Наслідування Христа
Як опиратися спокусам

Розділ 14 · 3 хв читання · 4 хв слухання

Як опиратися спокусам

ДОКИ ми живемо в цьому світі, ми не можемо уникнути страждань і спокус. Тому й написано в книзі Йова: «Життя людини на землі — це боротьба». Тож кожен мусить стерегтися спокуси й пильнувати в молитві, щоб диявол, який ніколи не спить, а ходить, шукаючи кого пожерти, не знайшов нагоди його ошукати. Немає нікого такого досконалого чи такого святого, щоб часом не зазнавав спокус; людина не може бути цілком вільною від спокуси.

Проте спокуси, хоч які прикрі й тяжкі, часто бувають корисні людині, бо в них вона впокорюється, очищується і навчається. Усі святі пройшли крізь численні спокуси й випробування і мали з них користь, а ті, хто не зміг устояти, стали відкинутими й відпали. Немає такого святого стану, такого потаємного місця, куди б не приходили спокуси й випробування. Людина ніколи не буває від них у безпеці, доки живе, бо вони йдуть зсередини нас — у гріху ми народилися. Коли минає одна спокуса чи випробування, приходить інше; нам завжди буде що терпіти, бо ми втратили стан первісного блаженства.

Багато хто намагається втекти від спокус — і падає ще глибше. Самою втечею не переможеш, а терпінням і справжнім смиренням ми стаємо сильнішими за всіх своїх ворогів. Хто тільки зовні уникає спокус і не вириває їх із корінням, той мало поступить уперед; навпаки, вони швидко повернуться, ще лютіші, ніж були.

Потроху, терпінням і довготерпінням ти переможеш їх — радше з Божою допомогою, ніж суворістю й власною нерозважливістю. У спокусі частіше радься з іншими; і не будь суворим до тих, хто зазнає спокус, а втішай їх так, як сам хотів би, щоб тебе втішали.

Початок усякої спокуси — у хиткому розумі й малій довірі до Бога, бо як корабель без керма хвилі женуть туди й сюди, так недбала й нерішуча людина зазнає спокус із різних боків. Вогонь гартує залізо, а спокуса — праведника. Часто ми не знаємо, що здатні витримати, але спокуса показує нам, які ми є.

Насамперед треба особливо пильнувати на самому початку спокуси, бо ворога легше перемогти, якщо не впустити його до розуму, а зустріти за порогом, щойно він постукає.

Хтось дуже влучно сказав: «Опирайся початкам; пізно готувати ліки, коли через довгу зволоку лихо набрало сили». Спершу в розумі з’являється проста думка, тоді — сильна уява, а за нею насолода, лихе вдоволення і згода. Так, через те, що йому не опираються від початку, сатана цілком входить усередину. І що довше людина зволікає з опором, то слабшою стає з кожним днем, а сила ворога проти неї зростає.

Одні зазнають великих спокус на початку свого навернення, інші — під кінець, а дехто терпить їх майже постійно впродовж усього життя. Інші ж зазнають лише легких спокус — за мудрістю і справедливістю Божого Провидіння, Яке зважує стан і заслуги кожного й усе влаштовує для спасіння Своїх вибраних.

Тож не впадаймо у відчай, коли нас спокушають, а тим палкіше молімося Богові, щоб Він зволив нам допомогти, бо, за словом Павла, Він разом зі спокусою дасть і вихід, щоб ми змогли її знести. Упокорюймо свої душі під рукою Божою в кожному випробуванні й спокусі, бо Він спасе й піднесе смиренних духом.

У спокусах і випробуваннях пізнається, наскільки людина поступила вперед; у них виразніше відкривається нагода для заслуги й чесноти.

Коли людину ніщо не турбує, їй неважко бути палкою й побожною; але якщо вона терпляче витримує час недолі, є надія на великий поступ.

Дехто, вбережений від великих спокус, часто зазнає поразки в малих, щоб, упокорений своєю слабкістю в дрібних випробуваннях, не покладався самовпевнено на власні сили у великих.

Ви завершили: Як опиратися спокусам

Назад Далі