Розділ 2 · 7 хв читання · 10 хв слухання
Божественність Святого Духа
У попередньому розділі ми ясно побачили, що Святий Дух — Особа. Але яка це Особа? Скінченна чи безмежна? Чи Він — Бог? Біблія і на це питання відповідає зрозуміло. У Писаннях Старого й Нового Завіту є п’ять окремих і переконливих ліній доказів Божественності Святого Духа.
I. Святому Духові приписано кожну з чотирьох суто Божественних властивостей. Які ж це суто Божественні властивості? Вічність, всюдисущість, всезнання і всемогутність. Усі вони приписані в Біблії Святому Духові. Вічність приписано Святому Духові в Євреїв 9:14: «скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?»
Всюдисущість приписано Святому Духові в Псальмі 139:7-10: «Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого? Зійшов би я на небо, — ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси. Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся, І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.»
Всезнання приписано Святому Духові в кількох місцях. Наприклад, у 1 Коринтян 2:10-11 читаємо: «Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих. Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.»
Також у Йоана 14:26: «Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.» І ще читаємо в Йоана 16:12-13: «Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї. Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.» Всемогутність приписано Святому Духові в Луки 1:35: «І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.»
II. Святому Духові приписано три суто Божественні діла. Коли ми думаємо про Бога та Його діло, то перше діло, у яке ми завжди віримо, — це творіння. У Писаннях творіння приписано Святому Духові. Читаємо в Йова 33:4: «Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.» І знову в Псальмі 104:30: «Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.» В описі творіння в першому розділі Книги Буття згадано й діяльність Духа (1 Мойсея 1-3). Дарування життя — теж Божественне діло, і Писання приписують його Святому Духові.
Читаємо в Йоана 6:63: «Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.» Читаємо також у Римлян 8:11: «Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.»
В описі створення людини в 1 Мойсея 2:7: «І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.» Точні слова такі: «І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.» Грецьке слово, перекладене як «дух», означає «подих», і хоч у цій ранній згадці про Святого Духа в 1 Мойсея 2:7 Він як Особа ще не виступає виразно, це місце, витлумачене у світлі повнішого об’явлення Нового Завіту, говорить про Святого Духа.
Святому Духові приписано також авторство Божественних пророцтв. Читаємо в 2 Петра 1:21: «Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.» Навіть у Старому Завіті є згадка про Святого Духа як автора пророцтва. Читаємо в 2 Самуїловій 23:2-3: «Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене.
Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева: володїти ме над людьми праведний, буде царювати в Господньому страсї». Отже, ми бачимо, що три суто Божественні діла — творіння, дарування життя і пророцтво — приписано Святому Духові.
III. Висловлювання, які в Старому Завіті прямо називають своїм підметом ГОСПОДА, тобто Єгову, у Новому Завіті віднесено до Святого Духа. Так Святий Дух посідає в новозавітній думці місце Божества. Яскравий приклад цього знаходимо в Ісаїї 6:8-10: «І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!» У п’ятому вірші сказано, що саме Єгову (щоразу, коли в Старому Завіті слово ГОСПОДЬ написано великими літерами, воно відповідає єврейському «Єгова» і саме так передане в Американському стандартному перекладі) бачив Ісая і що саме Він говорить.
У Дїяння 28:25-27 читаємо: «І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.» Отже, ми бачимо, що те, що в Старому Завіті прямо приписано Єгові, у Новому приписано Святому Духові: тобто Святого Духа ототожнено з Єговою.
Варто помітити, що в Євангелії від Йоана, у дванадцятому розділі, у віршах з тридцять дев’ятого по сорок перший, де знову згадано це місце з Ісаїї, той самий уривок віднесено до Христа (зверніть особливу увагу на сорок перший вірш). Отже, в різних частинах Писання одне й те саме місце стосується Єгови, Святого Духа та Ісуса Христа.
Чи не знаходимо ми пояснення цього в потрійному «Святий» у вигуку серафимів в Ісаїї 6:3, де читаємо: «І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!» Тут ми маємо виразний натяк на триособовість ГОСПОДА Саваота, і він знаходиться у восьмому вірші розділу, де Господь говорить: «Кого б менї послати, й хто нам пійде?»
Ще один яскравий приклад того, як у Новому Завіті до Святого Духа віднесено місця, що в Старому Завіті прямо називають своїм підметом Єгову, знаходимо в 2 Мойсея 16:7. Тут читаємо: «А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?» Тут нарікання синів Ізраїля прямо названо наріканням на Єгову. Але в Євреїв 3:7-9 читаємо: «Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї, де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.»
Нарікання, які, за словами Мойсея в Книзі Вихід, були проти Єгови, — як сказано нам у Посланні до Євреїв, — були проти Святого Духа. Це ставить поза всяким сумнівом, що Святий Дух посідає в Новому Завіті місце Єгови (або Божества) (Псальма 95:8-11).
IV. Ім’я Святого Духа поставлено поруч з ім’ям Бога так, як благоговійний і вдумливий розум ніколи не поставив би поруч з Божеством ім’я жодної скінченної істоти.
Приклад цього маємо в 1 Коринтян 12:4-6: «Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий. І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.» Тут Бог, Господь і Дух поставлені поруч у рівності, про яку було б жахливо навіть подумати, якби Дух був скінченною істотою. Ще яскравіший приклад маємо в Маттея 28:19: «Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа». Хто, збагнувши біблійне уявлення про Бога Отця, бодай на мить подумав би отак поставити ім’я Святого Духа поруч з ім’ям Отця, якби Святий Дух був скінченною істотою, хай навіть найвищою з ангельських істот?
Ще один яскравий приклад знаходимо в 2 Коринтян 13:14: «Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.» Чи може хтось роздумувати над цими словами й збагнути хоч щось від їхнього справжнього значення, не побачивши ясно, що неможливо було б поставити ім’я Святого Духа поруч з ім’ям Бога Отця так, як воно поставлене в цьому вірші, якби Святий Дух Сам не був Божественною Істотою?
V. Святого Духа названо Богом. Останній і вирішальний доказ Божественності Святого Духа полягає в тому, що в Новому Завіті Його названо Богом. Читаємо в Дїяння 5:3-4: «Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю? Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.»
У першій частині цього уривку Ананій збрехав Святому Духові; брешучи Святому Духові, він збрехав не людям, а Богові, тобто Святого Духа, Якому він збрехав, названо Богом. Підсумовуючи: приписуючи Святому Духові всі суто Божественні властивості та кілька суто Божественних діл, відносячи до Святого Духа в Новому Завіті висловлювання, які в Старому Завіті називають своїм підметом Єгову, Господа чи Бога, ставлячи ім’я Святого Духа поруч з ім’ям Бога так, як неможливо було б поставити поруч з Божеством ім’я жодної скінченної істоти, і прямо називаючи Святого Духа Богом, — усіма цими безпомилковими способами Бог у Своєму Слові ясно проголошує, що Святий Дух — Божественна Особа.