Учитель у домі

Сімейне богослужіння та учнівство

«І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому. І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи»

— 5 Мойсея 6:6–7 Амвон дому більший за амвон церкви. І не тому, що церковний амвон неважливий, — він надзвичайно важливий, — а тому, що домашній амвон досягає вух, які слухають тебе шість днів на тиждень, а не один. Твоя дружина й діти почують від тебе за обіднім столом більше проповідей, ніж будь-коли почують від найвидатнішого з нині живих проповідників. Питання не в тому, чи ти їх навчаєш. Ти навчаєш. Питання в тому, чого саме ти їх навчаєш?

Якщо ти не молишся з ними, ти навчаєш їх, що молитва неважлива. Якщо ти не розгортаєш із ними Біблію, ти навчаєш їх, що Біблія неважлива. Якщо ти не поклоняєшся Богові вдома, ти навчаєш їх, що поклоніння — лише для неділі. Якщо ти ніколи не виправляєш їх, коли вони словом чи ділом безчестять Бога, ти навчаєш їх, що Божого імені не треба боятися. Ти навчаєш — хочеш ти того чи ні. Кожен батько — пастор свого дому: або вірний, або недбалий.

Мойсей велів батькам Ізраїлю «наказувати» своїм дітям про Божі заповіді. Єврейське слово тут дуже сильне: воно означає нагострювати, втовкмачувати, вирізьблювати. Це не мимохідна згадка. Це навмисне, повторюване, терпляче навчання. Це праця років, а не хвилин.

А коли ж має відбуватися це навчання? «седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи» (5 Мойсея 6:7). Тобто завжди. Чотири загальні пори: вдома, в дорозі, ввечері, вранці. Це охоплює весь день.

Дозволь мені намалювати тобі картину того, яким може бути учнівство в родині. Я не встановлюю тут закону, лише окреслюю форму. Пристосуй це до свого дому, до свого етапу життя, до своїх ритмів. Але зроби хоч щось.

Уранці, перш ніж усі розійдуться на роботу й до школи, збери родину ненадовго довкола Слова.

Прочитайте уривок із Писання — можливо, розділ, а можливо, лише кілька віршів — і помоліться разом за цей день. Це не мусить бути довго. Десяти чи п’ятнадцяти хвилин досить. Регулярність важить більше, ніж тривалість.

За їжею молися — не ту саму завчену молитву щоразу, а справжньою подякою. Обговорюйте день. Розпитуй дітей про те, чого вони вчаться. Послухай, як дружина розповідає тобі про свій ранок. Їжте разом. Техніку відкласти. Екрани вимкнути. Серця відкрити.

У дорозі — тобто в машині, дорогою до школи, в автобусі, хоч куди ви вирушаєте разом, — говори про Бога, поки ви в дорозі. «Бачиш цей захід сонця? Який же Бог творить таке?»

«Пам’ятаєш, про що вчора проповідував пастор? Що ти про це думаєш?» «Чому ми допомагаємо тому жебракові? Що каже Біблія?» Дорога — це класна кімната батька.

Увечері знову збери родину на сімейне богослужіння. Це головна страва вашого духовного столу. Читайте Писання, заспівайте гімн чи пісню, моліться, можливо, скористайтеся катехизмом, щоб навчати віри. Благослови своїх дітей, кожного окремо, перш ніж вони підуть спати. Поклади руку на голову кожної дитини й помолися: «Господи, благослови мого сина. Господи, благослови мою доньку. Збережи їх у вірі. Захисти їх цієї ночі. Зроби їх корисними для Тебе». Ці слова відлунюватимуть у їхніх душах усе життя.

Потім помолися з дружиною перед сном. Визнайте гріхи, скоєні за день. Простіть одне одному, якщо були тертя. Заступайтеся за дітей, за родину, за церкву. Заверши день так само, як його почав, — під Божою милістю. Якщо все це здається тобі непосильним, не падай духом. Ти не робитимеш цього досконало.

Ти пропускатимеш дні. Деколи цю ношу нестиме дружина. Часом діти закочуватимуть очі. Нічого страшного. Ти не намагаєшся влаштувати бездоганну релігійну виставу. Ти намагаєшся вплести Євангеліє в саму тканину свого дому. Випадковий пропуск — не біда. Душі формує те, що повторюється роками.

Дозволь порадити кілька практичних засобів. Псалми — це молитовник Біблії і чудова відправна точка для сімейного читання. Почни з Псалма 1 і повільно просувайся далі. Євангелії — від Матвія, Марка, Луки, Івана — це місце, де твої діти зустрінуть Ісуса; читай їх знову і знову. Приповістки сповнені практичної мудрості; читай по розділу на день, відповідно до числа місяця. Прості катехизми, як-от дитячий катехизм чи відповідне до віку віросповідання, можуть дати твоїй родині кістяк християнського вчення. Добрі збірники гімнів чи пісень вкладають богослов’я в пісні, які діти пам’ятають усе життя.

Згадай Тимофія, молодого пастора з Нового Завіту. Павло пише йому: «Згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе» (2 Тимотея 1:5). А згодом: «Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси, і що з малку сьвяте писаннє знаєш» (2 Тимотея 3:14–15). З малку. Лоїда і Євнікія навчали Тимофія Писання, відколи він був немовлям. Це благословення матері, але це має бути й спадщиною батька. Чого ти навчаєш своє немовля?

Що вливається в твого малюка? Не чекай, поки діти стануть підлітками, щоб тоді сподіватися, що вони любитимуть Ісуса. Почни вже тепер — із наймолодших у домі.

І не впадай у відчай, якщо твої діти вже дорослі й тобі здається, що ти проґавив свою нагоду. Ні, не проґавив. Ти ще можеш покаятися, попросити в дорослих дітей пробачення за минулі невдачі й почати вести їх тепер. Багато чоловіків у свої п’ятдесят і шістдесят стали для дорослих дітей наймогутнішими духовними провідниками — саме тому, що впокорилися і почали пізно, але з благодаттю. Краще почати пізно, ніж ніколи.

Джонатан Едвардс, пастор із Нової Англії 1700-х років, мав зі своєю дружиною Сарою одинадцятеро дітей.

Він щодня молився за кожного з них. Читав із ними Біблію. Гуляв із ними своєю садибою, навчаючи катехизму, розмовляючи, сміючись, наставляючи. Дослідження нащадків Джонатана і Сари Едвардс виявило серед них понад тисячу випускників, пасторів, професорів, суддів, письменників і державних службовців. Ось що буває, коли батько серйозно ставиться до учнівства в родині. Через століття його праправнуків усе ще формували звички молитви, що зародилися біля його домашнього вогнища.

І не забувай про дітей Фесто Ківенгере та інших батьків угандійського пробудження. Багато з них і самі стали пасторами, вчителями й вірними слугами Господа. Вогонь не згас разом із батьками — його передали далі. Батьки, де б ви не були, передавайте вогонь.

Дозволь мені завершити застереженням і підбадьоренням. Застереження: твої діти розгледять лицемірство. Якщо ти ввечері навчаєш Біблії, а вдень живеш усупереч їй, вони це помітять. Вони дочекаються, поки стануть достатньо дорослими, щоб відкинути віру, і викинуть її як щось, що їхній батько лише розігрував. Не навчай того, чим сам не намагаєшся жити. Проси в них пробачення, коли падаєш. Покажи їм батька, який освячується, а не батька, який удає, ніби вже досконалий.

Підбадьорення: Бог може зробити зі щирим, хоч і спотикливим батьком більше, ніж ти можеш уявити. Це Він діє у твоїх дітях. Ти садиш і поливаєш, але зростання дає Він (1 Коринтян 3:6–7). Будь вірним. Будь терплячим. Будь наполегливим. І довіряй Богові, Який любить твоїх дітей більше, ніж ти.

Молитва

Господи Боже, Ти — великий Учитель. Ти навчав Ізраїль через Мойсея, Ти навчав Своїх учнів, ідучи з ними дорогою, Ти й досі навчаєш мене через Своє Слово і Духа. Зроби мене вчителем у моєму власному домі. Прости мені ті часи, коли я залишав духовне наставляння моєї родини іншим. Дай мені любов до Твого Слова. Дай мені терпіння навчати рядок за рядком. Дай мені мудрість відповідати на запитання моїх дітей. Дай мені благодать жити тим, чого я навчаю. Нехай наш дім буде малою церквою, де люблять Твоє Ім’я, читають Твоє Слово і вшановують Твого Сина. Нехай мої діти, коли постаріють, устануть і назвуть Твоє ім’я благословенним, бо їхній батько навчив їх знати Тебе. В ім’я Ісуса. Амінь.