Передмова

Вочмен Ні — один із тих християнських діячів, яких читачі пізнають раніше, ніж він стає для них історичною постаттю. Віруючий може натрапити на тоненьку книжечку під назвою Сиди, ходи, стій, на цитату про Христа як життя, на повчання з 6-го розділу Послання до римлян чи на проповідь про зламання зовнішньої людини задовго до того, як дізнається щось суттєве про республіканський Китай, японсько-китайську війну, піднесення Комуністичної партії Китаю чи про двадцять років, які Ні провів у в’язниці.

Такий порядок відкриття має свої переваги. Найкращі повчання Ні можуть промовляти безпосередньо до духовної потреби, не вимагаючи курсу китайської історії. Та водночас це породжує викривлення. Учитель перетворюється на безтілесний голос побожності, відірваний від суперечок, стосунків, культур, воєн, церковних експериментів, помилок, страждань і політичного тиску, що сформували його.

Ця книжка намагається повернути голос назад у життя.

Її написано як християнську біографію, а не як некритичну агіографію. Вона виходить із того, що Святе Письмо є авторитетом і що життя християнського провідника слід досліджувати в світлі Письма, а не робити з нього другий авторитет поруч із Письмом. Тож до Ні тут ставляться з вдячністю, співчуттям і серйозністю, але не як до непогрішного.

Такий підхід особливо важливий, бо спадщина Вочмена Ні є предметом суперечок. Шанувальники пам’ятають мужнього китайського церковного провідника, глибокого вчителя побожності, піонера самостійного церковного життя і в’язня за Христа. Критики вказують на схильність до винятковості в його еклезіології, на небезпеки в його вченні про делеговану владу, на надто жорстке розрізнення духу й душі, на питання літературних запозичень, а також на серйозні моральні та фінансові звинувачення, що виринули під час церковних конфліктів і комуністичних політичних кампаній.

Історичні джерела не завжди узгоджуються між собою, а політичні обставини, за яких лунали деякі звинувачення, ускладнюють судження. Відповідальна біографія не повинна ні стирати звинувачення, щоб захистити героя, ні сприймати плоди примусових революційних викриттів так, ніби вони постали з неупередженої правової системи. Там, де свідчення суперечливі, ця книжка визнає непевність, а не вигадує певність.

Сам Ні підказав би принцип для такого підходу: скарб — це Христос; посудина — глиняна.

«Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.» (2 Коринтян 4:7).

Мета християнської біографії — не відполірувати посудину так, щоб вона вже не скидалася на глину. Мета — побачити, що може вчинити Божа благодать через глину.

Святе Письмо в цій книжці

У цьому українському виданні всі цитати зі Святого Письма подано за перекладом Пантелеймона Куліша (1905); англійський оригінал цитує American Standard Version (1901). Автор обрав ASV тому, що цей переклад належить до суспільного надбання, має формальний стиль, добре придатний для розлогого тлумачення Біблії, і часто зберігає формулювання, близькі до тієї традиції англійської Біблії, в якій працювало багато християнських авторів початку XX століття.

Служіння Ні було насичене Святим Письмом. Він умів бути дуже синтетичним, запозичуючи категорії в багатьох авторів, але постійно повертався до біблійних текстів. Римлян 5-8, Послання до ефесян, Йоана 12-17, 1 і 2 Коринтян, Послання до євреїв, Одкриттє, а також оповіді про Авраама, Якова, Мойсея, Давида і Петра стали царинами, до яких він знову й знову повертався у своєму вченні.

Тому ця біографія не лише згадує його доктрини. Вона вміщує в розповідь багато біблійних уривків, що живили ці доктрини, і оцінює його застосування в їхньому світлі.

Читач помітить, що Письмо часом підтверджує Ні, а часом виправляє те, як застосовували його ідеї. Це зроблено навмисно. Учителеві віддають шану тоді, коли його прозріння ведуть нас до Божого Слова, а не тоді, коли його формулювання стають недоторканними для перевірки.

Примітка про книжки Ні

Багато томів, виданих під ім’ям Вочмена Ні, не постали як звичайні книжки, написані від першої до останньої сторінки в тій англійській формі, у якій їх знають пізніше. Деякі укладено з усних проповідей, конспектів конференцій, періодичних видань, рукописів і редакторських збірок. Назви, знайомі англійською мовою, можуть позначати впорядкування, зроблені вже після того, як проповіді було вперше виголошено.

Це важливо, бо усне служіння часто вдається до різких протиставлень заради пастирського впливу. Промова на конференції може категорично стверджувати те, що систематичний богослов оточив би застереженнями. Тож пізнішим читачам слід остерігатися будувати складні доктрини на одному яскравому реченні.

Ця біографія переказує вчення Ні своїми словами, а не відтворює розлогі уривки з видань, захищених авторським правом. Короткі відомі назви й поняття розглядаються як частина історичного свідчення. Мета — передати суть його думки, тримаючи в центрі Святе Письмо, а не прозу Ні.