Бесіди з хліборобом (Для підлітків)
Зруйнована огорожа

Розділ 2 · 4 хв читання · 5 хв слухання

Зруйнована огорожа

«Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого… Дивлюсь — терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась. Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї». — Приповісток 24:30–32

Соломон вирушає на прогулянку за місто й зупиняється біля занедбаного маленького господарства. Бур’яни скрізь. Будяки по коліна. А він не може відвести очей від огорожі — колись доброї кам’яної стіни, що тепер розвалилася, і крізь проломи спокійнісінько пройде вівця.

Ось що має тебе зачепити: хлопець, якому це належало, не був лиходієм. Він не трощив огорожі. Він узагалі нічого з нею не робив. У цьому й була вся біда. Він був лінивим не якось драматично, а тихо: «полагоджу потім», «ще одна серія», «та нормально все». Він завжди збирався цим зайнятися. Збирався молитися. Збирався взятися за себе. Збирався серйозно поставитися до Бога. Просто… так і не зробив. А стіні не треба, щоб її атакували, — вона й так упаде. Досить її ігнорувати.

Тож зробімо те, що зробив Соломон: станьмо біля пролому й справді придивімося.

З чого була зроблена ця стіна? У твоєму житті вона складена зі звичайних, справжніх каменів:

  • Те, чого тебе навчили. Хтось — батьки, бабуся чи дідусь, лідер молодіжки — показав тобі, що правильно, молився з тобою, поклав перед тобою Біблію. Це виховання — і є стіна. І перший камінь, який підлітки зазвичай із неї витягають, саме цей: спершу ти закочуєш очі на «старомодні підходи», а невдовзі вже покинув не лише стиль, а й саму суть.
  • Знати, у що ти насправді віриш. Не відчуття — знання. «Це просто мої погляди, а в кожного свої» чудово працює, коли йдеться про начинку для піци. З істиною так не працює. Віра, що складається з самих почуттів і не має фундаменту, якийсь час тримається, а тоді складається від першого ж поштовху.
  • Твої звички. Молитися у визначений час — уранці й увечері, а не просто «коли вийде». Сперджен тут говорить прямо: ті, хто каже «я можу молитися будь-коли», зазвичай не моляться ніколи. Читати Біблію. Справді приходити до церкви посеред тижня, а не тільки в неділю. Обгородиш неділю, а решту шість днів залишиш навстіж — і вгадай, у які дні прийде біда.
  • Бути християнином відкрито. Не таємно. Щойно люди знають, на чиєму ти боці, саме це знання починає тебе берегти — ти поводишся інакше, коли не ховаєшся.
  • Уміння сказати «ні». Сперджен буквально перелічує ці камені: «Ні. Ні. Ні». Коли друзі тиснуть, людина без стіни просто… не може відмовити. Твердість — це стіна, яку будуєш по одній відмові за раз.

А тепер пройди крізь пролом і подивися, чого коштує зруйнована стіна.

По-перше, ти втрачаєш межу. Коли стіна стоїть, ти точно знаєш, що твоє, а що належить світові. Коли вона впала, ти вже щиро не можеш цього розрізнити: я справді християнин чи просто нічийна земля? Саме огорожа дозволяла тобі відповісти на це із заплющеними очима.

По-друге, ти втрачаєш захист. Відкрите поле — це відкрите запрошення. Кожна випадкова думка, кожен поганий вплив, кожне «а чому б і ні» просто заходить і бере собі, що хоче, бо ніщо його не зупиняє. Безглуздо молитися «не введи нас у спокусу», а тоді самому йти просто до неї: Бог тебе туди не поведе, але ти чудово можеш завести себе туди сам.

По-третє — і це найстрашніше — ти можеш утратити саме поле. У горбистій місцевості стіни не лише позначали межу; вони тримали на місці ґрунт, тераса за терасою. Немає стіни — і перша ж сильна злива змиває землю, аж поки не залишиться сама гола скеля. Якщо довго пливти за течією, зникають не лише твої звички — зникає саме бажання будь-чого з цього. Зрештою тобі стає байдуже.

Тож останнє, що робить Соломон, — розбуджує сплюха, і я роблю те саме. Не треба нічого спалювати дотла, щоб утратити все. Досить постійно збиратися полагодити це потім. Якщо з твоєї стіни вже випав камінь — покинута звичка молитися, межа, якої ти колись тримався, — тобі не потрібне драматичне повернення. Тобі треба підняти камінь і покласти його на місце. Сьогодні.

Зверни увагу, що сказав Богові сатана про чоловіка, якого Бог беріг: «Чи не ти ж сам обгородив навкруги його й дом його й усе майно його?» (Йова 1:9–10). Навіть диявол бачив цю стіну. Збудуй свою такою високою, щоб він її помітив.

Одне, що варто зробити цього тижня: знайди той один камінь, що випав, — молитву, яку ти перестав молитися, «ні», яке ти перестав казати, вечір у церкві, на який ти перестав ходити, — і поклади його на місце. Тільки цей один. Так стіну й відбудовують: не всю одразу, а камінь за каменем.

Запитання для роздумів

Спершу подумай сам, а потім торкнися запитання, щоб побачити один із варіантів відповіді.

З яких каменів, за словами розділу, складається стіна навколо життя християнина?

Те, чого тебе навчили, знання того, у що ти віриш, звички на кшталт молитви у визначений час, читання Біблії та церкви, відкрите християнство і вміння сказати «Ні».

Яких трьох речей, за словами розділу, коштує зруйнована стіна?

Ти втрачаєш межу між тим, що твоє, і тим, що належить світові; втрачаєш захист, бо заходить кожен поганий вплив; і зрештою можеш утратити саме поле — як ґрунт, змитий із тераси, аж поки тобі не стане байдуже.

Чи випав якийсь камінь із твоєї стіни — молитва, яку ти покинув, «ні», яке ти перестав казати?

Розділ каже, що тобі не потрібне драматичне повернення. Знайди той один камінь, що випав, і поклади його на місце цього тижня. Так стіну й відбудовують: камінь за каменем.

Ви завершили: Зруйнована огорожа

Назад Далі