Як прощати

Я така рада, що я знову тут. І я знаю, що говорю до людей, які моляться. І це добре, бо в цей час заступницької молитви на вас і на мене чекає величезна праця.

Я навіть запрошую вас молитися, поки ви слухаєте. Це можливо. Можна мати горизонтальний і вертикальний зв’язок одночасно: можна слухати й молитися.

І чи помолитеся ви, щоб Господь дав те слово, якого потребуєте ви і якого потребують люди довкола вас? І чи помолитеся ви за мене, щоб я не стала на заваді, а щоб Господь ужив мене як Свій канал, потоки живої води? Помолімося спершу разом.

Отче, в ім’я Ісуса, Ти знаєш, що нам потрібне не мале благословення, а дуже велике благословення, бо всі ми покликані бути дітьми світла в дуже темний час. Відкрий нам очі, щоб ми побачили далекі, безмежні простори вічності. Ужий мене, Господи.

Дякую Тобі за благословення, яке Ти приготував для нас. Амінь. Не так давно я дивилася фільм «Схованка».

Такий досвід мають і матимуть дуже небагато людей. Просто побачити свою власну історію на гарному екрані. Це так гарно й зворушливо, але в якомусь сенсі мені було важко, бо там показано не лише щасливе тло, наше життя в Гарлемі з татом і Бетсі, а й страждання в концтаборі.

І коли я його дивилася, були моменти, коли я думала: ні, ні, так погано не було. А тоді я згадувала: так, було саме так погано. Але велика радість була в тому, що через увесь фільм, через усю картину видно, що означає проходити крізь дуже глибокі часи, тримаючи свою руку в Ісусовій руці.

І тоді, хоч би що найгірше сталося, найкраще залишається. Тож це послання для кожного, хто побачить його в кінотеатрах. Так? Це фільм для кінотеатрів, не для церков.

І ви мусите молитися за цей фільм, щоб його закінчили вчасно: наприкінці грудня в Лос-Анджелесі буде прем’єра. І моліться за людей, щоб Бог досяг їх через цей фільм. Знаєте, це послання для християн, бо там ви бачите, він підкреслює правду про перемогу Ісуса в житті однієї з Його послідовниць.

Але це також послання для тих, хто… дуже ясно, що Ісус сказав: «Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.» І саме це слово «всї» дає нам із вами величезне послання в цей час.

Не знаю, як давно я була в цій церкві, але одне я знаю: відтоді в цьому світі стало набагато темніше й страшніше, ніж було тоді. Цей світ котиться вниз. І як же добре, що християнин мусить і може бути реалістом.

Бо в нас є книга, і в цій книзі написано, що ми громадяни неба. Наш погляд сягає за межі цього світу, до сповненого надії очікування приходу нашого Месії, Ісуса Христа. І тут, у цій книзі, ми можемо читати ознаки часу.

І якби я ніколи не вірила в Біблію, то тепер повірила б у Біблію, читаючи газети. Бо майже всі ознаки часу можна прочитати в газетах. І я думаю, що це велика радість.

Я чула одного темношкірого пастора, який казав: коли я читаю книжку, де дуже сумні речі, то мені це не подобається, але тоді я завжди дивлюся на останню сторінку. І коли бачу на останній сторінці: о, вони знаходять одне одного й живуть далі щасливо… Ви налякані? Коли читаєте про те, що відбувається і що станеться перед приходом Ісуса, то робіть так само, як той пастор.

Дивіться на останню сторінку. Хіба це не радість, що Ісус сказав: Я прийду, і «усе нове роблю». І цей світ буде вкритий пізнанням Бога, як води покривають море.

Ось яке майбутнє. І ось чому ми з вами можемо бути сильними навіть у часи дуже великих труднощів і скорботи. Пам’ятаєте, минулого разу я показувала вам свою вишивку? Вона досі в мене, і я досі нею користуюся, бо вона мені так допомогла.

Цей бік вишивки жахливо заплутаний. Я могла б сказати, що це бік новин по телевізору, і в газетах, і в журналі «Тайм». Там нема… ви не знаєте, що й думати про це.

Але на небі паніки немає, ніколи. У Бога є плани, а не проблеми. Божий план прекрасний, і Бог здійснює Свій задум.

Це один із прекрасних гімнів єпископального співаника. Бог здійснює Свій задум, і час наближається, ближче й ближче наближається час, той час, що неодмінно настане, коли цей світ сповниться пізнанням Бога, як води покривають море. І ось чому ми можемо бути такими сповненими відваги.

Але добре бачити, що настане час, коли мечі перекують на рала, що буде мир на землі, як нині на небі, що настане час, коли ми побачимо Ісуса обличчям до обличчя, коли посеред бідування цього світу Божі діти будуть узяті й зустрінуть Ісуса в повітрі. У нас є майбутнє, і я така рада, що багато хто з вас виглядає щасливим, коли я про це говорю. Дехто з вас — ні, і це тому, що ви не усвідомлюєте, що означає жити в час, коли ознаки часу показують нам, що Ісус може прийти дуже скоро.

І я трошки розумію. Ви кажете: так, це настане, але тепер, так, тепер, тепер ми проходимо через час, який Біблія описує як час страшних переслідувань і скорбот. Деякі люди кажуть: о, але перш ніж прийдуть скорботи й переслідування, нас буде взято.

Ні, Ісус такого не казав. Ісус сказав: моліться, щоб вам бути досить сильними, аби пройти через усе, що станеться в ці дні. «У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся»…

…«я побідив сьвіт». І, можливо, ви ще не зазнаєте скорботи, але чи усвідомлюєте ви, що близько 60% тіла Христового проходить через скорботу таку страшну, гіршу, ніж за часів Нерона? Тепер, у цей час, коли ми маємо свої добрі будинки й вільну країну, 60% Божих дітей переслідують і страшним способом убивають. Тисячі й сотні тисяч сидять у концтаборах, і їх повільно вбивають.

І ми з вами мусимо це усвідомлювати. І ми мусимо усвідомити, що ми маємо бути одним тілом Христовим. Вочман Ні сказав: коли мене били по ногах, мої руки відчували біль.

І тому ми мусимо страждати разом із нашими братами й сестрами у Христі. А друге — це те, що ми маємо бути готовими, якщо це прийде до вас і до мене. Бо я не читаю в Біблії, що переслідування прийде всюди, але тільки не в Америку.

Не бійтеся. Не лякайтеся. Я можу це зрозуміти.

Бо ви розумієте, що те, про що я говорю, — це страшна реальність. І час прокинутися до реальності. Але я можу вам сказати: нам нема чого боятися.

Пам’ятаю, коли я була маленькою дівчинкою, я запитала свого батька: татку, я ніколи не буду достатньо сильною, щоб страждати за Ісуса. Бути мученицею за Ісуса. І тато сказав: коли ти їдеш у подорож, коли я даю тобі твій квиток на поїзд? За три тижні наперед?

Я сказала: ні, татку, того дня, коли я їду. І батько сказав: ось так робить і Бог. У тебе зараз нема сили для переслідувань? Не біда.

Тієї миті, коли воно прийде, Господь дасть тобі твій квиток на поїзд. І це не тільки про переслідування, а про всі наші страждання. Бо я вірю, що в цей час ми пройдемо вишкіл, щоб стати сильними Божими дітьми.

Переможними Божими дітьми. І я можу вам сказати: усе, що нам потрібно, щоб стати сильними християнами, є в Біблії. Нам доступні безмежні ресурси.

І коли ви проходите вишкіл і стаєте сильними для майбутніх подій, тоді ви сильні й для тієї трудності, з якою вам доведеться зіткнутися, коли прийдете сьогодні додому. Трудності у вашому офісі, у вашому домі, на вашій кухні, у вашій школі — усюди, де ви покликані бути світлом світу. Бо джерело нашої сили — Сам Ісус Христос.

І Його хрест показує нам, що ми можемо прийняти страждання як частину Божого плану для цього світу. Коли я була в концтаборі, однією з найстрашніших речей, через які мені довелося пройти, було те, що з нас здирали весь одяг, і ми мусили стояти голими. Перший раз був найгірший.

Я сказала: Бетсі, я не можу цього витерпіти. І раптом наче я побачила Ісуса на хресті. А Біблія розповідає: «взяли одежу Його», Він висів там нагий.

І я знала, що Він висів там за мене, за мої гріхи. І через своє страждання я зрозуміла частку страждань Ісуса Христа. І це сповнило мене такою вдячністю, що я змогла витерпіти своє страждання. Любов така дивовижна, така божественна вимагає мого життя, моєї душі, всього мого єства.

Деякі люди бояться дивитися на хрест. А ви? Не бійтеся. Хрест страшний.

Страшно, як Ісус страждав. Не описати, але ви не повинні боятися дивитися на це. Бо якби ви були єдиною людиною на світі, Ісус однаково постраждав би за ваші гріхи.

Біля хреста, біля хреста, де я вперше побачила світло. І тягар моїх гріхів скотився геть. Саме там вірою я прозріла.

І тепер я маю провід щодня. Ісус скоро прийде. Чи ви готові? Петро каже в 2 Петра 3:14: Оскільки перед вами така надія, я закликаю вас подбати про те, щоб той день застав вас у мирі з Богом і людьми, чистими й бездоганними в Його очах.

Скажіть, чи готові ви, якби Ісус прийшов цієї хвилини? Чи ви в мирі з Богом і в мирі з людьми? Пам’ятаю, як одного разу, коли я тут виступала, я показувала вам свій ліхтарик. Дехто з вас це знає. Я покажу вам його ще раз.

Знаєте, цей ліхтарик не світить. Він не зламаний, але в ньому лише одна батарейка. І всі ми знаємо, що він не може світити, коли в ньому тільки одна батарейка.

Але я не змогла вставити другу батарейку, бо він повний ганчір’я. Спершу я мушу витягти це ганчір’я. Чи ви розумієте, що я хочу цим сказати? Це ваше серце і моє серце.

А ця перша батарейка — це те, що сталося, коли ви і я вперше в житті сказали Ісусові справжнє «так». Чи пам’ятаєте ви ту мить, коли побачили, що ви грішник і що вам потрібен Спаситель? І раптом ви побачили: це Ісус — мій Спаситель. І ви сказали: «О так, Господи Ісусе, мені потрібно, щоб Ти прийшов у моє серце.

Мені потрібна Твоя допомога, Твоє очищення і Твоє прощення». І ви принесли всі свої гріхи до Господа. І я бачу зараз багатьох із вас з такими щасливими обличчями, бо то була мить, коли ангели раділи, що грішника спасено для вічності.

А дехто з вас виглядає не таким щасливим, бо ви ще цього не зробили. Ні, не смійтеся, бо це страшно. Це означало б, що якби Ісус прийшов цього ранку, ви не були б готові до Нього, до Його приходу.

А коли Він прийде, кожен мусить бути готовий. Але велика радість у тому, що цього ранку я можу сказати: Ісус сказав: «Прийдїть до мене, всї». І це також ви.

І якщо ви прийдете, то зробіть це. І слухайте: можливо, сьогодні вранці, слухаючи, ви побачите шлях спасіння трохи ясніше, ніж раніше. А коли я закінчу свою промову, тоді ми всі помовчимо, лише кілька хвилин.

А тоді спитайте Господа: «Чи маю я дати відповідь?» І тоді дайте відповідь. І я молюся і сподіваюся, що це буде «так» для всіх вас. Бо це не тільки для тих, хто ніколи не прийняв Ісуса Христа, а й для багатьох людей, які належать Ісусові.

Є виклик, який я мушу вам кинути в ім’я Господа Ісуса. А саме: ви повинні бути в мирі з Богом і в мирі з людиною. І це ваше серце, а та друга батарейка — це повнота Святого Духа.

І в Біблії написано, здається, це теж Петро каже: ви палко прагнули Його дарів у цей час очікування Його останньої появи. І в Біблії немає порад, лише заповіді. І одна з найрадісніших заповідей: «сповняйте себе Духом».

А це гріхи. Коли у вашому серці є невизнані гріхи, тоді ви не можете чекати, що будете сповнені Святим Духом. Щоб бути в мирі з Богом, ми мусимо навести повний лад — з ганчір’ям у ліхтарику, з гріхами в нашому серці.

Ось це — поганий характер. Євреїв 12:15 каже: гіркий дух, який не тільки поганий сам по собі, а й може отруїти життя багатьох інших. Поганий характер — це страшно для вас самих і для вашої родини.

А це гордість. У Біблії написано, Ісая каже: гордість, оте почуття «я сьвятий проти тебе», — це дим у Божому носі. Так.

А це почуття неповноцінності. Гей, хіба це гріх? Хіба це не смирення? Ні, це теж гордість. Це коли ви не приймаєте своїх обмежень.

1 Коринтян 7:17: кожен має жити своїм життям з тими дарами, які дав йому Бог. І в тому стані, в якому Бог його покликав. Хіба це не добре? Тоді у вас немає почуття неповноцінності.

Вона набагато вродливіша за мене. Нічого. Мені дано дар обличчя з багатьма-багатьма отакими зморшками. Але це нічого.

Я маю жити з тими дарами, які дав мені Бог. А почуття неповноцінності — це гордість. А ось це — тривога.

Це заздрість. Це критиканство. Це ганчірка, яка є в серці багатьох християн.

І знаєте, небезпека в тому, що ми так часто критикуємо інших християн. А Павло каже, у перекладі Філліпса: не критикуйте чужого слугу. Особливо коли цей «хтось інший» — Бог.

Він може зробити його слугою, який буде добрим. Еллен сказала щось про те, що нам не треба нести тягар одне за одного. Нам не треба захищати одне одного.

Річ у тому, що нам треба просто привести іншого християнина до його Господаря і сказати: «Господи, я бачу, що вона не зовсім права». Ні, ні, ні, Господи, — це Бог каже: «Не критикуй чужого слугу, а той „хтось інший“ — це Я. Тож залиш це Мені».

І я просто кажу це Йому. А це забуті обіцянки. Ви дали обіцянку? Ви її забули? Бог її не забув.

Непрощення. Про це я ще говоритиму. Упертість.

У Біблії написано: «непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність». А це — брехня.

Коли ми брешемо одне одному, ми шкодимо самим собі. Хіть. Непослух.

Ну, що мені робити з цим ганчір’ям? Жодних проблем. А що ви можете зробити з ганчір’ям у вашому ліхтарику? Жодних проблем. Біля хреста ви бачите відповідь.

І Біблія каже: визнавайте свої гріхи й покидайте їх. І в силі Ісуса ми можемо просити: «О Господи, прости мені цю упертість. Прости мені цей поганий характер.

Прости мені цей наклеп. Цю тривогу». Може, я говорю тут до дуже пристойних грішників.

Є деякі пристойні гріхи. Але в Божих очах — ні, це страшно. І ми повинні бути в мирі з Богом.

А ми не можемо бути в мирі з Богом, коли тримаємося своїх гріхів. Тож принесіть це до Господа. І тоді велика радість у тому, що коли ми просимо прощення, кров очистить нас, і не тільки це, а Господь дасть нам Свою перемогу через кров.

Ми перемагаємо «кровю Агнця». Не тільки просіть прощення, а й ідіть у силі, і коли у вас очищене серце, тоді воно — оселя для повноти Святого Духа. І тоді ви — світло світу, бо плід Духа — це любов, і мир, і доброта, і добрість, і самовладання.

І це Святий Дух робить вас світлом світу. Але я бачу, Він цього не робить. Боюся, що я залишила кілька, кілька пристойних гріхів.

Кілька зовсім маленьких ганчірок. Так. Знайшла кілька.

Ой, ні. Ні, це не ганчірка. Це гроші.

Бермудський долар. О, в доларі немає нічого поганого. Знаєте, це не гріх.

Він просто був не на своєму місці. Він має бути в моєму гаманці. Знаєте, можливо, що у вашому серці немає жодної, жодної ганчірки, жодного гріха.

Але ви не сповнені Святим Духом, бо у вашому серці гроші. А тут є дуже здібні люди, які можуть допомогти вам із цими грошима. Тож просто приходьте до нас.

Бачите, хіба це не радість? Досі я говорила про те, як бути в мирі з Богом. А тепер — бути в мирі з людьми. І тут є проблема.

Я не могла простити. Це було якийсь час тому, я була в Берліні. І підійшов до мене чоловік і сказав: «Ах, пані тен Бум, я радий вас бачити.

Хіба ви мене не знаєте?» Раптом я побачила, що цей чоловік — один із найжорстокіших наглядачів, охоронців у концтаборі. І той чоловік сказав: «Тепер я християнин. Я знайшов Господа Ісуса.

Я читаю свою Біблію і знаю, що є прощення для всіх гріхів усього світу, також і для моїх гріхів. Мені прощено жорстокості, які я чинив. Але тоді я попросив у Бога благодаті, щоб мені випала нагода попросити прощення в однієї з моїх жертв.

І от, фройляйн тен Бум, я хочу почути це від вас: ви простите мені?» А я не могла. Я згадала страждання моєї вмираючої сестри через нього.

Але коли я побачила, коли я пережила, що не можу простити, раптом я зрозуміла: я сама не маю прощення. Чи знаєте ви, що Ісус сказав це? Коли ви не прощаєте тим, хто згрішив проти вас, Мій Небесний Отець не простить вам ваших гріхів. І я зрозуміла: о, я не готова до приходу Ісуса, бо не маю прощення своїх гріхів.

Але я не була здатна, я не могла, я могла тільки ненавидіти його. І тоді я взяла один із тих чудових текстів, одне з тих безмежних джерел, Римлян 5:5: любов Ісуса через Святого Духа. І я сказала: «Дякую Тобі, Ісусе, що Ти влив у моє серце Божу любов через Святого Духа, даного мені.

І дякую Тобі, Отче, що Твоя любов сильніша за мою ненависть і непрощення». Тієї ж миті я стала вільна. І я змогла сказати: «Брате, дай мені руку», — і я потиснула йому руку.

І це було так, ніби я відчула, як Божа любов струменить через мої руки. Ніколи ви так не торкаєтеся океану Божої любові, як тоді, коли прощаєте своїм ворогам. Чи можете ви простити? Ні.

Я теж не можу. Але Він може. І це та звістка, яку фільм, яку кінокартина понесе світові.

Простити можливо, коли ви отоварюєте свої чеки. Обітниці Біблії — це чеки, виписані на ваше і моє ім’я тієї миті, коли ми народилися в Божу родину, і підписані Ісусом. А банківський рахунок Біблії не вичерпується.

Це все для вас і для мене. І є океан Божої любові, доступний для вас і для мене. І ось чому ви можете бути готові до приходу Ісуса, бути чистими й бездоганними в Божих очах і в мирі з Богом і людьми.

Якось я вже говорила про це. І потім до мене підійшла одна жінка. І дала мені ключ.

Я спитала: «Що це за ключ?» Вона сказала: «Цей ключ — від дому жінки, яка вкрала любов мого чоловіка. І цей ключ був у мене, бо я ненавиділа ту жінку. І я не розповідатиму вам, що я збиралася зробити».

Але сьогодні ввечері Бог дав мені Свою любов. Я можу простити ту жінку й любити її. Ось ключ.

Ви його знищите? Хіба це не радість? Тільки уявіть собі. О, яке ж це було багате переживання. Чи можете ви простити ту жінку, що вкрала любов вашого чоловіка? Того чоловіка, що вкрав любов вашої дружини? Ви не можете.

Я це розумію. Але пред’явіть до оплати чек — Римлян 5:5. Візьміть Божу любов. І ви переживете, що вас буде звільнено.

Ви будете вільні. Бо прощення — це ключ, що відмикає двері образи й кайданки ненависті. Це сила, яка розриває ланцюги гіркоти й окови себелюбства.

Чи розумієте ви, що коли ви сповнені Святим Духом, а через Святого Духа — Божою любов’ю, то здатні витерпіти переслідування, навіть якщо воно прийде за ваших днів? Бо Божа любов стоїть і тоді, коли все інше впало. Це я пережила сама. Я стояла на перекличці, а переді мною коїлися страшні жорстокості.

І раптом прилетів жайворонок і заспівав у небі, і всі в’язні підвели очі й слухали пташиний спів. І коли я подивилася на пташку, я подивилася на небо і згадала Псалом 103, де написано: «як високо небо над землею», так високо Божа любов над усіма, хто боїться Його. І раптом мені стало так, ніби я прокинулася до справжньої дійсності.

О Божа любове! Яка ж ти глибока й велика! Глибша за найглибшу людську ненависть. І Бог посилав того жайворонка три тижні щодня, якраз під час переклички, щоб відвернути наші очі від людської жорстокості до океану Божої любові. І ми можемо побачити небагато, коли стоїмо біля океану, на Його скелястому березі.

Але там, далеко, за обрієм, що бачить око, є більше, є більше. Ми можемо побачити лише трохи Божої любові, кілька багатих зразків Його могутнього скарбу. Але там, далеко, за обрієм, що бачить око, є більше, є більше.

Так, найкраще ще попереду. Але вже тепер, тепер є Божа любов, доступна для вас і для мене. І тоді ви можете, ви можете перемагати.

І ви можете бути чистими й непорочними в Божих очах. І ви можете бути світлом для свого дому й своєї праці. І світлом у цьому темному світі.

Я ніколи не забуду, як я вперше прийшла, як ми прибули до концтабору: нам довелося жити по 700 людей в одній кімнаті. А збудована вона була на 200. І раптом люди почали сваритися.

Це було небезпечно. Приєдналися інші, і зчинилася велика бійка. І ми лаялися, билися й кричали.

І Бетсі сказала: Коррі, помолімося. І Бетсі молилася, і молилася, і молилася. І ніби налетіла буря — і вщухла.

Ми вже не чули ні лайки, ні крику. Стало тихо. А тоді Бетсі сказала: Амінь.

Бачите цю ситуацію? Бачите кімнату, де 700 в’язнів у великій небезпеці? Бо якби наглядачі дізналися, що там була бійка, нас би забрали. Але там була виснажена голодом стара жінка, Бетсі. І вона молилася.

І так усе обернулося на краще. Це була перемога. Чи бачите ви, що вам треба робити? Чи бачите, що означає жити тепер в Америці? В Америці, яка поранена.

В Америці, яка страждає, яка грішить. Що ви — діти світла у світі, який хворий, у хворому, мертвому, недужому світі, — саме там вас і покликано жити. І не бійтеся.

Згадайте Бетсі — і ви знатимете, як молитися. А якщо не знаєте, то йдіть і навчайтеся, вправляйтеся в тому, як молитися. І ваша молитва буде величезною допомогою для цього світу.

Я вірю, що якби там було десятеро — так, це в Біблії, — якби в Содомі знайшлося десятеро праведних людей, Содом не був би знищений. І кілька людей, що моляться, можуть зробити цей світ прийнятним для Бога. Бо цей світ стає прийнятним через Святого Духа.

А Святий Дух живе у вас, коли ви запропонували Йому чисту оселю. Я така рада, що це можливо і що ми ще ніколи не мали такої нагоди допомагати людям довкола нас. Я вірю, ми мусимо зрозуміти, у якому світі живемо.

Ваш єпископ сказав: нейтрального світу немає. Світ не нейтральний. Світ лихий.

І в цей час — або одне, або друге. Або сатана, або Ісус. І коли ви зрікаєтеся Ісуса й не слухаєтеся Його, тоді ви під владою сатани.

А сатана діє у світі так, що ви не вірите власним вухам. Ви чуєте про святкування сатаністів, які віддають себе цілком дияволові. А також і пристойні грішники.

Коли вони не відвертаються від своїх гріхів, то стануть знаряддям у руках ворога. І Господь сказав нам: ті, хто чистий, будуть очищені; ті, хто брудний, стануть ще бруднішими.

І це той час, у якому живемо ви і я. Час бути настільки серйозними з Богом. І Він любить вас і мене.

І ви можете прийти до Нього. І Він зробить вас готовими й сильними. І навченими.

Він навчить вас. Я ніколи не забуду, як була в Усумбурі, у Бурунді, в Африці. І там було переслідування.

Так. Я спитала одного місіонера: скажіть, чи правда, що торік в Африці вбили 10 000 християн? І він сказав: так. І ще правда, що цього року вбили 200 000 християн.

Так, це тепер. Ви про це не знаєте. Але я приїхала в те місто, Усумбуру, а там прийшов до влади новий уряд.

Кілька християн отримали папірець: ви мусите зареєструватися в поліцейському відділку. А вночі їх розстріляли. А наступного дня — інших християн, наступного дня — інших християн.

Коли я стояла в церкві тієї неділі вранці, я бачила наляканих людей. Страшенно наляканих. Вони дивилися одне на одного.

Чи буде він тут? Наступного тижня? Чи вб’ють її? Чи я ще буду жива? І я сказала: О Господи, дай мені слово для цих людей. І Господь дав мені 1 Петра 4:12. Дорогі мої друзі, благаю вас, не тривожтеся надміру через вогняні випробування, що приходять випробувати вашу віру, ніби це було щось незвичайне.

Ви повинні радіти, бо це означає, що вас покликано мати участь у стражданнях Христа. Одного дня, коли Він з’явить Себе людям у всій Своїй славі, ви сповнитеся найбільшою радістю. Якщо вам докоряють за те, що ви послідовники Христа, — це великий привілей.

Бо можете бути певні, що Божий Дух слави спочиває на вас. І в тій церкві настала радість. Люди знали: можливо, мені доведеться дуже скоро померти.

Знаєте, що я записала в щоденнику про свої почуття? Це було таке почуття — може, ви теж таке мали? — ніби ви в кімнаті, де помирала Божа дитина, і Божа дитина була готова? І ви жили з тим християнином і пережили радість, що була в тій кімнаті, бо хтось ішов додому й був щасливий. Таке почуття було в мене, коли я промовляла в тій церкві. І можу вам сказати: кожне слово, яке я казала, я відчувала як надзвичайно важливе.

І Святий Дух дав дух радості. Я сказала: ви чули, що Дух слави спочиватиме на вас, коли маєте радість бути вбитими й страждати за Ісуса. А тоді один із них почав співати.

Я ніколи не забуду. Ці африканці співали своєю мовою, а інші люди — англійською. Є країна, світліша за день.

І вірою ми бачимо її здалека. Бо Отець чекає за шляхом, щоб приготувати нам там оселю. Незабаром, незабаром ми зустрінемося на прекрасному березі. І він повторив це.

І коли вони йшли додому, я чула: незабаром, незабаром ми зустрінемося на прекрасному березі. Минулого місяця в Лозанні, на великому конгресі, я зустріла жінку з Усумбури. Я спитала її: скажіть мені, як там Радіо Кордак? Це було місце, де я працювала.

О, слава Господу! Два роки воно було закрите, а тепер працює 24 години на добу. І я спитала її: як мої друзі? Вона сказала: ваші друзі? Вона сказала: їх усіх убили. О! Усіх убили.

Вона побачила моє обличчя, тоді поклала руку мені на плече, усміхнулася й сказала: Коррі, їх підвищили раніше за нас. Вона бачила справжню дійсність. Я сказала: а ви, ви повертаєтеся до Усумбури? О так, сказала вона. А хіба вам не небезпечно? Бачите, на ній спочивав дух сили.

У неї був квиток на потяг — і такий квиток буде у вас. Тепер ми — громадяни неба. Наш погляд сягає далі за цей світ.

Найкраще ще попереду. І нехай Бог миру зробить вас святими цілком і повністю. Нехай вас буде збережено духом, душею й тілом у бездоганній непорочності аж до приходу Господа Ісуса Христа.

Чи це можливо? Ви? У бездоганній непорочності? Я? Так. Бо Той, Хто кличе вас, цілковито вірний, і Він завершить те, що Сам задумав зробити. Помолімося.

Дякуємо Тобі, Господи. Дякуємо, що нам треба лише віддати себе Тобі, і Ти зробиш усю справу, щоб приготувати нас. І Господи Ісусе, Ти, Ти прагнеш прийти до нас, і Ти приготуєш нас.

О Господи, Ти говорив до нас. Я не знаю, чи всі ми зрозуміли, але якщо є такі, що ще не зрозуміли, Господи, говори й далі до нього. Говори й далі до неї.

І поклади Свою руку на їхнє життя і на наше життя, щоб ми всі були готові, Господи Ісусе, коли Ти прийдеш, щоб ми були готові, у мирі з Тобою і з людьми. Навчи нас прощати. Покажи нам наші багатства.

Покажи нам Свій океан любові. Не десь далеко, а доступний сьогодні. І вживай нас як вірних посланців Твого світла в цьому темному світі.

І прийди скоро, Господи Ісусе, прийди й зроби все новим. О Господи, неспокійні мільйони чекають на прихід світла, що робить усе новим. Ти також чекаєш, але люди повільні, і їх мало.

Чи зробили ми все, що могли? Чи зробила я? А ви? Господи, говори до нас. І ми славимо й дякуємо Тобі, коли кладемо свою слабку руку в Твою сильну руку, що Ти вживатимеш нас. Алилуя! Амінь.

Амінь. Будь ласка, перемотайте плівку, щоб вона була готова наступного разу.