Додаток В: Хронологія життя і доби Вочмена Ні

Наведені нижче дати мають правити за орієнтир, а не за твердження, ніби кожну подію в житті Ні можна датувати з однаковою точністю. Англійське написання китайських імен у різних джерелах різниться, а деякі історії руху й академічні дослідження тлумачать події по-різному.

1903 — Народження

Вочмен Ні народжується 4 листопада 1903 року в Шаньтоу (провінція Гуандун) у китайській християнській родині, що походить із Фучжоу (провінція Фуцзянь). Його ім’я при народженні зазвичай подають як Ні Шуцзу. Його дід був християнським служителем, тож Ні належав уже до третього покоління протестантської історії своєї китайської родини.

Китай ще перебуває під владою династії Цін, хоча імперське правління наближається до краху.

1911-1912 — Революція і республіка

Сіньхайська революція повалює династію Цін. Проголошено Китайську Республіку. Ні ще дитина, але вся його юність минатиме в країні, що сперечається про політичний лад, модернізацію, націоналізм та іноземний вплив.

1910-ті роки — Навчання в місіонерських школах

Ні навчається в місіонерських навчальних закладах, зокрема в англіканських установах у Фучжоу. Він добре опановує англійську мову, що згодом відкриє йому прямий доступ до величезного масиву західної християнської літератури.

Пізніші розповіді одностайно відзначають його обдарованість, проте спочатку він не виявляє глибокого особистого інтересу до християнства, яке успадкував.

1920 — Навернення

У сімнадцять років Ні навертається під впливом проповідницького служіння китайської євангелістки Дори Юй. Глибоко вражають його також оновлена віра й покаяння його матері.

Навернення пов’язане з боротьбою довкола честолюбства й покликання. Ні починає розуміти християнство не лише як прощення, а як віддання себе під владу Христа як Господа.

Він починає активно благовістити й наполегливо вивчати Біблію.

1921 — Хрещення і Маргарет Барбер

Ні потрапляє під вплив англійської місіонерки Маргарет Е. Барбер, яка поблизу Фучжоу живе незалежним життям віри. Ні та його мати визнають недостатнім своє колишнє хрещення в немовлятському віці й приймають хрещення як віруючі.

Барбер стає для Ні головною наставницею: вона знайомить його з ученням про поглиблене духовне життя, з літературою братів, з принципами життя вірою і з вимогливою духовністю хреста.

1922-1923 — Громада у Фучжоу і перший церковний досвід

Ні разом із Ліландом Ваном та іншими молодими християнами займається благовістям, домашнім спілкуванням, вивченням Біблії, щотижневим ламанням хліба і спробами церковного устрою поза усталеними деномінаційними структурами.

Виникають розбіжності щодо відокремлення від деномінацій, пріоритетів служіння та провідництва. Ні зазнає відсторонення і засвоює болісні уроки про владу, конфлікт і хрест.

1920-ті роки — Видавниче служіння

Ні починає видавати християнські періодичні видання, трактати, навчальні матеріали, а згодом і більші праці. Друковане слово стає одним з основних способів, якими його вплив поширюється далеко за межі місць, які він може відвідати особисто.

Він багато читає літератури братів, кезікського руху, руху святості, а також духовної, пророчої та місіонерської літератури.

Середина 1920-х років — Тяжка хвороба

Ні хворіє на туберкульоз і стоїть перед можливістю ранньої смерті. У цей період він напружено працює над матеріалом, з якого постане Духовна людина — розлоге викладення вчення про дух, душу, тіло, хрест і духовний досвід.

Хвороба поглиблює його наголос на житті воскресіння і на залежності від Бога понад природні сили.

1928 — Осідок у Шанхаї і розширення

Служіння Ні дедалі більше зосереджується в Шанхаї. Мережа зібрань, пов’язаних із його вченням, розростається. Сторонні спостерігачі вживають такі назви, як «Мале стадо» і Дім зібрань.

Ні й далі відкидає думку, що рух має стати деномінацією, і віддає перевагу мові місцевих церков.

1930 — Смерть Маргарет Барбер

Барбер помирає. Її вплив на Ні триває через пам’ять про неї та через християнську літературу, з якою вона його познайомила. За деякими свідченнями, Ні отримав значну частину її бібліотеки.

1933 — Міжнародні подорожі і контакти з братами

Ні подорожує за межі Китаю, зокрема відвідує громади братів. Його стосунки із «закритими братами» зрештою розриваються через питання спілкування і причастя з християнами поза їхніми межами.

Цей досвід зміцнює його переконання, що Тіло Христове не можна звужувати до одного кола спілкування.

1934 — Одруження з Чаріті Чжан

Після довгої і складної історії, в якій Ні відмовився від можливості шлюбу, доки Чаріті залишалася невіруючою, вони одружуються, коли вона віддає своє життя Христові.

Сам шлюб викликає публічний скандал: родичка, що виступала проти цього союзу, нападає на репутацію Ні в пресі. Він тимчасово відходить від публічного провідництва, а потім відновлює служіння.

1930-ті роки — Зміцнення мережі місцевих церков

Зібрання множаться. Вітнесс Лі стає важливим співпрацівником. Ні розробляє систематичніше вчення про практику місцевої церкви, старійшин, працівників, апостольське служіння, Господню вечерю, духовні дари і про основу місцевості.

Він також навчає про спасіння, нагороду, Царство і переможців.

1937 — Повномасштабна японсько-китайська війна

Інцидент на мосту Марко Поло започатковує повномасштабну війну між Китаєм і Японією. Війна приносить величезні страждання, переміщення населення, економічну розруху й політичну нестабільність.

Служіння Ні триває в докорінно змінених умовах.

1938 — Кезік і проповіді за Римлян 5-8

Ні подорожує Європою і відвідує Кезікську конференцію у Великій Британії. Проповіді за Римлян 5-8, виголошені в цей ширший період, згодом лягають в основу англомовної збірки, відомої як Нормальне християнське життя.

Його вчення починає досягати ширшої міжнародної аудиторії.

Початок 1940-х років — Фармацевтичний бізнес і церковний конфлікт

Ні глибоко втягується у фармацевтичне підприємство, пов’язане з його братом, — за повідомленнями, почасти для того, щоб забезпечувати християнських працівників у час економічної кризи.

Ця причетність викликає великий конфлікт серед шанхайських старійшин. Звинувачення й розбіжності стосуються бізнесу, служіння та особистої поведінки. Ні відсторонено від публічного служіння приблизно на шість років.

Джерела різко розходяться в тлумаченні цього періоду. Сучасні дослідники вважають його великим поворотним пунктом, а не дрібним непорозумінням.

1945 — Кінець війни з Японією

Поразка Японії завершує японсько-китайську війну, але невдовзі Китай знову поринає в громадянську війну між силами націоналістів (Гоміньдану) і комуністів.

1948 — Повернення до публічного служіння

За значної участі Вітнесса Лі та інших Ні повертається до публічного служіння. Його пізніше вчення рішуче наголошує на зламаності, житті Тіла, узгодженій співпраці, владі, посвяті та широкомасштабному євангелізаційному поширенні.

1948-1949 — Посилена посвята і євангелізаційні плани

Рух мобілізує віруючих і ресурси для поширення Євангелії. Вчення про «передання» майна та переселення заради Євангелії віддзеркалює невідкладність того часу.

Такі практики свідчать про радикальну відданість, але водночас згодом породжують питання про добровільність і централізовану владу.

1949 — Перемога комуністів

1 жовтня Мао Цзедун проголошує Китайську Народну Республіку. Новий комуністичний уряд починає перебудовувати політичне, економічне і релігійне життя.

За даними журналу Christian History та інших джерел, близько 1950 року мережа «Малого стада» налічувала приблизно 700 зібрань і 70 000 прихильників, хоча оцінки різняться.

1950 — Гонконг і повернення на материк

Ні відвідує Гонконг і має можливість залишитися за межами материкового Китаю. Він вирішує повернутися, вірячи, що має розділити майбутнє китайських церков.

Це стає одним із найдоленосніших рішень його життя.

1950-1951 — Політична реорганізація християн

Уряд підтримує антиімперіалістичну організацію християн і Патріотичний рух «Трьох самостійностей», що саме формується. Власна історія Ні з його принципами самостійної (корінної) китайської церкви створює як точки згоди, так і глибоку напругу з цілями держави.

Новітні дослідження відзначають його участь у патріотичних демонстраціях і спроби знайти шлях у новому політичному ладі.

Квітень 1952 — Арешт

Ні заарештовано — за повідомленнями, під час перебування в Маньчжурії — за звинуваченнями, пов’язаними з бізнесом і політикою. Його арешт позбавляє рух найвпливовішого вчителя, що служив багатьом місцевостям.

У цей самий період із Китаю висилають і іноземних місіонерів.

1952-1956 — Ув’язнення і політичні кампанії

Ні залишається під вартою, тоді як комуністичні кампанії посилюють нагляд за незалежними християнськими провідниками й організаціями. Публічні викриття, ідеологічні зізнання та звинувачення стають знаряддями державного контролю.

1956 — Публічний суд і п’ятнадцятирічний вирок

Ні публічно засуджують як ватажка контрреволюційної групи і дають йому п’ятнадцять років ув’язнення. Процес містить економічні, політичні й моральні звинувачення.

Політична природа системи ускладнює оцінку цих матеріалів. Деякі звинувачення рішуче заперечуються; деякі пізніші джерела стверджують, що існували певні докази особистих провин. Історична обережність тут необхідна.

Кінець 1950-х років — «Великий стрибок»

Китай вступає в катастрофічний «Великий стрибок», за яким настає страшний голод. Ні залишається у в’язниці, тоді як країна переживає масові суспільні та економічні потрясіння.

1966 — Культурна революція

Починається Культурна революція. Релігійне життя по всьому Китаю зазнає надзвичайного тиску. Церкви закривають, віруючих і провідників публічно принижують, а політична радикалізація поглиблюється.

Переслідувань зазнають також Чаріті Ні та інші члени родини.

1967 — Формальне завершення строку вироку

П’ятнадцять років вироку Ні мали б добігти кінця, але його не звільняють. Розповіді зазвичай повідомляють, що однією з причин його подальшого ув’язнення була незмінна відмова зректися християнської віри.

Кінець 1960-х — початок 1970-х років — Подальше ув’язнення в трудовому таборі

Ні залишається в умовах «перевиховання працею», зокрема в ув’язненні в провінції Аньхой. Його здоров’я погіршується, особливо через хворобу серця.

Нечисленні листи до родини дають лише невеликі проблиски цих років.

1971-1972 — Смерть Чаріті

Чаріті помирає раніше за Ні. Ця втрата руйнує надію на земну зустріч після звільнення. Свідчення описують глибоке горе Ні.

30 травня 1972 — Смерть

Вочмен Ні помирає в провінції Аньхой, досі перебуваючи під вартою держави, майже через двадцять років після арешту. Йому шістдесят вісім років.

З його останніми днями пов’язують коротке письмове визнання християнської віри, яке стверджує божественне Синівство Христа, Його смерть за грішників, воскресіння, а також намір Ні померти, вірячи в Нього.

Після 1972 — Зростання світового впливу

Праці Ні й далі перекладають і поширюють по всьому світу. Його духовне вчення стає впливовим далеко за межами церков, безпосередньо пов’язаних із його рухом.

У китайському християнстві традиції «Малого стада» та місцевих церков зберігаються в зареєстрованих і незареєстрованих формах. Вітнесс Лі розбудовує міжнародну мережу місцевих церков за межами материкового Китаю.

2026 — Відновлена увага науковців

Oxford University Press видає працю Пола Г. Б. Чжана The Spiritual Person: An Intellectual Biography of Watchman Nee — велике новітнє наукове дослідження богословського розвитку Ні, його китайського контексту, суперечок довкола нього та його світової спадщини.