Підзвітність

Ніхто не стоїть сам

«Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого».

— Приповісток 27:17 Одна з найбільших неправд, у яку може повірити чоловік, — це думка, що йому не потрібні інші чоловіки. Він вважає себе досить сильним, досить мудрим, досить святим, щоб іти християнським шляхом самотою. Він прийде до церкви в неділю, але протягом тижня не відкриє свого життя нікому. Немає нікого, хто знав би про його боротьбу. Немає нікого, хто міг би його виправити. Немає нікого, хто міг би прицільно молитися за його потаємні битви. Він — острів, і цей острів іде під воду.

Брате, диявол любить самотніх чоловіків. Він вихоплює тих, хто відстав. Він нищить відокремлених. Він шепоче чоловікові, що живе сам у собі: ніхто тебе не розуміє, ніхто тобі не пробачить, ніхто тобі не допоможе. І повільно, невпинно самотнього чоловіка з’їдають гріхи, яким він ніколи не збирався дати вирости.

Біблія ясно каже, що Бог створив нас для спільноти, і особливо — що чоловікам потрібні інші чоловіки.

«Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого» (Приповісток 27:17). Залізо не гострить саме себе. Ніж, залишений сам по собі, тупіє. Чоловік, залишений сам по собі, тупіє — у любові до Христа, у святості, у ревності, у мужності. Йому потрібне шкрябання, шліфування, чесне тертя об інше залізо — об іншого чоловіка.

У Давида був Йонатан. «В усьому, що робив Йонатан, він мав великий успіх, бо з ним був Господь» (1 Самуїлова 18:14), а їхні душі були так зв’язані, що «прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу» (1 Самуїлова 18:1).

Коли Саул полював на Давида в пустині, Йонатан прийшов до нього і «укріпив його надїєю на Бога» (1 Самуїлова 23:16). Кожному чоловікові потрібен свій Йонатан — брат, який укріпить його надією на Бога, коли життя його розчавило.

У Павла були Тимофій, і Тит, і Сила, і Варнава, і Лука. Він був апостолом, чоловіком величезної духовної сили, і все ж не подорожував сам. Цим чоловікам він писав про найглибші свої почуття. Прочитай 2-ге послання до Тимофія — це лист умирущого до свого сина у вірі, сповнений любові й щирості. В останні свої дні Павло сказав: «Лука один зо мною» (2 Тимотея 4:11), — і просив Тимофія прийти якнайшвидше. Навіть великий апостол потребував супутників.

Сам Ісус, хоч і був Сином Божим, зібрав Дванадцятьох і був особливо близький із Петром, Яковом та Іваном. Він не вів сам. Він не помирав сам. Своє земне служіння Він прожив в оточенні братів.

Якщо Ісусові, Давидові й Павлові потрібні були брати, то хто ти такий, щоб думати, ніби можеш жити сам?

Найважливіша складова підзвітності — чесність. Доки чоловік не готовий бути чесним принаймні з одним братом, він не може зростати. Яків пише: «Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна» (Якова 5:16). У визнанні є зцілення. Не перед священиком у темній кабінці, а перед братом при світлі дня. Коли ти вголос кажеш іншому християнину: «Я борюся з хіттю», або «Я потай п’ю», або «Я обманюю з податками», або «Я грубий зі своєю дружиною і не знаю, як зупинитися», — стається щось могутнє. Схованку гріха викрито. Темрява тікає. Починається зцілення.

Східноафриканське пробудження вирізнялося саме такою чесністю. Коли в 1930-х роках Дух зійшов на Руанду й Уганду, чоловіки почали прилюдно визнавати свої гріхи. Дехто крав у своїх роботодавців — і вони йшли повертати взяте. Дехто спав із жінками, які не були їхніми дружинами, — і вони йшли просити прощення. Дехто мав образи на братів по вірі — і вони йшли миритися. Вони називали це «ходінням у світлі», спираючись на 1 Йоана 1:7: «Коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха». І пробудження поширилося, наче вогонь. Така чесність — паливо пробудження, і без неї наші церкви залишаться слабкими, хоч скільки програм ми запускали б.

Тож, брате, знайди принаймні двох чи трьох чоловіків у своїй місцевій церкві і зв’яжи себе з ними. Не обирай лише найближчих особистих друзів — обирай чоловіків, яких ти поважаєш духовно, чоловіків, які скажуть тобі правду, навіть коли вона болить. Зустрічайтеся регулярно. Хтось зустрічається щотижня, хтось щомісяця, хтось раз на два тижні. Який би розклад вам не пасував, візьми на себе зобов’язання і дотримуйся його. Не скасовуй зустріч, бо ти «надто зайнятий». Ти ніколи не буваєш надто зайнятий, щоб рятувати свою душу.

Коли зустрічаєтеся, не зупиняйтеся на світських балачках. Ставте одне одному важкі запитання. Методистські гуртки, які заснував Джон Веслі у 1700-х роках, користувалися низкою глибоких запитань, що й сьогодні пронизують совість. Вони питали одне одного приблизно таке: «Які відомі тобі гріхи ти вчинив від нашої останньої зустрічі? З якими спокусами ти стикнувся? Як ти був визволений? Що ти думав, говорив чи робив такого, про що сумніваєшся, гріх це чи ні?» Рух Веслі змінив Англію почасти тому, що чоловікам не дозволяли ховатися.

І, брати, декому з вас треба попросити прощення в інших чоловіків. Ви образили брата в церкві й роками уникаєте його. Це не християнство. Ісус сказав: «Коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій» (Маттея 5:23–24). Якщо щось стоїть між тобою та іншим віруючим, воно стоїть і між тобою та Богом. Піди до нього. Упокорся. Виправ усе. Полегшення по той бік того вартує.

Підзвітність — це також уміння приймати виправлення. У Приповістках сказано: «Хто хоронить науку, той на дорозї до жизнї, хто ж відкидає докір, по бездоріжжу блудить» (Приповісток 10:17). «Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий» (Приповісток 9:8). Чи може брат тебе виправити? Якщо ти гніваєшся й обороняєшся щоразу, коли хтось указує тобі на хибу, ти нерозумний, а не провідник. Мудрий чоловік радо приймає виправлення, навіть коли воно пече. Він каже: «Дякую, що любиш мене настільки, щоб сказати мені це. Дай мені помолитися про це. Дай мені в цьому покаятися».

Чоловіки, слухайте й тут. Ваша дружина часто — найкращий ваш партнер у підзвітності. Вона бачить те, чого не бачить ніхто інший. Вона відчуває, коли ваше молитовне життя слабне. Вона відчуває, коли ваше серце черствіє.

Приймай її спостереження з благодаттю. Не будь тим чоловіком, який вимагає покори, але відкидає виправлення. Смиренний чоловік запрошує погляд своєї дружини у глибини своєї душі.

І нарешті, підкорися проводу своєї місцевої церкви. Не просто відвідуй її — стань її членом.

Стань під пастирську опіку біблійних старійшин. Будь готовий прийняти дисципліну, якщо впадеш у тяжкий гріх. Послання до Євреїв каже: «Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелїк оддати» (Євреїв 13:17).

Чоловік, який не хоче коритися жодній духовній владі на землі, сам собі закон, — і такий чоловік небезпечний для своєї родини й для церкви.

Ніхто не стоїть сам. Ні Давид. Ні Павло. Ні Ісус. Ні Ківенгере. Ні Лувум. Ні ти. Знайди своїх братів. Дозволь їм бачити тебе. Дозволь їм гострити тебе. І разом ви встоїте там, де поодинці впали б.

Молитва

Отче, я визнаю, що намагався пройти цю дорогу сам. Я ховав свої гріхи в темряві, де вони набирали сили. Я уникав щирої дружби, бо боявся викриття. Я відкидав виправлення, бо любив свою гордість.

Прости мені, Господи. Дай мені хоча б одного брата, а якщо можна, то багатьох, із якими я міг би ходити у світлі. Зроби мене чесним. Зроби мене здатним навчатися. Зроби мене швидким на визнання і швидким на прощення. Використовуй залізо в моєму житті, навіть коли воно шліфує боляче, щоб зробити мене гострим для Твого служіння. І глибоко вплети мене в тіло Христове, щоб я міг стояти й не впасти. В ім’я Ісуса, амінь.