Розділ 80 · 1 хв читання · 1 хв слухання
Миру не слід покладати на людей
Голос Христа
СИНУ Мій, якщо ти покладаєш свій мир на якесь створіння через власне почуття або задля його товариства, то будеш неспокійний і заплутаний. Але якщо вдаватимешся до вічно живої і незмінної Правди, то не сумуватимеш, коли друг помре чи покине тебе. Твоя любов до друга має ґрунтуватися на Мені, і задля Мене ти повинен любити кожного, хто видається тобі добрим і дуже дорогий тобі в цьому житті. Без Мене дружба не має сили й не може тривати. Любов, якої Я не скріплюю, ані справжня, ані чиста.
Тому ти маєш настільки вмерти для таких людських прихильностей, щоб, наскільки це залежить від тебе, бажати бути без людського товариства. Людина наближається до Бога настільки, наскільки віддаляється від усякої земної розради. І вона підноситься вище до Бога в міру того, як глибше сходить у себе й стає дедалі нікчемнішою у власних очах. Хто приписує собі щось добре, той перешкоджає Божій благодаті ввійти в його серце, бо благодать Святого Духа завжди шукає смиренного серця.
Якби ти вмів цілковито знищити себе й випорожнитися від усякої любові до створінь, тоді Я переповнив би тебе великою благодаттю. Коли ти дивишся на створіння, від тебе відбирається погляд на Творця. Тож навчися перемагати себе в усьому задля свого Творця. Тоді зможеш досягти Божого пізнання. Але все, хоч яке мале, що його люблять і цінують понад міру, віддаляє тебе від найвищого добра й псує душу.