його руки. Хвала Богові! Якщо наші серця готові на це, то немає меж тому, що Бог зробить для нас, і тому благословенню, яке Бог нам подарує.

Цілковите віддання себе — дозвольте розповісти, звідки в мене ці слова. Я й сам часто їх уживав, і ви чули їх безліч разів. Але одного разу в Шотландії я був у товаристві, де ми розмовляли про стан Христової Церкви і про те, чого найбільше потребує Церква та віруючі; і був серед нас один побожний служитель, який багато займається підготовкою працівників, і я спитав його, що він назвав би найбільшою потребою Церкви і яку звістку слід проповідувати. Він відповів дуже спокійно, просто й рішуче:

«Цілковите віддання себе Богові — ось єдине, що потрібне».

Ці слова вразили мене, як ніколи досі. І той чоловік почав розповідати, як серед працівників, з якими йому доводилося мати справу, він помічає: якщо в цьому вони тверді, то навіть коли вони ще відстають, вони охоче дають себе навчати й допомагати собі, і завжди зростають; тоді як інші, що в цьому не тверді, дуже часто відступають і покидають працю. Умова, щоб отримати повноту Божого благословення, — це цілковите віддання себе Йому.

І тепер я хочу з Божої благодаті передати вам цю звістку: ваш Бог на небі відповідає на молитви, які ви підносили про благословення для себе й для тих, хто довкола вас, однією-єдиною вимогою: Чи готові ви цілковито віддати себе в Його руки? Якою буде наша відповідь? Бог знає, що є сотні сердець, які вже це сказали, і ще сотні, які прагнуть це сказати, але ледве насмілюються. А є й серця, що сказали це, проте все одно жалюгідно зазнали поразки, і вони почуваються осудженими, бо не знайшли таємниці сили жити таким життям. Нехай Бог має слово для всіх!

Скажу насамперед, що Бог вимагає цього від нас.

Бог чекає вашого віддання себе

Так, це має свою основу в самій природі Бога. Бог не може інакше. Хто такий Бог? Він — Джерело життя, єдине Джерело буття, і сили, і добра, і в усьому всесвіті немає нічого доброго, крім того, що творить Бог. Бог створив сонце, і місяць, і зорі, і квіти, і дерева, і траву; і хіба всі вони не віддані цілковито Богові? Хіба вони не дозволяють Богові творити в них усе, що Йому до вподоби? Коли Бог зодягає лілею її красою, хіба вона не підкорена, не віддана, не передана Богові, поки Він творить у ній її красу? А Божі викуплені діти — о, чи можете ви думати, що Бог може звершити Своє діло, коли віддана лише половина чи частина їх? Бог не може цього зробити. Бог — це життя, і любов, і благословення, і сила, і безмежна краса, і Бог радо віддає Себе кожній дитині, готовій Його прийняти; але, ах! саме цей один брак цілковитого віддання себе і є тим, що заважає Богові. І тепер Він приходить і як Бог вимагає цього.

Ви знаєте з повсякденного життя, що таке цілковите віддання. Ви знаєте, що кожна річ мусить бути віддана своєму особливому, певному призначенню і службі. У мене в кишені є перо, і це перо цілковито віддане одній праці — писанню, і це перо мусить бути цілковито віддане моїй руці, якщо я хочу ним як слід писати. Якщо хтось інший частково тримає його, я не можу писати як слід. Цей плащ цілковито відданий мені, щоб покривати моє тіло. Ця будівля повністю віддана для богослужінь. А тепер — чи сподіваєтеся ви, що у вашому безсмертному єстві, у божественній природі, яку ви отримали через відродження, Бог може творити Своє діло щодня й щогодини, якщо ви не віддані Йому повністю? Бог не може. Соломонів храм був цілковито відданий Богові, коли його присвятили Йому. І кожен із нас — Божий храм, у якому Бог житиме й могутньо діятиме за однієї умови — цілковитого віддання себе Йому. Бог вимагає цього, Бог гідний цього, і без цього Бог не може звершувати в нас Свого благословенного діла.

Бог не лише вимагає цього, але Бог Сам і звершить це.

Бог звершує ваше віддання себе

Я певен, що багато сердець каже: «Ах, але ж це цілковите віддання себе означає так багато!» Хтось каже: «О, я пройшов через стільки випробувань і страждань, і в мені ще стільки залишилося власного я, і я не смію навіть подумати про те, щоб віддати його повністю, бо знаю, що це завдасть стільки клопоту й муки».

Горе, горе, що Божі діти мають такі думки про Нього, такі жорстокі думки! О душе боязка й стривожена, я приходжу до тебе зі звісткою. Бог не просить вас здійснити досконале віддання себе вашою власною силою чи силою вашої волі; Бог готовий звершити це у вас. Хіба ми не читаємо: «Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі» (Филипян 2:13)? І саме цього нам слід шукати — впасти ницьма перед Богом, аж поки наші серця не навчаться вірити, що Сам вічний Бог увійде, щоб викинути те, що неправильне, перемогти те, що зле, і звершити те, що вгодне в Його благословенних очах. Сам Бог звершить це у вас.

Погляньте на людей Старого Завіту, як-от Авраам. Чи думаєте ви, що Бог випадково знайшов цього чоловіка, батька віруючих і Божого Друга, і що це Авраам сам, окремо від Бога, мав таку віру, таку слухняність і таку відданість? Ви знаєте, що це не так. Бог підняв його і приготував як знаряддя для Своєї слави.

Хіба не сказав Бог фараонові: «Для того Я й поставив тебе, щоб показати на тобі Мою силу» (2 Мойсея 9:16)?

І коли Бог сказав це про нього, то хіба не скаже Він цього тим більше про кожну Свою дитину?

О, я хочу підбадьорити вас, і хочу, щоб ви відкинули всякий страх. Прийдіть із тим немічним бажанням; і якщо є страх, що каже: «О, моє бажання недостатньо сильне, я не готовий на все, що може прийти, я не відчуваю в собі досить сміливості, щоб сказати, що можу все перемогти», — благаю вас, навчіться пізнавати свого Бога й довіряти Йому вже тепер. Скажіть: «Боже мій, я хочу, щоб Ти зробив мене готовим». Якщо щось вас стримує або є якась жертва, якої ви боїтеся принести, прийдіть до Бога тепер і переконайтеся, який милостивий ваш Бог, і не бійтеся, що Він вимагатиме від вас того, чого Сам не дасть.

Бог приходить і пропонує звершити у вас це цілковите віддання себе. Усі ці пошуки, цей голод і ці прагнення, що є у вашому серці, — кажу вам, це притягання божественного магніту, Христа Ісуса. Він жив життям цілковитого віддання Себе, Він володіє вами; Він живе у вашому серці Своїм Святим Духом. Ви заважали Йому й заважали страшенно, але Він прагне допомогти вам цілком ухопитися за Нього. І Він приходить і притягає вас тепер Своєю звісткою і Своїми словами. Чи ж не прийдете ви й не довіритеся Богові, щоб Він звершив у вас це цілковите віддання себе Йому? Так, благословенний Бог, Він може це зробити, і Він це зробить.

Бог не лише вимагає цього і звершує це, але Бог і приймає це, коли ми приносимо це Йому.

Бог приймає ваше віддання себе

Бог звершує це в таємниці нашого серця, Бог спонукає нас прихованою силою Свого Святого Духа прийти й висловити це, і ми маємо принести Йому й віддати це цілковите віддання себе. Але пам’ятайте: коли ви приходите й приносите Богові це цілковите віддання себе, воно може — наскільки сягають ваші почуття чи ваша свідомість — бути вельми недосконалим, і ви можете сумніватися, вагатися й казати:

«Чи воно цілковите?»

Але, о, згадайте: був колись чоловік, якому Христос сказав:

«Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому» (Марка 9:23).

І серце його злякалося, і він закричав:

«Вірую, Господи; поможи моєму недовірству» (Марка 9:24).

Це була віра, що перемогла диявола, і злого духа було вигнано. І якщо ви прийдете й скажете: «Господи, я віддаю себе цілковито моєму Богові», — навіть коли це буде з тремтячим серцем і з усвідомленням: «Я не відчуваю сили, не відчуваю рішучості, не відчуваю певності», — це вдасться. Не бійтеся, але прийдіть такими, якими ви є, і навіть посеред вашого тремтіння сила Святого Духа діятиме.

Невже ви ще не засвоїли того уроку, що Святий Дух діє з могутньою силою, тоді як із людського боку все здається немічним? Погляньте на Господа Ісуса Христа в Гетсимані. Ми читаємо, що Він «Духом вічнїм» (Євреїв 9:14) приніс Себе в жертву Богові. Всемогутній Божий Дух давав Йому силу це зробити. І все ж яка мука, і страх, і смертельна скорбота охопили Його, і як Він молився! Зовні не видно жодної ознаки могутньої сили Духа, але Божий Дух був там. Так само й ви: хоч ви немічні, боретеся й тремтите, — у вірі в приховану дію Божого Духа не бійтеся, а віддайте себе.

А коли ви віддаєте себе в цілковитому відданні, нехай це буде у вірі, що Бог тепер це приймає. Це головне, і саме цього ми так часто не помічаємо — щоб віруючі були ось так зайняті Богом у цій справі віддання себе. Благаю вас, будьте зайняті Богом. Ми хочемо отримати допомогу, кожен із нас, щоб у нашому щоденному житті Бог став для нас яснішим, щоб Бог мав належне Йому місце і був «усе у всьому». І якщо ми хочемо мати це протягом усього життя, почнімо тепер: відвернімо погляд від себе й підведімо очі до Бога. Нехай кожен вірить — поки я, нікчемний черв’як на землі й тремтяче Боже дитя, повне невдач, і гріха, і страху, схиляюся тут, і ніхто не знає, що діється в моєму серці, і поки я в простоті кажу: Боже, я приймаю Твої умови; я просив благословення для себе й для інших, я прийняв Твої умови цілковитого віддання себе, — поки ваше серце каже це в глибокій тиші, пам’ятайте, що тут присутній Бог, Який бере це до уваги й записує в Свою книгу, і тут присутній Бог, Який саме в цю мить бере вас у Своє володіння. Можливо, ви цього не відчуєте, можливо, не усвідомите, але Бог бере вас у володіння, якщо ви довіритеся Йому.

Бог не лише вимагає цього, і звершує це, і приймає це, коли я це приношу, але Бог і зберігає це.

Бог зберігає ваше віддання себе

Ось де велика трудність для багатьох. Люди кажуть: «Мене часто зворушувало якесь зібрання чи з’їзд, і я посвячував себе Богові, але це минуло. Я знаю, що це може тривати тиждень чи місяць, але потім воно згасає, і згодом від нього нічого не лишається».

Але послухайте! Це тому, що ви не вірите в те, що я зараз вам скажу і про що нагадаю. Коли Бог почав у вас діло цілковитого віддання себе і коли Бог прийняв ваше віддання, тоді Бог вважає Себе зобов’язаним дбати про нього й зберігати його. Чи повірите ви в це?

У цій справі віддання себе є двоє: Бог і я — я, черв’як, і Бог, вічний і всемогутній Єгова. Черв’яче, чи ти побоїшся довіритися тепер цьому могутньому Богові? Бог готовий. Хіба ви не вірите, що Він може зберігати вас безперестанку, день у день і мить у мить?

Щомиті Він береже мене в любові Своїй;

Щомиті з небес я життя отримую.

Якщо Бог дає сонцю світити на вас щомиті, без перерви, то хіба не дасть Бог Своєму життю світити на вас кожної миті? А чому ж ви цього не зазнали? Тому що ви не довірилися в цьому Богові й не віддаєте себе цілковито Богові в цій довірі.

Життя цілковитого віддання себе має свої труднощі. Я цього не заперечую. Так, у ньому є щось набагато більше, ніж труднощі: це життя, яке для людей цілком неможливе. Але з Божої благодаті, Божою силою, силою Святого Духа, що живе в нас, це життя, до якого ми призначені, і життя, можливе для нас, — хвала Богові! Повірмо, що Бог його збереже.

Дехто з вас читав слова того старого святого, який на свій дев’яностий день народження розповів про всю Божу доброту до нього, — я маю на увазі Джорджа Мюллера. Що, за його словами, він вважав таємницею свого щастя і всього благословення, яке дав йому Бог? Він сказав, що, на його думку, причин було дві. Перша — що з благодаті він міг день у день зберігати добре сумління перед Богом; друга — що він любив Боже Слово. Ах, так, добре сумління — це повна слухняність Богові день у день, і спілкування з Богом щодня в Його Слові, і молитва — ось що таке життя цілковитого віддання себе.

Таке життя має два боки: з одного боку — цілковите віддання себе, щоб робити те, чого Бог хоче, щоб робили ви; з другого боку — дати Богові робити те, що хоче робити Він.

По-перше, робити те, що Бог хоче, щоб ви робили.

Віддайте себе цілковито Божій волі. Ви дещо знаєте про цю волю; не досить, далеко не все. Але скажіть Господу Богу без жодних застережень: «З Твоєї благодаті я прагну виконувати Твою волю в усьому, щомиті кожного дня». Скажіть: «Господи Боже, жодного слова на моєму язиці, як тільки для Твоєї слави; жодного поруху мого настрою, як тільки для Твоєї слави; жодного почуття любові чи ненависті в моєму серці, як тільки для Твоєї слави і згідно з Твоєю благословенною волею».

Хтось скаже: «Невже ви думаєте, що це можливо?»

Я питаю: що обіцяв вам Бог і що може зробити Бог, щоб наповнити посудину, цілковито віддану Йому? О, Бог хоче благословити вас так, як ви й не сподіваєтеся. Від віку вухо не чуло й око не бачило того, що Бог наготовив тим, хто чекає на Нього (1 Коринтян 2:9). Бог приготував нечувані речі, благословення, куди чудовіші, ніж ви можете уявити, могутніші, ніж ви можете збагнути. Це божественні благословення. О, скажіть тепер:

«Я віддаю себе цілковито Богові, Його волі, щоб робити тільки те, чого хоче Бог».

Це Бог дасть вам силу здійснити це віддання себе.

А з другого боку, прийдіть і скажіть: «Я віддаю себе цілковито Богові, щоб дати Йому творити в мені і хотіння, і діяння за Його вподобою, як Він обіцяв зробити».

Так, живий Бог хоче діяти в Своїх дітях так, що ми не можемо цього зрозуміти, але що Боже Слово відкрило, і Він хоче діяти в нас кожної миті дня. Бог готовий зберігати наше життя. Тільки нехай наше цілковите віддання себе буде віддачею простої, дитячої і безмежної довіри.

Бог благословляє, коли ви віддаєте себе

Це цілковите віддання себе Богові принесе дивовижне благословення.

Те, що Ахав сказав своєму ворогові, цареві Венададові: «Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю», — хіба не скажемо ми цього нашому Богові й люблячому Отцеві? Якщо ми це скажемо, Боже благословення зійде на нас. Бог хоче, щоб ми були відокремлені від світу; ми покликані вийти зі світу, який ненавидить Бога. Вийдіть для Бога й скажіть: «Господи, усе для Тебе». Якщо ви скажете це з молитвою і промовите це Богові на вухо, Він прийме це, і Він навчить вас, що це означає.

Кажу знову: Бог благословить вас. Ви молилися про благословення. Але пам’ятайте: мусить бути цілковите віддання себе. Ви бачите це за кожним чайним столом. Чому чай наливають у ту чашку? Бо вона порожня і призначена для чаю. Але налийте в неї чорнила, чи оцту, чи вина — хіба наливатимуть тоді чай у цю посудину? І чи може Бог наповнити вас, чи може Бог благословити вас, якщо ви не віддані Йому цілковито? Він не може. Повірмо, що Бог має для нас дивовижні благословення, якщо тільки ми станемо на Божий бік і скажемо — хай і з тремтячою волею, але з віруючим серцем:

«Боже, я приймаю Твої вимоги. Я Твій з усім, що маю. Цілковите віддання себе — ось що душа моя віддає Тобі з божественної благодаті».

Можливо, ви не маєте таких сильних і ясних відчуттів визволення, яких хотіли б мати, але упокоріться перед Ним і визнайте, що ви засмутили Святого Духа своєю свавільністю, самовпевненістю і власними зусиллями. Смиренно схиліться перед Ним, визнаючи це, і попросіть Його, щоб Він розбив ваше серце й повалив вас у порох перед Собою. Тоді, схилившись перед Ним, просто прийміть Боже навчання, що у вашому тілі «не живе нічого доброго» (Римлян 7:18) і що ніщо вам не допоможе, крім іншого життя, яке мусить увійти. Ви мусите зректися себе раз і назавжди. Зречення себе мусить кожної миті бути силою вашого життя, і тоді Христос увійде й заволодіє вами.

Коли Петро був визволений? Коли сталася зміна? Зміна почалася з того, що Петро заплакав, і Святий Дух зійшов і наповнив його серце.

Бог Отець радо дає нам силу Духа. Божий Дух живе в нас. Ми приходимо до Бога, визнаючи це й хвалячи за це Бога, і водночас визнаючи, як ми засмучували Духа. А тоді ми схиляємо коліна перед Отцем, щоб просити, аби Він зміцнив нас усякою силою через Духа у внутрішній людині і наповнив нас Своєю могутньою силою. І коли Дух відкриває нам Христа, Христос приходить жити в наших серцях навіки, і життя власного я виганяється.

Схилімося перед Богом у смиренні і в цьому смиренні визнаймо перед Ним стан усієї Церкви. Жодні слова не можуть передати сумного стану Христової Церкви на землі. Хотів би я мати слова, щоб висловити те, що я часом відчуваю з цього приводу. Лише подумайте про християн довкола вас. Я не кажу про номінальних християн чи про тих, що лише визнають віру, а кажу про сотні й тисячі чесних, щирих християн, які не живуть життям у Божій силі чи для Його слави. Так мало сили, так мало відданості чи посвячення Богові, так мало розуміння тієї істини, що християнин — це людина, цілковито віддана Божій волі! О, ми маємо визнати гріхи Божого народу довкола нас і впокорити себе. Ми — члени цього хворобливого тіла, і хворобливість тіла заважатиме нам і зламає нас, якщо ми не прийдемо до Бога і через визнання не відокремимося від спільності зі світськістю, з холодністю одне до одного, якщо ми не віддамо себе, щоб бути повністю і цілком для Бога.

Скільки християнської праці робиться в дусі тіла і в силі власного я! Скільки праці день у день, у якій безперестанку виявляється людська енергія — наша воля і наші думки про працю, — і в якій так мало чекання на Бога і на силу Святого Духа! Зробімо визнання. Але, визнаючи стан Церкви, і неміч, і грішність праці для Бога серед нас, повернімося до самих себе. Хто з нас справді прагне визволитися від сили життя власного я, хто справді визнає, що це сила власного я і тіла, і хто готовий кинути все до ніг Христа? Визволення є.

Я чув про одного, який був щирим християнином і говорив про «жорстоку» думку про відокремлення і смерть. Але ви ж так не думаєте, правда? Що ж нам думати про відокремлення і смерть? Ось що: смерть була для Христа шляхом до слави. Заради радості, що була перед Ним, Він витерпів хрест. Хрест був місцем народження Його вічної слави. Чи любите ви Христа? Чи прагнете ви бути в Христі — і не бути подібними до Нього? Нехай смерть буде для вас найбажанішим на землі — смерть для себе й спільність із Христом. Відокремлення — чи вважаєте ви важким бути покликаними до цілковитої свободи від світу, щоб через це відокремлення з’єднатися з Богом і Його любов’ю, через відокремлення стати готовими жити й ходити з Богом щодня? Напевно, кожен мав би сказати:

«Усе, що приведе мене до відокремлення, до смерті, заради життя в повному спілкуванні з Богом і Христом».

Прийдіть і киньте це життя власного я і життя тіла до ніг Ісуса. Тоді довіртеся Йому. Не мучте себе спробами все це зрозуміти, а прийдіть у живій вірі, що Христос увійде у вас із силою Своєї смерті й силою Свого життя; і тоді Святий Дух принесе всього Христа — Христа розіп’ятого, воскреслого й живого в славі — у ваше серце.