Розділ 12 · 1 хв читання · 1 хв слухання
Пшениця в клуні
«Пшеницю зложіть у клунї в мене» — з Маттея 13
Ось остання частина жнив, і вона найрадісніша з усіх.
Коли добра пшениця нарешті готова, хлібороб збирає її всю й обережно заносить у клуню. А коли вона вже всередині, ніщо більше не може їй зашкодити. Ні дощ. Ні мороз. Ні холодний вітер. Їй безпечно, сухо й тепло — саме там, де їй і належить бути.
Ісус розповів якраз таку історію. Він сказав, що одного дня Бог збере докупи всіх Своїх людей — людей з кожної країни світу, великих і малих, молодих і старих, — і безпечно приведе їх додому, щоб вони були з Ним. Як пшеницю, зібрану в клуню.
Цей безпечний, радісний, вічний дім називається небом. Там уже не буде ні плачу, ні смутку — лише бути з Богом і бути в безпеці, назавжди.
Тож нам ніколи не треба боятися кінця. Для кожного, хто любить Бога, кінець — зовсім не сумний. Це як пшениця, що нарешті потрапляє в клуню. Це повернення додому.
Чи будеш ти частиною Божого врожаю? Так, можеш бути! Просто скажи Йому, що хочеш належати Йому. І тоді одного дня тебе безпечно зберуть додому.
Дорогий Боже, дякую Тобі, що Ти безпечно збираєш Своїх людей додому. Я хочу належати Тобі. Будь ласка, тримай мене близько до Себе, сьогодні й навіки. Амінь.
Поговоріть разом
Спершу поставте запитання, а потім торкніться одного, щоб побачити примітку для дорослих.
Куди хлібороб кладе добру пшеницю, коли вона готова?
Він обережно заносить її в клуню, де їй не зашкодить ні дощ, ні мороз, ні холодний вітер.
Кого, за Ісусовою історією, Бог збере докупи, як пшеницю в клуню?
Усіх Своїх людей з кожної країни — великих і малих, молодих і старих, — безпечно приведених додому, щоб бути з Ним.
Чому тим, хто любить Бога, не треба боятися кінця?
Головна думка розділу: для кожного, хто любить Бога, кінець — це як пшениця, що потрапляє в клуню: повернення додому, на небо, в безпеку назавжди. Кожен може сказати Богові, що хоче належати Йому.