Молитви Біблії

Найглибший слід на цій проклятій гріхом землі залишили чоловіки й жінки молитви. Ви побачите, що молитва була тією могутньою силою, яка зворушувала не лише Бога, а й людину. Авраам був мужем молитви, і ангели сходили з неба, щоб розмовляти з ним. Молитва Якова дістала відповідь у дивовижній зустрічі в Пенуїлі, наслідком якої стало велике благословення для нього і пом’якшення серця його брата Ісава; дитя Самуїл було дане у відповідь на молитву Анни; молитва Іллі замкнула небо на три роки й шість місяців, а потім він помолився знову, і небо дало дощ.

Апостол Яків каже нам, що пророк Ілля був чоловік, «подобний нам страстями». Я вдячний, що ті чоловіки й жінки, такі могутні в молитві, були такими самими, як і ми. Ми схильні думати, що пророки та могутні мужі й жінки давніх часів були не такі, як ми. Звісно, вони жили в набагато темнішу епоху, але мали ті самі пристрасті, що й ми.

Читаємо, що іншого разу Ілля звів вогонь на горі Кармел. Пророки Ваала кричали довго й голосно, але відповіді не було. Бог Іллі почув його молитву й відповів на неї. Пам’ятаймо, що Бог Іллі живий і досі. Пророка було взято живим на небо, але його Бог живе, і ми маємо до Нього такий самий доступ, який мав Ілля. Ми маємо те саме право прийти до Бога й просити, щоб вогонь зійшов з неба і поглинув наші похоті та пристрасті, — щоб випалив наш шлак і дав Христові сяяти крізь нас.

Єлисей помолився, і життя повернулося до мертвої дитини. Багато наших дітей мертві через провини й гріхи. Зробімо так, як зробив Єлисей: благаймо Бога, щоб Він підняв їх у відповідь на наші молитви.

Цар Манасія був нечестивою людиною і робив усе, що міг, проти Бога свого батька; проте у Вавилоні, коли він закликав до Бога, його зойк було почуто, і його вивели з в’язниці й посадили на трон у Єрусалимі. Певно ж, якщо Бог зважив на молитву нечестивого Манасії, Він почує й нашу в час нашої скрути. Хіба це не час скрути для багатьох наших ближніх? Хіба немає серед нас багатьох, чиї серця обтяжені? Приходячи до престолу благодаті, пам’ятаймо, що Бог відповідає на молитву.

Погляньте знову на Самсона. Він помолився, і сила повернулася до нього, так що своєю смертю він убив більше, ніж за все життя. Він був відступником, якого відновлено, і мав силу перед Богом. Якщо ті, хто відступив, тільки повернуться до Бога, вони побачать, як швидко Бог відповідає на молитву.

Йов помолився, і його неволю було повернено. Світло прийшло на місце темряви, і Бог підніс його вище за колишній достаток — у відповідь на молитву.

Даниїл молився Богові, і Гавриїл прийшов сказати йому, що він муж, дуже улюблений Богом. Тричі приходила до нього ця звістка з неба у відповідь на молитву. Йому було відкрито небесні таємниці, і сказано, що Божого Сина буде погублено за гріхи Його народу. Читаємо також, що молився Корнилій; і до нього було послано Петра, щоб сказати йому слова, якими спасеться він і весь його дім. У відповідь на молитву це велике благословення зійшло на нього і на його родину. Петро вийшов пополудні на дах помолитися, коли мав те дивовижне видіння полотна, спущеного з неба. І саме тоді, коли за Петра безустанно молилися до Бога, було послано ангела, щоб визволити його.

Тож по всьому Писанню ви побачите: коли до Бога підносилася молитва віри, відповідь сходила вниз. Думаю, було б дуже цікаво пройти всю Біблію й подивитися, що відбувалося, коли Божий народ стояв на колінах і кликав до Нього. Безперечно, таке дослідження дуже зміцнило б нашу віру, адже воно показало б, як дивовижно Бог чув і визволяв, коли до Нього підносився крик про допомогу.

Погляньте на Павла й Силу у в’язниці у Филипах. Коли вони молилися й співали хвалу, те місце захиталося, і в’язничний сторож навернувся. Можливо, це одне навернення привело до Божого Царства більше людей, ніж будь-яке інше, описане в Біблії. Скільки людей отримали благословення, шукаючи відповіді на питання: «Що менї робити, щоб спастись?» Саме молитва цих двох побожних мужів поставила сторожа на коліна і принесла благословення йому та його родині.

Ви пам’ятаєте, як Стефан, молячись і дивлячись угору, побачив відкрите небо й Сина Людського праворуч Бога; небесне світло впало на його обличчя, і воно засяяло. Пам’ятайте також, як сяяло обличчя Мойсея, коли він сходив з гори: він перебував у спілкуванні з Богом. Так і коли ми справді входимо в спілкування з Богом, Він підносить на нас Своє лице, і замість похмурого вигляду наші обличчя сяятимуть, бо Бог почув наші молитви й відповів на них.

Я хочу звернути особливу увагу на Христа як на приклад для нас у всьому, а найбільше — у молитві. Читаємо, що Христос молився Своєму Отцеві про все. Кожній великій переломній події в Його житті передувала молитва. Дозвольте навести кілька місць. Лише кілька років тому я помітив, що Христос молився під час Свого хрищення. Коли Він молився, відкрилося небо, і Святий Дух зійшов на Нього. Іншою великою подією в Його житті було Преображення. «Як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.»

Читаємо також: «Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.» Це єдине місце, де записано, що Спаситель провів цілу ніч у молитві. Що мало статися? Зійшовши з гори, Він зібрав довкола Себе учнів і виголосив ту велику проповідь, відому як Нагірна проповідь, — найдивовижнішу проповідь, яку будь-коли чули смертні люди. Мабуть, жодна проповідь не принесла стільки добра, і їй передувала ніч молитви. Якщо наші проповіді мають досягати сердець і сумління людей, ми мусимо багато молитися Богові, щоб слово мало силу.

У Євангелії від Йоана читаємо, що Ісус біля гробу Лазаря звів очі до неба і сказав: «Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.» Зверніть увагу: перш ніж закликати мертвого до життя, Він заговорив зі Своїм Отцем. Якщо наші духовно мертві мають воскреснути, ми мусимо спершу здобути силу перед Богом. Причина, чому ми так часто не можемо зворушити ближніх, у тому, що ми намагаємося здобути їх, не здобувши спершу сили перед Богом. Ісус був у спілкуванні зі Своїм Отцем, і тому мав певність, що Його молитви почуто.

Знову читаємо, у дванадцятому розділі Йоана, що Він молився до Отця. Думаю, це один із найсумніших розділів у всій Біблії. Він мав залишити юдейський народ і принести спокуту за гріх світу. Послухайте, що Він каже: «Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.» Він був майже в тіні хреста; беззаконня людства мали бути покладені на Нього; один із Його дванадцяти учнів мав відректися від Нього й поклястися, що ніколи Його не знав; інший мав продати Його за тридцять срібняків; усі мали покинути Його й розбігтися. Душа Його смутилася смертельно, і Він молиться; коли душа Його була стривожена, Бог заговорив до Нього. А потім у Гетсиманському саду, коли Він молився, з’явився ангел, щоб підкріпити Його. У відповідь на Його зойк: «Отче, прослав імя Твоє!» — Він чує голос, що сходить зі слави: «І прославив, і знов прославлю.»

Іншою пам’ятною молитвою нашого Господа була молитва в Гетсиманському саду: «Відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся». Я хотів би звернути вашу увагу на записаний факт: чотири рази відповідь сходила просто з неба, коли Спаситель молився Богові. Уперше — під час Його хрищення, коли відкрилося небо і Дух зійшов на Нього у відповідь на Його молитву. Удруге — на горі Преображення, де Бог явився і заговорив до Нього. Потім, коли прийшли греки, бажаючи побачити Його, пролунав Божий голос у відповідь на Його заклик; і ще раз, коли Він кликав до Отця серед Своєї агонії, була дана пряма відповідь. Я не сумніваюся, що це записано для того, щоб підбадьорити нас до молитви.

Читаємо, що учні прийшли до Нього й сказали: «Господи, навчи нас молитись». Не записано, щоб Він учив їх проповідувати. Я часто казав, що волів би вміти молитися, як Даниїл, ніж проповідувати, як Гавриїл. Якщо у вашій душі буде любов, щоб Божа благодать сходила у відповідь на молитву, ви без труднощів досягнете людей. Не красномовними проповідями будуть досягнуті душі, що гинуть; нам потрібна Божа сила, щоб зійшло благословення.

Молитву, якої наш Господь навчив Своїх учнів, звичайно називають Господньою молитвою. Але, на мою думку, Господньою молитвою точніше назвати ту, що в сімнадцятому розділі Йоана. Це найдовша із записаних молитов Ісуса. Ви можете прочитати її повільно й уважно десь за чотири-п’ять хвилин. Гадаю, тут ми можемо засвоїти урок. Молитви нашого Учителя на людях були короткі; коли ж Він був наодинці з Богом, то була інша річ, і Він міг провести цілу ніч у спілкуванні з Отцем. З мого досвіду, ті, хто найбільше молиться у своїй кімнаті, зазвичай моляться на людях коротко. Довгі молитви надто часто зовсім не є молитвами, і вони втомлюють людей. Якою короткою була молитва митника: «Боже, милостивий будь менї грішному.» Молитва сирофінікійської жінки була ще коротша: «Господи, поможи менї.» Вона влучила просто в ціль і отримала те, чого хотіла. Молитва розбійника на хресті була короткою: «І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.» Молитва Петра була така: «Господи, спаси мене., бо загину!» Тож якщо ви пройдете все Писання, то побачите, що молитви, які отримували негайну відповідь, були здебільшого короткі. Нехай наші молитви будуть по суті — просто скажімо Богові, чого ми хочемо.

У молитві нашого Господа в Йоана xvii ми бачимо, що Він висловив сім прохань: одне за Себе, чотири за учнів, які були довкола Нього, і два за учнів наступних віків. Шість разів у цій одній молитві Він повторює, що Бог послав Його. Світ дивився на Нього як на ошуканця, і Він хотів, щоб вони знали, що Він посланий з неба. Він говорить про світ дев’ять разів, а Своїх учнів і тих, хто вірує в Нього, згадує п’ятдесят разів.

Остання молитва Христа на хресті була короткою: «Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.» Я вірю, що на цю молитву була відповідь. Ми бачимо, що там же, перед хрестом, навернувся римський сотник. Мабуть, це сталося у відповідь на молитву Спасителя. Навернення розбійника, вірю, теж було відповіддю на ту молитву нашого благословенного Господа. Савло з Тарсу міг її чути, і ці слова, можливо, ішли за ним, коли він подорожував до Дамаска; тож коли Господь заговорив до нього в дорозі, він, можливо, упізнав той голос. Одне ми знаємо напевно: у день П’ятидесятниці деякі з ворогів Господа навернулися. Безперечно, це була відповідь на молитву: «Отче, відпусти їм!»

Отже, ми бачимо, що молитва посідає високе місце серед вправ духовного життя. Увесь Божий народ був народом молитви. Погляньте, наприклад, на Бакстера! Він заплямував стіни свого кабінету подихом молитви; а після того як був помазаний помазанням Святого Духа, пустив ріку живої води на Кіддермінстер і навернув сотні людей. Лютер і його товариші так могутньо благали Бога, що зламали чари віків і поклали підкорені народи до підніжжя хреста. Джон Нокс обійняв усю Шотландію своїми сильними руками віри; його молитви наводили жах на тиранів. Вайтфілд, після багатьох святих, вірних благань у своїй кімнаті, пішов на диявольський ярмарок і за один день вирвав понад тисячу душ з лап лева. Погляньте, як молитовний Веслі навернув до Господа понад десять тисяч душ! Погляньте на молитовного Фінні, чиї молитви, віра, проповіді й писання сколихнули всю цю країну й послали хвилю благословення церквами по обидва боки моря.

Доктор Гатрі так говорить про молитву та її необхідність: «Перша правдива ознака духовного життя, молитва, є також засобом його підтримувати. Людина може так само жити фізично без дихання, як духовно без молитви. Є клас тварин — китоподібні, ні риби, ні морські птахи, — що населяють глибини. Там їхній дім, вони ніколи не виходять на берег; проте, хоч і пливуть під хвилями та сягають найтемніших глибин, вони раз у раз мусять підніматися на поверхню, щоб вдихнути повітря. Без цього ці володарі глибин не могли б існувати в густому середовищі, в якому вони живуть, рухаються і існують. І щось подібне до того, що накладає на них фізична необхідність, християнин мусить робити з необхідності духовної. Саме раз у раз підносячись до Бога, здіймаючись молитвою у вищу, чистішу сферу по запаси Божої благодаті, він підтримує своє духовне життя. Не дайте цим тваринам піднятися на поверхню — і вони загинуть без дихання; не дайте християнинові піднестися до Бога — і він загине без молитви. „Дай менї дїток, — кликала Рахиль, — ато вмру“. „Дайте мені дихнути, — каже людина, що задихається, — ато вмру“. „Дайте мені молитися, — каже християнин, — ато вмру“.»

«Відколи я почав, — сказав доктор Пейсон, ще бувши студентом, — просити Божого благословення на своє навчання, я роблю за один тиждень більше, ніж раніше за цілий рік». Лютер, коли був найбільше завантажений роботою, казав: «У мене стільки справ, що я не можу впоратися без трьох годин молитви щодня». І не лише богослови думають і говорять про молитву так високо; люди всіх станів і становищ відчували те саме. Генерал Гейвлок вставав о четвертій, якщо вирушати треба було о шостій, аби не втратити дорогоцінного привілею спілкування з Богом перед виходом. Сер Метью Гейл каже: «Якщо вранці я пропускаю молитву й читання Божого Слова, увесь день нічого не йде як слід».

«Велику частину мого часу, — сказав Мак-Чейн, — я витрачаю на те, щоб настроїти своє серце на молитву. Вона — ланка, що з’єднує землю з небом».

Охопивши цю тему в цілому, ми побачимо, що є дев’ять складових, необхідних для справжньої молитви. Перша — Поклоніння: ми не можемо від самого початку зустрічати Бога як рівного. Ми мусимо наближатися до Нього як до Того, Хто незмірно вищий за нас і недосяжний для нашого погляду. Наступна — Визнання: гріх мусить бути усунений з дороги. Ми не можемо мати жодного спілкування з Богом, доки між нами стоїть якийсь переступ. Якщо ви заподіяли кривду якійсь людині, то не можете чекати її прихильності, доки не підете до неї й не визнаєте провину. Ще одна — Відшкодування: ми мусимо виправити кривду, де тільки можливо. Наступна — Подяка: ми мусимо бути вдячні за те, що Бог уже зробив для нас. Далі йде Прощення, а тоді Єдність; а для молитви, яку все це породжує, потрібна Віра. Під таким впливом ми будемо готові піднести пряме Прохання. Ми чуємо чимало молитов, які є просто напучуванням, і якби ви не бачили заплющених очей людини, то подумали б, що вона проповідує. А ще багато з того, що зветься молитвою, — просто нарікання. У наших молитвах потрібно більше прохання. Після всього цього мусить прийти Покора. Молячись, ми мусимо бути готові прийняти Божу волю. Ми розглянемо ці дев’ять складових докладно, а завершимо наше дослідження випадками, які ілюструють певність того, що за таких умов ми отримуємо Відповіді на молитви.

Година молитви

«Господи, яку зміну в нас одна коротка година,
Проведена перед Тобою, здатна вчинити!
Які важкі тягарі з наших грудей знімає;
Які спраглі ниви освіжає, мов дощем.

Ми стаємо на коліна — і все довкола ніби хмурніє;
Ми встаємо — і все, далеке й близьке,
Постає в сонячних обрисах, ясне й відважне;
Ми на колінах — які слабкі! Ми встаємо — яка сила!

Навіщо ж нам кривдити самих себе
Чи інших — тим, що ми не завжди сильні?
Що нас завжди пригнічують турботи;
Що ми бодай колись слабкі чи безсилі серцем,
Тривожні чи збентежені, коли з нами молитва,
А радість, і сила, і мужність — у Тебе?»

Тренч.