День 4 — Мудреці поклоняються

«Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю. І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.»

— Маттея 2:10–11

Далеко на сході кілька дуже мудрих і вчених людей, яких називають волхвами, помітили на небі особливу зорю. Вони вірили, що вона означає: народився великий Цар. Тож вони зібралися в дорогу й вирушили в далеку подорож, мабуть, за сотні кілометрів, щоб знайти Його.

Прийшовши в Єрусалим, вони питали: «Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.» Злий цар Ірод почув про це й дуже стривожився. Він не хотів, щоб царем був хтось інший!

Але волхви шукали далі. Зоря йшла попереду них і зупинилася над місцем, де був Ісус. Тепер Ісус уже не був новонародженим у яслах. Він був маленькою дитиною й жив у домі з Марією і Йосифом.

Подивися, як відреагували мудреці: «зрадїли вельми великою радостю». Вони пройшли такий далекий шлях — і нарешті знайшли Його! А потім ці важливі, освічені люди зробили щось дивовижне. Вони, «припавши, поклонились йому». Вони низько вклонилися маленькій дитині, бо знали, що Він — Цар.

Потім вони піднесли Йому дари: золото, ладан і миро. Це були дорогі, цінні дарунки. Багато християн бачили в них особливий зміст. Золото — дар для царя. Ладан спалювали, поклоняючись Богові. Миро використовували, коли хтось помирав. Разом вони вказують на те, Хто такий Ісус: Цар, Сам Бог і Спаситель, Який помре за нас.

Мудреці вчать нас трьох речей про те, як іти за Ісусом:

Шукай Його. Вони не здавалися, поки не знайшли Його.

Поклоняйся Йому. Вони знали, що Він гідний пошани.

Віддавай Йому найкраще. Вони не принесли рештки. Вони принесли скарби.

У тебе, мабуть, немає золота, щоб подарувати Ісусові. Але ти можеш дати Йому щось іще цінніше: своє серце, свій час і все своє життя.

Подумай: Що найкраще ти міг би подарувати Ісусові?

Спробуй: Подумай про один «скарб», який ти можеш віддати Ісусові сьогодні: свій час, свою доброту, якийсь талант або щось твоє, що могло б допомогти комусь іншому. А тоді віддай його.

Дорогий Ісусе, Ти — Цар, і Ти гідний мого поклоніння. Як мудреці, допоможи мені шукати Тебе, поки я Тебе не знайду. Допоможи мені віддавати Тобі найкраще, а не рештки. Я віддаю Тобі сьогодні своє серце. В ім’я Твоє. Амінь.