Висновок

Що залишили нам ці люди

Ви щойно пройшли життєвими шляхами п’ятнадцяти чоловіків, які молилися. Вони жили в різні століття, на різних континентах, належали до різних деномінацій і мали різне походження. Одні були вченими, інші — неосвіченими. Одні пасторували у великих церквах, інші служили в безвісті.

Одні — славетні імена в історії Церкви, інших знають лише ті, хто глибоко шукає прихованих героїв віри. Але кожен із них відкрив ту саму істину: молитва — не одне із багатьох занять, а фундамент, на якому будується кожне справжнє служіння.

Подивіться, що молитва зробила в їхньому житті. Вона принесла пробудження, за яке батько Ендрю Маррея молився понад тридцять років. Вона наповнила Д. Л. Муді силою Святого Духа на нью-йоркській вулиці й послала його проповідувати мільйонам. Вона переломила хід Другої світової війни через невеликий гурт заступників у валлійському біблійному коледжі. Завдяки їй у найважчому місті Америки з’явилася церква, що зросла до п’яти тисяч людей. Вона принесла дощ на віддалений китайський острів, коли прихильники ідола кинули виклик живому Богові. Вона навернула кембриджського атеїста через Біблію, яку він на самоті читав в армійській казармі. Вона перетворила вмираючу громаду з десяти людей у канадських преріях на церкву, яка заснувала тридцять вісім дочірніх церков.

Молитва діє. Не як магічна формула. Не як техніка. Не як релігійний обов’язок, який виконують, щоб заслужити Божу прихильність. Молитва діє, бо Бог реальний, Бог присутній, Бог слухає і Бог могутній. Молитва діє, бо Ісус Христос перебуває праворуч Отця, завжди живий, щоб заступатися за нас (Євреїв 7:25). Молитва діє, бо Святий Дух у нас «помагає нам в немощах наших» і «заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним» (Римлян 8:26). Коли ми молимося, ми говоримо не в порожнє небо. Ми говоримо до Творця й Вседержителя всесвіту, до Того, Хто тримає кожен народ на Своїй долоні, до Того, Хто так полюбив нас, що послав Свого єдиного Сина померти за нас.

Спільна нитка

Якщо подивитися на цих п’ятнадцятьох чоловіків разом, вимальовується кілька закономірностей, які варто назвати.

По-перше, усі вони були людьми Слова. Жоден із них не молився у відриві від Писання.

Ендрю Маррей наполягав, що Слово й Дух мають бути поєднані в молитві. Е. М. Баундз проголошував, що Боже Слово — це «їжа, якою молитва живиться і стає сильною». Р. А .

Торрі навчав, що «молитва, народжена з роздумів над Божим Словом, — це та молитва, яка найлегше злітає вгору, до Божих уважних вух». Тімоті Келлер описував молитву як «продовження розмови, яку Бог почав через Своє Слово». Для всіх п’ятнадцятьох Біблія не була від’єднана від молитви — вона була мовою молитви, паливом молитви й підвалиною молитви.

По-друге, усі вони були людьми, які покладалися на Святого Духа. Вони не довіряли власному красномовству, богословській освіті, організаторським здібностям чи природним обдаруванням. Сперджен казав: «Молитва — це творіння Святого Духа». Муді молився, доки Бог не об’явився йому й не переповнив його на нью-йоркській вулиці. Торрі навчав, що ввійти в Божу присутність можна лише силою Святого Духа. Фінні пережив, як Дух сходив на нього «хвилями рідкої любові». Ріс Хауеллс усе своє служіння провів під безпосереднім проводом і помазанням Святого Духа. Для всіх цих людей Святий Дух був не доктриною, не об’єктом обговорення, а Особою, на Яку слід покладатися.

По-третє, усі вони були людьми, які заплатили ціну. Молитва — це нелегко. Це незручно. Вона коштує часу, сил, сну, комфорту й гордості. Е. М. Баундз тридцять років щодня вставав о четвертій ранку. Ріс Хауеллс і його громада щовечора молилися до півночі в найтемніші роки війни. Ендрю Маррей на два роки втратив голос у горнилі віддання себе.

Вочмен Ні провів двадцять років у в’язниці. Джонатана Едвардса звільнила власна громада. З Чарльза Фінні глузували й чинили йому опір. Дерек Прінс відмовився від блискучої академічної кар’єри. Тімоті Келлер зустрів рак, маючи єдиною зброєю молитву. Жоден із них не казав нам, що молитися легко. Вони казали нам, що воно того варте.

По-четверте, усі вони були людьми, чиї молитви пережили їх самих. Молитви батька Ендрю Маррея про пробудження отримали відповідь 1860 року, через десятиліття після того, як він почав молитися. Молитва Е. М. Баундза за молитовну Церкву дістала відповідь через вісім його книжок про молитву, сім із яких вийшли після його смерті. Ріс Хауеллс заступався за державу Ізраїль ще до того, як вона з’явилася, і народ відродився 1948 року, за два роки до його смерті. Лорен Каннінгем 1956 року отримав у молитві видіння, втілення якого спостерігав шістдесят сім років. Біллі Грем молився за загублені душі на кожній євангелізаційній кампанії, і плоди цих молитов ще довго розходилися хвилями серед окремих людей, родин і громад після завершення кожного зібрання. Молитву не обмежує тривалість життя того, хто молиться. Вона сягає вічності.

Слово до пасторів усюди

Ви служите Богові в стратегічний момент Його історії, хоч би де Він вас поставив. Церкву збудовано на жертві вірних у кожному поколінні й у кожній країні. Місіонери, які прийшли до Уганди в ХІХ столітті, заплатили величезну ціну. Угандійські мученики помирали з іменем Христа на устах. Східноафриканське пробудження ХХ століття пустило хвилі сили Святого Духа через Уганду й далі. Куди б ви не глянули в історії Церкви, ви — спадкоємці тієї самої молитовної спадщини.

Але спадщини минулого недостатньо. Кожне покоління має зустріти Бога по-новому. Вогонь на жертовнику треба відновлювати щоранку. А у вашому поколінні виклики великі: убогість і страждання людей, яким ви служите, розпад сімей, політичний тиск, фальшиві вчення, духовна боротьба, спокуса матеріального достатку й особистих амбіцій. Лише глибоке й постійне молитовне життя підготує вас до цих викликів і допоможе провести крізь них вашу громаду.

Крім того, ви маєте змогу впливати далеко за межами власних стін. По всьому світу церкви, що колись приймали місіонерів, самі стали посилати їх, виховуючи визначних провідників, проповідників і євангелістів, — і церкви Африки серед найжиттєздатніших із них. Розбудовуючи своє молитовне життя, ви служите не лише своїй місцевій громаді — ви закладаєте підвалини для світової місії Церкви.

П’ятнадцять чоловіків із цієї книжки не були надлюдьми. Це були звичайні люди, які повірили Богові на слово. Вони молилися, бо вірили, що Бог чує. Вони не здавалися, бо вірили, що Бог відповідає. Вони жертвували комфортом і зручністю, бо вірили, що молитва цінніша за все інше, що вони могли б робити. Кожен із них сказав би вам сьогодні: «Ви можете це робити. Ви мусите це робити. Світ, до якого ви намагаєтеся дотягнутися, чекає, коли ви почнете молитися».

ЗАКЛИК ДО ДІЇ Доручення пасторам і вчителям усюди

Ця книжка не для того, щоб стояти на полиці. Вона для того, щоб поставити вас на коліна. Закриваючи її, запитуйте себе не «Чого я навчився?», а «Що я робитиму?»

Ось сім практичних зобов’язань, які ви можете взяти у відповідь на прочитане: 1. Призначте щоденну зустріч для молитви Кожен чоловік у цій книжці відводив на молитву певний час. Дехто молився щоранку годинами.

Усі вони були цілеспрямовані й дисципліновані. Оберіть час — чи то тридцять хвилин на світанку, чи годину опівдні, чи вечірнє чування — і бережіть його. Скажіть про нього родині. Захищайте його від перерв. І дотримуйтеся його навіть у ті дні, коли не хочеться молитися, бо саме тоді ваша молитва часто важить найбільше.

2. Ґрунтуйте свої молитви на Писанні

Коли молитеся, беріть із собою Біблію. Спершу прочитайте уривок. Дайте Богові заговорити, перш ніж заговорите ви.

Повертайте Богові Його обітниці в молитві. Нехай слова Псалмів стануть вашими власними словами. Нехай молитви Павла в Ефесянам 1 і 3 формують те, як ви молитеся за свою громаду. Нехай великі молитви Біблії — Мойсея, Даниїла, Неемії, Ісуса — навчать вас, якою є молитва, що зрушує небо.

3. Моліться про наповнення Святим Духом

Щодня просіть Бога про нове наповнення Святим Духом. Не лише заради дарів і сили — хоч вони реальні й важливі, — а й заради того, щоб у вас формувався характер Христа. Просіть Духа показати вам, про що молитися, дати вам тягарі Божого серця й заступатися через вас за те, що для Бога найважливіше.

4. Моліться за свою громаду поіменно

Складіть список людей своєї громади й регулярно молітеся за ним. Моліться за їхні шлюби, дітей, роботу, боротьбу й віру. Коли люди приносять вам молитовні прохання, записуйте їх і згодом цікавтеся, як справи. Дайте громаді знати, що ви молитеся за кожного поіменно. Це одна з найдієвіших речей, які може зробити пастор.

5. Творіть культуру молитви у своїй церкві

Сперджен казав, що молитовне зібрання в понеділок увечері було рушієм усього, чого досягла Столична скинія. Молитовна спільнота Ріса Хауеллса збиралася щовечора. Яке молитовне життя вашої громади? Запровадьте регулярні молитовні зібрання. Навчайте про молитву з кафедри. Розповідайте прилюдно про відповіді на молитви, щоб будувати віру. Запрошуйте старійшин і дияконів молитися разом перед кожною нарадою. Нехай молитва буде повітрям, яким дихає ваша церква.

6. Знайдіть молитовного партнера або станьте ним

Майже в кожного чоловіка з цієї книжки були люди, які молилися разом із ним і за нього. У Чарльза Фінні був отець Неш. У Лорена Каннінгема — спільнота заступників YWAM. У Генрі Блекабі — гурт пасторів Саскатуна, які два роки молилися разом, перш ніж прийшло пробудження. Знайдіть одного-двох пасторів чи старійшин, які візьмуть на себе зобов’язання регулярно молитися з вами. І моліться одне за одного конкретно, щиро й наполегливо.

7. Заступайтеся за свій народ і за народи світу

Ваші молитви не обмежуються вашою громадою. Бог, до Якого ви молитеся, — Бог народів. Моліться за свій народ — за його провідників, родини, школи, церкви, місіонерів.

Моліться за свій континент. Моліться за недосягнуті народи землі. Моліться про прихід Божого Царства в кожному народі. Як відкрив Ріс Хауеллс, обшир молитви такий самий широкий, як Боже серце.

Останнє слово

Ендрю Маррей писав: «Людина, яка підніме християнську Церкву на молитву, зробить найбільший в історії внесок у євангелізацію світу».

Е. М. Баундз проголошував: «Довкола нас — світ, загублений у гріху, над нами — Бог, Який хоче й може спасти; наша справа — збудувати міст, що з’єднує небо й землю, і молитва — це могутнє знаряддя, яке виконує цю працю».

Тімоті Келлер підсумував: «Немає абсолютно нічого такого великого, як молитва».

Ці люди мали рацію. Молитва — найвеличніша праця. Це найважливіше, що ви зробите сьогодні, і завтра, і кожного дня свого служіння. Саме вона наповнює все інше, що ви робите, Божою силою й життям. І вона доступна вам просто зараз.

Тож закрийте цю книжку. Знайдіть тихе місце. Розгорніть Біблію. І моліться. Не тому, що мусите.

А тому, що Бог Ендрю Маррея, і Чарльза Сперджена, і Вочмена Ні, і Д. Л. Муді, і всіх інших — той самий Бог — чекає, щоб зустрітися з вами там.

«і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите».

Маттея 21:22

Єдиному Богові слава