Розділ 40 · 1 хв читання · 2 хв слухання
Істина промовляє всередині без звуку слів
Учень
«ГЛАГОЛИ, Господи, раб твій слухає». «Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої… Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх… Нехай Твоє слово спливає, як роса».
Колись сини Ізраїлеві сказали Мойсеєві: «Розмовляй сам із нам, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нам Бог, ато повміраємо».
Не так, Господи, не так я молюся. Радше разом із пророком Самуїлом смиренно й палко благаю: «Глаголи, Господи, раб твій слухає». Нехай не говорить до мене ні Мойсей, ні хтось із пророків; а Ти говори, Господи Боже, що надихнув і просвітив усіх пророків; бо Ти один, без них, можеш досконало мене навчити, а вони без Тебе нічого не можуть. Вони, правда, вимовляють гарні слова, але не можуть передати духу. Вони говорять справді прекрасно, але коли Ти мовчиш, вони не запалять серця. Вони передають звістку, а Ти відкриваєш її зміст. Вони кладуть перед нами таїни, а Ти відмикаєш їхнє значення. Вони проголошують заповіді, а Ти допомагаєш їх виконувати. Вони вказують дорогу, а Ти даєш сили на мандрівку. Вони діють лише ззовні, а Ти навчаєш і просвічуєш наші серця. Вони поливають ззовні, а Ти даєш зростання.
Вони вигукують слова, а Ти даєш розуміння тому, хто слухає.
Тож нехай не говорить до мене Мойсей, а Ти, Господи, Боже мій, вічна Істино, говори, щоб я не вмер і не виявився безплідним, коли мене лише напоумлять ззовні, а всередині не запалять; щоб не повстало проти мене на суді слово почуте, але не збережене, пізнане, але не полюблене, увіроване, але не виконане.
Тож говори, Господи, бо слуга Твій слухає. Бо «у Тебе слова життя вічнього». Говори до мене на розраду моїй душі й на виправлення мого життя, на Твою хвалу, Твою славу й Твою вічну честь.