Розділ 2 · 4 хв читання · 5 хв слухання
Передмова авторки
Я писала цю невеличку працю, зовсім не думаючи, що її буде оприлюднено. Її було укладено на допомогу кільком християнам, які прагнули любити Бога всім серцем. Але так багато людей просили собі її списки, бо мали з її читання користь, що мене попросили її видати.
Я залишила її в її природній простоті. Я не засуджую нічиїх поглядів: навпаки, я шаную ті, яких дотримуються інші, і віддаю все написане мною на суд людей досвідчених і вчених. Я лише прошу всіх не задовольнятися розглядом зовнішнього, а збагнути задум авторки, який полягає лише в тому, щоб привести інших до того, щоб вони ЛЮБИЛИ Бога і служили Йому з більшою радістю та успіхом, допомагаючи їм робити це простим і легким способом, придатним для малих, які не здатні на щось надзвичайне, але щиро прагнуть віддати себе Богові.
Прошу всіх, хто читатиме її, читати без упередження; і вони відкриють під звичайними висловами приховане помазання, яке спонукає їх шукати щастя, на яке всі мають право сподіватися.
Я вживаю слово легкість, кажучи, що досконалість легка, бо легко знайти Бога, коли ми шукаємо Його в собі. Можуть навести місце, де сказано: «Шукати мете мене, та й не знайдете» (Йоана 7:34). Проте це не повинно бентежити, бо той самий Бог, Який не може Сам Собі суперечити, сказав: «хто шукає, знаходить» (Маттея 7:8). Хто шукає Бога, а проте не хоче покинути гріха, не знайде Його, бо шукає Його там, де Його не можна знайти; тому й додано: «в гріхах ваших повмираєте». Але хто щиро бажає покинути гріх, щоб наблизитися до Бога, неодмінно Його знайде.
Багато людей уявляють собі побожність такою страшною, а молитву такою надзвичайною, що не хочуть до них прагнути, бо й не сподіваються їх досягти. Але оскільки труднощі, які ми бачимо в якійсь справі, змушують нас зневіритися в успіху й водночас відбирають бажання за неї братися; і оскільки, коли щось видається і бажаним, і легкодосяжним, ми віддаємося йому з насолодою і сміливо до нього прямуємо, — я відчула себе змушеною показати користь і легкість цього шляху.
О, якби ми були переконані в Божій доброті до Його бідних створінь і в Його бажанні відкрити їм Себе, ми не вигадували б стільки перешкод і не впадали б так легко у відчай, що не здобудемо добра, яке Він так безмежно прагне нам подарувати!
А якщо Він не пощадив власного Сина, а видав Його за всіх нас, то чи є щось, у чому Він може нам відмовити? Певно, що ні. Нам потрібно лише трохи мужності й витривалості. Їх у нас так багато для дріб’язкових земних справ, а для того, про що сказано: «одного ж треба», — зовсім немає.
А ті, кому важко повірити, що в такий спосіб легко знайти Бога, нехай не вірять усьому, що їм кажуть, а краще самі спробують, щоб судити власним досвідом; і вони побачать, що я кажу дуже мало порівняно з тим, що є насправді.
Дорогий читачу, вивчайте цю невеличку працю з простим і щирим серцем, зі смиренним духом, без бажання її критикувати, — і вона піде вам на добро. Прийміть її в тому самому дусі, в якому її дано, а це не що інше, як палке бажання, щоб ви прийшли до того, щоб віддати себе Богові без остачі. Я бажаю, щоб вона стала засобом, який приведе простих і дітей до їхнього Отця, що любить їхню смиренну довіру і Якому так неприємна недовіра. Не шукайте нічого, крім Божої любові; щиро прагніть свого спасіння — і ви неодмінно його знайдете, ідучи цим невеличким безметодним методом.
Я не намагаюся підносити свої думки над думками інших, а просто розповідаю, що було моїм власним досвідом, так само як і досвідом інших, і яку користь я знайшла в цьому простому й природному способі йти до Бога.
Якщо ця книжка не говорить ні про що інше, крім короткого й легкого способу молитви, то це тому, що, написана лише для цього, вона не може говорити про інші речі. Певно, що коли її читатимуть у тому дусі, в якому її написано, в ній не знайдуть нічого, що бентежило б розум. А ті, хто спробує її на досвіді, найпевніше переконаються в правді, яку вона містить.
Тобі, о Святе Дитя Ісусе, що любиш простоту і невинність і знаходиш Свою втіху в синах людських, тобто в тих серед людей, хто хоче стати дітьми, — Тобі, кажу, належить надати цінність і вагу цій невеличкій праці, закарбувавши її в серці й навчивши тих, хто її читає, шукати Тебе в собі, де Ти знайдеш Свій спочинок, приймаючи знаки їхньої любові й даючи їм докази Своєї.
Це Твоє діло, о Божественне Дитя! О нестворена Любове! О мовчазне Слово! — зробити, щоб Тебе любили, куштували й чули. Ти можеш це зробити; і я навіть смію сказати, що Ти це зробиш через цю невеличку працю, яка вся — Тобі, вся — від Тебе і вся — для Тебе.