Чого пробудження вимагає від нас

Про що ми читали

Десять людей і дві теми: санітарний інспектор, виснажений лікар, чоловік, що перев’язував рани, диякон, який помер у двадцять шість, проповідник, що поплив до Європи, архієпископ, який чекав двадцять сім років, чоловік, що співав дорогою до річки, євангеліст, який написав ім’я свого ворога на книжці про любов, архієпископ, що все одно пішов на зустріч, англієць, який дозволив своїм студентам навчати його, велике товариство жінок, чиїх імен не зберегли, і гімн із чотирьох рядків.

На перший погляд у них небагато спільного. Разом вони охоплювали два континенти, п’ять десятиліть, кілька мов і всі щаблі колоніальної ієрархії.

Спільний у них метод, і він нескладний.

Чотири речі, ще раз

Називайте свій гріх конкретно. Не те, що ви грішник, — а що саме ви зробили. Уголос. Богові, а коли це стосується іншої людини, то й їй. Кожне життя в цій книжці обертається довкола того, що хтось це зробив, зазвичай ціною свого становища.

Ходіть у світлі разом з іншими. Постійно, а не в часи кризи. Геніальність пробудження полягала в тому, що чесність стала звичкою, а не надзвичайним заходом, і тому його люди були готові, коли надзвичайне приходило.

Покладайте всю вагу на кров Ісуса. Саме це вберегло рух від того, щоб стати тим, у чому його звинувачували. Запал без жертви під ним обертається гординею або відчаєм; гімн — запобіжник.

Розкажіть комусь. Санітар розповів лікареві. Брат розповів братові. Мирянин розповів незнайомцеві на пагорбі. Ніхто в цій книжці не чекав, доки стане достатньо підготовленим.

Чого це коштуватиме

Було б нечесно завершити без цього, бо книжка сповнена ним.

Нсібамбі втратив платню й добре ім’я, і сусіди вважали його божевільним. Кігозі втратив життя у двадцять шість, так і не побачивши жодних плодів. Кінуці довелося сповідатися перед людьми, на яких він мав справжню образу. Нагенда здобув слухачів по всьому світу і став людиною важкою, а рух, який він очолював, пройшов через гіркий розкол. Ківенгере втратив свого архієпископа, свою країну і будь-яке право на гнів, якого заслужив. Лувум втратив усе, хоч його й попереджали.

Ніхто з них не отримав такої версії, де це було б безкоштовно. Чого ви не знайдете у Східноафриканському пробудженні, так це дешевого прикладу.

Чого воно не вимагає

Воно не вимагає, щоб ви звільнилися з роботи. Один чоловік у цій книжці так зробив; більшість ні. Сабіті двадцять сім років залишався парафіяльним священником, Кінука й далі перев’язував рани, Бархем і далі готував духовенство.

Воно не вимагає, щоб ви шукали мучеництва. Ківенгере втік, і правильно зробив.

Воно не вимагає, щоб ви були надзвичайними. Уся ця книжка доводить протилежне — що це були звичайні люди, що рушієм руху були звичайні кімнати і що частини, які ми можемо назвати, — лише дрібка того, що сталося.

Чого воно вимагає

Одного чесного речення, сказаного одній людині, цього тижня.

Саме з цього все й почалося. Чоловік із доброю роботою і усталеною вірою зупинив утомленого незнайомця й сказав: чогось бракує, і в мені, і в нас, — чи можете ви сказати мені, чого саме? Він не знав, що з цього щось вийде. Ніщо в тій розмові не було задумане.

Ви не збираєтеся почати пробудження, і не варто намагатися; жоден із людей цієї книжки такої мети не мав. Але речення вам доступне, і людина, якій його сказати, теж.

Решта — шість країн, шістдесят років, архієпископи, мученики і спів — це те, що Бог зробив з одним запитанням.

Текст, що лежить в основі

«коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха» (1 Йоана 1:7).

Один вірш. У ньому все, що є в цій книжці: хода, товариство, очищення і порядок, у якому вони приходять.

Молитва

Господи, я читав про людей, які за це заплатили, і хотів би отримати це дешевше. Дай мені це все одно. Покажи мені те конкретне, що я тримав у загальних словах, і людину, якій мені слід про це сказати, і не дай мені відкладати, доки почуватимуся готовим. Tukutendereza Yesu — Твоя кров мене очистила, і я дякую Тобі. Амінь.