Наслідування Христа
Щоб знайти Творця, покинь усі створіння

Розділ 69 · 2 хв читання · 3 хв слухання

Щоб знайти Творця, покинь усі створіння

Учень

ГОСПОДИ, я ще дуже потребую більшої благодаті, якщо маю дійти до того, щоб жодна людина і жодне створіння не могли стати мені на перешкоді. Бо доки мене щось стримує, я не можу вільно полинути до Тебе. Той, хто сказав: «Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би», — прагнув вільно полинути до Тебе. Хто має більший спокій, ніж той, хто не прагне нічого, крім Бога? І хто вільніший за людину, яка не бажає нічого на землі?

Тож добре минути все створене, цілковито зректися себе й побачити в захопленні духу, що Ти, Творець усього, не маєш подоби серед усіх Твоїх створінь і що людина, не звільнившись від усіх створінь, не може вільно віддатися Божественному. Ось чому так мало знаходиться людей споглядальних: так мало хто вміє повністю відокремитися від минущого й створеного.

Для цього справді потрібна велика благодать — благодать, яка піднесе душу й підійме її понад саму себе. Якщо людина не піднесена духом, не вільна від усіх створінь і не цілком з’єднана з Богом, то всі її знання й надбання мало що важать. Хто вважає великим щось, крім єдиного, неосяжного, вічного добра, той довго буде малим і плазуватиме по землі. Усе, що не є Богом, — ніщо, і за ніщо його й треба вважати.

Велика різниця між мудрістю просвітленої й побожної людини і вченістю начитаного й блискучого вченого, бо знання, що спливає з Божественних джерел, значно шляхетніше за те, що здобуте тяжкою людською працею.

Багато є таких, що прагнуть споглядання, але не дбають робити те, чого споглядання вимагає. Велика перешкода й те, що ми вдовольняємося зовнішнім і чуттєвим і так мало маємо досконалого умертвіння. Не знаю, що це таке, яким духом ми ведені і на що претендуємо — ми, що хочемо зватися духовними, — коли стільки праці, а ще більше тривоги віддаємо минущим і нікчемним речам, а про свої внутрішні справи рідко або й ніколи не задумуємося з повною свідомістю.

На жаль, після недовгого зосередження ми знову слабнемо, не зважуючи своїх учинків суворим іспитом. Ми не зважаємо на те, куди схиляються наші прихильності, і не оплакуємо того, що наші дії нечисті.

Пам’ятай: великий потоп настав через те, що зопсувало всяке тїло свою путь. Тож коли наша внутрішня прихильність зіпсована, то й дія, що з неї випливає, — мовби показник нашої внутрішньої безсилості, — неминуче теж зіпсована. Із чистого серця походять плоди доброго життя.

Люди звикли питати, скільки людина зробила, але мало думають про те, з якою чеснотою вона діє. Питають: чи він сильний? багатий? вродливий? чи добре пише? чи добре співає? чи добрий працівник? Але мало говорять про те, який він убогий духом, який терплячий і лагідний, який побожний і духовний. Природа дивиться на зовнішній вигляд людини, благодать звертається до її внутрішньої суті. Перша часто помиляється, друга покладається на Бога і не ошукується.

Ви завершили: Щоб знайти Творця, покинь усі створіння

Назад Далі