День 12 — Жива вода

«Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.»

— Йоана 4:13–14

Тобі колись дуже-дуже хотілося пити? Може, після біганини надворі в спекотний день? Склянка холодної води тоді здається найкращою річчю на світі. Але за кілька годин тобі знову хочеться пити.

Одного дня Ісус ішов через край, що звався Самарія. Він утомився з дороги й сів біля старої криниці. Прийшла жінка по воду, і Ісус попросив її: «Дай менї пити».

Вона була приголомшена й сказала: «Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки?» У ті часи юдеї та самаряни зовсім не ладнали між собою. Вони уникали одне одного. Більшість юдейських учителів навіть не заговорили б на людях із такою жінкою, як вона. Але Ісусові були байдужі ці стіни. Йому була небайдужа вона.

Тоді Ісус розповів їй про іншу воду — живу воду: «хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку».

Про що Він говорив? Ісус знав, що ця жінка спрагла всередині. Вона шукала щастя у стосунках, але її життя було сповнене болю, а люди в містечку зневажали її. Вона прагнула любові, прийняття і чогось такого, що справді втамує спрагу.

Багато людей мають таку саму спрагу. Вони намагаються наповнитися популярністю, речами, перемогами, підписниками чи розвагами. Це може тішити якийсь час. Але потім знову хочеться пити. Тільки Ісус може втамувати найглибшу спрагу твого серця. Він дає нове життя, яке б’є ключем, як джерело, що ніколи не пересихає.

Жінка так зраділа, що покинула свій глек і побігла назад у містечко. Вона казала всім: «Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила». І багато людей повірило в Ісуса через неї.

Ісус подолав кожну стіну, щоб дістатися до однієї спраглої жінки. І Він подолає кожну стіну, щоб дістатися й до тебе.

Подумай: З чого люди твого віку намагаються «пити», щоб почуватися щасливими чи важливими? Чи надовго цього вистачає?

Спробуй: Щоразу, коли сьогодні питимеш воду, коротко помолися: «Ісусе, тільки Ти втамовуєш мою спрагу».

Дорогий Ісусе, дякую Тобі, що Ти подолав кожну стіну, щоб дістатися до жінки біля криниці. Дякую Тобі за Твою живу воду. Коли я намагаюся наповнитися тим, що минає, нагадуй мені, що тільки Ти можеш наситити моє серце. В ім’я Твоє. Амінь.